Рішення № 25979629, 11.09.2012, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №2014/2218/2012

Пр. 2/2014/697/2012

РІШЕННЯ

іменем України

11.09.2012 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді - Шахової В.В.,

за участю секретаря судового засідання -Заводовського П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Філдес Україна»про захист прав споживача шляхом відновлення порушеного права та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Філдес Україна»про захист прав споживача шляхом відновлення порушеного права та стягнення грошових коштів, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 07.02.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено контракт №0512547, відповідно до умов якого, за умови виконання позивачем всіх передбачених контрактом умов, відповідач взяв на себе зобов'язання на умовах асигнації та у визначений ним строк, здійснити послуги та передати у власність позивачу, автомобіль «ВАЗ 21703». Зобов'язання, що передбачені контрактом №0512547 від 07.02.2008 року, позивач виконав, у зв'язку з чим, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до контракту від 04.06.2008 року про визнання за позивачем права на автомобіль, на момент підписання якої, позивачем було оплачено суму повних щомісячних внесків. Тобто, позивачем повністю виконано умови контракту № 0512547 від 07.02.2008 року, відповідачем в свою чергу, свої зобов'язання не виконано, що має наслідком ненадання позивачу у власність автомобіля обраної марки у 90 денний термін, чим прострочив виконання контракту № 0512547 від 07.02.2008 року.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх з наведених у позові підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, з підстав викладених в письмових запереченнях.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що 07.02.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено контракт №0512547 відповідно до умов якого, за умови виконання позивачем всіх передбачених контрактом умов, відповідач взяв на себе зобов'язання на умовах асигнації та у визначений ним строк, здійснити послуги та передати у власність позивачу, автомобіль «ВАЗ 21703»(а.с.4-11).

04.06.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду (до контракту №0512547 від 07.02.2008 року), згідно умов якої, відповідачем визнано право на отримання автотранспортного засобу за позивачем за результатами проведення Асигнаційного акту. Згідно листа від 21.04.2008 року відповідач повідомив позивача, що останній є переможцем по бальній системі згідно протоколу Асигнаційного акту № 55 від 19.04.2008 року та за умовами контракту відповідач передає у розпорядження позивачу визнаний за ним автомобіль протягом 90 робочих днів з моменту виконання умов, зокрема: внести асигнаційний збір в розмірі проценту від вартості автомобіля, діючого в день проплати; підписати додаткову угоду до даного договору, укласти договори поруки з 2-ма співпоручителями; укласти договір застави транспортного засобу; оплатити всі платежі, в тому числі оплатити реєстрацію автомобіля, страхування та надання, в зв'язку з цим документів, які гарантують оплату внесків; викупити страховий поліс та в разі, якщо між днем оплати останнього внеску та днем визнання продукту виникли зміни в ціні, клієнт зобов'язаний виплатити різницю (а.с. 3, 13).

Позивачем станом на квітень 2012 року на виконання укладеного контракту було сплачено вступний внесок у сумі 2015,28 грн., 60177,19 грн. щомісячних платежів та 2055,60 грн. збору за визнання автомобіля, а всього -62232,19 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 14-36).

В п. 3.1 додаткової угоди зазначено, що в разі зміни вартості транспортного засобу по відношенню до базової та вартості додаткового обладнання клієнт системи здійснює доплату.

Листом № 021\01\02 від 02.02.2009 року ПАТ «Філдес Україна»повідомило позивача про невиконання ним вимог контракту, а саме не здійснення оплати різниці вартості базового автомобіля на момент визнання ( 57100 грн.) та його актуальною ціною -69252 грн., що становить 12152 грн. (а.с. 83-85).

Як вбачається з квитанцій про оплату щомісячних платежів, станом на 02.02.2009 року позивачем сплачено 23180,13 грн. щомісячних внесків на виконання укладеного контракту (а.с. 26, 29, 31-36).

Як вбачається з матеріалів цивільної справи та, як встановлено в ході судового розгляду справи, саме позивач не виконав всі умови, передбачені контрактом та додатковою угодою до нього. Зокрема, в порушення вимог п. 12 Контракту позивачем не було сплачено доплату до базової вартості автомобіля при його подорожчанні, в зв'язку з чим ЗАТ «Філдес Україна»не передало позивачу автомобіль.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналізуючи зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи те, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача з боку відповідача, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, суд вважає необґрунтованими та недоведеними доводи позивача в рамках розгляду даної справи про те, що діяльність відповідача носить характер нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману та націлена на створення та обслуговування пірамідальної схеми, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Проте, суд зазначає, що позивачем на виконання вимог ст.. 10 ЦПК України, не було надано ніяких доказів в підтвердження доводів щодо пірамідальних схем в діяльності відповідача, зокрема, не було надано а ні відповідних рішень правоохоронних органів або органів правосуддя з висновками про те, що в діях засновків або керівників товариства відповідача виявлені ознаки злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, а ні висновків державних регуляторних органів про наявність пірамідальних схем в діяльності відповідача.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12 липня 2001 року, який набрав чинності 23 серпня 2001 року, встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії та регулює відносини, пов'язані з функціонуванням фінансових ринків та надання фінансових послуг споживачам.

В Законі зазначено, що його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

В частинах 1, 2 ст. 2 Закону, які визначають сферу його дії, вказано, що він регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з наданням фінансових послуг.

Фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності.

Визначення фінансових установ дано у п.1 ст. 1 цього Закону.

Пунктом 7 ст. 1 Закону, визначено вичерпний перелік суб'єктів, на яких поширюється дія цього Закону. Це - учасники ринків фінансових послуг, до яких відносяться юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України та споживачі таких послуг. При цьому Закон розповсюджує свою дію не на усі юридичні особи, а лише на ті, які є професійними учасниками ринку фінансових послуг.

Частиною 4 ст. 5 Закону передбачено, що можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Визначення фінансової послуги наведено у п. 5 ч.1 ст. 1 Закону як операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок залучених від інших осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Перелік видів фінансових послуг міститься у ст. 4 Закону, до яких, зокрема, належить адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що сфера дії Закону за суб'єктним складом учасників є обмеженою і не поширюється на: по-перше, юридичних осіб, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами; по-друге, фізичних осіб які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки діяльність товариства здійснюється відповідно до Статуту, Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринку фінансових послуг»і адміністрування фінансових активів придбання товарів у групах визначається як фінансова послуга, то в діях відповідача, за наявних в матеріалах справах доказів, не вбачається ознак нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману та націлена на створення та обслуговування пірамідальної схеми.

Крім того, суд не приймає доводи позивача з посиланням на обов'язковість застосування до спірних правовідносин постанови Верховного Суду України від 23.05.2012 року по справі № 6-35цс12, відповідно до вимог ст.. 360-7 ЦПК України, в якому, на думку позивача, Верховним Судом України зроблено висновок, що діяльність ПАТ «Філдес Україна» являє собою нечесну підприємницьку практику у вигляду створення та експлуатації пірамідальної схеми, що вводить споживачів в оману, оскільки як вбачається з тексту мотивувальної частини вищенаведеної постанови Верховного Суду України, судова палата у цивільних справах не дійшла саме до такого висновку, на якому наполягає позивач в своїх доводах.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 614, 615, 901 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 4, 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Філдес Україна»про захист прав споживача шляхом відновлення порушеного права та стягнення грошових коштів -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: