Вирок № 25980293, 30.08.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/3214/2012

В И Р О К

іменем України

30 серпня 2012 рокуШевченківський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Трубнікова А.В.,

при секретарі Попчук Т.М. , Созонович О.С.

з участю прокурорів Марича Є.В., Коцюби В.С., Власова І.В., Ковальова А.В.,

Голуба Є.А., Черната О.А., Менчиц С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, (паспорт № НОМЕР_1, ідентифікаційній номер НОМЕР_2 ), уродженця м. Дніпрорудний, Запорізької області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, останнє місце проживання: АДРЕСА_2, раніше судимого: вироком Військового міського суду Дніпропетровського гарнізону від 18.12.1996 р. за п. «В»ст. 240 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки позбавлення волі;- вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 13.10.1999 року за ч.2 ст. 206, ч. 2 ст. 142, 24, 43 КК України (у редакції 1960 року) на 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України

В С Т А Н О В И В:

19 вересня 2011 року, в ранковий час, ОСОБА_4 перебуваючи в під'їзді будинку АДРЕСА_3, звернув увагу на домофони. прикріплені поряд з вхідними дверима до квартир №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6. В цей час у нього виник умисел на таємне повторне викрадення чужого майна. Реалізуючі свій злочинний умисел, ОСОБА_4, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, таємно по вторно викрав чуже майно, а саме :

- домофон вартістю 500 гривень, який належить ОСОБА_5;

- домофон вартістю 700 гривень, який належить ОСОБА_6;

- домофон марки «Соmmах»вартістю 500 гривень, який належить ОСОБА_7;

- домофон марки «Соmmах»вартістю 500 гривень, який належить ОСОБА_8

А всього ОСОБА_4 таємно повторно викрав чуже майно, на загальну суму 2200 гривень, після чого з місця вчинення злочину з викраденим зник, розпорядившись ним за власним роз судом.

Крім того, 16 листопада 2011 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, у ОСОБА_4, який перебував в офісі № 5 ТОВ «Медінжиніринг», по вул. Б Хмельницького, 50, в м Києві, виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючі свій злочинний умисел, ОСОБА_4, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю персоналу та сторонніх осіб, таємно, повторно ви крав чуже майно, яке належало ТОВ «Медінжиніринг», а саме:

- ноутбук марки «Asus N53Sv (N53Sv-2410M-S4EVAP) Аluminium»вартістю 7550 гривень 59 копійок,

- ноутбук марки «Dell Vostro1540 (DV1540I3703500B)»вартістю 4973 гривні 70

копійок, а всього на загальну суму 12524 грн 29 коп.

а також майно, яке належало ОСОБА_9, а саме:

- мобільний телефон марки «Нокіа 5800»вартістю 1500 гривень з сім-карткою опе ратора «Київстар», яка матеріальної вартості не має, на грошей не було;

- гроші в сумі 4000 гривень.

А всього ОСОБА_4 таємно, повторно викрав чуже майно яке належить ОСОБА_9 та майно ТОВ «Медінжиніринг»на загальну суму 18 024 гривні 29 копійок, після чого з місця вчинення злочину з викраденим зник, розпорядившись ним за власним розсудом.

Крім того, 19 листопада 2011 року, в денний час, ОСОБА_4. перебуваючи в ТРК «Глобус», що на Майдані Незалежності в м. Києві, звернув увагу на ОСОБА_10 який користувався мобільним телефоном. В той час, коли ОСОБА_10 поклав вказаний телефон до правої кишені куртки, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючі свій злочинний умисел, ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_10 та, скориставшись неуважністю останнього, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 своєю рукою проник до правої ки шені куртки ОСОБА_10, звідки таємно, повторно викрав приватне майно ОСОБА_10, а саме:

- мобільний телефон марки «Samsung S 5620 Black Orange»з навушниками, загальною вартістю 1333 гривні з сім-карткою оператора «МТС»вартістю 1 гривня, на рахун ку знаходилось 20 гривень.

А всього ОСОБА_4, таємно, повторно викрав приватне майно ОСОБА_10 на загальну суму 1354 гривні, після чого з місця вчинення злочину з викраденим зник, розпорядившись ним за власним розсудом.

Крім того, 22 листопада 2011 року в денний час, ОСОБА_4, перебуваючи у

дворі будинку АДРЕСА_10, у м. Києві, звернув увагу на автомобіль ма рки «ВМW 523», д.н.з. НОМЕР_7, який належав ОСОБА_11, та стояв біля вказаного будинку. Після огляду автомобіля у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення двох емблем «ВМW», встановлених на ка поті та багажнику автомобіля

Реалізуючі свій злочинний умисел, ОСОБА_4, за допомогою невстановленого предмета зняв з вищевказаного автомобіля, та таємно повторно викрав майно яке нале жить ОСОБА_11, а саме:

- 2 емблеми «ВМW», вартістю 714 гривень 96 копійок за обидві емблеми, після чого з місця вчинення злочину з викраденим зник, розпорядившись ним за власним роз судом

Крім того, приблизно 29 листопада 2011 року, в денний час, ОСОБА_4, перебу ваючи по АДРЕСА_11 в м. Києві, звернув увагу на автомобіль марки «Опель Ка дет», д.н.з. НОМЕР_8, який належав ОСОБА_13 та стояв біля вказаного будинку. Оглянувши салон автомобіля, ОСОБА_4 звернув увагу на автомагнітолу, яка була встановлена в автомобілі. Після цього у ОСОБА_4 виник зло чинний умисел направлений на таємне повторне викрадення чужого майна.

Реалізуючі свій злочинний умисел, ОСОБА_4, скориставшись тим, що двері автомобіля були відчинені, проник до салону автомобіля, звідки таємно, повторно, викрав майно яке належить ОСОБА_13, а саме:

- автомагнітолу марки «Кеnwood KDC-W4044UGC»вартістю 900 гривень, після чого з місця вчинення злочину з викраденим зник, розпорядившись ним за власним розсудом.

Крім того, 02 грудня 2011 року, в денний час, ОСОБА_4, перебуваючи біля торгівельного кіоску, який розташований біля будинку АДРЕСА_10, в м. Києві звернув увагу на ОСОБА_14, яка користувалась мобільним телефоном. В той час, коли ОСОБА_14 поклала вказаний телефон до правої кишені пальто, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючі свій злочинний умисел, ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_14 та, скориставшись неуважністю остан ньої, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, своєю рукою проник до правої кишені пальто ОСОБА_14, звідки таємно, повторно ви крав приватне майно ОСОБА_14, а саме:

- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy Асе 85830 Оnух Вlасk White»вартістю 2365 гривень з сім-карткою оператора «Діджус», яка матеріальної цінності не становить,, грошей на рахунку якої не було, після чого з місця вчинення злочину з викраденим зник,

розпорядившись ним за власним розсудом.

Крім того 20 листопада 2011 року, приблизно о 20 годині 15 хвилин, ОСОБА_4 , в приміщенні кафе «Кофе хауз», яке розташоване по вулиці Ярославів Вал, 13, в м. Києві звернув увагу на ОСОБА_16, яка, розраховуючись за замовлення, дістала га манець, а потім помістила гаманець до сумки. Побачивши в гаманці гроші, у ОСОБА_4 виник умисел на відкрите повторне викрадення чужого майна. З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 прослідував за ОСОБА_16 В той час, коли остання підійшла до будинку АДРЕСА_12 в м Києві, ОСОБА_4, діючи відкрито для ОСОБА_16, схопив за ручку сумки, яка знаходилась на лівому плечі ОСОБА_16 та, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, силою рвонув на себе, внаслідок чого ОСОБА_16 впала та, забившись, відчула фізичний біль. Після цього ОСОБА_4 вирвав сумку з її рук, та тим самим відкрито, повторно викрав приватне майно ОСОБА_16 , а саме:

- жіночу сумку з шкірозамінника, вартістю 180 гривень, в якій знаходилися наступні речі:

- мобільний телефон марки «Samsung Е1100Т»вартістю 400 гривень з сім-карткою

оператора «Київстар», яка матеріальної вартості не має, на рахунку було 20 гривень,

- шкіряний гаманець вартістю 50 гривень,

- гроші в сумі 750 гривень,

- паспорт громадянина України, який матеріальної цінності не представляє.

- платіжна банківська картка, яка матеріальної цінності не представляє,

- ключі від банківської комірки в кількості дві штуки, які матеріальної цінності не представляють.

А всього ОСОБА_4 відкрито, повторно з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, викрав майно ОСОБА_16 на загальну суму 1400 гривень, після чого з місця вчинення злочину з викраденим зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочинів визнав частково, за епізодом відкритого викрадення сумки у потерпілої ОСОБА_16, визнав повністю, між тим, з приводу усіх інших інкримінованих йому епізодів вчинення злочинів передбачених ст. 185 КК України суду показав, що вказані злочини він не вчиняв, оскільки саме у цей час він перебував на підробітках. Крім того, з приводу інкримінованого йому епізоду вчинення злочину щодо таємного викрадення домофонів з під'їзду будинку АДРЕСА_3, показав, що саме у цей час перебував на амбулаторному лікуванні у лікарні м. Керч з приводу травми голови, з цих підстав він також звертався до міліції м. Керч із заявою, що спростовує вчинення ним інших злочинів, пов'язаних з таємним викраденням майна. Усі явки з повинною, які є у матеріалах кримінальної справи, він писав під диктовку співробітників міліції, оскільки вони обіцяли сприяти у обранні йому запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, допомогти з документами тощо. Між тим зазначив, що будь якого фізичного тиску з боку співробітників міліції до нього не застосовувалось.

