Ухвала суду № 25985039, 12.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 року м. Київ К-19633/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: суддя Бухтіярова І.О. -головуючий, судді Костенко М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 12.02.2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009 року

у справі № 15/15а

за позовом Львівського швейного підприємства «Силует»Українського товариства глухих УТОГ

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Львівське швейне підприємство «Силует»Українського товариства глухих «УТОГ»(далі - позивач, ЛШП «Силует»УТОГ) звернулось у грудні 2007 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі - відповідач, ДПІ у Личаківському районі м. Львова) в якому просило суд скасувати Акт про результати позапланової перевірки № 385/23-4/03972666 від 17.09.2007 року та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0000772340/0 від 26.09.2007 року.

Постановою Господарського суду Львівської області від 12.02.2008 року позов задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова № 0000772340 від 26.09.2007 року. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Лвівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009 року апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова задоволена частково. Постанова господарського суду Львівської області від 12.02.2008 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Акта перевірки № 385/23-4/03972666 від 17.09.2007 року скасована та провадження у справі закрито. Постанова господарського суду Львівської області від 12.02.2008 року в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0000772340/0 від 26.09.2007 року залишена без змін.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову,

В своїх запереченнях на касаційну скаргу ЛШП «Силует»УТОГ зазначає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ЛШП «Силует»Українського товариства глухих «УТОГ» з питань взаємовідносин та стану розрахунків з Роздільською госпрозрахунковою філією міжрегіонального центру професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів, ТзОВ «Профліга»та ТзОВ «Фінансові послуги СЕБ»за березень 2007 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 385/23-4/03972666 від 17.09.2007 року.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту за березень 2007 року ПДВ в розмірі 8259 грн. 91 коп., що призвело до завищення бюджетного відшкодування по ПДВ за квітень 2007 року в сумі 8259 грн. 91 коп.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000772340/0 від 26.09.2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2007 року на 8259 грн. 91 коп.

На підставі отриманих ДПІ у Личаківському районі м. Львова відповідей на запити щодо зустрічних перевірок позивача (ІІІ ланцюг в схемі постачання) встановлено, що провести зустрічну перевірку ТзОВ «Фінансові послуги СЕБ» неможливо, сума податкових зобов'язань з ПДВ вказаного платника за березень 2007 року складає 0,00 грн.

У зв'язку з наведеним податковим органом зроблено висновок про те, що ТзОВ «Фінансові послуги СЕБ»не задекларувало за березень 2007 року податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 5722 грн. 15 коп. та не сплатило його до бюджету, через що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту за березень 2007 року ПДВ в сумі 8259 грн. 91 коп.

Наведений висновок був покладений відповідачем в основу винесеного податкового повідомлення-рішення.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги частково, з висновками якого погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»:

п. 1.8. ст. 1 -бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом;

пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 -сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду;

пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 -якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 -протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які зазначили, що контрагент по договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Також покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов'язань.

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функції щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (ст. ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обов'язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

При цьому сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до правильного висновку про те, що позивач на підставі п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після отримання податкових накладних від свого контрагента, які засвідчують факт придбання платником податку товарів.

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і відповідачем не оспорюються. Податкові накладні виписані зареєстрованим платником ПДВ, відповідають порядку їх заповнення.

У зв'язку з чим, колегія суддів касаційної інтанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні від Роздільськоїгоспрозрахункової філіїміжрегіонального центру професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів, яка зареєстрована у встановленому порядку платником ПДВ, за операціями, що належать до його господарської діяльності, відповідно до вимог п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Прийняттям спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом фактично покладено на позивача вину за несплату його контрагентом зобов'язань, визначених податковим законодавством. Якщо ж віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних чи інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника податку є правомірними.

Оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями, то в разі порушення контрагентом платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова необґрунтовано позбавлено позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість з покликанням на факт несплати податку на додану вартість продавцем та будь-якими іншими платниками, з якими в розглядуваному випадку позивач не мав жодних відносин.

Окрім цього, матеріалами справи стверджується й та обставин, що постачальник товару, з яким у позивача були проведені господарські операції, включив до податкових зобов'язань всі суми, що були включені позивачем до податкового кредиту. Також податковий орган не стверджував і не доводив безтоварний характер господарських операцій, обізнаність позивача щодо діяльності контрагентів, зокрема щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, наявність зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ тощо; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність включення ЛШП «Силует» Українського товариства глухих «УТОГ»сум до податкового кредиту та заявлення суми бюджетного відшкодування, які визначені у податковій декларації з ПДВ за квітень 2007р.

Стосовно вимог позивача про визнання недійсним Акта перевірки № 385/23-4/03972666 від 17.09.2007 року, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, яка закрила провадження у справі в цій частині позовних вимог, зазначивши, що акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відтак, акт перевірки як документальна фіксація встановлених в ході перевірки фактів не є актом суб'єкта владних повноважень в зазначеному вище розумінні, а виступає доказом по справі, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами в порядку ст. 86 КАС України. Виходячи з наведеного, акт перевірки не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова -відхилити.

Постанову Господарського суду Львівської області від 12.02.2008 року в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0000772340/0 від 26.09.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009 року у справі № 15/15А -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько