Постанова № 25982903, 10.09.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 року Справа № 1170/2а-2270/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Сагуна А.В.;

суддів -О.А. Черниш;

К.М. Притула;

при секретарі -Мітіній І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом начальника відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді ОСОБА_2 до Головного управління Державної фельд'єгерської служби України про визнання нечинним та скасування наказу від 06.06.2012 № 291 про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Начальник відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді ОСОБА_2 (в подальшому - позивач) звернувся в Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Державної фельд'єгерської служби України ( в подальшому -відповідач) про визнання нечинним та скасування наказу від 06.06.2012 №291 про відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем не враховано вимоги Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.07.1995 №234/95-ВР, а саме пунктів 2,3,19, в частині необхідності відшкодування прямої шкоди, наявності причинного зв'язку між поведінкою і настанням шкоди та вини у заподіянні шкоди. Крім того відповідачем не застосовано п.37 зазначеного Положення в частині звільнення позивача від матеріальної відповідальності в зв'язку із заподіянням шкоди у наслідок правомірних дій.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову з мотивів законності та обґрунтованості оскарженого наказу. Так, в зв'язку з незаконним звільненням позивачем ОСОБА_3 та виплаті останній заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 12 579,39 грн., позивача, на підставі абз.1 п.1 та п.15 постанови Верховної Ради України від 23.07.1995 №234/95-ВР, притягнуто до матеріальної відповідальності. Оскаржуваний наказ видано на підставі перевірки фінансово -господарської діяльності відділу Головного управління в м. Кіровограді, якою встановлено, що шкода заподіяна позивачем при незаконному звільнені ОСОБА_3 не відшкодовувалась.

На думку відповідача оскаржуваний наказ є обґрунтованим, оскільки положення постанови Верховної Ради України від 23.07.1995 №234/95-ВР не передбачають перед виданням наказу про стягнення попереднього звернення до суду; обставини, що виключають відповідальність в даному випадку відсутні; відповідачем повідомлялося позивача про матеріальну відповідальність за незаконне звільнення ( а.с.41-43).

У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав та надав пояснення згідно позовної заяви.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, суд вважає, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Державної фельд'єгерської служби України від 11.02.2009 №50 о/с, підполковника міліції ОСОБА_2, який прибув з УМВС України в Кіровоградській області, призначено на посаду начальника відділу Головного управління державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді (а.с.44).

Наказом відділу Головного управління державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді від 21.09.2009 №107, за порушення трудової дисципліни звільнено з посади головного бухгалтера відділу ОСОБА_3

Вказаний наказ скасовано рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.12.2009 у справі №2-3802/09, поновлено ОСОБА_3 на посаді головного бухгалтера відділу та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 12 579,39 грн. (а.с. 10-11, 41-49).

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 01.04.2010 рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.12.2009 у справі №2-3802/09 залишено без змін (а.с. 8).

Зокрема, апеляційним судом Кіровоградської області зазначено, що суд першої інстанції правильно встановив відсутність ОСОБА_3 на робочому місці протягом 07.07.2009, що є порушенням трудової дисципліни. Однак, вибраний відділом Головного управлінням державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді вид дисциплінарного стягнення -звільнення, є занадто суворим і не відповідає вимогам ст.149 КЗпП України.

На виконання рішення суду, відділом Головного управлінням державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді, виплачено ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 12 579,39 грн., згідно платіжних доручень №63 від 11.02.2010 та №253 від 29.04.2010 ( а.с.50).

Згідно пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні, про сплату вказаної вище суми стало відомо відповідачу 29.04.2010.

Лише 23.02.2012 відповідач листом №05-399 повідомив позивача про необхідність відшкодування матеріальної шкоди, заподіяну у зв'язку з оплатою вимушеного прогулу на підставі п.15 постанови Верховної Ради України від 23.07.1995 №234/95-ВР (а.с.51).

