Рішення № 25977899, 10.09.2012, Олександрівський районний суд Донецької області

Справа 2/0537/245/2012

2012 рік Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"10" вересня 2012 р. Олександрівський районний суд Донецької області

у складі: головуючий суддя Молчанов В.А.

при секретарі Пліскачовій Н.В.,

з участю представників: позивача - ОСОБА_1

та відповідача - Филипенок А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду с. Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк" про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві вказав, що 20 березня 2008 року він уклав з відповідачем кредитний договір на суму 52642 гривні 08 коп. для придбання автомобілю з обов*язком щомісячного платежу по 1341 гривня 03 коп. до 19 березня 2013 року. З свого боку за час дію договору він не допустив прострочень виплат чи інших порушень умов договору. В травні 2009 року він отримав від відповідача повідомлення про наявність простроченої заборгованості, яка утворилась через те, що відповідач 01 лютого 2009 року збільшив відсоткову ставку з 15,84% до 30%. Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 22 грудня 2009 року визнано незаконним вказане підвищення відповідачем відсоткової ставки, відповідача було зобов*язано зробити перерахунок заборгованості, дане рішення набрало законної сили. Після проведення перерахунку за рішенням суду з*ясувалось, що у нього нема заборгованості по сплаті кредиту. З травня 2012 року до нього з боку відповідача стали надходити телефонні дзвінки з погрозами про розірвання кредитного договору, підставою для чого вказувалось те, що згідно п.6.2.10 кредитного договору він зобов*язаний надавати банку документи, що підтверджують його фінансовий стан, не рідше одного разу на рік, і він це зобов*язанне не виконав. Однак він надавав співробітникам банку у встановлений строк документи, які підтверджують його фінансовий стан -довідку про заробітну плату з місця своєї роботи, і договором не передбачено розірвання договору на підставі порушення вказаного пункту договору. Вважає, що розірвання відповідачем в односторонньому порядку договору з вказаних підстав суперечить вимогам п.п. 12.2.6. та 12.1. Договору, якими передбачено можливість розірвання банком договору якщо протягом строку, вказаного у ст. 12.2.5. (30 календарних днів) позичальник не усунув подію дефолту, а в переліку подій дефолту відсутнє посилання на невиконання п.6.2.10 Договору. Також не передбачено можливість з вказаних підстав розірвання банком в односторонньому порядку кредитного договору у ст. 651 ЦК України, в якій вказано істотні умови договору, порушення яких є підставою для розірвання договору. Також позивач вказав, що в договорі немає чіткого визначення форми укладення змін до договору, а згідно ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі та двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживачів, тому вважає, що сторони договору повинні керуватись загальними нормами закону. Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняються в такій самій формі, що й договір, що змінюється, або розривається, а згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір, укладений без додержання письмової форми, є нікчемним, тому і зміни, укладені без додержання письмової форми, є нікчемними. Вважає, що станом на 28 червня 2012 року відповідачем незаконно нараховано заборгованість у сумі 8328 гривень 24 коп., бо він сплачує кредит точно згідно графіку погашення кредиту, в якому на вказану дату зазначено залишок кредиту 10467 гривень 65 коп., а згідно банківської квитанції на 27 червня 2012 року залишок кредиту становить 18796 гривень 24 коп.

Просить:

визнати недійсним розірвання відповідачем кредитного договору,

визнати незаконним нарахування заборгованості у сумі 8328 гривень 24 коп.,

зобов*язати відповідача прийняти належне виконання кредитного договору до моменту повного виконання ним своїх зобов*язань у строк, передбачений договором,

стягнути з відповідача на його користь витрати по оплаті послуг адвоката 1000 гривень.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та підтвердили доводи позовної заяви, крім того пояснили, що про розірвання відповідачем в односторонньому порядку кредитного договору позивач узнав з телефонних дзвінків, на його неодноразові звернення відповідач письмових відповідей про розрахунок заборгованості та про розірвання договору не давав, і письмове повідомлення від банку про розірвання договору він отримав вже під час розгляду справи у суді. Наполягають, що позивач регулярно сплачує по кредитному договору в строки та у розмірах відповідно до кредитного договору та графіку погашення кредиту, своєчасно сплачує страхові внески по страхуванню автомобілю та свого життя, надає банку інформацію про свій фінансовий стан, так останній раз він надав банку довідку про свою заробітну плату у жовтні 2010 року, що він підтверджує квитанціями та довідкою. Але відповідач розірвав договір 20 червня 2011 року, тобто набагато менше чим через рік після надання ним останньої довідки про свій фінансовий стан. Вважає безпідставними вимоги відповідача про те, що він зобов*язаний повідомляти про свій фінансовий стан тільки шляхом надання письмових документів, бо у п.6.2.10 Договору вказано, що клієнт повинен надавати Банку документи, що підтверджують його фінансовий стан або підтвердити свій фінансовий стан будь-яким іншим способом не рідше одного разу на рік, тобто договором чітко не встановлено якусь конкретну процедуру та форму таких повідомлень. Вважають, що сам факт регулярної сплати кредитних платежів теж можуть бути підтвердження стабільного фінансового стану позивача. Наполягають на тому, що ст. 651 ЦК України передбачено, що істотним є тільки таке порушення умов договору стороною договору, коли внаслідок цього друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а ненадання довідок про фінансовий стан не може завдати банку такої шкоди.

