Постанова № 25985527, 10.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2012 р. Справа № 5011-22/2376-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Владимиренко С.В.,

За участю представників сторін:

Позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з'явився;

Відповідача (позивача за зустрічним позовом): Гуменюк Т.М., дов. № 93/2012/02/16-3 від 16.02.2012 року;

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2012 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 року

у справі № 5011-22/2376-2012 господарського суду міста Києва

за позовом державного підприємства "Енергоринок"

до публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до державного підприємства "Енергоринок"

про зміну умов договору

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року державне підприємство "Енергоринок" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з останнього суми боргу в розмірі 340 231 714,53 грн., в тому числі: суму основного боргу -326 823 379, 57 грн., суми інфляційних нарахувань -1 102 136, 79 грн., суму пені -9 814 540, 11 грн., трьох процентів річних -2 164 834, 69 грн., 0,1% штрафу -326 823, 37 грн. (а.с. 2-5).

Державним підприємством "Енергоринок" у квітні 2012 року була подана заява про збільшення позовних вимог, в якій підприємство просило суд стягнути з відповідача 345 298 039,34 грн., в тому числі суму основного боргу -326 823 379,57 грн., суму інфляційних нарахувань -1 816 162,52 грн., суму пені -13 360 973,31 грн., три проценти річних -2 970 700,57 грн., 0,1% штрафу -326 823,37 грн. (а.с. 125-127).

Позовні вимоги мотивовані невиконанням публічним акціонерним товариством "Київенерго" своїх зобов'язань за договором № 4721/01, укладеним між позивачем та відповідачем 30.05.2008 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість.

У березні 2012 року публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до державного підприємства "Енергоринок" про зміну встановленого пунктами 4.15.1, 6.3, 6.3.1, 6.3.2, 6.4, 6.12 та 6.20 договору від 30.05.2008 року № 4721/01 порядку розрахунків, виклавши його у п. 6.3 "Здійснювати оплату ДПЕ за фактично відпущену ЕК електроенергію грошовими коштами та іншими формами платежу, що не суперечить законодавству України. При цьому зобов'язання ЕК щодо сплати грошовими коштами за куплену електроенергію відповідно до положень Договору чітко обмежуються наявними на поточному рахунку із спеціальним режимом використання ЕК грошовими коштами, які відповідно до алгоритму ОРЕ підлягають перерахуванню ДПЕ" (а.с. 85-89).

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що запроваджені в договорі №4721/01 від 30.05.2008 року порядки розрахунків порушують норми законодавства України та проголошений Цивільним кодексом України принцип справедливості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2012 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 5011-22/2376-2012 (а.с. 123-124).

У запереченнях на зустрічну позовну заяву державне підприємство "Енергоринок" зазначило, що зустрічні позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки публічним акціонерними товариством "Київенерго" не дотримано порядку внесення змін до договору, а також немає жодної правової підстави стверджувати, що запропонований в договорі №4 721/01 від 30.05.2008 року порядок розрахунків порушує норми законодавства, тому відсутні підстави для внесення судом примусових змін до існуючих правовідносин (а.с. 136-139).

У клопотанні про зменшення штрафних санкцій від 14.05.2012 року, публічне акціонерне товариство "Київенерго" послалось на те, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) має значні фінансові зобов'язання, покладені на нього в тому числі і державою, а державне підприємство "Енергоринок" у цій справі взагалі не зазнало збитків у зв'язку із несвоєчасним проведенням публічним акціонерним товариством "Київенерго" розрахунків, тому останнє вважає відсутніми підстави для застосування відповідальності за порушення строків сплати за отриману електроенергію (а.с. 146-147).

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2012 року (суддя Самсін Р.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 року у справі № 5011-22/2376-2012 (головуючий суддя Коршун Н.М., судді Авдєєв П.В., Куксов В.В.) (а.с. 182-190) первісний позов задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь державного підприємства "Енергоринок" 326 823 379, 57 грн. боргу за договором № 4721/01 від 30.05.2008 року, 11 648 803, 43 грн. пені, 1 816 162, 52грн. інфляційних нарахувань, 2 970 700, 57 грн. - 3% річних, 64 327, 20 грн. судового збору; в іншій частині у задоволенні первісних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено (а.с. 150-158).

Прийняті судові акти мотивовані тим, що відповідачем за первісним позовом факту прострочення виконання зобов'язань щодо оплати електроенергії придбаної згідно умов договору № 4721/01 від 30.05.2008 року не спростовано, тому є наявною заборгованість перед позивачем у розмірі 326 823 379,57 грн., яка доведена та підтверджена матеріалами справи, з огляду на що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 11 648 803, 43 грн., 1 816 162, 52 грн. інфляційних нарахувань та 2 970 700,57 грн. -3% річних. У задоволенні зустрічного позову судами відмовлено у зв'язку з відсутністю правових підстав.