Між тим, не зважаючи на заперечення підсудним своєї вини у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, його вина у повному обсязі підтверджується як показаннями самого ОСОБА_4, які він давав на досудовому слідстві у якості підозрюваного та обвинуваченого, так показаннями потерпілих, свідків, та іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Так, щодо епізоду таємного викрадення домофонів у АДРЕСА_3, винність підсудного підтверджується його показами, оголошеними і перевіреними у судовому засіданні ( том справи 1, а.с. 63-64, 105-106), які він давав під час досудового слідства та з яких вбачається, що 19 вересня 2011 року він вранці приїхав до м. Києва для того, щоб знайти роботу по спеціальності. Він знав, що в центральній частині Києва велика кількість будівельних об'єктів, а тому метрополітеном приїхав туди та почав шукати роботу. Обійшов кілька бу дівництв, проте всюди йому відмовили. Так як у нього зовсім не залишилось грошей на проживання, то він вирішив вчинить крадіжку для того, щоб купити продуктів харчу вання та зняти житло. Проходячи повз одного з будинків в центрі Києва він побачив відчинені двері та ви рішив зайти, припустивши, що в даному будинку можуть бути якісь цінні речі мешканців. За йшовши до під'їзду, на першому поверсі він побачив, що на кожній квартирі встановлено домофон. В цей момент він вирішив познімати ці домофони, а потім продати їх. З найближчих квартир він зірвав чотири домофони, які пок лав до сумки та вийшов з під'їзду. Раніше він знав, що подібну техніку можна продати на радіоринку, а тому громадським транспортом поїхав туди. При вході на радіоринок він пі дійшов до незнайомого хлопця середнього зросту, з чорним волоссям, який на вигляд мав 25-30 років, одягненого в спортивний одяг темного кольору та запропонував йому придбати вказані домофони. Хлопець запитав, звідки він їх взяв і чи не крадені вони, на що ОСОБА_4 відповів, що продає він їх за непотрібністю, так як зробив ремонт у будинку та замінив їх та встановив нові. Даний хлопець сказав, що може дати за них 100 гривень. ОСОБА_4 погодився, передав йому домофони, та отримав відхлопця гроші в сумі 100 гривень. Вказану суму ОСОБА_4 витратив на власні потреби, а саме на купівлю продуктів харчування.

Також винність підсудного у повному обсязі підтверджується показаннями потерпілих і свідків, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_5, які він давав на досудовому слідстві, оголошеним і перевіреними у судовому засіданні (том справи 1, а.с. 82-83), з яких вбачається, що він працює приватним адвокатом, йо го офіс знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, на першому поверсі будинку. 19 вересня 2011 року приблизно о 10 годині 00 хвилин він приїхав на роботу до вказаної квартири та побачив, що домофон, який був встановлений з правої частини від вхідних дверей, відсутній. Крім того, на кількох квартирах першого поверху також були відсу тні домофони. Поспілкувавшись з іншими потерпілими, вони викликали працівників мілі ції та надали необхідні пояснення. Даний домофон, марки якого він не пам'ятає, був встановлений восени 2011 року і його вартість на даний час становить 500 гривень, він був придбаний та встановлений за його особисті кошти. Документи на домофон він викинув за непотрібністю, тому надати їх не може.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 у повному обсязі підтвердив свої показання, які давав на досудовому слідстві, а також доповнив, що особисто він із ОСОБА_4 не знайомий та підстав для його обмови у нього не має. Він, працюючи приватним адвокатом, орендує приміщення за адресою: АДРЕСА_4. 19.09.11 року, близько 10 год. 00 хв. він, підійшовши до вказаної квартири, помітив, що відсутній домофон. Оскільки на той момент він поспішав, то не встиг викликати міліцію, але повернувшись, вже побачив працівників міліції, яких викликали інші потерпілі. Вартість домофону, за словами його знайомого, становить близько 400-500 грн. Цивільний позов підтримав та просив про його задоволення.

- оголошеним і перевіреними у судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_8 (том справи 1, а.с. 74-75), з яких вбачається, що вона працює приватним нотаріусом КМНО, офіс знаходиться в квартирі АДРЕСА_5 на підставі договору оренди, квартира розташована на першому поверсі будинку. 19 вересня 2011 року, приблизно о 10 годині вона приїхала на своє робо че місце та побачила, що домофон, який був встановлений з лівої частини від вхідних две рей, відсутній. Крім того, на кількох квартирах першого поверху також відсутні домофо ни. Поспілкувавшись з іншими мешканцями, вони викликали працівників міліції. Даний домофон був марки «Соmmах», встановлений він був три роки тому і його вартість на день викрадення становила 500 гривень, даний домофон належить особисто їй, вона купувала його за власні кошти. Хто скоїв даний злочин вона не знає, нікого не підоз рює. Документів на домофон надати не може, так як втратила їх.

- оголошеним і перевіреними у судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_6 (том справи 1, а.с. 90-91), з яких судом вбачається, що вона працює директором агентства домашнього персоналу «Милий Дім», офіс якого знаходиться в квартирі АДРЕСА_6 в м Києві на підставі договору оренди, квартира розташована на першому поверсі будинку. 19 вересня 2011 року приблизно об 10 годині вона приїхала на своє ро боче місце та побачила, що домофон, який був встановлений з лівої частини від вхідних дверей, відсутній. Крім того, на кількох квартирах першого поверху також відсутні домо фони. Відразу ж, поспілкувавшись з іншими жильцями, вони викликали працівників міліції. Останнього разу вона бачила домофон по закінченню робочого дня 18.09.2011 приб лизно о 18 години. Даний домофон був марки «Соmmах», встановлений він був три роки тому і його вартість на даний час становить 700 гривень, даний домофон належить особисто ОСОБА_6 та був придбаний за її власні кошти.

- оголошеним і перевіреними у судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_7 (том справи 1, а.с. 67-68), з яких вбачається, що вона є власником квартири АДРЕСА_7 в м. Києві, яка розташована на першому поверсі будинку. 19 вересня 2011 року приблизно о 10 годині 00 хвилин вона приїхала на вказану квартиру з місця свого проживання по вул. Єреванській та побачила, що домофон, який був встановлений з правої частини від вхідних дверей, відсутній. Крім того, на кількох квартирах першого поверху також відсутні домофони. Відразу ж вона викликала праців ників міліції. Останнього разу вона бачила домофон о 18 годині 18.09.2011 р. Даний домофон був марки «Соmmах», встановлений він був три роки тому і його вартість на даний час становить 500 гривень.

- оголошеним і перевіреними у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_15 (том справи 1, а.с. 96-97), які вона у судовому засіданні у повному обсязі підтвердила та з яких вбачається, що вона постійно проживає за адресою: АДРЕСА_8. її квартира знаходиться на першому поверсі будинку. В кожній квартирі, окрім її квартири, встановлені домофони, які розміщені поряд з дверима. 18 вересня 2011 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин вона поверталась додому та побачила, що всі домофони знаходяться на своїх місцях, в під'їзді нічого не трапилось. Наступного дня, 19 вересня 2011 року приблизно о 09 годині ранку вона вийшла в під'їзд та побачила, що в квартирах №№ НОМЕР_9, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_6 хтось викрав домофони. Поспілкував шись з жителями даних квартир вони викликали міліцію.

Крім того, винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину за вказаним епізодом (крадіжці домофонів) також підтверджується матеріалами справи, а саме:

- протоколом явки з повинною від 27.12.2011 р. (т. справи 1, а.с. 62) з якого вбачається, що ОСОБА_4 повідомив, що в

кінці вересня 2011 року, він, перебуваючи в під'їзді АДРЕСА_3, таємно викрав чотири домофони, після чого з місця скоєння злочину зник ,

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 17 січня 2012 року (том справи 2. а.с. 146-157) за участю ОСОБА_4, згідно якого останній на місці вчинення злочину добровільно, без будь-якого фізичного чи психічного впливу з будь якого боку показав та розповів, у який спосіб він вчинив крадіжку домофонів.