Представник відповідача позов не визнала і пояснила, що позивач порушив вимоги ст.ст. 526, 527, 530, 627 та 629 ЦК України, порушив істотну умову договору, передбачену п.6.2.10 Договору, а саме не надав щорічно банку документ про свій фінансовий стан, уточнює, що хоч у жовтні 2010 року позивач і надав банку довідку про свій заробіток, але за 2008 та 2009 роки він таких довідок банку не надавав, також у 2011 році позивач повинен був надати банку документ про свій фінансовий стан не пізніше березня, рахуючи від дати укладення договору, а позивач до червня 2011 року такий документ банку не надав, що потягло ризик шкоди для банку. Незважаючи на те, що у ст. 651 ЦК України вказано перелік істотних умов договору, порушення яких є підставою для розірвання договору, але у договорі, який позивач добровільно підписав у п. 12.1.к. у переліку подій Дефолту вказано також таку істотну умову - інше порушення Позичальником умов Договору. Тому вважає, що відповідач на підставі п.п. 12.2.6. та 12.1. Договору та ст. 651 ЦК України правомірно в односторонньому порядку розірвав договір. Вважає, що в даному випадку відсутній предмет спору, бо банк, розриваючи договір, лише скористався своїм правом, зазначеним у договорі, через що просить у задоволенні позову відмовити. Не може вказати точну причину та розрахунок заборгованості позивача за кредитним договором.

Факт укладення 20 березня 2008 року між сторонами кредитного договору № KTТ5АК00570103 підтверджується копією договору.

Розмір та строк кредитних платежів вказані у договорі та додатку № 1 до договору -Графіку погашення кредиту. Згідно графіку на 28 червня 2012 року залишок кредиту повинен складати 11636 гривень 01 коп., а у банківській квитанції від 27 червня 2012 року залишок кредиту вказано 18796 гривень 24 коп.

Як видно з рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 22 грудня 2009 року, визнано незаконним підвищення відповідачем відсоткової ставки, відповідача було зобов*язано зробити перерахунок заборгованості, дане рішення набрало законної сили.

Як видно з доданих квитанцій позивач регулярно у встановлений строк та встановленому розмірі сплачує кредитні платежі, укладає відповідно до кредитного договору договори страхування автомобілю та свого особистого життя.

Довідку про свій заробіток позивач надав банку 22 жовтня 2010 року.

Як видно з копії заяви позивача та повідомлення відповідача від 14 серпня 2012 року, до цієї дати відповідач не направляв позивачу письмового повідомлення про розірвання договору.

В копії повідомлення банку позивачу про розірвання договору вказано, що через порушення клієнтом п. 6.2.10 кредитного договору, а саме ненадання раз на рік банку документу, що підтверджують фінансовий стан клієнта (це єдина причина, вказана відповідачем, для розірвання кредитного договору), на підставі ст. 12.2.6 кредитного договору при виникненні кожної з наступних подій, а саме:порушення позичальником зобов*язань, передбачених умовами договору, банк на власний розсуд має право згідно ст. 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальнику відповідного повідомлення, банк повідомляє, що кредитний договір буде розірваний 20 червня 2012 року.

На підставі викладеного судом встановлено, що 20 березня 2008 року сторони уклали кредитний договір № KTТ5АК00570103 на суму 52642 гривні 08 коп. для придбання автомобілю з обов*язком щомісячного платежу по 1341 гривня 03 коп. до 19 березня 2013 року. Розмір та строк кредитних платежів вказані у договорі та додатку № 1 до договору -Графіку погашення кредиту. Позивач регулярно у встановлений строк та встановленому розмірі сплачує кредитні платежі, укладає відповідно до кредитного договору договори страхування автомобілю та свого особистого життя. Довідку про свій заробіток позивач надав банку 22 жовтня 2010 року. Згідно графіку на 28 червня 2012 року залишок кредиту повинен складати 11636 гривень 01 коп., а банком станом на 27 червня 2012 року нараховано залишок кредиту 18796 гривень 24 коп. Відповідач в односторонньому порядку без письмового повідомлення позивача розірвав кредитний договір 20 червня 2011 року, повідомлення про це позивач отримав лише у серпні 2012 року під час розгляду даної цивільної справи у суді.

Аналізуючи правовідносини, що сталися між сторонами суд враховує наступне:

Ст. 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов*язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Ст. 527 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник зобов*язаний виконати свій обов*язок, а кредитор -прийняти виконання особисто.

Ст. 527 Цивільного кодексу України передбачає, якщо у зобов*язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов*язковим для виконання сторонами.

