Постанова № 25982877, 19.03.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

19.03.2012 р. Справа № 2а-4544/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера",

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві,

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000330037 від 03.06.11 р., Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову відмовити.

Відповідно до п.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І. А. Устинов

Миколаївський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

15:22

19 березня 2012 року Справа № 2а-4544/11/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера»,

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000330037 від 03.06.2011 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера»звернулося до суду з адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2011 р. №0000330037.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що перевірка була проведена з порушенням норм чинного законодавства, в ході проведення перевірки не доведено факту нездійснення господарських операцій, оскаржувана сума правомірно включена до податкового кредиту оскільки у Позивача наявні належно оформлені документі, необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки під час перевірки було встановлено порушення позивачем норм чинного законодавства, що підтверджується висновками акту перевірки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини й обґрунтування, викладені в адміністративному позові та наданих поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов та доводи, наведені у поясненнях.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

27 травня 2011 року на підставі наказу № 311 від 24.05.2011 р. (т.1, а.с. 47-48) СДПІ по роботі з ВПП було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правильності обчислення податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Одеська будівельна компанія» за вересень та жовтень 2010 р., ТОВ «Сатєра»за червень та жовтень 2010 р., ТОВ НВТК «Твайс-Сервіс»за лютий 2011 р. За результатами перевірки Відповідачем було складено акт від 27.05.2011 р. № 643/37/22439446 (т.1, а.с. 16-37).

Судом встановлено, що не погоджуючись із висновками акту перевірки Позивач надав до СДПІ по роботі з ВПП заперечення від 27.05.2011 р. № 643/37/22439446 (т.1, а.с. 40-42), на які отримав відповідь від 03.06.2011 р. № 2648/10/37-019 (т.1, а.с.43-46).

За результатами розгляду заперечень, та на підставі акту перевірки, СДПІ по роботі з ВПП прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.06.2011 р. № 0000330037, яким ТОВ «МСП «Ніка-Тера»збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 89802,00 грн., в тому числі 87753,00 грн. з а основним платежем, 2049,00 грн. за штрафними санкціями.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення Відповідачем податкового повідомлення-рішення від 03.06.2011 р. № 0000330037, суд виходить з наступного.

ТОВ «МСП «Ніка-Тера»зареєстроване реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому за № 8999 від 08.02.1995 р. Нове свідоцтво Позивачем отримано у зв'язку з реорганізацією юридичної особи від 02.10.2007 р. № 15221450000015023.

Основними видами діяльності ТОВ «МСП «Ніка-Тера»за КВЕД є: транспортне оброблення вантажів; функціонування інфраструктури водного транспорту; складське господарство.

При проведенні взаєморозрахунків ТОВ «Ніка-Тера»з ПП «Одеська будівельна компанія»за вересень та жовтень 2010 р., ТОВ «Сатєра»за червень та жовтень 2010 р., ТОВ НВТК «Твайс-Сервіс»за лютий 2011 р. встановлено порушення Позивачем п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п 7.2. ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями та підлягає коригуванню (зменшенню) ПДВ по декларації за червень 2010 року у розмірі 427,00 грн., за вересень 2010 року - 839,00 грн., за жовтень 2010 року - 2912,00 грн., на загальну суму ПДВ 4178,00 грн.; 198.3 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ та підлягає коригуванню (зменшенню) ПДВ по декларації за лютий 2011 року у розмірі 83659,00 грн. Загальна сума ПДВ, що підлягає коригуванню (зменшенню) ПДВ по деклараціям за період червень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, лютий 2011 року, складає 87753,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Сатєра»зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 05.02.2007 р.

Згідно листа ДПІ в Приморському районі від 08.04.2011 р. № 20849/7/23-512 (т. 1, а.с. 64-77) основним видом діяльності, яким займається ТОВ «Сатєра»за КВЕД є будівництво будівель.

