Рішення № 25979471, 06.06.2012, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 1028/284/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин Київської області справу за позовом Публічного акціонерного товариства «РайфайзенБанк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції»м.Київ Пирогова -7- 7б до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Яготинського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в котрій вказано, що 9 липня 2008 року між Акціонерним поштово-пенсійним Банком «Аваль»(правонаступник ПАТ«Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав у кредит 11364 доларів США, зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 13,8 % річних, та зобов'язувався до 9 липня 2014 року погасити надану йому суму в кредит зі сплатою річних відсотків, шляхом сплати чергових платежів впродовж наданого йому строку, тобто до 9 липня 2014 року. Оскільки відповідач належним чином не виконував своїх обов'язків відповідно до кредитного договору, виникла сума заборгованості і 9 липня та 18 липня 2010 року відповідачу було направлено претензію -повідомлення про погашення суми заборгованості. Оскільки на даний час відповідач не погасив суму заборгованості,то просив стягнути з відповідача 72017, 15 гривень основного боргу, а також 8081, 59 гривень простроченої заборгованості за кредитом, 5786, 76 гривень прострочених відсотків нарахованих за користування кредитними коштами, 7362, 99 гривень пені за прострочення виконання зобов'язань і 5554, 50 гривень пені за прострочення відсотків,отже загальна сума заборгованості складає 90721, 39 гривень.

В судовому засіданні представник позивача уточнив вимоги позову та просив стягнути з відповідача 148631,57 гривень заборгованості за кредитним договором, що включає 72538, 09 гривень основного боргу, а також 27401, 17 гривень простроченої заборгованості за кредитом, 18103, 73 гривень прострочених відсотків нарахованих за користування кредитними коштами, 17529, 39 гривень простроченої заборгованості за кредитним договором, 34843, 06 гривень пені за прострочення виконання зобов'язань і 23146, 68 гривень пені за прострочення відсотків.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи це тим, що кредитний договір укладався з наданням суми коштів у доларах США, проте кошти за автомобіль були перераховані у гривнях, а тому даний кредитний договір є удаваним з метою приховати іншу угоду. Крім цього, позивачу відмовили надати кредит у гривнях та після укладення даного кредитного договору змусили написати заяву про передачу автомобіля банку. При цьому, представник відповідача не заперечував того факту, що договір поруки з позивачем був укладений добровільно, без тиску.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення .

Так, в судовому засіданні з копії кредитного договору (а.с.6-11, 34-39), заяви на видачу готівки (а.с.14) розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с.21, 42-43, 167, 168), копії претензії - вимоги про погашення кредиту та інших нарахувань за ним (а.с.15, 40, 41), копії статуту ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»(а.с.17-20), копії банківської ліцензії та дозволу та додатку до дозволу на право здійснювати банком операцій (а.с.31-33), копії службової записки (а.с.50, 155), копії акту прийму-передачі заставленого транспортного засобу (а.с.51, 160), копії акту огляду стану та наявності застави, копія результатів проведеної оцінки (а.с.52, 156, 159), копії заяви (а.с.53, 157), копії договору застави транспортного засобу (а.с.54-55), копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.158), копії рахунку -фактури (а.с.161), копії квитанцій (а.с.162-163, 169-182), копії гарантійного листа (а.с.166), встановлено, що 9 липня 2008 року між Акціонерним поштово-пенсійним Банком «Аваль»(правонаступник ПАТ«Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, та договір застави транспортного засобу.

Відповідно до п.1.1 даного кредитного договору банк надає позивальнику у кредит, а позивальник отримує за програмою кредитування авто в кредит та сума кредиту становить 11364 доларів США. Кредит надано на 72 місяців з 09.07.2008 року по 09.07.2014 року. Відсоткова ставка за користування кредитом становить 13,8 % річних.

Відповідно до п.2.1 даного кредитного договору банк на положеннях та умовах цього договору, надає позивальнику кредит, а позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку та виконати всі інші боргові зобов'язання в порядку та строки , визначені договором.

Оскільки відповідач належним чином не виконував своїх обов'язків відповідно до кредитного договору, виникла сума заборгованості і 9 липня та 18 липня 2010 року відповідачу було направлено претензію -повідомлення про погашення суми заборгованості. Після чого, відповідачем здійснювалося часткове погашення суми заборгованості за кредитним договором. Відповідно до заяви відповідача від 2 грудня 2010 року та акту прийому -передачі заставленого транспортного засобу від 8 грудня 2010 року автомобіль відповідача був наданий ним на зберігання позивачу,. Після 2010 року відповідач не здійснював платежі за кредитним договором.

Відповідно до п.п.3.3 кредитного договору, погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється позичальником шляхом здійснення щомісячних фіксованих рівних платежів протягом всього строку дії цього договору згідно графіку. За рахунок кожного платежу здійснюється погашення щомісячних відсотків за користування кредитом та погашення частину кредиту. Платіж рівними частинами розраховується таким чином, щоб всі щомісячні платежі при фіксованій процентній ставці були рівними на весь період дії договору.

Відповідно до п.п.3.4 кредитного договору, сторони встановлюють, що нарахування відсотків по договору здійснюється щомісячно за фактичне число календарних днів користування кредитом виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Додаткова позивальник сплачує на користь банка комісії, передбачені договором.

