Рішення № 25985876, 11.09.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 р. Справа № 5010/734/2012-17/63

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Семчук Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Кохавинська паперова фабрика", вул. Коновальця, 6, смт. Гніздичів, Жидачівський район, Львівська область, 81740;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, 78200;

про стягнення 33673 грн. 66 коп., з яких: 29994 грн. 81 коп. - основний борг, 679 грн. 37 коп. - пеня, 2999 грн. 48 коп. - штраф.

за участю представників сторін:

Від позивача: Грудлевський Василь Миколайович - представник, (довіреність №73 від 03.01.2012р.)

Від відповідача: представник не з'явився;

ВСТАНОВИВ: Публічним акціонерним товариством "Кохавинська паперова фабрика" подано позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 33673 грн. 66 коп., з яких: 29994 грн. 81 коп. - основний борг, 679 грн. 37 коп. - пеня, 2999 грн. 48 коп. - штраф.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Враховуючи ту обставину, що представник відповідача був присутнім в попередньому судовому засіданні, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів відповідача, та було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді. Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, зважаючи на закінчення строку вирішення спору, (продовжено до 12.09.12 ухвалою від 08.08.12), справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, господарський суд встановив наступне.

21.06.11 між Публічним акціонерним товариством "Кохавинська паперова фабрика" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 76, а також додаток №1 "Протокол погодження договірної ціни".

Згідно п.1.1 договору, позивач зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором виготовити і поставити відповідачу вироби санітарно-гігієнічного призначення (товар), а відповідач зобов'язується прийняти й оплатити цей товар у порядку та на умова визначених даним договором.

Згідно п. 2.1. договору, поставка товару здійснюється партіями на протязі терміну дії цього договору в обсягах та в асортименті, що визначаються замовленнями відповідача, прийнятими до виконання позивачем.

Відповідно до п. 3.1. договору, товар поставляється автомобільним транспортом позивача або відповідача. При поставці товару транспортом позивача, відповідач відшкодовує позивачу транспортні витрати згідно виставленого рахунку в термін визначений п. 5.2. договору для оплати за товар.

Пунктом 5.2. договору визначено, що термін оплати товару - 14 календарних днів з моменту поставки товару відповідачу.

У відповідності до п. 5.1. договору, оплата за товар проводиться в грошовій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача або внесенням готівки в касу позивача. За згодою сторін оплата може проводитися в іншій не забороненій формі, в т.ч. шляхом взаємозаліку.

На виконання умов договору № 76 від 21.06.11, Публічним акціонерним товариством "Кохавинська паперова фабрика" поставлено, а фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 отримано вироби санітарно-гігієнічного призначення (папір туалетний "Кохавинка", рушнички одноразові паперові) згідно видаткових накладних № РН-0000679 від 22.02.12 на суму 39579 грн. 98 коп., № РН-0001141 від 23.03.12 на суму 4683 грн. 46 коп. Загальна сума поставленого товару по вказаних видаткових накладних становить 44263 грн. 44 коп.

Крім того, товар, у відповідності до п. 3.1. договору було поставлено автомобільним транспортом позивача, про що свідчить підписаний та скріплений печатками сторін акт № РН-0000680 від 22.02.12 про надання автотранспортних послуг відповідачу на суму 969 грн.

Відповідач за отриманий товар згідно видаткових накладних № РН-0000679 від 22.02.12, № РН-0001141 від 23.03.12, а також за понесені позивачем транспортні витрати згідно акту № РН-0000680 від 22.02.12, своєчасно та в повному обсязі не розрахувався. Так, відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар шляхом внесенням готівки в касу позивача в сумі 5000 грн. (прибутково касовий ордер № 243 від 06.0.12), а також як часткову оплату в сумі 20976 грн. позивачем було зараховано в рахунок погашення боргу за поставлений товар за видатковою накладною № РН-0000679 від 22.02.12 шляхом проведення зустрічних поставок відповідачем макулатури.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за отриманий товар згідно видаткової накладної № РН-0000679 від 22.02.12 становить 13603 грн. 98 коп., згідно видаткової накладної № РН-0001141 від 23.03.12 - 4683 грн. 46 коп., згідно акту № РН-0000680 від 22.02.12 - 969 грн. Загальна сума боргу за зобов'язаннями згідно договору № 76 від 21.06.11 становить 19256 грн. 44 коп.

Враховуючи те, що між сторонами не укладено будь-яких інших договорів на поставку виробів санітарно-гігієнічного призначення, поставка позивачем та отримання відповідачем товару згідно видаткових накладних № РН-0000679 від 22.02.12, № РН-0001141 від 23.03.12 здійснена на виконання договору № 76 від 21.06.11.

Згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст. 526 Цивільного Кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, в строки визначені умовами п. 5.2. договору, зобов'язання по оплаті за отриманий товар та транспортні витрати відповідачем не виконано.

Станом на день розгляду справи, в матеріалах справи відсутні документальні докази, які підтвердили б сплату боргу відповідачем.

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав свої зобов'язання, які випливають з договору № 76 від 21.06.11, вимоги позивача про стягнення з відповідача 19256 грн. 44 коп. є законними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача боргу за отриманий товар згідно видаткової накладної № РН-0001132 від 16.03.12 в сумі 10738 грн. 37 коп.

При досліджені видаткової накладної № РН-0001132 від 16.03.12, судом встановлено, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар (напої) на суму 10738 грн. 37 коп. Предметом поставки партії товару згідно вказаної видаткової накладної є напої, тому видаткова накладна № РН-0001132 від 16.03.12 не може вважатися такою, що була оформлена на виконання умов договору № 76 від 21.06.11.