Перевіркою, оформленою ДПІ у Приморському районі м. Одеси актом від 07.04.11 р. № 579/23-5, встановлено що у ТОВ «Сатєра»відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням та на підставі складених актів контрагентів по ланцюгам постачання згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період березень-листопад 2010 є нікчемними.

Згідно договору від 29.10.2010 р. № 486/нк-10 (т. 2, а.с. 3) та первинних документів (т. 1, а.с. 102-104, 107-109, 113-115), ТОВ «Сатєра»зобов'язалось поставити й передати Позивачу запасні частини, які в подальшому були використані при ремонті власних тепловозів, про що свідчать акти списання товарно-матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи. Оскільки згідно листа ДПІ в Приморському районі від 08.04.2011 р. № 20849/7/23-512 основним видом діяльності, яким займається ТОВ «Сатєра»за КВЕД є будівництво будівель, суд дійшов висновку про безтоварність господарської операції між ТОВ «МСП «Ніка-Тера»та ТОВ «Сатєра».

Поставка товару від ТОВ «Сатєра»відбувалась на підставі договору № 486/нк-10, за умовами якого доставка товару на територію ТОВ «МСП «Ніка-Тера»відбувалось за рахунок і силами ТОВ «Сатєра». Проте як вбачається з податкових накладних, виданої ТОВ «Сатєра», товаротранспортні витрати складають 0,00 грн. Тобто товар від ТОВ «Сатєра»не доставлявся позивачу.

Оскільки ТОВ «МСП «Ніка-Тера»як в ході проведення перевірки, так і під час розгляду справи судом не надало належних доказів на підтвердження транспортування товарів чи документів, відповідно яких вони були отримані від ТОВ «Сатєра», суд дійшов висновку про безтоварність господарської операції між ТОВ «МСП «Ніка-Тера»та ТОВ «Сатєра». Суд зазначає, що факт використання запасних частин у власній господарській діяльності, на що посилається позивач, не є доказом їх придбання у ТОВ «Сатєра».

Суд також звертає увагу на те, що підприємство, основним видом діяльності якого є будівництво не займається торгівлею гальмівних колодок для тепловозів.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Одеська будівельна компанія»зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 30.03.2006 р.

Згідно листа ДПІ в Приморському районі від 07.04.2011 р. № 580/23-5/34319643 (т. 2, а.с. 78-91) основним видом діяльності, яким займається ПП «Одеська будівельна компанія»за КВЕД є будівництво будівель.

Перевіркою, оформленою ДПІ у Приморському районі м. Одеси актом від 07.04.11 р. № 580/23-5/34319643, встановлено що у ПП «Одеська будівельна компанія»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою згідно до частини 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначена угода має ознаки нікчемності на суму податкового зобов'язання -36551845 грн.

Згідно договору від 27.09.2010 р. № 448/нк-10 (т. 2, а.с. 15-17) та первинних документів (т. 1, а.с. 122-127), ПП «Одеська будівельна компанія»зобов'язалось поставити й передати Позивачу якірні ланцюги, які в подальшому були використані на власні потреби, про що свідчить акт списання товарно-матеріальних цінностей, який міститься в матеріалах справи. Оскільки згідно листа ДПІ в Приморському районі від 07.04.11 р основним видом діяльності, яким займається ПП «Одеська будівельна компанія»за КВЕД є будівництво будівель, суд дійшов висновку про безтоварність господарської операції між ТОВ «МСП «Ніка-Тера»та ПП «Одеська будівельна компанія».

Поставка товару від ПП «Одеська будівельна компанія»відбувалась на підставі договору № 448/нк-10, за умовами якого доставка товару на територію ТОВ «МСП «Ніка-Тера»відбувалось за рахунок і силами ПП «Одеська будівельна компанія». Проте як вбачається з податкових накладних, виданої ПП «Одеська будівельна компанія», товаротранспортні витрати складають 0,00 грн. Тобто товар від ПП «Одеська будівельна компанія»позивачу не поставлявся.