Відповідно до п.3.6 кредитного договору у відповідності з чинним законодавством, позичальник здійснює погашення заборгованості за договором в наступному порядку: нарахована пеня/штраф, комісії, заборгованість за процентами, заборгованість за кредитом.

Згідно п.5.1 кредитного договору, позичальник зобов'язується належним чином використовувати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку, та виконувати всі інші боргові зобов'язання в порядку та строки, визначені договором.

Згідно п.10.1 кредитного договору, за порушення строків повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом, комісій. передбачених цим договором. Позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Відповідно до п.8.3. кредитного договору у разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе позичальник. З підписанням договору позичальник свідчить, що йому зрозуміло та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може привести до значних збитків та погіршення фінансового стану позичальника.

Відповідно до п.3.13 кредитного договору, банк має право вимагати, а позичальник зобов'язаний достроково повернути кредит, сплатити проценти, комісії та інші платежі, що визначені цим договором, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору та/або застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредити у тому числі у випадках відмови позичальника від зміни умов договору в порядку, передбаченому п.3.9-3.11, 6.3, 6.7 цього договору.

Таким чином, станом на 30 травня 2012 року відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 72538, 09 гривень основного боргу, а також 27401, 17 гривень простроченої заборгованості за кредитом, 18103, 73 гривень прострочених відсотків нарахованих за користування кредитними коштами, 17529, 39 гривень простроченої заборгованості за кредитним договором, 34843, 06 гривень пені за прострочення виконання зобов'язань і 23146, 68 гривень пені за прострочення відсотків,отже загальна сума заборгованості складає 148631, 57 гривень.

Відповідно до п.1.1 договору застави транспортного засобу, цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору від 9 липня 2008 року.

Відповідно до п.1.2 договору застави транспортного засобу, в забезпечення виконання зобов'язання, вказаних у п.1.1 цього договору, заставодавець на умовах, передбачених цим договором передає у заставу належний йому автомобіль марки GEELY, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п.1.3 договору застави транспортного засобу, предмет застави оцінюється сторонами в сумі 55120 гривень.

Відповідно до п.3.3 договору застави транспортного засобу, разом з підписанням цього договору сторони дійшли згоди, що в разі порушення заставодавцем умов кредитного договору та цього договору, заставодержатель вправі вимагати від заставодавця протягом трьох банківських днів з дня надходження вимоги заставодержателю на умовах цього договору заставлене майно в заклад, шляхом підписання акту прийому-передачі цього майна. При відмові в передачі заставленого майна заставодержателю у вказаний термін, заставодавець сплачує штраф, визначений п.4.1 цього договору.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно ст.552 ЦК України сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.3-5 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ст..235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до судової практики Верховного Суду України щодо розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин, не є підставою для визнання договору недійсним надання кредиту в іноземній валюті, оскільки Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не містить такої заборони.

Так, ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Відповідно до ст. 2 Закону країни «Про банки і банківську діяльність»кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету. З огляду на це уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Вимоги підпункту «в»п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачають наявність індивідуальної ліцензії на надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні у законодавстві не визначено меж термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. № 483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 р. за № 1429/10028), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл здійснювати операції з валютними цінностями).

Так, чинному законодавству України не суперечить стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті, при наявності генеральної ліцензії та письмовий дозвіл на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку. З огляду на те, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті, можуть стягнуватися й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Суд не може прийняти до уваги доводи представника відповідача, в тій частині, що кредитний договір було укладено з метою приховати інший правочин, оскільки кошти за автомобіль були перераховані у гривнях, а також те, що позивачу відмовили надати кредит у гривнях та після укладення даного кредитного договору змусили написати заяву про передачу автомобіля банку, оскільки договір був укладений позивачем добровільно без тиску, що не заперечував і сам представник відповідача. Крім цього, представником позивача не надано доказів офіційного прийняття котів автосалоном за купівлю автомобіля, а також доказів, які б свідчили про чинення тиску на позивача під час написання ним заяви про передачу автомобіля банку. А також враховуючи, що на час укладення договору кредиту банк мав відповідну ліцензію та письмовий дозволу Національного банку України на здійснення кредитних операцій у валюті, що не суперечить вимогам чинного законодавства України, сторонами був підписаний кредитний договір з обумовленою сумою та відповідними відсотками за користування кредитом, а також відповідна пеня та штраф за неналежне виконання умов договору.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем та його представником в судовому засіданні в силу ст..60 ЦПК України не надано доказів, в обґрунтування своїх заперечень, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 209, 212, 218 ЦПК України, ст..ст.203, 215, 235, 552, 526, 625, 536, 549, 550, 1050, 1048, 1054 ЦК України, ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.99 Конституції України, ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджено постановою правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. № 483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 р. за № 1429/10028, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «РайфайзенБанк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції» м.Київ Пирогова -7- 7б до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «РайфайзенБанк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції»м.Київ Пирогова -7- 7б ( КРД Ат «Райфайзен Банк Аваль» р/р 2909001032 в МФО 322904, код ЄДРПОУ 23494105), 148 631 (сто сорок вісім тисяч шістсот тридцять одну) гривню 57 (п'ятдесят сім) копійок заборгованості за кредитним договором, а також 1027 (одну тисячу двадцять сім) гривень 21 (двадцять одну) копійку судових витрат сплачених позивачем.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 579 (п'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 31 (тридцять одну) копійку судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Кисіль О.А.