Також судами попередніх інстанцій визнано необгрунтованим клопотання публічного акціонерного товариства "Київенерго" про зменшення штрафних санкцій, оскільки підстави для зменшення нарахованих позивачем 3% річних та витрат від інфляції чи нестягнення з відповідача вказаних сум при встановленому та підтвердженому факті прострочення виконання грошового зобов'язання відсутні.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило (з урахуванням уточнень до касаційної скарги від 10.09.2012 року), скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2012 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 року в частині стягнення пені у сумі 11 648 803,43 грн. та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, що призвело до прийняття неправильних рішень.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.08.2012 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" прийнято до провадження і призначено до розгляду на 03.09.2012 року (а.с. 192-193).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.09.2012 року розгляд касаційної скарги відкладено на 10.09.2012 року (а.с. 202-205).

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 03.07-05/666 від 06.09.2012 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Владимиренко С.В.

У судове засідання 10.09.2012 року представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) - державного підприємства "Енергоринок" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) - державного підприємства "Енергоринок".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача (позивача за зустрічним позовом), обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.05.2008 року між державним підприємством "Енергоринок" ( далі - ДПЕ) та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (далі - ЕК) (правонаступником якої є публічне акціонерне товариство "Київенерго") укладено договір № 4721/01, відповідно до п. 2.1 якого предметом договору є зобов'язання державного підприємства "Енергоринок" продавати, а зобов'язанням акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" придбавати електроенергію та здійснювати її оплату згідно до умов цього договору (а.с. 9-15).

01.06.2011 року між сторонами підписано додаткову угоду до договору № 4721/01 від 30.05.2008 року, відповідно до п. 1 якої сторони по тексту договору найменування "Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (ЄДРПОУ 00131305) замінили на "Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (ЄДРПОУ 00131305) (а.с. 16).

Пунктом 4.8 договору встановлено, що державне підприємство "Енергоринок" надає публічному акціонерному товариству "Київенерго" електронною поштою 8 числа місяця, наступного за рахунковим, акт купівлі-продажу електроенергії між державним підприємством "Енергоринок" та публічним акціонерним товариством "Київенерго" за формою, наведеною в додатку 2 до цього договору.

У пункті 6.4 договору зазначено, що остаточний розрахунок за придбану публічним акціонерним товариством "Київенерго" у державного підприємства "Енергоринок" електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється публічним акціонерним товариством "Київенерго" до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Відповідно до п. 6.8 договору державне підприємство "Енергоринок" виписує та розсилає публічному акціонерному товариству "Київенерго" рахунок-фактуру до 12-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно пунктів 7.3 та 7.3.1 договору публічне акціонерне товариство "Київенерго" несе відповідальність за збитки, які заподіяні державному підприємству "Енергоринок" внаслідок невиконання або неналежного виконання публічним акціонерним товариством "Київенерго" умов цього договору. Відшкодування збитків здійснюється відповідно за чинним законодавством.

Пунктом 7.3.2 договору сторони узгодили, що публічне акціонерне товариство "Київенерго" несе відповідальність за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 договору. В разі несплати за придбану у державного підприємства "Енергоринок" електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4 договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, державне підприємство "Енергоринок" має право нарахувати пеню публічному акціонерному товариству "Київенерго" у розмірі 0, 2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що державне підприємство "Енергоринок" свої договірні зобов'язання виконало, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2011 року за березень 2011 року на суму 364 031 218, 39 грн. без ПДВ, від 30.04.2011 року за квітень 2011 року на суму 298 989 034, 83 грн. без ПДВ, від 30.06.2011 року за червень 2011 року на суму 320 908 575, 32 грн. без ПДВ, від 31.07.2011 року за липень 2011 року на суму 325 479 375, 83 грн. без ПДВ, від 31.08.2011 року за серпень 2011 року на суму 292 854 505, 03 грн. без ПДВ, від 30.09.2011 року за вересень 2011 року на суму 291 037 466, 60 грн., від 31.10.2011 року за жовтень 2011 року на суму 385 343 680, 22 грн. без ПДВ, від 30.11.2011 року за листопад 2011 року на суму 444 736 723, 23 грн. без ПДВ, від 31.12.2011 року за грудень 2011 року на суму 456 256 297, 77 грн. без ПДВ, які підписані сторонами, скріплені печатками підприємств (а.с. 17-25).