Оскільки ТОВ «МСП «Ніка-Тера»як в ході проведення перевірки, так і під час розгляду справи судом не надало належних доказів на підтвердження транспортування товарів чи документів, відповідно яких вони були отримані від ПП «Одеська будівельна компанія», суд дійшов висновку про безтоварність господарської операції між ТОВ «МСП «Ніка-Тера»та ПП «Одеська будівельна компанія». Суд зазначає, що факт використання якірних ланцюгів у власній господарській діяльності, на що посилається позивач, не є доказом їх придбання у ПП «Одеська будівельна компанія».

Суд також звертає увагу на те, що підприємство, основним видом діяльності якого є будівництво не займається торгівлею якірних ланцюгів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ НВТК «Твайс-Сервіс»зареєстроване Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 30.11.1995 р. за № 15221200000011528.

Згідно акту перевірки та листа ДПІ в Центральному районі від 04.05.2011 р. № 4814/7/23-320 (т. 2, а.с. 92-99) основним видом діяльності, яким фактично займається НВТК «Твайс-Сервіс»за КВЕД є діяльність у сфері інжинірінгу.

Перевіркою, оформленою ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва актом від 04.05.11 № 54.8/23-300/23619376, встановлено порушення ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недотримання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинам, здійсненим ТОВ НВТК «Твайс-Сервіс»з контрагентами-постачальниками ТОВ «Олс-Вест»та ТОВ «МИК-Будівництво»за період лютий 2011 року на загальну суму ПДВ 359928,00 грн. та контрагентом - покупцем ТОВ «МСП «Ніка-Тера»на загальну суму ПДВ 388751,00 грн.

Згідно листа ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва від 04.05.2011 р. в ході проведення перевірки встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності ТОВ НВТК «Твайс-Сервіс»: неможливість фактичного здійснення ТОВ НВТК «Твайс-Сервіс»господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; здійснення операцій з товаром, який не придбавався; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в разі відсутності управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Згідно договорів від 10.01.2008 р. № 10/1 (т. 1, а.с. 136-137), від 27.09.2010 р. № 27/9 (т. 1, а.с. 136-137) та первинних документів (т. 1, а.с. 131-145), ТОВ НВТК «Твайс-Сервіс»зобов'язалось виконати Позивачу розробку, виготовлення, монтаж і пусконалагоджувальні роботи автоматизованої системи управління електроприводами механізмів зернового комплексу. Згідно договору від 27.09.2010 р. № 27/9 ТОВ НВТК «Твайс-Сервіс»зобов'язується виконати своїми силами (із своїх матеріалів та власними засобами) вищевказані роботи. Проте, як вбачається з акту прийому-передачі матеріалів від 01.07.2009р. позивач надавав ТОВ НВТК «Твайс-Сервіс»матеріали для виконання робіт, що не передбачено договором.

Як вбачається з акту перевірки № 548/23-300/23619376 (т. 2, а.с. 92-99), всупереч умовам договору № 27/9 виконавцем робіт з надання послуг по коригуванню електричних монтажних систем, щитів автоматики системи управління електроприводами механізмів зернового комплексу ТОВ «МСП «Ніка-Тера»є ТОВ «Мик-Будівництво». Основним видом діяльності ТОВ «Мик-Будівництво»є будівництво споруд та будівель. Таким чином, як свідчать надані матеріали, підприємство, основним видом діяльності якого є діяльність у сфері інжинірінгу (ТОВ НВТК «Твайс-Сервіс») зобов'язалось виконати Позивачу розробку, виготовлення, монтаж і пусконалагоджувальні роботи автоматизованої системи управління електроприводами механізмів зернового комплексу.