Щодо епізоду таємного викрадення майна ОСОБА_9 та ТОВ «Медінжинірниг»у приміщенні АДРЕСА_9 у м. Києві, винність підсудного підтверджується його показами, які він давав на досудовому слідстві у якості підозрюваного та обвинуваченого, оголошеними і перевіреними у судовому засіданні (том справи 1, а.с. 122-123, 148-150) та з яких вбачається, що 16 листопада 2011 року він перебував в м Києві на підробітках в центра льній частині м. Києва. У вечірній час, після закінчення робочого дня, він прогулювався по вул. Богдана Хмельницького. Так як грошей за роботу йому не видали, то він вирішив якимось чином заробити собі грошей на життя. Так, приблизно о 18 годині 30 хвилин, прогулюючись по вул. Б. Хмельницького в м. Києві, він зайшов до одного з офісів, розмі щених по вказаній вулиці. Зайшовши до приміщення, він побачив, що двері відкриті, про те працівників офісу немає, тому подумав, що вони пішли з роботи не зачинивши за собою двері. В офісі він швидко озирнувся та помітив два ноутбука, які стояли на столах. Дані ноутбуки він вирішив викрасти, тому взяв їх та поклав до пакету, який був при ньому. Далі в офісі він помітив жіночу сумочку, відкрив її та взяв з неї мобільний телефон марки «Нокіа»та значну кількість грошових коштів, приблизно 4000 гривень. Вказані речі він також поклав до пакету та швидко вийшов з приміщення офісу. Після скоєння крадіжки він продовжив прогулюватись по Києву, а ніч провів на залізничному вокзалі. Вранці наступного дня ОСОБА_4 громадським транспортом поїхав на радіоринок, де незнайомому чоловіку, який стояв при вході до ринку, запропонував придбати в нього техніку. Оглянувши два ноутбуки та мобільний телефон, чоловік запитав у ОСОБА_4 чи вони належать йому та чи не крадені вони, чому він продає їх без документів та зарядних пристроїв. ОСОБА_4 відповів, що даною технікою йому заплатили за ремонтні роботи в офісі, так як вона їм більше не потрібна. Чоловік сказав, що за кожен ноутбук дасть 500 гривень, а за мобільний телефон марки «Нокіа»- 300 гривень, на що ОСОБА_4 погодився, взяв гроші та поїхав з радіоринку. Сім-картку з мобільного телефо ну він (після крадіжки) вийняв через деякий час, де її викинув точно не пам'ятає, напевно на залізничному вокзалі. Гроші витратив на купівлю особистих речей та на прожиття.

Також винність підсудного у повному обсязі підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_9, які вона давала на досудовому слідстві, оголошеним і перевіреними у судовому засіданні (том справи 1, а.с. 132-133, 134-135), з яких судом встановлено, що 16 листопада 2011 року протягом робо чого дня вона перебувала на своєму робочому місці, в приміщенні, офісу ТОВ «Медінжиніринг», по вулиці Б. Хмельницького, 50, в місті Києві. Близько 18 години з офісу почали виходити робітники, а тому вхідні двері до офісу були відчиненні. Вона працювала у пер шій кімнаті, яка розташована навпроти вхідних дверей офісу. У період часу приблизно з 18 години до 18 години 20 хвилин вона перебувала у сусідній кімнаті. Близько 18 години 20 хвилин з офісу з кімнати вийшли останні робітники і ОСОБА_9 за ними зачинила двері та продовжила працювати. Близько 19 години 15 хвилин вона почала збиратись додому та виявила, що відсутній її мобільний телефон. Вона оглянула кімнату і помітила, що її сумочка знаходиться в іншому кінці кімнати, у відчиненому стані. Після цього оглянувши її вміст, вона виявила, що в ній відсутній гаманець з грошима в сумі 4000 гривень. Після цього її колега ОСОБА_19 телефонувала на її номер мобільного те лефону, він був ввімкнений, але в кімнаті його не було. Після цього ОСОБА_9 зрозумі ла, що її телефон, разом з грошима викрадено. Телефон у неї був марки «Нокіа 5800», вартістю 1500 гривень, в ньому була встановлена сім-картка оператора «Київстар», яка матеріаль ної вартості не має, на рахунку грошей не було. Також вона зателефонувала іншим співробітникам і виявилось, що з офісу також викрадено два ноутбуки марок «Делл»та «Асус», що належать фірмі. Хто міг вчинити дану крадіжку, їй не відомо, та у скоєному нікого не підо зрюю. За весь час перебування на своєму робочому місці, ніяких підозрілих осіб вона не бачила.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 у повному обсязі підтвердила показання, надані нею на досудовому слідстві, а також доповнила їх, показавши суду, що у той день, 16.11.2011 р., під кінець робочого дня, близько 18 год. вечора, всі співробітники збиралася додому. На той момент електронного дзвінка на дверях у офісі не було. У неї в офісі перша кімната, біля вхідних дверей, з якої вона пішла близько 18.00, але так як у місті були затори - повернулася щоб ще попрацювати. Приблизно через півтори години вона виявила, що її телефон пропав, попросила співробітницю набрати її телефонний номер, але він виявився відключений. Також помітила, що сумка, яка лежала на столі, вже лежала на кріслі іншого співробітника, в ній не виявилося гаманця, грошей. Вони відразу зателефонували співробітникам по кабінету, але вони сказали, що нічого не брали. В результаті вказаного інциденту вони викликали міліцію. У подальшому виявилось, що з офісу також зникли два ноутбуки. При відтворенні обставин підсудний все чітко показав, де які речі лежали. Він пояснив, що зайшов в кабінет, побачив її мобільний, взяв його, потім побачив сумку, взяв гаманець в сумці і відкинув її на інше місце. Також підсудний показав, де взяв ноутбуки. Підсудний показував все в деталях, під час відтворення обставин подій йому ніхто нічого не показував і не підказував. Також підтримала заявлений нею на досудовому слідстві цивільний позов та просила про його задоволення.

Крім того винність ОСОБА_4 у вчиненні епізоду таємного викрадення майна ОСОБА_9 та ТОВ «Медінжинірниг»у приміщенні АДРЕСА_9 у м.Києві належним чином також підтверджується і іншими доказами, які містяться у матеріалах справи, а саме:

- довідкою ТОВ «Медінжиніринг»про те, що викрадений ноутбук марки «Asus N53Sv (N53Sv-2410M-S4EVAP) Аluminium» коштує 7550 гривень 59 копійок, ноутбук марки

«Dell Vostro1540 (DV1540I3703500B)»коштує 4973 гривні 70 копійок (том справи 1, а.с. 118);

- протоколом явки з повинною від 15.12.2011 р., згідно якого ОСОБА_4 повідомив, що 16 листопада 2011 року, він. перебуваючи по вул. Б. Хмельницького в м. Києві зайшов до

одного з офісів, звідки таємно викрав два ноутбуки, мобільний телефон та гроші, після

чого з місця скоєння злочину зник (том справи 1, а.с. 121);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 17 січня 2012 року, проведеного за участю підсудного, згідно якого ОСОБА_4 на місці вчинення злочину до бровільно без будь-якого фізичного чи психічного впливу з будь якого боку показав та розповів, у який саме спосіб він вчинив крадіжку (том справи 2, а.с. 146-157);

Щодо епізоду таємного викрадення майна ОСОБА_10 в приміщенні ТВК «Глобус»по вул. Майдан Незалежності у м.Києві, винність підсудного підтверджується його показами, оголошеними і перевіреними у судовому засіданні (том справи 1, а.с. 217-219) з яких вбачається, що 19 листопада 2011 року вдень ОСОБА_4 приїхав до центральної частини м Києва, а саме на Майдан Незалежності, де гуляв по ТЦ «Глобус»Прогулюючись, він помітив чоловіка, який на вигляд був багатим. Вказаний чоловік скористувався мобільним телефоном, після чого поклав його до правої кишені куртки та направився до одного з ма газинів. В цей момент він вирішив викрасти цей телефон з кишені куртки. В той момент, коли чоловік зупинився, він підійшов до нього та непомітно рукою проник до правої ки шені куртки, викравши при цьому мобільний телефон, який, як виявилось, був з приєднаною до нього гарнітурою, після чого поклав його до кишені куртки та швидко відійшов від чоловіка. Вийшовши з ТЦ «Глобус», він пішов до Бессарабської площі по вул. Хрещатик та біля од ного з смітників вимкнув телефон, вийняв з нього сім-картку оператора «МТС»та вики нув її у смітник. На Бессарабській площі він побачив автомобіль таксі, припаркований біля бровки. Підійшов до таксиста, який стояв поряд з автомобілем та запропо нував йому придбати телефон, показавши йому тільки-що викрадений телефон. Вказаний чоловік, який на вигляд був 30-35 років, невисокого зросту, погодився купити його за двісті гривень. Таксист за питав, звідки в нього телефон, чи не крадений він. Підсудний відповів, що телефон належить йому, а продає його він тому, що потрібні гроші на квиток додому. Чоловік дав йому двісті гривень і він поїхав на метро додому. Марку його автомобіля він не пам'ятає. Гроші, отримані від продажу викраденого телефону він витратив на купівлю продуктів ха рчування.

Також винність ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного епізоду злочину підтверджується оголошеним і перевіреними у судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_10 (том справи 1, а.с. 206-208), з яких судом встановлено, що 19 листопада 2011 року приблизно о 15 годині 30 хвилин він знаходився в центральній частині м. Києва, а саме в ТЦ «Гло бус», що на Майдані Незалежності, купував подарунки. При собі він мав мобільний телефон марки «Samsung S 5620 Black Orange», імеі НОМЕР_14, вартістю 1333 гривні, який він прид бав 26.12.2010 року. В даному телефоні була встановлена сім-картка оператора «МТС» вартістю 1 гривня, на рахунку було 20 гривень. Мобільний телефон знаходився в зовніш ній правій кишені куртки. Приблизно о 18 годині 00 хвилин, придбавши подарунки, він виходив з ТЦ «Глобус»та хотів скористатись мобільним телефоном, але вже виявив, що він був в кишені відсутній. Крім того, викрали й навушники до телефону, які входили у його вартість.