Матеріали справи містять рахунки-фактури, виставлені на оплату за період з березня 2011 року по грудень 2011 року: № 00258 від 31.03.2011 року на суму 436 837 462, 07 грн., № 00364 від 30.04.2011 року на суму 358 786 841, 80 грн., № 00578 від 30.06.2011 року на суму 385 090 290, 38 грн., № 00688 від 31.07.2011 року на суму 390 575 251 грн., № 00796 від 31.08.2011 року на суму 351 425 406, 04 грн., № 00908 від 30.09.2011 року на суму 349 244 959, 92 грн., № 01020 від 31.10.2011 року на суму 462 412 416, 26 грн., № 01135 від 30.11.2011 року на суму 533 684 067, 88 грн., № 01252 від 31.12.2011 року на суму 547 507 557, 32 грн., виписки, що підтверджують здійснення розподілу коштів отриманих в оплату по періоду -березень 2011 року - грудень 2011 року (а.с. 38-46).

Публічним акціонерним товариством "Київенерго" оплату електроенергії у вказаному періоді здійснено не у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 326 823 379, 57 грн.

Про наявність заборгованості свідчить акт звірки розрахунків, складений станом на 01.01.2012 року підписаний та скріплений печатками сторін ( а.с. 27).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи встановлену судами попередніх інстанцій наявність заборгованості публічного акціонерного товариства "Київенерго" перед державним підприємством "Енергоринок" та вищенаведені норми законодавства, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача (позивача за зустрічним позовом) на користь позивача (відповідача за зустрічним позовом) 326 823 379, 57 грн. боргу за договором № 4721/01 від 30.05.2008 року.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як було зазначено вище, пунктом 7.3.2 договору сторони узгодили обсяг відповідальності за порушення строків оплати за отриману електроенергію (а.с. 14).

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку стосовно того, що у межах заявленого позову з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 11 648 803, 43 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно стягнення з публічного акціонерного товариства "Київенерго" суми інфляційних збитків у розмірі 1 816 162, 52 грн. та 3% річних у розмірі 2 970 700, 57 грн.

Як було зазначено вище, публічним акціонерним товариством "Київенерго" заявлені зустрічні позовні вимоги про зміну встановленого п. 4.15.1, 6.3, 6.3.1, 6.3.2, 6.4, 6.12 та 6.20 договору від 30.05.2008р. № 4721/01 порядку розрахунків шляхом викладення його у наступній редакції п. 6.3 "Здійснювати оплату ДПЕ за фактично відпущену ЕК електроенергію грошовими коштами та іншими формами платежу, що не суперечить законодавству України. При цьому зобов'язання ЕК щодо сплати грошовими коштами за куплену електроенергію відповідно до положень договору чітко обмежуються наявними на поточному рахунку із спеціальним режимом використання ЕК грошовими коштами, які відповідно до алгоритму ОРЕ підлягають перерахуванню ДПЕ".

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди попередніх інстанцій зазначили, що при укладенні спірного договору сторони погодили умови щодо зобов'язань, а зустрічні вимоги свідчать про незгоду з раніше досягнутими домовленостями за договором, що не може бути підставою для його зміни.

Погоджуючись з обраною місцевим та апеляційним господарським судом правовою позицією стосовно зустрічного позову, разом з тим, судова колегія Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ст. 60 Господарського процесуального кодексу України передбачає право відповідача на звернення з зустрічним позовом, якщо останній взаємно пов'язаний з первісним, що також зазначено в абз. 3, 4 п. 3.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Обставини, які свідчать про взаємну пов'язаність зустрічного позову з первісним (зокрема, за підставами цих позовів та/або поданими доказами; у зв'язку з тим, що задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову тощо), а так само докази, що підтверджують саме ці обставини, повинні зазначатися у зустрічній позовній заяві (пункт 5 частини другої статті 54 ГПК України). Якщо у ній не вказано відповідних обставин, на яких, зокрема, ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують ці обставини, то зустрічна позовна заява повертається без розгляду з посиланням на пункт 3 частини першої статті 63 та статтю 60 ГПК України. Така заява не може повертатися судом з посиланням на пункт 5 частини першої статті 63 ГПК України, оскільки подання зустрічного позову не означає об'єднання вимог в одній позовній заяві.

Як свідчать матеріали справи, предметом первісного позову є стягнення заборгованості за договором, тоді як у зустрічному позові сторона просила про зміну умов договору.

Судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що зустрічний позов прийнято до розгляду необгрунтовано, оскільки вважати позови пов'язаними правові підстави відсутні.

Разом з тим, зазначене процесуальне порушення не потягло прийняття неправильного рішення.

Згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, якими було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 року у справі № 5011-22/2376-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

С.В. Владимиренко