Ст. 651 Цивільного кодексу України передбачає: 1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором, або законом. 2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однією із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що позивач за весь час сплати кредиту не вчинив будь-яких порушень умов договору, тим більше таких істотних, які б стали причиною розірвання кредитного договору відповідачем в односторонньому порядку.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що через порушення клієнтом п. 6.2.10 кредитного договору, а саме ненадання раз на рік банку документу, що підтверджують фінансовий стан клієнта, на підставі ст. 12.2.6 кредитного договору при виникненні кожної з наступних подій, а саме:порушення позичальником зобов*язань, передбачених умовами договору, банк на власний розсуд має право згідно ст. 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору, бо у п. 12.2.6. кредитного договору підставою для розірвання договору вказано неусунення Позичальником Події Дефолту. У п 12.1. кредитного договору, де перелічені такі події, ненадання відомостей про фінансовий стан не вказано, як Подію Дефолту, також у самому п. 6.2.10 кредитного договору не встановлено ні точні форму та порядок, ні точні строки надання Позичальником Банку відомостей про свій фінансовий стан - лише вказано раз на рік, позивач стверджує, що своєчасно надавав Банку такі відомості, зокрема у жовтні 2010 року, що підтвердив довідкою, тому нема підстав вважати, що до розірвання Банком договору у червні 2011 року позивач пропустив річний строк надання Банку відомостей про свій фінансовий стан.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»нечіткі та двозначні положення договорів із споживачем тлумачаться на користь споживачів.

Представник відповідача стверджує, що позивач не надавав Банку відомості про свій фінансовий стан також і за 2008 та 2009 роки, і це становить ризик для інтересів Банку, і стало підставою для розірвання договору. Але з цим не можна погодитись, бо позивач стверджує, що такі відомості надавав, через відсутність чіткого порядку надання таких відомостей у умовах договору, на даний момент нема можливості ці дані точно перевірити, і суд у даному випадку приймає доводи позивача, а також вважає, що це не має суттєвого значення, бо, навіть якщо позивач і не надавав Банку відомості про свій фінансовий стан за 2008 та 2009 роки, то на червень 2011 року, при умові, що позивач своєчасно і в повному обсязі сплатив кредитні платежі і виконав усі інші умови кредитного договору, це не створює ніяких ризиків для інтересів банку, або, як вказано у ст. 651 Цивільного кодексу України, Банк значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору.

Таким чином відповідач не мав законних підстав для розірвання кредитного договору з позивачем в односторонньому порядку. Розриваючи договір банк не дотримався письмової форми розірвання договору, не направив про це позивачу письмового повідомлення, що є порушенням вимог ст.ст. 654 та 1055 ЦК України про обов*язкову письмову форму такої угоди, і є підстави вважати таке розірвання договору нікчемним та недійсним. Тому суд вважає, що в цій частині позов підлягає задоволенню.

Також суд вважає, що підлягає задоволенню вимога зобов*язати відповідача прийняти належне виконання кредитного договору до моменту повного виконання ним своїх зобов*язань у строк, передбачений договором, бо при відсутності законних підстав для розірвання та зміни кредитного договору, Банк згідно вимог ст.ст. 527 та 629 Цивільного кодексу України повинен прийняти виконання договору згідно умов договору.

Через те, що встановлено, що позивач на протязі всього терміну дії кредитного договору виконував умови договору, є об*активні підстави вважати, що і сам договір і умови його виконання, зокрема Додаток № 1 - графік погашення кредиту, повинні згідно вимог ст.ст. 526 та 629 Цивільного кодексу України залишатися незмінними. У цьому графіку станом на 28 червня 2012 року вказано залишок кредиту 11636 гривень 01 коп., а у банківській квитанції за 27 червня 2012 року залишок кредиту вказано 18796 гривень 24 коп. З чого видно, що Банком безпідставно нараховано позивачу заборгованість по кредитному договору. Тому і в цій частині позов підлягає задоволенню. Але слід уточнити суму заборгованості: 18796 гривень 24 коп. - 11636 гривень 01 коп. = 7160 гривень 23 коп.

Згідно вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по справі на оплату послуг адвоката 1000 гривень.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»позивача звільнено від сплати судового збору, тому Згідно вимог ч. 2 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір 107 гривень 30 коп.

Керуючись ст. 18 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 526, 527, 530, 629, 651 та 1055 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 130 та 212 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним розірвання Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк" (49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 МФО № 305299) укладеного 20 березня 2008 року з ОСОБА_3 кредитного договору № KTТ5АК00570103.

Визнати незаконним нарахування Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк" заборгованості за кредитним договором № KTТ5АК00570103 станом на 27 червня 2011 року заборгованості 7160 (сім тисяч сто шістдесят) гривень 23 коп.

Зобов*язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк" прийняти належне виконання кредитного договору № KTТ5АК00570103 ОСОБА_3 до моменту повного виконання ним своїх зобов*язань у строк, передбачений договором.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк" на користь ОСОБА_3, який мешкає у АДРЕСА_1, витрати по справі на оплату послуг адвоката 1000 (одну тисячу) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк" на користь держави судовий збір 107 (сто сім) гривень 30 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу у Апеляційний суд Донецької області через Олександрівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 14 вересня 2012 року.

Суддя В.А. Молчанов