Виконання частини цього договору, а саме виконання робіт з надання послуг по коригуванню електричних монтажних систем, щитів автоматики системи управління електроприводами механізмів зернового комплексу було доручено підприємству яке займається будівництвом споруд та будівель (ТОВ «Мик-Будівництво»). Договором не передбачено залучення субпідрядників для виконання робіт. Суд звертає увагу на те, що виконавцями робіт є підприємства які не займаються такими видами діяльності які вони виконували, відповідно до наданих документів, а відтак не могли виконувати ці роботи.

За таких обставин суд дійшов висновку про безтоварність господарської операції між ТОВ НВТК «Твайс-Сервіс»та ТОВ «МСП «Ніка-Тера».

Як наслідок Позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся Відповідачем, на загальну суму 87753,00 грн., у тому числі по періодах:

- липень 2010 року на суму - 427,00 грн.;

- вересень 2010 року - 755,00 грн.;

- жовтень 2010 року - 2912,00 грн.;

- лютий 2011 року на суму - 83659,00 грн.

Таким чином зміст порушень, викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МСП «Ніка-Тера»з питань відображення в податковому обліку фінансово-господарських операцій та взаєморозрахунків з ПП «Одеська будівельна компанія»за вересень та жовтень 2010 року, ТОВ «Сатєра»за червень та жовтень 2010 року, ТОВ НВТК «Твайс-Сервіс»лютий 2011 від 27.05.11 № 643/37/22439446, а саме: порушення п.п.7.2.3, п.7.2, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 87753,00 грн., слід вважати вірним.

На думку Позивача підставою для визнання права на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування ПДВ є наявність необхідних документів, які підтверджують розмір податкового кредиту (податкові накладні), документів, що підтверджують суму, яка підлягає відшкодуванню (платіжні документи, які підтверджують взаєморозрахунки з основними контрагентами), а також документів, які підтверджують факт наявності договірних відносин та їх виконання (договорів, накладних тощо).

Проте, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до норм Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту, якщо відомості, які містяться в таких документах не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій, або якщо угоди, результати виконання яких відобразились в податковому обліку збільшенням податкового кредиту, є нікчемними в силу спрямованості на порушення публічного порядку, зокрема на незаконне заволодіння майном держави (відшкодування ПДВ).

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, придбання необоротних активів, отримання послуг. Тобто у разі фактичного здійснення вищезазначених господарських операцій.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту, крім наявності належним чином оформленої податкової накладної, обумовлюється наявністю ще й такої обставини, як реальності факту придбання платником податку товарів або отримання послуг. Документи (податкові накладні) самі по собі є вторинним чинником, тобто повинні відображати реально здійснені події (факти), а отже при відсутності факту здійснення господарської операції, документи не можуть свідчити про наявність у особи певних прав (право на податковий кредит).

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, нікчемний правочин - це недійсний правочин, недійсність якого встановлена законом.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним. Нікчемним є також правочин, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203, ч.і ст.215 ЦК України).

Як зазначено у ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Відповідно до ч.і ст.236 ЦК України, нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, якщо укладені угоди не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені нею, або якщо ці угоди спрямовані на незаконне заволодіння майном держави (відшкодування ПДВ), така угода в силу закону є нікчемною та не може мати жодних наслідків для податкового обліку підприємства (не може формувати податковий кредит у Позивача та зумовлювати право на відшкодування ПДВ). Відповідно до п. 54.3.5 ст. ст. 54 Податкового кодексу України податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань, зменшення суми бюджетного відшкодування або зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у випадку, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, у тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим кодексом.

Факт недекларування постачальником Позивача ПДВ та нездійснення господарських операцій свідчить про спрямованість всіх укладених угод на порушення публічного порядку, а тому ці угоди є нікчемними і не можуть породжувати жодних наслідків.

Враховуючи вищевикладене, зроблені в ході перевірки висновки цілком відповідають чинному законодавству.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і таким, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову відмовити.

Відповідно до п.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І.А. Устинов

Постанова оформлена

у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України

та підписана суддею 23.03.2012 року.

Суддя І.А. Устинов