Крім того винність ОСОБА_4 у вчиненні таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_10 підтверджується наступними доказами, які містяться у матеріалах справи, а саме:

- товарним чеком ТОВ «Віст-сервіс»з магазину «Комфі»про те, що вартість мобільного телефону марки «Samsung S 5620 Black Orange»становить 1333 гривні 00 копійок (том справи 1, а.с. 196-197);

- протоколом явки з повинною від 22.12.2011 р., згідно якого ОСОБА_4 повідомив, що в

середині листопада 2011 року, він, перебуваючи в ТЦ «Глобус», що на Майдані Незалежності в м. Києві таємно викрав з кишені незнайомого громадянина мобільний телефон марки «Самсунг», після чого з місця скоєння злочину зник (том справи 1, а.с. 204);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 17 січня 2012 року за участю

обвинуваченого ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_4 на місці вчинення злочину добровільно, без будь-якого фізичного чи психічного впливу з будь якого боку показав та розповів, у який спосіб він вчинив крадіжку (том справи 2, а.с. 146-157).

З приводу епізоду таємного викрадення майна ОСОБА_11 по АДРЕСА_10, винність підсудного підтверджується його показами, оголошеними і перевіреними у судовому засіданні, які він давав на досудовому слідстві у якості підозрюваного та обвинуваченого (том справи 1, а.с. 168-169, 187-188) та з яких судом встановлено, що 22 листопада 2011 року вранці ОСОБА_4 приїхав до м. Києва з метою влаштуватись на роботу та обходив будівництва в центральній частині міс та Києва, проте так нікуди не влаштувався та вирішив їхати додому. Прямуючи до станції метро «Площа Льва Толстого»проходив повз один з будинків та у дворі помітив припаркований автомобіль марки «БМВ»червоного кольору. Даний автомобіль привернув його увагу і в цей час у нього виник задум на непомітне викрадення передньої та задньої емблеми автомобіля, з метою продажу його яко мусь автомобільному майстру. ОСОБА_4 зайшов до двору, в якому не було людей, підійшов до автомобіля та за допомогою плоскої «мінусової»викрутки, яку мав при собі, відірвав передній та задній знаки «БМВ», після чого поклав їх до своєї сумки та пішов до метро. Метрополітеном він прибув до станції «Лук'янівська», вийшовши з якої побачив автомобіль таксі марки «БМВ». Підійшовши до таксиста, який сидів в салоні, він запитав у нього чи не потрібні йому значки «БМВ». Він відповів, що за невеликі гроші міг би при дбати та попросив показати їх. Підсудний дістав значки та показав їх, подивившись таксист сказав, що вони підійдуть до його автомобіля та запитав звідки вони в нього ОСОБА_4 відповів, що працює на СТО, а тому в нього багато деталей до автомобілів. Таксист сказав, що купить їх за 50 гривень, бо більше вони не коштують і ОСОБА_4 погодився, взяв гроші, а значки залишив таксисту. Після продажу він на метро по прямій гілці поїхав до станції «Видубичі», звідки поїхав додому. Гроші витратив на продукти харчування.

Також винність ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного епізоду злочину підтверджується оголошеним і перевіреними у судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_11 (том справи 1, а.с. 176-177), з яких судом встановлено, що 21 листопада 2011 року, приблиз но о 17 годині 00 хвилин, він на власному автомобілі марки «БМВ»червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_7, приїхав до АДРЕСА_10, де припаркував його в дворі біля під'їзду, де проживає Автомобіль закрив та поставив на сигналізацію, в машині установлена тільки внутрішня сигналізація, зовнішньої немає. 22 листопада 2011 року, приблизно о 08 годині 00 хвилин, коли він вийшов з під'їзду до свого автомобіля, щоб поїхати на своїй машині у справах, то виявив відсутність задньої та передньої емблем автомобіля. Інших пошкоджень він на машині не виявив. Виявивши відсутність емблем він викликав працівників міліції та працівників страхової служби Вартість за дві емблеми складає 714 гривень 96 копійок

. У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 підтвердив показання, які він давав на досудовому слідстві та доповнив їх, показавши суду, що дійсно він 21.11.2011 р. ввечері припаркував власний автомобіль «БМВ»біля будинку по АДРЕСА_10 в м. Києві, де проживає. Вранці, близько восьмої години виявив відсутність емблем марки на автомобілі, після чого викликав працівників міліції та страхової компанії. Сигналізація на автомобілі не спрацювала, оскільки вона налаштована тільки від зламу автомобіля, на зовнішні подразники не реагує. Також у повному обсязі підтримав заявлений на досудовому слідстві цивільний позов.

Крім того винність ОСОБА_4 у вчиненні таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_11 підтверджується наступними доказами, а саме:

- довідками ТОВ «АВТ Баварія»про те, що загальна вартістю двох викрадених емблем

марки «БМВ»становить 714 гривень 96 копійок (том справи 1? а.с. 157-158);

- протоколом явки з повинною від 27.12 2011 р., згідно якого ОСОБА_4 повідомив, що в середині листопада 2011 року, він, перебуваючи по вул. Пушкінській в м Києві, помітив автомобіль марки «БМВ». з якого викрав дві емблеми марки, після чого з місця скоєння злочину зник (том справи 1, а.с. 167);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 17 січня 2012 року за участю

підсудного, згідно якого ОСОБА_4 на місці вчинення злочину добровільно без будь-якого фізичного чи психічного впливу з будь якого боку показав та розповів, у який спосіб він вчинив крадіжку (том справи 2, а.с. 146-157).

З приводу епізоду таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_13 по АДРЕСА_11, винність підсудного підтверджується його показами, оголошеними і перевіреними у судовому засіданні, які він давав на досудовому слідстві у якості підозрюваного та обвинуваченого (том справи 2, а.с. 112-116) та з яких вбачається, що 29 листопада 2011 року вранці, ОСОБА_4 приїхав до центра льної частини м. Києва. Прогулюючись по вул. Гончара в м. Києві, приблизно о 08 годині 00 хвилин, в одному з дворів він побачив автомобіль марки «Опель». Поглянувши в салон даного автомобіля ОСОБА_4 побачив, що там встановлена автомагнітола Так як у дворі не було людей, то він вирішив викрасти цю магнітолу. ОСОБА_4 підійшов до водійських дверей та потягнув ручку. Виявилось, що двері автомобіля відкриті, ніяка сиг налізація не спрацювала, а тому він заліз до салону та вийняв з ніші автомагнітолу, після чого поклав її до власної куртки, закрив двері автомобіля та вийшов з двору до вул. Гон чара, по якій пішов в сторону площі Перемоги. На площі він помітив таксиста, автомобіль якого був припаркований неподалік зупинки громадського транспорту. Підійшовши до таксиста, який сидів в салоні, він запитав у нього чи не потрібна йому автомагнітола мар ки «Кенвуд». Таксист попросив показати її та запитав, звідки підсудний її узяв. ОСОБА_4 відповів, що продав автомобіль, а автомагнітолу продає, так як вона не потрібна. Таксист сказав, що купить її за 150 гривень. ОСОБА_4 погодився, взяв гроші, а магнітолу залишив такси сту Після цього він поїхав додому, а виручені гроші витратив на власні потреби

Також винність ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного епізоду злочину підтверджується оголошеним і перевіреними у судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_13 (том справи 2, а.с. 100-101), з яких вбачається, що потерпілий у власності має автомобіль марки «Опель Кадет», червоного кольору д.н.з. НОМЕР_8. Вказаний автомобіль він постійно паркує поряд з власним будинком у дворі. На автомобілі встановлено сигналізацію, двері зачиняються ключем на замок. З листопада 2011 року він залишив свій автомобіль у дворі будинку та жодного ра зу не виїжджав на ньому, при цьому він зняв акумулятор та відніс його до себе додому. З того часу автомобіль він не відчиняв, в салон не дивився. 14 грудня 2011 року вранці він підійшов до автомобіля, так як йому було потрібно забрати блокнот. Підійшовши, він побачив, що водійські двері відчинені, сів до салону автомобіля та побачив, що в салоні відсутня автомагнітола марки «Кенвуд», яка була встановлена два роки тому та яку він придбав за 1000 гривень, на даний час оцінює її в 900 гривень. Відразу ж після виявлення крадіжки він викликав працівників міліції.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 підтвердив оголошені показання, які він давав на досудовому слідстві та доповнив їх, показавши суду, що попередньо, два роки тому з його автомобіля також було викрадено авто магнітолу та ключ запалення. Враховуючи те, що остання крадіжка була здійснена без зламу автомобіля, вважає, що це могла вчинити одна і та сама особа. Також у повному обсязі підтримав заявлений ним на досудовому слідстві цивільний позов.

