Рішення № 25985718, 03.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.09.12 р. Справа № 6/237

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі судового засідання Бевз Х.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-промислове підприємство «Технологія» м.Шостка, Сумської області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ, Донецької області

про стягнення 92 044грн. 31коп.

за участю

представників сторін:

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-промислове підприємство «Технологія» м.Шостка, Сумської області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ, Донецької області суми боргу у розмірі 72 216грн., пені у розмірі 9 619грн. 17коп., індексу інфляції за користування чужими грошима у розмірі 8 232грн. 62коп. та 3% річних у розмірі 1 976грн. 52коп. (Усього 92 044грн. 31коп.).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №15/5449 поставки від 14.08.2009р. в частині розрахунків за поставлену продукцію, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію договору №15/5449 поставки від 14.08.2009р., копії специфікацій №1 від 14.08.2009р., №2 від 04.11.2009р. до договору, копію рахунку-фактури №64 від 21.05.2010р., копію довіреності №1067 від 19.05.2010р., копію видаткової накладної №53 від 21.05.2010р., копію претензії.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував посиланням на ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230 Господарського кодексу України.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 17.10.2011р. на 14.11.2011р., проте 09.11.2011р. провадження у справі було зупинено і поновлено 25.01.2012р., розгляд справи відкладався з 13.02.2012р. на 27.02.2012р., однак 27.02.2012р. провадження у справі було зупинено і поновлено 23.08.2012р. з призначенням до розгляду на 03.09.2012р.

Як вбачається з наданої відповідачем довідки Головного управління статистики у Донецькій області АБ№378206 від 29.04.2011 р. за кодом 00210602 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців значиться юридична особа Публічне акціонерне товариство “Енергомашспецсталь”.

Відповідно до ч.1, 3 ст.90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про організаційно-правову форму. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, за визначенням ч. 1 ст. 4 названого Закону, це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи державним реєстратором виконавчого комітету Краматорської міської ради була проведена державна реєстрація змін до установчих документів відповідача, зокрема, щодо зміни його найменування, про що державним реєстратором 28.04.2011 р. було зроблено відповідний запис за № 12701050018000317.

При цьому, суд приймає до уваги, що зміна найменування сторони не є правонаступництвом, оскільки підстави для зміни сторони її правонаступником, передбачені ст.25 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Якщо після порушення провадження у справі найменування сторони змінилося і цю зміну зареєстровано в установленому порядку, сторона повинна у відповідності до вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України подати суду відповідні докази, які підтверджують зміну найменування юридичної особи. Суд, з урахуванням змісту наданих документів, зазначає про зміну найменування в рішення або в ухвалі.

Виходячи з викладеного, а також приймаючи до уваги зміст наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку про необхідність зміни найменування Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на Публічне акціонерне товариство “Енергомашспецсталь”.

Позивач у засідання суду не з»явився, про причини неявки суд не повідомив.

30.08.2012р. відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву від 29.08.2012р. №17/1281, в якому проти позовних вимог заперечує з наступних підстав. Відповідно п.6.1 договору Продавець зобов’язується надати Покупцю наступні документи: рахунок, сертифікат якості, накладну, податкову накладну. В порушення умов п.9.3 договору Позивач до теперішнього часу не надав Відповідачу за спірною поставкою рахунок на поставлений товар. Відтак, ненадання Позивачем документів, вказаних в п.6.1 договору, свідчить про ненастання факту поставки продукції за договором №15/5449 поставки від 14.08.2009р., тобто відповідно ч.2 ст. 613 Цивільного кодексу України не настало й зобов’язання Відповідача з оплати даної продукції. Отже, оскільки строк оплати продукції, поставленої Позивачем за договором, не настав, відповідно, не може бути заявлено до стягнення з Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” пені.

Відповідач у судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належним чином повідомлених сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

в с т а н о в и в :

14 серпня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-промислове підприємство «Технологія» м.Шостка, Сумської області (далі по тексту-Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ, Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір №15/5449 поставки, згідно умов якого позивач взяв на себе зобов”язання передати у встановлений строк товар у власність покупця, а останній зобов”язався прийняти цей товар та оплатити його.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №15/5449 поставки від 14.08.2009р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики товару, його ціна та строки поставки зазначаються в специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору (п. 1.3 Договору).

У виконання умов Договору сторонами були підписані специфікації №1 від 14.08.2009р., №2 від 04.11.2009р.

За вказаних специфікаціях сторони погодили поставку продукції із зазначенням строків поставки товару, її найменування, кількості та якісних показників. Строком оплати у двох специфікаціях вказано “умови сплати –протягом 30 днів після відвантаження товару покупцем та передачі документів, вказаних в п.6.1 договору”. Специфікації підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Згідно п.13.2 договору він чинний з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна поставка відбувалась в травні 2010р. Отже, з огляду на умови Договору та матеріали справи, суд дійшов висновку, що в спірний період Договір був чинним.

У відповідності до вище вказаних специфікацій, на виконання умов Договору, за видатковою накладною №53 від 21.05.2010р. позивач поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 72 216грн.

Поставлену згідно означеної видаткової накладної продукцію на підставі довіреності №1067 від 19.05.2010р. з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаній накладній.

З представленої видаткової накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така видаткова накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Стосовно заперечень відповідача про ненадання позивачем документів, вказаних в п.6.1 договору на сплату товару, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

При прийманні продукції, відповідачем жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, в подальшому відповідач із відповідними претензіями на адресу позивача не звертався і іншого відповідачем не доведено. Означене свідчить про передання відповідачу останніх у повному обсязі.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов’язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

При отриманні товару Покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов’язань з поставки Продукції.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов’язань, не надано доказів відмови від цієї Продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами договору №15/5449 поставки від 14.08.2009р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві спірного товару за вищевказаною видатковою накладною, тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 9.1. Договору оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України.

Відповідно до п.9.3 Договору, покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 30 календарних днів від дати поставки та отримання документів на товар, вказаних в п.6.1 договору, якщо інше не передбачено специфікацією.

Як вже вказано вище, у всіх двох специфікаціях до Договору встановлений строк оплати товару протягом 30 днів після відвантаження товару покупцем та передачі документів, вказаних в п.6.1 договору.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В порушення наведених вище норм, а також умов Договору оплату вартості отриманої продукції в сумі 72 216грн. не здійснив, заявлені позовні вимоги в цій частині з допомогою належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України доказів не спростував.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 72 216грн. підтверджена матеріалами справи та відповідачем належними доказами не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов’язання відповідачем порушені, так як до пред’явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов’язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в специфікації до договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних за період з 11.07.2010р.-08.06.2011р., господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 1 976,52грн. 3% річних в повному обсязі.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних за період з 11.07.2010р.-08.06.2011р. у розмірі 8 232,62грн. задовольняє дані вимоги позивача в повному обсязі, так як позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати та наданий обґрунтований розрахунок суми, який не суперечить діючому законодавству.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період з 11.07.2010р.-08.06.2011р. у розмірі 9 619грн. 17коп.

Оцінюючи вимоги позивача в цій частині господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового обов’язку з оплати вартості товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 10.5 Договору сторони встановили, що при простроченні оплати поставленого товару більш ніж на 20 банківських днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Отже, сторонами самостійно узгоджено, що пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов»язань, а також її розмір.

Аналогійна правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові від 01.03.2012р. по справі №4/581.

У відповідності до представленого позивачем розрахунку пеня складає 9 619грн. 17коп.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок пені, з огляду на прострочення виконання грошового зобов’язання з оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача до відповідача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 546, 549, 610, 625, 629, 692 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-промислове підприємство «Технологія» м.Шостка, Сумської області до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ, Донецької області про стягнення 92 044грн. 31коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ, Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-промислове підприємство «Технологія» м.Шостка, Сумської області суму боргу у розмірі 72 216грн., пеню у розмірі 9 619грн. 17коп., індекс інфляції за користування чужими грошима у розмірі 8 232грн. 62коп., 3% річних у розмірі 1 976грн. 52коп., витрати по сплаті держмита у сумі 920грн. 44коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 03.09.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2012р.

Суддя Подколзіна Л.Д.