Рішення № 25985464, 06.08.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.08.12р. Справа № 29/5005/5556/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 67162652,12грн.

Суддя Полєв Д.М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до суду із позовною заявою про стягнення з ДП "Криворізька теплоцентраль" 57 647 426,44 грн. заборгованості, 503 147,61грн. інфляційних збитків, 760 929,44грн. 3% річних, 3 882 531, 49грн. пені, 4 368 617, 15грн. 7% штрафу та судовий збір.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві позовні вимоги визнав в розмірі основного боргу, нараховані 3% річних, інфляційних витрат та штрафу визнав частково з посиланням на їх невірний розрахунок позивачем. Також, відповідач просить зменшити розмір нарахованої пені на 10% відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.08.2012р. по 20.08.2012р.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011р. між НАК "Нафтогаз України" (далі - позивач) та ДП "Криворізька теплоцентраль" (далі - відповідач) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2259/11 (далі - договір).

Відповідно до умов договору продавець (позивач по справі) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідача по по справі) у 4 кварталі 2001р. та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах договору (п.1.1 договору).

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами укладено додаткову угоду №1 від 30.09.2011р. та додаткову угоду №2 від 11.10.2011р. відповідно до яких змінили ціна за газ.

На виконання умов договору відповідачу постановлено газ на загальну суму 62408816,44грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р.

Відповідачем не заперечується факт отримання зазначених послуг.

Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем включно грошовими коштами шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70 (сімдсят) відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу.

Відповідачем частково оплачено отримані послуги на загальну суму 4761390грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача складає 57647426,44грн., що підтверджується матеріалами справи.

Одночасно під час розгляду справи встановлено, що ухвалою суду від 07.04.2005р. порушено провадження у справі №Б15/69/05 про банкрутство відповідача.

Відповідно до п.54 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і ГПК України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті.

Зобов'язання відповідача виникло після порушення провадження у справі про банкрутство, тобто вимоги позивача є поточними.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 57647426,44грн. обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Також, позивача просить стягнути з відповідача 503147,61грн. інфляційних збитків та 760929,44грн. 3% річних.

Стаття ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних -платою за користування коштами, що не були вчасно сплачені боржником, в зв'язку з чим останні входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у ст. 1 Закону та не є санкціями у розумінні статті 12 Закону.

На проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування у період провадження зі справи про банкрутство.

Перевіривши розрахунок позивача та контррозрахунок відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити інфляційні збитки та 3% річних в заявленій сумі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3882531,49грн. пені та 4368617,15грн. штрафу за період з 14.11.2011р. по 24.05.2012р.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем п.6.1 умов договору від у безспірномі порядку зобов'язуєтьсяч сплатити продавця крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення подан 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно до статті 193 Господарського кодексу України відповідно до кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині четвертій статті 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, зазначені види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначенно вище, 07.04.2005р. порушено провадження у справі №Б15/69/05 про банкрутство відповідача.

Так, відповідно до норм ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

При цьому, визначаючи категорію мораторію на задоволення вимог кредиторів та зміст цієї правової категорії, законодавець в ст. 1 вказаного закону конкретизує грошові зобов'язання боржника, на які такий мораторій розповсюджується, в залежності від того, коли виникли такі зобов'язання.

Отже, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Також законодавець згідно норми ст. 1 зазначеного розмежовує кредиторів в залежності від моменту виникнення вимог - на конкурсні (кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство) та поточні (кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство).

Враховуючи те, що заборгованість відповідача виникла після порушення провадження у справі про його банкрутство, то і застосування до нього позивачем ю за несвоєчасну сплату цієї суми заборгованості санкцій у вигляді пені та штрафу, виходячи із розміру вказаної заборгованості, є таким, що відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру пені, доводи, наведені відповідачем в обґрунтування заявленого клопотання, суд вважає за можливе скористатися наданим йому процесуальним законом правом, частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір правомірно заявленої пені на 10 відсотків.

Також, з огляду на п. 6 ст. 232 ГК України судом перераховано 7% штрафу з період з 24.11.2011р. по 24.05.2012р., що складає заявлену позивачем суму - 4368617,15грн.

Отже, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 4368617,15грн., та пені в розмірі 3 494 278, 34грн.

Таким чином з огляду на викладене позовні вимоги позивача слід задовольнити та стягнути з відповідача 57 647 426,44 грн. заборгованості, 503 147,61грн. інфляційних збитків, 760 929,44грн. 3% річних, 3 494 278, 34грн. пені, 4 368 617, 15грн. 7% штрафу.

В зв'язку з тим, що судовий спір доведено до судового розгляду з вини відповідача, суд вважає за необхідне судовий збір покласти на відповідача у повному обсягу.

Керуючись 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Електрична, 1; код ЄДРПОУ 00130850) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 57 647 426,44 грн. заборгованості, 503 147,61грн. інфляційних збитків, 760 929,44грн. 3% річних, 3 494 278, 34грн. пені, 4 368 617, 15грн. 7% штрафу, 64380грн. судового збору.

В решті суми позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Д.М. Полєв