Постанова № 25982880, 10.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 року 2а-3808/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представника позивача - Касьянової Т.В.,

представників відповідача - Ткачук Н.А., Оверченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна"

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2012 № 1298/0000150154, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 635822,00 грн.

В основу вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом покладено дані акта перевірки про завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що сталося внаслідок включення до складу податкового кредиту у звітному податковому періоді сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість і правильно визначив показник від'ємного значення об'єкта оподаткування. Формування податкового кредиту здійснювалось позивачем за результатами митного оформлення імпортних товарів, під час якого були сплачені суми податку на додану вартість, на підставі вантажних митних декларацій. Позивач також вказував на порушення податковим органом порядку проведення перевірок та вказував, що податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення через один день після складання акта перевірки і позбавив платника податків надати свої заперечення до акта перевірки та документи на підтвердження заперечень. Таким чином, позивач стверджував, що податкове повідомлення-рішення, на його думку, є безпідставним та незаконним, тому просив суд визнати його таким та скасувати. Під час судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" є юридичною особою, що зареєстрована 21.11.2007 Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, як платник податків перебуває на обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість.

У червні 2012 року посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок позивача у банку за квітень 2012 року (акт від 07.07.2012 № 1848/15-4/35591588). Як убачається з акта перевірки, вона розпочалась 18.06.2012 та завершилась 07.07.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 195.1 пункту 195.1 статті 195, пункту 198.6 статті 198, пункту 10 розділу XX Перехідних положень, пунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, що виявилось, зокрема, у безпідставному завищенні від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за квітень 2012 року в розмірі 635822,00 грн.

Твердження посадових осіб податкового органу ґрунтуються на даних про те, що суми податкового кредиту не підтверджуються податковими накладними.

За результатами перевірки Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.07.2012 № 1298/0000150154, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 635822,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Під час судового розгляду встановлено, що у червні 2012 року позивач подав до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області уточнений податковий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року (розрахунок від 19.06.2012), в якому задекларував виправлення помилки відносно показника податкового кредиту (ряд.10.1), а також обсягу придбання товарі та податку на додану вартість, сплаченого митним органам, внаслідок чого податковий кредит збільшився на суму 635822,00 грн.

Збільшення податкового кредиту сталося в зв'язку з включенням до цього показника сум податку на додану вартість, сплаченого митним органам під час розмитнення позивачем імпортних товарів, що підтверджується вантажними митними деклараціями.

Як з'ясувалось, уточнюючий розрахунок позивач подав до податкового органу на наступний день після того, як розпочалась перевірка. Тобто, перевірка розпочалась 18.06.2012, а уточнюючий розрахунок було подано позивачем 19.06.2012.

Під час судового розгляду представник податкового органу стверджував, що дані уточнюючого розрахунку не були взяті до уваги, оскільки його було подано з порушенням вимог пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України, вантажні митні декларації, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, до перевірки надані не були.

Позивач не заперечував факту подання розрахунку на наступний день після початку перевірки, однак зазначав, що розрахунок все ж був прийнятий податковим органом. Водночас позивач заперечував факт ненадання податковому органу до перевірки вантажних митних декларацій та інших документів. На підтвердження цього позивач надав суду копії вантажних митних декларацій з відмітками митниці про сплату податку на додану вартість, довідку Київської обласної митниці про відсутність заборгованості з податку на додану вартість за результатами митного оформлення товару, копії податкових декларацій, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, в яких відображено суми ПДВ на підставі вантажно-митних декларацій, копію імпортного контракту, на підставі якого ним ввозились товари на митну територію України зі специфікаціями, копії платіжних доручень, що підтверджують перерахування коштів нерезиденту, акти прийому передачі основних засобів, а також товарно-матеріальних цінностей для монтажу, а також фото змонтованого обладнання.

Як убачається з акта перевірки (а.с. 8), під час перевірки позивача було використано декларації з податку на додану вартість з додатками, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, податкові накладні видані та отримані, видаткові накладні на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжні документи, що засвідчують факт оплати за отримані товари (послуги), договори на поставку та придбання товарно-матеріальних цінностей, імпортні та експортні вантажно-митні декларації, а також інформація автоматизованих систем державної податкової служби АРМ "Митниця".

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються положеннями розділу V Податкового кодексу України.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України убачається, що митна декларація належить до документів, які надають платнику податку право на формування податкового кредиту.

В силу положень абзацу третього пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що в разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні (абзац другий пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України).

В силу положень абзацу другого пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період (пункти 50.2, 50.3 статті 50 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Статтею 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо тощо.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи обставини справи, суд дійшов висновку, що уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість було подано позивачем з порушенням вимог пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України.

Однак, маючи усі первинні фінансово-господарські документи, у тому числі вантажно-митні декларації, податкову декларацію за квітень 2012 року, що містила дані про заниження податкового кредиту, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, інформацію автоматизованої системи державної податкової служби АРМ "Митниця", а також дані уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість до декларації за квітень 2012 року, подану позивачем до податкового органу на наступний день після початку перевірки (19.06.2012), яка тривала до 07.07.2012, податковий орган не міг не володіти інформацією про всі обставини господарських операцій позивача, які мають бути взяті до уваги при визначенні суми грошового зобов'язання, зменшення або збільшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Суд наголошує, що в силу положень підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, що контролюючий орган зобов'язаний взяти до уваги усі обставини господарської діяльності платника податків, правильно визначити податкове зобов'язання, не тільки зменшувати, але й збільшувати бюджетне відшкодування та/або від'ємне значення податку на додану вартість.

Крім того, судом встановлено, що податковим органом не дотримано вимог пунктів 44,6 та 44.7 статті 44, пунктів 86.7, 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, що фактично позбавило платника податків надати податковому органу заперечення до акта перевірки та документи, яких не вистачало для правильного з'ясування усіх обставин, що необхідні для прийняття податковим органом рішення за результатами перевірки, адже, як з'ясувалось під час судового розгляду такі документи у платника податків були наявними.

За наведених обставин податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне, а позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 09.07.2012 № 1298/0000150154, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 635822,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" сплачений ним судовий збір у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "14" вересня 2012 р.