Постанова № 25983063, 14.09.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/3816/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коблової О.Д.

при секретарі судового засідання Туранській С.О.

за участю представників:

позивача Медведєвої Л.В.

третьої особи Цурбільової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпродзержинський завод продтоварів»до Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська, про визнання незаконними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Дніпродзержинський завод продтоварів» звернулось до суду із адміністративним позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська, з позовними вимогами про визнання незаконними та скасування постанов Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 10 лютого 2012 року ВП № 31392627 та № 31392673.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення № 856 від 01.12.2011 року та № 281 від 18.01.2012 року, на підставі яких державним виконавцем були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження № 31392627 та № 31392673, не є рішеннями, які відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню, а отже не є виконавчими документами. Також зазначив, що вказані рішення не відповідають вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в них не зазначене повне найменування боржника, а в постанові про відкриття виконавчого провадження взагалі невірно зазначено повне найменування боржника.

Представник позивача вищевикладені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Спростовуючи твердження позивача зазначив, що рішення УПФУ відповідно до вимог ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування» є виконавчими документами, на підставі яких виконавча служба вправі примусово стягувати зазначену в них заборгованість, у разі її своєчасної несплати. У даному випадку виконавче провадження відкрито за заявою стягувача на підставі виконавчого документа, який відповідає встановленим для нього ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимогам. З огляду на наведене просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська (стягувач у виконавчому провадженні), позов заперечив повністю з підстав викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, де серед іншого зазначив таке. Порядок узгодження та примусового стягнення заборгованості перед пенсійний фондом визначено у ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції, що діяла до 01.01.2011 року. Оскільки заборгованість позивача виникла до цієї дати, то відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» її стягнення здійснюється у порядку, що діяв на момент виникнення такої заборгованості. Представник третьої особи таку позицію підтримала, просила відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення № 856 від 01.12.2011 року УПФУ в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 31392627 про стягнення з АТЗТ «Дніпродзержинський завод продтоварів» фінансових санкцій 7873,05 грн. на користь УПФУ в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська. Також, на підставі рішення № 281 від 18.01.2012 року УПФУ в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 31392673 про стягнення з АТЗТ «Дніпродзержинський завод продтоварів» фінансових санкцій 4286,18 грн. на користь УПФУ в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська. Отримавши спірні постанови, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діє з 09 березня 2011 року з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» від 04.11.2010 року № 2677-VI).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, окрім перелічених там виконавчих документів також рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, у т.ч. за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що рішення ПФУ не належить до виконавчих документів згідно ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», з наступних мотивів.

Дійсно, з 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про облік та збір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464, згідно з яким внесено цілу низку змін до у тому числі й до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, зі ст. 106 цього закону виключено першу - дев'яту частини. До внесення згаданих змін сплата заборгованості перед Пенсійним фондом відбувалась у порядку, передбаченому у ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де серед іншого було зазначено наступне. Відповідно до ч.2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками в строки, визначені ст. 20 даного Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків та стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Пунктом 2 частиною 9 статті 106 Закону №1058 територіальні органи Пенсійного фонду України застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками або територіальними органами ПФУ, в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум одночасно на суми не сплачених (неперерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахованих за кожний день прострочення платежу. Відповідно до пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також, згідно п.14 ст. 106 Закону №1058 рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.

Водночас, відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Згідно абзацу 6 пункту 7 вказаного Закону на період до повного погашення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи пенсійного фонду на період до повного погашення заборгованості зі сплати страхових внесків нарахованих та/або несплачених у період до 01.01.2011 року зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, в тому числі повноваження, передбачені ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська зобов'язане стягувати заборгованість позивача у порядку, що діяв станом на дату виникнення такого боргу. Оскільки, вищезазначені рішення оскаржені не були у встановленому Законом порядку, Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська правомірно скерувало їх як виконавчий документ для примусового виконання державній виконавчій службі.

Однією з підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження згідно зі ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», є невідповідність виконавчого документа встановленим для нього вимогам. Як встановив суд під час дослідження у судовому засіданні рішення № 856 від 01.12.2011 року та № 281 від 18.01.2012 року, виконавчі документи відповідають встановленим Законом вимогам, а саме: у виконавчих документах пред'явлених на виконання УПФУ в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська боржником є АТЗТ «Дніпродзержинський завод продтоварів», так і у постанові про відкриття виконавчого провадження боржником є АТЗТ «Дніпродзержинський завод продтоварів». Державний виконавець при винесені постанов про відкриття виконавчого провадження не міг знати про те що, АТЗТ «Дніпродзержинський завод продтоварів» змінило організаційно - правову форму. Крім того, слід зауважити, що рішення № 856 від 01.12.2011 року та рішення № 281 від 18.01.2012 року видані УПФУ в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська були отримані під особистий підпис 01.12.2011 року та 18.01.2012 року головним бухгалтером підприємства - боржника Євтувшенко С.Л. Тобто, підприємством були отримані дані рішення з назвою АТЗТ «Дніпродзержинський завод продтоварів», проте оскаржені не були. З огляду на зазначене, твердження позивача про відкриття державним виконавцем виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, що не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», спростовані наявними у справі доказами та не беруться судом до уваги.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі і в межах повноважень та у спосіб. що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при проведенні виконавчих дій діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевказане, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпродзержинський завод продтоварів» до Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська, про визнання незаконними та скасування постанов - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 10 вересня 2012 року.

Суддя О. Д. Коблова