Крім того, винність ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного злочину підтверджується оголошеним і перевіреними у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_21 (том справи 2, а.с. 105-107), з яких вбачається, що у грудні 2011 року він проводив оперативно-розшукові заходи, направлені на розкриття крадіжки автомагнітоли з автомобіля, яка мала місце по АДРЕСА_11 в м. Києві. На початку грудня особовим складом СКР ТВМ-4 Шевченківського РУ був затриманий ОСОБА_4 за скоєння відкритого викрадення майна і, в ході оперативної бесіди, певно бажаючи пом'якшити своє становище та отримати пом'якшене покарання, зізнався, що наприкінці листопада 2011 року, перебуваючи в м. Києві, скоїв крадіжку автомагнітоли з автомобіля марки «Опель». Перевіривши дану заяву виявилось, що дійсно по даному факту є порушена кримінальна

справа і що, дійсно, потерпілий вказував, що з його автомобіля марки «Опель»хтось викрав автомагнітолу. Про даний злочин ОСОБА_4 написав явку з повинною, яка була

передана до слідчого відділу для приєднання до кримінальної справи та прийняття рішення.

Крім того, ОСОБА_4 зізнався, що у вересні 2011 року він зайшов до під'їзду од ного з будинків в центральній частині м. Києва та викрав чотири домофони з дверей, які в подальшому продав. Також він розповів, що в листопаді цього ж року, прогулюючись по вул. Б Хмельницького в м. Києві зайшов до офісу, розташованого в квартирі одного з бу динків та скоїв крадіжку двох ноутбуків, мобільного телефону та грошей Через кілька днів він скоїв крадіжку мобільного телефону з кишені незнайомця в ТЦ «Глобус», а також скоїв крадіжку мобільного телефону з кишені незнайомої дівчини поблизу станції метро «Льва Толстого», вказані телефони він в подальшому продав. Окрім цього він розповів, що поряд з місцем, де він скоїв крадіжку мобільного телефону у незнайомої дівчини він викрав дві емблеми автомобіля «БМВ». які в подальшому продав. Вказані явки з повин ною ОСОБА_4 були перевірені та підтвердились, після чого були передані для приє днання до матеріалів кримінальних справ. Жодного тиску, як фізичного так і морального до ОСОБА_4 не здійснювалось, він розповідав все з власної волі.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_21 у повному обсязі підтвердив показання, які він давав на досудовому слідстві. Доповнив свої показання та зазначив, що підсудний, бажаючи пом'якшити своє покарання спочатку зізнався у крадіжці авто магнітоли, а у подальшому почав зізнаватись у скоєнні інших злочинів. написавши явки з повинною. Жодного тиску на підсудного не вчинялось.

Крім того винність ОСОБА_4 у вчиненні таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_22 підтверджується також доказами, які містяться в матеріалах кримінальної справи, а саме:

- протоколом явки з повинною від 27.12 2011 р., згідно якого ОСОБА_4 повідомив, що в

кінці листопада 2011 року, він, перебуваючи у дворі одного з будинків по вул. О. Гончара

в м Києві помітив автомобіль марки «Опель Кадет», з якого викрав автомагнітолу, після

чого з місця скоєння злочину зник (том справи 2, а.с. 95);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 17 січня 2012 року за участю

підсудного, згідно якого ОСОБА_4 на місці вчинення злочину добровільно і без будь-якого фізичного чи психічного впливу з будь-якої сторони показав та розповів, у який саме спосіб ним було вчинено крадіжку (том справи 2, а.с. 146-157).

Щодо епізоду таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_14 по АДРЕСА_10, винність підсудного підтверджується його показами, оголошеними і перевіреними у судовому засіданні, які він давав на досудовому слідстві у якості підозрюваного та обвинуваченого (том справи 2, а.с. 143-145) та з яких вбачається, що 02 грудня 2011 року вранці ОСОБА_4 приїхав до станції метро «Площа Льва Толстого», де раніше скоїв крадіжку значків автомобіля «БМВ». Там він помітив дівчину, яка тримала в руках мобільний телефон, після чого поклала його до пра вої кишені пальто та направилась до одного з кіосків, розташованих біля зупинки громад ського транспорту. В цей момент ОСОБА_4 вирішив викрасти цей телефон з кишені пальто, так як воно не прилягало до тіла, а тому витягнути його було дуже просто Він пі дійшов до дівчини, яка стояла перед кіоском та непомітно для неї та інших громадян проник до правої кишені її пальто та викрав мобільний телефон, після чого поклав його до кишені куртки та швидко відійшов від кіоску. Швидкою ходою він пішов по вулиці Червоноармійській та біля першого смітника вимкнув телефон вийняв з нього сім-картку та викинув її в сміття. На великій відстані від місця скоєння крадіжки побачив автомобіль таксі, припаркований біля бровки. Підсудний підійшов до таксиста, який сидів в авто мобілі та запропонував йому придбати викрадений ним телефон марки «Самсунг». Таксист попросив показати телефон та погодився купити його за триста гривень. Таксист запитав, чи телефон не крадений і він відповів, що телефон належить йому особисто, а продає його він тому, що йому потрібні гроші на квиток додому. Чоловік дав йому триста гривень і ОСОБА_4 поїхав на метро додому.

Також винність ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного епізоду злочину підтверджується оголошеним і перевіреними у судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_14 (том справи 2, а.с. 132-133), з яких вбачається, що 02 грудня 2011 року вона їхала до центральної частини м. Києва, з метою працевлаштування до «Ощадбанку», № 3715 Печерського відділу Ощадбанку який розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_10. За вищевказаного адресою вона приїхала приблизно о 13 годині 00 хвилин. В цей час в відділенні Ощадбанку була обідня перерва, і вона вирішила піти до кіоску, що знахо диться на пл. Л. Толстого, щоб придбати картку поповнення рахунку. Знаходячись біля кіоску вона подивилась котра година на своєму мобільному телефоні марки «Samsung Galaxy Асе 85830 Оnух Вlасk White», імеі: НОМЕР_10, вартістю 2365 гривень, який був підключений до мобільного оператора «Діджус», № НОМЕР_11, який для неї матеріальної цінності не представляє, на рахунку якого грошових коштів не було, та поклала його до правої кишені пальто, у яке була одягнена, кишеня якого не закривається. Придбавши картку поповнення рахунку, вона відійшла від торгівельного кіоску приблизно на 5 метрів та хотіла скористатись вищевказаним мобільним телефоном, але засунувши руку до своєї кишені, виявила його відсутність. Після цього вона телефонувала на свій мобільний телефон, але він був відключений. Підозрілих осіб біля себе вона не бачила, хто стояв позаду неї - їй не відомо.

Крім того винність ОСОБА_4 у вчиненні таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_14 підтверджується також наступними доказами, які містяться у матеріалах справи, а саме:

- товарним чеком,з якого вбачається, що вартість мобільного телефону марки «Samsung Galaxy Асе 85830 Оnух Вlасk White»становить 2365 гривень (том справи 2. а.с. 123);

- протоколом явки з повинною від 22.12.2011 р., згідно якого ОСОБА_4 повідомив, що

на початку грудня 2011 року, він, перебуваючи поряд з кіоском по АДРЕСА_10

в м Києві таємно викрав мобільний телефон марки «Самсунг»з кишені незнайомої дівчини, після чого з місця скоєння злочину зник (том справи 2, а.с. 95);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 17 січня 2012 року, за участю

підсудного, згідно якого ОСОБА_4 на місці вчинення злочину добровільно без будь-якого фізичного чи психічного впливу з будь якого боку показав та розповів, у який спосіб він вчинив крадіжку (том справи 2, а.с. 146-157)

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що зазначені вище дії підсудного ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.2 ст. 185 КК України, як повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

За епізодом вчинення підсудним злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, а саме, відкритого викрадення майна у потерпілої ОСОБА_16, підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі, надав суду показання про те, що у перших числах листопада 2011 року йому запропонували поїхати до м. Києва на роботу. Він погодився, поїхав з чоловіком, якого не знав. Вони потрапили на об'єкт будівництва, де жили і працювали. Роботодавці обіцянку не виконали, грошей за роботу не заплатили, не забезпечували харчуванням, жили вони там же на будівництві, тому вирішили не залишатись там далі. Вони з товаришем почали дзвонити по оголошеннях і шукати роботу. До вечора вони з приятелем опинилися біля станції метро «Золоті ворота»без грошей, заночувати їм було ніде. Це було 20.11.11 року. Близько 20 год. 15 хв. він зайшов у приміщення кафе «Кофе Хаус»по вул. Ярославів Вал 13, там замовив каву і біля бару побачив жінку, яка розплачувалася за замовлення. Вона діставала гроші з гаманця, який потім закрила і поклала в сумку, побачив, що у неї в гаманці значна сума грошей. Пішов за цією жінкою, по дорозі вона ще заходила в кафе і в будинок театру, а він у цей час стояв на вулиці і чекав її. Потім невідома жінка вийшла і пішла по вулиці, а він слідом за нею. На одній з вулиць він помітив, що людей навколо немає і вирішив вирвати у неї сумку, яка висіла на плечі. Підійшовши до неї ззаду, висмикнув сумку, вона опинилась у нього в руці, а жінка зробила крок вперед і втратила рівновагу, впала вона чи ні, він вже не бачив, оскільки почав утікати. Після цього він забіг у підворіття, вийняв гаманець і мобільний телефон з сумки, а саму сумку там залишив на видному місці і пішов в сторону Майдану Незалежності. У гаманці він узяв 750 грн. На вкрадені гроші вони з товаришем поїхали в м.Українка, де познайомились з чоловіком, який запропонував йому з товаришем житло і роботу. Вкрадений телефон він віддав хлопцеві, з яким вони разом проживали у м.Українка.