Позивач листом від 27.03.2012 №12-180 повідомив відповідача про відсутність підстав для відшкодування зазначеної шкоди (а.с.52-54).

Відповідач, незважаючи на встановлений факт відмови позивача відшкодовувати матеріальну шкоду, призначив та провів перевірку фінансово -господарської діяльності відділу Головного управління в м. Кіровограді, за результатами якої складено аудиторський звіт від 31.05.2012 №20634391/1/3/А (а.с. 55-72).

Зокрема, перевіркою встановлено невідшкодування позивачем заподіяної шкоди незаконним звільненням у розмірі 12 579,39 грн. (а.с.63).

За результатами проведеного фінансового внутрішнього аудиту відповідачем прийнято оскаржуваний наказ від 06.06.2012 №291, яким зобов'язано т.в.о. головного бухгалтера відділу Головного управлінням державної фельд'єгерської служби України в м. Кіровограді Авдєєву Т.С. стягнути з начальника відділу ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 12 579,39 грн. (а.с.7).

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності, в тому числі, осіб начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України, до яких відноситься і позивач (а.с. 44), регламентовано Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.07.1995 №234/95-ВР ( в подальшому - Положення №234/95-ВР).

Згідно п. 15 Положення №234/95-ВР командири (начальники) військових частин, винні в незаконному звільненні або переведенні робітника чи службовця на іншу роботу, повністю відшкодовують матеріальну шкоду, заподіяну у зв'язку з оплатою за період вимушеного прогулу чи за період виконання ними нижчеоплачуваної роботи.

Відповідно абзаців 2, 4, 5 п. 17 Положення №234/95-ВР у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.

За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Відповідно до абзаців 1, 3 п. 23 Положення №234/95-ВР командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов'язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов'язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до відома винної особи (винних осіб) під розписку. Наказ може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. У разі, коли у місячний термін з дня закінчення розслідування винну особу до матеріальної відповідальності не притягнуто, відшкодування заподіяної державі шкоди провадиться шляхом подання позову до відповідного суду.

Аналізуючи зазначені положення нормативно-правового акту та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що відповідач дізнавшись у квітні 2010 року про виплату ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 12 579,39 грн., зобов'язаний був протягом п'яти днів видати наказ про стягнення з винної особи відповідної суми (п. 5 п. 17 Положення №234/95-ВР).

Відповідачем зазначені дії не було вчинено, та не притягнуто до матеріальної відповідальності винну особу у місячний термін з дня коли стало відомо про здійснення виплати ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Наказ про відшкодування матеріальної шкоди №291 видано відповідачем лише 06.06.2012, чим порушено абзац 3 п. 23 Положення №234/95-ВР, яким визначено порядок відшкодування заподіяної шкоди шляхом звернення з позовом до суду.

Суд не приймає посилання представника відповідача на аудиторський звіт від 31.05.2012 №20634391/1/3/А, як підставу для винесення наказу про притягнення до матеріальної відповідальності позивача, оскільки виплата ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 12 579,39 грн., проводилась на підставі рішення суду, яке і є підставою для видання наказу про стягнення з винної особи відповідної суми.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при виданні оскаржуваного наказу відповідачем порушено положення абзаців 4, 5 п. 17, абзацу 3 п. 23 Положення №234/95-ВР, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідним зазначити, що при виданні наказу від 06.06.2012 №291 відповідачем не враховано вимоги п.37 Положення №234/95-ВР, а саме не настання матеріальної відповідальності у випадку правомірних дій, оскільки судовими рішеннями встановлено факт порушення ОСОБА_3 трудової дисципліни у вигляді прогулу.

Судових витрат, які б підлягали відшкодуванню, відповідно до ст.94 КАС України, судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158 -163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фельд'єгерської служби України від 06.06.2012 № 291 «Про відшкодування матеріальної шкоди».

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови у повному обсязі 14.09.2012.

Головуючий (суддя) А.В. Сагун

Судді О.А. Черниш

К.М. Притула

З оригіналом згідно.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В.Сагун