Між сторонами не укладено договору поставки у письмовій формі щодо поставки вищевказаного товару, тому суд прийшов до висновку, що у даному випадку має місце постачання товару по накладних.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого борг за отриманий товари (напої) згідно видаткової накладної № РН-0001132 від 16.03.12 становить 10738 грн. 37 коп.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, судом встановлено, що правовідносини які виникли між сторонами з приводу поставки товару (напоїв) відповідно до видаткової накладної № РН-0001132 від 16.03.12, за своєю правовою природою є позадоговірними.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Обов'язок відповідача виконати грошове зобов'язання (сплатити кошти) випливає з норми ст. 530 Цивільного Кодексу України, якою передбачено, що у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію від 25.04.2012 року з вимогою здійснити оплату боргу за зобов'язаннями, що існують між сторонам, в тому числі таких, що виникли згідно видаткової накладної № РН-0001132 від 16.03.12 в сумі 10738 грн. 37 коп. Однак вимога позивача про оплату була залишена без задоволення.

Відповідачем було направлено позивачу лист від 18.05.12, в якому відповідач просить розтермінувати заборгованість за зобов'язаннями перед позивачем в зв'язку із складним фінансовим становищем та зазначив, що гарантує здійснити оплату такої заборгованості до 05.06.12. Вказані зобов'язання відповідачем не виконано, станом на день розгляду справи доказів оплати такого боргу суду не надано. Отже, вимога позивача про стягнення 10738 грн. 37 коп. боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

З огляду на встановлені судом обставини справи, загальна сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно договору № 76 від 21.06.11 та видаткової накладної № РН-0001132 від 16.03.12 становить 29994 грн. 81 коп.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 679 грн. 37 коп. - пені, 2999 грн. 48 коп. - штрафу, нарахованих на підставі положення п. 8.2 договору.

Враховуючи встановлений судом характер правовідносин, що виникли між сторонами (договірні відносини, що виникли на підставі договору № 76 від 21.06.11 та позадоговірні - постачання товару по накладній), суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог про стягнення штрафних санкцій з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що за прострочення терміну оплати поставленої продукції, визначеного п. 5.2. договору, позивач має право нарахувати відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого своєчасно товару за кожен день прострочення. За прострочення терміну оплати товару більше як на один місяць відповідач сплачує також штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого своєчасно товару.

Як вбачається з розрахунку пені, здійсненого позивачем, до складу суми боргу на яку нараховується пеня, позивачем включено крім неоплаченої суми боргу за договором № 76 від 21.06.11 (видаткові накладні № РН-0000679 від 22.02.12, № РН-0001141 від 23.03.12) також і транспортні витрати позивача (акт № РН-0000680 від 22.02.12). Однак, таке нарахування не відповідає умовам п. 8.2. договору, згідно якого нарахування пені здійснюється виходячи саме від вартості неоплаченого своєчасно товару, а не від вартості неоплачених транспортних витрат позивача.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Зважаючи на те, що розрахунок позивача є невірним, господарський суд самостійно здійснив перерахунок пені. Згідно розрахунку пені зробленого судом, сума пені, що підлягає стягненню становить 642 грн. 23 коп., в решті позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити.

Розрахунок штрафу здійснений позивачем на підставі п.8.2. договору є невірним з огляду на наступне.

В суму боргу на яку позивач здійснив нарахування штрафу включено крім неоплаченої вартості поставленої продукції за договором № 76 від 21.06.11, неоплачену вартість транспортних послуг, а також неоплачену вартість за поставлені товари згідно видаткової накладної № РН-0001132 від 16.03.12.

З огляду на встановлення судом позадоговірного характеру правовідносини з приводу поставки товару (напоїв) згідно видаткової накладної № РН-0001132 від 16.03.12, нарахування договірної штрафної санкції за прострочення виконання зобов'язання за вказаною накладною є безпідставним.

Також безпідставним та таким, що не відповідає п. 8.2. договору є нарахування штрафу на вартість неоплачених транспортних витрат позивача.

Таким чином, штраф у розмірі 10 % необхідно нараховувати на суму боргу, що утворилась внаслідок неоплаченого своєчасно товару поставленого за договором № 76 від 21.06.11.

Згідно розрахунку 10 % штрафу, здійсненого судом, сума штрафу, що підлягає стягненню становить 1828 грн. 74 коп., в решті позовних вимог в частині стягнення штрафу слід відмовити в зв'язку з безпідставністю.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 29994 грн. 81 коп. основного боргу, 642 грн. 23 коп. пені, 1828 грн. 74 коп. 10 % штраф, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 530, 610, 611, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 174, 193, 218, 230, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Кохавинська паперова фабрика" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 33673 грн. 66 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 78200 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Кохавинська паперова фабрика", вул. Коновальця, 6, смт. Гніздичів, Жидачівський район, Львівська область, 81740 (ідентифікаційний код 22351935) 29994 грн. 81 коп. (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири гривні, вісімдесят одну копійку) - основного боргу, 642 грн. 23 коп. (шістсот сорок дві гривні, двадцять три копійки) - пені, 1828 грн. 74 коп. (одну тисячу вісімсот двадцять вісім гривень, сімдесят чотири копійки) - 10 % штраф, 1551 грн. 77 коп. (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят одну гривню, сімдесят сім копійок) - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.09.12

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 13.09.12