Також у судовому засіданні було оголошено та перевірено показання, які підсудний ОСОБА_4 давав під час досудового слідства з приводу епізоду відкритого викрадення майна ОСОБА_16 (том справи 1, а.с.237-241), які підсудний у повному обсязі підтвердив у судовому засіданні та з яких вбачається, що 20 листопада 2011 року в обідній час ОСОБА_4 з ОСОБА_23 приїхали до м. Києва, а саме до станції метро «Либідська»для того, щоб влаштува тись на роботу на будівництво. Грошей у нього майже не було, лише 10 гривень, а у ОСОБА_23 були лише на дорогу та трохи на продукти. Приїхали вони до центральної частини міста, до станції метро «Майдан Незалежності»приблизно о 17 годині, вийшли та прогулюва лись, дивились місто. Прогулюючись поряд з Золотими Воротами вони втратили один од ного з поля зору та загубились Проходячи по вул. Ярославів Вал, ОСОБА_4 зайшов до кафе «Кофе-хаус» та став поряд з барною стійкою, замовив каву. Через 5 хвилин до кафе зайшла жінка, яка стала за барну стійку ліворуч від ОСОБА_4 та замовила тістечко. Розраховуючись, вона дістала з сумки шкіряний гаманець чорного кольору, відкрила його, дістала купюру та розплатилась, він помітив, що у неї в гаманці знаходиться велика сума грошей і у нього виник умисел на її пограбування з метою отримання її грошей та майна. Після покупки жінка розвернулась та пішла до ви ходу, а він пішов слідом за нею. Жінка пішла по правій стороні вулиці, а ОСОБА_4 пе рейшов на ліву та продовжував за нею йти. Пройшовши деяку відстань, жінка зайшла до Будинку Актора, він залишився чекати на неї і через кілька хвилин вона вийшла та продо вжувала рухатись по вул Ярославів Вал. по правій стороні. Дещо далі жінка перейшла вулицю і він продовжив рух за нею на відстані 20-30 метрів. Дійшовши до вул Володи мирської жінка перейшла дорогу та направилась ліворуч, а він йшов по протилежній - лівій стороні вул. Володимирської.

Коли жінка повернула праворуч - до вул. Малопідвальної, то ОСОБА_4 перейшов вулицю на пішохідному переході та почав її наздоганяти, так як людей на вулиці не було. Приблизно посеред вулиці Малопідвальна, на тротуарі з правого боку навпроти будинку 27 він наздогнав вказану жінку. Йшла вона не обертаючись, руки тримала за спиною під сумкою темного кольору, яка висіла у неї на лівому плечі. Підбігши ззаду до неї він схопився рукою за ручку її сумки та рвонув її на себе. Від сили ривка жінка розвернулась до ОСОБА_4 обличчям, проте сумку не відпустила. Розуміючи, що потрібно застосувати більше сили для того, щоб вирвати сумку, він взявся двома руками за ручку, сильно рвонув її, в результаті чого він вирвав сумку, а жінка впала. В ході цих дій жінка кричала, щоб він віддав її речі, проте він не звертав на це уваги. Отримавши в руки сумку, він побіг в сторону вул. Володимирської, де повернув ліворуч, добіг до вул. Прорізної, перебіг її та забіг до арки одного з будинків, де, повернувши за аркою праворуч, зупинився, так як там не було проходу і людей. Там же він відкрив сумку та побачив в ній гаманець та мобіль ний телефон марки «Самсунг»чорного кольору з якимось малюнком червоним лаком на задній кришці. Крім того, в сумці він побачив банки з їжею для котів, проте вони йому були не потрібні. Більше він в сумці нічого не бачив та залишив її на видному місці в цьому дворі, а гаманець з мобільним телефоном забрав з собою. З викраденими речами він на правився до вул. Хрещатик По дорозі туди він відкрив гаманець, дістав гроші в сумі 750 гривень та заховав собі в кишеню джинсів. Мобільний телефон він вимкнув, вийняв сім-картку оператора «Київстар»та залишив собі. Цю сім-картку він вставив до власного мобільного телефону марки «Сіменс А70», ввімкнув його та на залишений заряд батареї з викраденого номеру зателефонував ОСОБА_23, якому сказав, щоб він підходив до перехрестя навпроти станції метро «Хрещатик», а саме перехрестя вулиць Прорізної та Хрещатика Проходячи до вказаного місця він побачив рухомий круглий рекламний щит, на який поклав гаманець. Через хвилин 20 на вказане місце прийшов ОСОБА_23 і вони разом пішли до кіоску по вул. Хрещатик, де ОСОБА_4 придбав сигарети. ОСОБА_23, побачивши гроші, спитав ОСОБА_4 звідки вони, на що він йому правди не сказав, а відповів, що це не його справа. Після цього вони поїхали до станції метро «Видубичі», де на маршрутному таксі поїхали додому. Наступного дня, в обідній час, вони з ОСОБА_23 вийшли пообідати до мага зину та по дорозі зустріли наглядно знайомого на ім'я ОСОБА_27, з яким познайомились раніше на вулиці. ОСОБА_4 з ними привітався, а ОСОБА_23 пройшов далі та стояв поодаль. Вони поговорили про роботу, місце проживання та домовились здзвонитись. Проте ОСОБА_27 відповів, що в нього немає телефону і в цей час ОСОБА_4 запропонував йому телефон, який напередодні викрав, та дав йому його безоплатно. Про те, що він його викрав в м. Києві ОСОБА_27 він нічого не говорив. Вони розпрощались, потім при розмові ОСОБА_23 запитав у нього звідки телефон, на що він відповіді йому не дав.

Також винність ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного злочину підтверджується оголошеним і перевіреними у судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_16 (том справи 2, а.с. 19-20), з яких вбачається, що 20 листопада 2011 року, після

роботи, близько восьмої години вечора, вона поверталась з магазину «Продукти», розташованого по вул. Воровського, 7 в м. Києві, де купувала корм для котів. Вийшовши з цього магазину, потерпіла направилась по вул Ярославів Вал, де поряд з перехрестям вул. Франка та Яр. Валу зайшла до кафе «Кофе-Хауз»на декілька хвилин, щоб придбати тістечко. Далі, рухаючись по правій стороні вул. Ярославів Вал вона на декілька хвилин зайшла до «Будинку актора»попити кави, так як там стоїть кавовий автомат. Декілька хвилин ОСОБА_16 пила каву, а за цим вийшла з «Будинку ак тора»та по правій стороні вул Ярославів Вал пішла до вул. Володимирської. Через певну відстань перейшла на ліву сторону вул Ярославів Вал та пройшла до перехрестя вул. Прорізної та Володимирської, де через пішохідний перехід перейшла до вул Володимирської, звідки по правій стороні направилась до вулиці Малопідвальної. Дійшовши до вул.Малопідвальної, вона повернула на неї та по правій стороні вулиці направилась до свого будинку, у той час людей на вулиці не було. Дійшовши до будинку 27 по вул. Ма лопідвальної вона нікого не помічала, коли до неї ззаду підбіг незнайомий чоловік зрос том не менше 180 см., в коричневій куртці, волосся коротке, темно-русого кольору та ру ками схопився за її жіночусумку, яка висіла на лівому плечі. У цей же момент невідомий з силою рвонув сумку на себе Потерпіла відразу ж схопилась за сумку, проте від ривка невідомого чоловіка розвернулась до нього обличчям та почала кричати, щоб він віддав її речі. Невідо мий чоловік в цей момент дуже сильно рвонув за її сумку та дуже сильно потягнув на се бе, і таким чином вирвав її з рук, а вона від ривку впала на землю, вдарилась ребром та відчула фізичний біль. Лежачи на землі, вона продовжувала кричати, щоб чоловік повер нув сумку, проте він втік, побіг з вулиці Малопідвальної по вул. Володимирській в сторону станції метро «Золоті Ворота». Вставши, вона пішла за ним, проте добігши до пе рехрестя вул. Володимирської та Малопідвальної, роздивилась, проте злочинця не поба чила. Невідомий викрав жіночу сумку з шкірозамінника коричневого кольору, її вартість 180 гривень. В сумці знаходились гаманець вартістю 50 гривень з грошима в сумі 750 гри вень, паспорт, який матеріальної вартості не має, пенсійне посвідчення, яке матеріальної вартості не має, пластикова картка та два ключі до банківської комірки, які матеріальності вартості не мають, мобільний телефон марки «Самсунг Е1100Т»який коштує 400 гривень з сім-карткою оператора «Київстар», яка матеріальної вартості не має, на рахунку було 20 гривень. Крім того, 21 листопада 20! 1 року вранці до потерпілої на домашній телефон зателефонував невідомий чоловік, який не представився та номера не залишив. Він сказав, що знайшов сумку, в якій виявив квитанцію з номером її домашнього телефону. В цей же час у неї вдома був її знайомий, якого вона попросила зустрітись з вищевказаним чоловіком. Він погодився і зустрівся з чоловіком на вул. Прорізній в м. Києві, перед Молодим театром. Через деякий час, повернувшись її знайомий приніс їй сумку, у якій вона виявила всі вкрадені речі крім мобільного телефону марки «Самсунг»та гаманця з грошима.

Також винність ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного злочину за ч.2 ст. 186 КК України підтверджується показами свідків, а саме :

- оголошеним і перевіреними у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_23 (том справи 2, а.с. 27-30), з яких вбачається, що він неофіційно працює будівельником, робить ремонт в квартирі разом з ОСОБА_4, якого він знає кілька місяців, з того часу як приї хали з міста Керч. За адресою в м. Українка він разом з ОСОБА_4 проживає приблизно 10 днів. 20 листопада 2011 року він разом з ОСОБА_4 в обідній час приїхали до м Києва з метою влаштування на роботу. Вирішивши питання з працевлаштуванням, вони вирішили подивитись місто, так як він в м. Київ ніколи не був, а саме центральну його ча стину Тому, приблизно о 17 годині вони приїхали на метро до вул. Хрещатик, звідки поча ли гуляти. Декілька годин вони гуляли по Майдану Незалежності, Хрещатику, інших ву лицях, назв яких не знає, роздивлялись церкви. Того дня була неділя, а тому поряд з «Золотими воротами»була велика кількість людей і приблизно о 19 годині, проходячи крізь натовп людей, він втратив з поля зору ОСОБА_4. Одразу ж він зателефонував ОСОБА_4 на його мобільний номер, проте він був поза зо ною. Приблизно через годину він зв'язався з ОСОБА_4 і вони домовились зустрітись на вул. Хрещатик, на перехресті з вул. Прорізною. Через певний час вони зустрілись з ОСОБА_4 у вказаному місці після чого пішли до кіоску по вул. Хрещатик, в якому він хотів придбати сигарети. При купівлі їх ОСОБА_4 дістав велику кількість грошей, декілька сотень гривень, купюри були номіналом 100 гривень, він точно бачив купюру 100 гри вень. ОСОБА_23 дуже здивувався цьому, так як коли вони виїжджали до м. Києва з м Українка, то у нього були гроші лише на білети та трохи на продукти, загалом прибли зно 100 гривень, а у ОСОБА_4 взагалі грошей не було. На його запитання, звідки узялись гроші, ОСОБА_4 відповів, що яка йому різниця і тому він більше питань не задавав. Через певний час вони з ОСОБА_4 зустрілись та відразу ж поїхали на метро до ста нції метро «Видубичі», звідки на маршрутному таксі доїхали до м. Українка.На наступний день вони перебували в квартирі за місцем мешкання, робили ремонт і під час обіду вийшли до магазину. По дорозі ОСОБА_4 зустрів незнайомого чоловіка, як в подальшому він дізнався його звати ОСОБА_27. Відразу ж ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_27 прид бати в нього мобільний телефон та показав мобільний телефон чорного кольору марки «Самсунг», особливих прикмет він не пам'ятаю. ОСОБА_27 на пропозицію ОСОБА_4 погодився та придбав у ОСОБА_4 телефон, проте за яку суму він не знає. Після цього вони розпроща лись і продовжили йти до магазину. По дорозі ОСОБА_23 запитав у ОСОБА_4, чий він продав свій телефон, він відповів, що ні, не його. На запитання, звідки у нього телефон, ОСОБА_4 сказав, що його це не стосується. Весь останній час вони працювали за вказаною адресою, робили ремонт, а 05 груд ня 2011 року до них приїхали працівники міліції, з якими вони приїхали до відділу міліції по вул. Прорізна, 12 в м. Києві. Цього ж дня, під час розмови з працівниками міліції ОСОБА_4 зізнався, що 20 листопада 2011 року пограбував жінку та забрав у неї мобіль ний телефон та гроші.

- оголошеним і перевіреними у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_26 (том справи 2, а.с. 36-37), з яких вбачається, що 21 листопада 2011 року свідок перебував в м Українка, по вул. 50-років Жовтня, поряд з магазином «Фора», йшов з лікарні з профі лактичного огляду для працевлаштування та став покурити. В цей час до нього підійшли два незнайомих чоловіки, один з яких представився ОСОБА_4, другого звали ОСОБА_23, він стояв поодаль, з ним спілкувався ОСОБА_4. Останній запитав, де тут знаходиться ломбард в якому можна було б продали мобільний телефон. ОСОБА_26 відповів та показав, що ломбард знаходиться поряд з ринком, проте ОСОБА_4 сказав, що там йому за телефон бага то грошей не дадуть. Так як в той час у ОСОБА_26 не було мобільного телефону, він запропонував ОСОБА_4 купити його телефон на місці та попросив показати телефон, який він продає, на що ОСОБА_4 дістав з кишені штанів мобільний телефон марки «Сам сунг Е1100Т»чорного кольору без зарядного пристрою. Оглянувши телефон та перевіри вши його справність він запропонував дати за нього 90 гривень, на що ОСОБА_4 погодився. ОСОБА_26 дав йому гроші та забрав телефон собі. Після цього вони поговорили, ОСОБА_26 розповів, що працює на будівництві, а ОСОБА_4 розповів, що він з другом спеціалісти по ремонту і якщо будуть вакансії та місце проживання, то їх можна було б взяти на роботу. ОСОБА_26 записав номер телефону ОСОБА_4 друга ОСОБА_23: НОМЕР_12 і вони розпрощались. Відразу ж після цього ОСОБА_26 пішов на ринок та придбав там зарядний пристрій і сім-картку з номером, яким зараз користується, а саме: НОМЕР_13 До поча тку грудня 2011 року він користувався даним телефоном, доки йому на мобільний те лефон зателефонували працівники міліції та запросили до відділу Шевченківського ра йонного управління, що по вул. Прорізна, 12 в м. Києві, де повідомили, що він придбав у чоловіка на ім'я ОСОБА_4 крадений телефон, після чого вилучили його, а чоловіка, у якого придбав телефон звати ОСОБА_4. На вигляд він 170-175 см., русяве волосся, худор лявий. На задній кришці мобільного телефону були розводи від лаку для нігтів червоного кольору, який він через декілька днів здер ножем.

- оголошеним і перевіреними у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_29 (том справи 2, а.с. 36-37) з яких вбачається, що він працюючи оперуповноваженим СКР ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУМВС України в м Києві, наприкінці листопада 2011 року особовим складом СКР ТВМ-4 Шевченківського РУ проводились оперативно-розшукові заходи, на правлені на розкриття грабежу, який мав місце 20 листопада 2011 року по АДРЕСА_12 в м Києві. Як розповіла потерпіла, серед речей, які було в неї викрадено, був її мобільний телефон марки «Самсунг». В ході проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено, що даний мобільний телефон знаходиться в користуванні в м. Українка Київської області. В ході проведення подальших заходів було встановлено, що даний телефон знаходиться у жите ля м Українка ОСОБА_26. Як пояснив ОСОБА_26, даний телефон він придбав у наглядно знайомого чоловіка на ім'я ОСОБА_4, який також проживає в м. Українка та ро бить ремонти. Сам же ОСОБА_26 про те, що телефон крадений, не знав. З допомогою ОСОБА_26 було складено приблизний опис чоловіка на ім'я ОСОБА_4, а також встано влено його можливе місце проживання. 05 грудня 2011 року чоловік на ім"я ОСОБА_4 (як виявилось його звати ОСОБА_4) був затриманий за місцем проживання та доставлений до 4 ТВМ Шев ченківського РУ. Там в ході розмови він зізнався, що 20 листопада 2011 року в централь ній частині м. Києва скоїв грабіж із нападом на незнайому жінку, при цьому викрав у неї сумку з особистими речами, серед яких був мобільний телефон марки «Самсунг», який він продав ОСОБА_26 та гроші. Крім того, в ході спілкування з товаришем ОСОБА_4 - ОСОБА_23 виявилось, що 20 листопада 2011 року, в час скоєння злочину, він разом з ОСОБА_4 перебували в центральній частині м. Києва, однак на деякий час (саме коли ОСОБА_4 скоїв грабіж) вони розійшлись та гуляли окремо Після того, як ОСОБА_4 та ОСОБА_23 зустрілись останній бачив в руках свого знайомого мобіль ний телефон марки «Самсунг», який він викрав, проте звідки він взяв мобільний телефон не здогадувався Також у ОСОБА_4 в той момент з'явилась значна сума грошей, яких він до цього не мав зовсім. Сам ОСОБА_4 у скоєному злочині зізнався, про що напи сав явку з повинною, розповідав про всі обставини скоєного ним злочину, співпрацював, Крім того, в подальшому ОСОБА_4, певно бажаючи пом'якшити своє покарання, зіз нався у скоєнні ряду злочинів в центральній частині м. Києва.

Крім того винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину, спрямованого на відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_16, підтверджується також наступними доказами, а саме:

- протоколом пред'явлення фотографій особи для впізнання від 14 грудня 2011 ро ку, згідно якого 14.12.2011, в період часу з 12 години 55 хвилин по 13 годину 20 хвилин, свідку ОСОБА_26 було пред'явлено чотири фотографії осіб чоловічої статі, на одній з яких він впізнав ОСОБА_4 як того, хто 21 листопада 2011 року продав йому мобіль ний телефон марки «Самсунг Е1100Т»(том справи 2, а.с. 41-42);

- протоколом огляду та вилучення від 05 грудня 2011 року, згідно якого 05 12.2011 ро ку в приміщенні ТВМ-4 Шевченківського РУ за адресою м. Київ, вул. Прорізна,12, пра цівниками міліції в присутності двох запрошених понятих у ОСОБА_26 було вилуче но мобільний телефон марки «Самсунг Е1100», який він придбав 21 листопада 2011 року у ОСОБА_4. (том справи 2, а.с. 1);

- протоколом виїмки від 30 січня 2012 року, згідно якого 30.01.2012, працівниками міліції в присутності двох запрошених понятих у ОСОБА_16 було вилучено жіночу сумку з шкірозамінника, паспорт громадянина України, пенсійне посвідчення, пластикова картка та два ключі до банківської комірки (том справи 2, а.с. 6);

- протоколом впізнання речей від 30 січня 2012 року, згідно якого 30.01.2012 в період часу

з 11 години 10 хвилин по 11 годину 40 хвилин потерпілій ОСОБА_16 було пред'явлено три мобільних телефони марки «Самсунг», серед яких вона впізнала власний мобільний телефон марки «Самсунг Н1100», який було в неї викрадено 20.11.2011 р. (том справи 2, а.с. 4-5);

- речовими доказами, приєднаними до матеріалів кримінальної справив, а саме: мобільний телефон марки «Самсунг Е1100», жіноча сумка, паспорт громадянина України, пенсійне посвідчення, пластикова картка та два ключі до банківсь кої комірки (том справи 2, а.с. 12);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 05 грудня 2011 року за участю підсудного ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_4 на місці вчинення злочину, добровільно без будь-якого фізичного чи психічного впливу з будь якого боку показав та розповів, у який спосіб він вчинив грабіж (том справи 2, а.с. 146-157);

- протоколом явки з повинною від 05.12.2011р., згідно якого ОСОБА_4 повідомив, що в кінці листопада 2011 року, він, перебуваючи по АДРЕСА_12 в м. Києві, відк рито викрав майно незнайомої жінки, після чого з місця скоєння злочину зник (том справи 2, а.с. 236).

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Аналізуючи показання підсудного ОСОБА_4 та встановлені під час судового слідства обставини, суд приходить до висновку про неправдивість показань підсудного щодо не причетності до вчинення інкримінованих йому злочинів за ч.2 ст. 185 КК України, тобто таємного викрадення майна виходячи з наступного.

Так, у судовому засіданні від підсудного було отримано показання про те, що фактично дій, які вказані у протоколах допиту та явках з повинною, окрім явки з повинною відносно злочину, вчиненого ним 20.11.2011 року, останній не вчиняв, оскільки у час, вказаний у даних процесуальних документах, перебував на лікуванні або працював за межами м. Києва у м. Українка або с. Плюти, а показання, у яких він визнавав вину у вчиненні злочинів у повному обсязі, було отримано від нього співробітниками міліції шляхом надання останніми обіцянок щодо сприяння у обранні запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, показання він або писав під диктовку співробітників міліції, або підписував протоколи допиту та явки з повинною не читаючи.

З метою перевірки дій співробітників міліції ТВМ-4 Шевченківського РУГУ , щодо застосування недозволених методів слідства, які потягли за собою фальсифікацію матеріалів справи, судом було направлено повідомлення прокурору Шевченківського району м. Києва.

Проведеною перевіркою не було встановлено наявності у діях працівників Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві ознак складу злочину, передбаченого ст.ст. 364, 365 КК України (зловживання владою, службовим становищем, перевищення влади, службових повноважень), у зв'язку із чим 20.03.2012 року, постановою помічника прокурора Шевченківського району м. Києва, у порушенні кримінальної справи було відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України.

Крім того, від підсудного під час судового слідства було отримано показання щодо того, що на момент вчинення злочинного епізоду 19.09.2011 р. (таємного викрадення домофонів) він перебував на лікуванні у лікарні м. Керч та звертався до місцевого райвідділу із заявою при спричинення йому тілесних ушкоджень, що виключає його участь у злочинному епізоді, який відбувся 19.09.2011 року, або працював за межами м. Києва. А відносно інших злочинів, які були вчиненні 19.11.2011 р., 22.11.2011 р., 29.11.2011 р. та 02.12.2011 р. зазначив, що саме у день вчинення злочинів перебував у м. Українка Київської області або с.Плюти, де працював на будівництві, що може підтвердити свідок ОСОБА_30

З метою перевірки наданих підсудним показань судом також було направлено судове доручення начальнику Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Проведеною Шевченківським РУ ГУ перевіркою було встановлено, що дійсно ОСОБА_4 звертався із заявою про спричинення йому тілесних ушкоджень 27.08.2011 року до Алуштинського РОВД республіки Крим.

Між тим, як вбачається з відповідей, отриманих з 1 відділу Керченського ГУ МВС України в АР Крим СВ Шевченківського РУГУ, Керченської міської лікарні, не було встановлено, що підсудний звертався до будь-якої медичної установи з метою отримання медичної допомоги чи перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку із травмою голови, що свідчить про неправдивість показань підсудного у цій частині.

При цьому, як вбачається з показань свідка ОСОБА_30, будь-яких свідчень чи доказів того, що у період вчинення вищезазначених злочинів підсудний перебував у м.Українка та працював на будівництві останній не давав, при цьому ОСОБА_4 під час досудового слідства не заявляв клопотань про додатковий допит вказаного свідка, або перевірки його доводів щодо не причетності до вчинення злочинів.

Суд також враховує той факт, що населені пункти, м.Українка та с.Плюти розташовані у Київській області на невеликій віддаленості від м. Києва (приблизно 37-41 км), від них існує регулярний транспортний зв'язок, що жодним чином не перешкоджало підсудному вчиняти злочини та повертатись за місцем мешкання у м.Українка.

Наведені вище висновки свідчать про неправдивість показань підсудного в цій частині, а надання підсудним неправдивих показань розцінюється судом як спосіб захисту, обраний підсудним з метою уникнути відповідальності за вчинені злочини.

Обираючи підсудному ОСОБА_4 вид та міру покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має не зняту та непогашену судимість, на момент порушення кримінальної справи офіційно не працював, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, стан здоров'я винного, сімейний стан, а саме те, що він не одружений.

Обставин, що пом'якшують покарання підсудного, судом не встановлено.

Обтяжуючою покарання ОСОБА_4 обставиною є рецидив злочинів.

Таким чином, суд вважає можливим призначити підсудному покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання є достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових злочинів.

Речові докази по справі - мобільний телефон марки «Самсунг Е1100GT», жіночу сумка, паспорт громадянина України, пенсійне посвідчення, пластикову картку та два ключі до банківської комірки, приєднані до матеріалів кримінальної справи постановою слідчого від 30.01.2012 року (том справи 2, а. с. 12) залишити у володінні потерпілої.

Цивільні позови потерпілих задовольнити .

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст.321, 323, 324 КПК України,

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п'яти ) років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 залишити обраний - тримання під вартою.

В строк відбування покарання ОСОБА_4, слід врахувати термін перебування його в ізоляції від суспільства, з дня затримання - 05.12.2011 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4( індентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_13 матеріальну шкоду у розмірі 900 (дев'ятсот) гривень 00 копійок.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_14 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4 ( індентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_14 матеріальну шкоду у розмірі 2365 (дві тисячі триста шістдесят п'ять) гривень 00 копійок.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4 ( індентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4 ( індентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задовольнити Стягнути з ОСОБА_4( індентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4( індентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 700 (сімсот) гривень 00 копійок.

Цивільний позов ТОВ «Медінжиніринг»задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4 ( індентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ТОВ «Медінжиніринг»( індентифікаційний номер 21539772) матеріальну шкоду у розмірі 12524 (дванадцять тисяч п'ятсот двадцять чотири) гривні 29 копійок.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задовольнити.Стягнути з ОСОБА_4 ( індентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 задовольнити.Стягнути з ОСОБА_4 ( індентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_11 матеріальну шкоду у розмірі 714 (сімсот чотирнадцять) гривень 96 копійок.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4( індентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду у розмірі 1333 (одна тисяча триста тридцять три) гривні 00 копійок.

В решті заявлених вимог -відмовити.

Речові докази по справі - мобільний телефон марки «Самсунг Е1100GT», жіночу сумка, паспорт громадянина України, пенсійне посвідчення, пластикову картку та два ключі до банківської комірки, приєднані до матеріалів кримінальної справи постановою слідчого від 30.01.2012 року (том справи 2, а. с. 12) та передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_16 -залишити у володінні потерпілої.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб із моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою у той же термін з дня отримання копії вироку.

Суддя: Трубніков А.В.