Постанова № 25975997, 24.07.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.07.2012 р. справа №5009/1196/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Татенко В.М.секретаря Федорової Ю.І.за участю представниківвід позивача:Ковальська Я.М., представник за дов. від 03.01.12р №27/27від відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ерко+Запоріжжя", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід29.05.2012 рокуу справі№ 5009/1196/2012 (суддя Азізбекян Т.А.)за позовомКонцерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району м. Запоріжжядо відповідача Публічного акціонерного товариства "Ерко+Запоріжжя", м. Запоріжжяпро стягнення 24 306,40 грн. ВСТАНОВИВ:

30.03.2012 року до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (надалі - концерн "МТМ") з позовом до Публічного акціонерного товариства "Ерко+Запоріжжя" (ПАТ "Ерко+Запоріжжя") про стягнення 24 306,40 грн., з яких: 23 417,45 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію на підставі договору від 01.01.2007р. № 201720 та пені у сумі 888,95 грн. (а.с.6-8).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.05.2012р. позов задоволено частково (а.с.132-135).

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Ерко+Запоріжжя" на користь Концерну «Міські теплові мережі»в особі філії концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району 23417,45 грн. основного боргу та 1550,64 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сторони при укладанні договору дотримались вимог ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, на час розгляду справи договір є діючим та не оскаржувався сторонами в судовому порядку, а тому зазначений договір відповідає положенням діючого законодавства та містить всі суттєві умови для даного виду договорів.

З огляду на те, що відповідач взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії належним чином не виконав, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині основного боргу. Щодо стягненні пені, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення у зв'язку з тим, що сторони в договорі чітко не визначили її розмір.

Відповідач, ПАТ "Ерко+Запоріжжя" звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з прийнятим рішенням не згоден з огляду на те, що при постановленні рішення не в повній мірі були з'ясовані всі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржник просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 29 травня 2012 року по даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. (а.с.134-139).

Зокрема, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тих же самих обставинах, які викладені в запереченнях на позовну заяву (а.с.94-99), зокрема, при укладанні договору № 201720 сторони не виконали вимоги ст. 180 ГК України, не узгодили предмет та ціну договору, не була передбачена якість наданих послуг. До того ж, договір повинен бути укладеним на підставі Типового договору, який затверджений Кабінетом Міністрів України. В даному випадку, на думку скаржника, законодавець забороняє відступати від змісту типового договору, сторони наділені правом тільки конкретизувати його умови. При цьому, як вважає апелянт, повинні бути дотримані умови, які забезпечують захист кінцевих споживачів послуг. Також скаржником вказано, що спірний договір не викладений у вигляді єдиного документа. В момент підписання договору і протоколу розбіжностей до нього було підписано 6 додатків до нього. Крім цього, договір не містить суттєвих умов. За своїм змістом зазначений договір суперечить нормам Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також Постанові Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005р. «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення». Зокрема, в договорі не визначені предмет договору, вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, а також загальна вартість послуг. Зазначений договір суперечить також змісту Типового договору. Договором не передбачено порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості. Договір не містить порядку вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг. Отже, як вважає апелянт, немає підстав вважати, що договір № 201720 від 01.01.2007р. є укладеним.

Також скаржник вказує, що позивач нараховував за відпущену ВАТ «Ерко + Запоріжжя» теплову енергію в гарячій воді наступним чином: плата за одиницю приєднання теплового навантаження опалення + підігрів води. Отже, позивачем нарахована плата по двуставковому тарифу, що є незаконним.

Представник апелянта у судове засідання не з»явився, не скористався наданим йому правом взяти участь в господарському засіданні до вимог ст. 22 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

12.07.2012р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу від 05.07.2012р. № 3478/27, в якому позивач просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу -без задоволення, який розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи (а.с.142-160).

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України та повинно бути залишено без змін за мотивами, викладеними в постанові, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2007р. між Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (Теплопостачальна організація) та Відкритим акціонерним товариством "Ерко-Запоріжжя" (далі - Споживач) укладено Договір № 201720 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді з додатками, за умовами якого теплопостачальна організація зобов'язалася постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (а.с.11-35).

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. № 2633-1У (далі -Закон № 2633) та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 ( далі - Правила) відповідач є споживачем теплової енергії.

Так, згідно ст. 1 Закону України №2633, теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Пунктом 4 ст. 19 цього Закону також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Правила користування тепловою енергією визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією (п. 4 Правил).

Пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України №2633, серед основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

З норм даного Закону випливає, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Керуючись зазначеними нормами права між сторонами був укладений договір № 201720 від 01.01.2007р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому випадку узгодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено господарським судом, відповідач, погодившись з усіма запропонованими позивачем умовами договору, підписав договір та скріпив печаткою підприємства з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження до нього. Даний договір відповідає положенням діючого законодавства та містить всі суттєві умови для даного виду договорів, зокрема: Сторони визначені Преамбулою договору та Розділом «Юридичні адреси сторін та платіжні реквізити і підписи сторін; предмет визначений Розділом 1 та Додатком № 1 до договору «Обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу»; ціна визначена Розділом 6 «Розрахунки за теплову енергію»та Додатком № 5 до договору «Тарифи на теплову енергію»; строк дії договору визначений Розділом 10 «Термін дії договору».

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що сторони дотримались вимог ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України та узгодили при укладанні договору предмет, ціну та строк дії договору, на час розгляду справи договір є діючим та не оскаржувався сторонами в судовому порядку, тому і доводи відповідача про те, що договір є неукладеним, колегія суддів вважає безпідставними та недоведеними.

Більш того, у судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтвердив, що за укладеним договором вже здійснювалися розрахунки за отримані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді.

На теперішній час Кабінетом Міністрів України не розроблено та не затверджено Типового договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Отже, доводи апелянта щодо додержання умов Типового договору спростовуються вищенаведеним.

За умовами укладеного договору передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або іншій формі, що не суперечить діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків ( п. 6.1 договору та Додаток № 5 до цього договору) на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом (а.с.20).

Пунктом 3.2.6 цього договору визначено, що споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Механізм формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води визначений Порядком формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженим постановою КМУ від 10.07.2006р. № 955 в редакції зі змінами, внесеними постановою КМУ № 231 від 02.02.2010р. Порядок втратив чинність на підставі постанови КМУ від 01.06.2011р. № 869, тож на час спірного періоду з квітня 2011 року по травень 2011 року був діючим.

На підставі п. 9 Порядку підприємства застосовують двоставкові тарифи на теплову енергію, затверджені в установленому порядку. Таким чином, тариф на теплову енергію, на відміну від тарифу на послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, передбачений Порядком тільки двоставковий, а відповідач є споживачем саме теплової енергії, а не послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води.

Що стосується решти спірного періоду з червня 2011 року по грудень 2011 року механізм формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання врегульовано постановою КМУ від 01.06.2011р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги»та «Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води».

Цей Порядок застосовується під час установлення Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг та органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб»єктів природних монополій, а також для суб»єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб»єктів під час розрахунку зазначених тарифів ( п. 2 Порядку).

Ліцензіатам, що одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, можуть в установленому порядку встановлюватися двоставкові тарифи на теплову енергію. При цьому, окремо визначаються умовно-постійна та умовно-змінна частини такого тарифу (п. 39 Порядку).

Отже, застосування двоставкового тарифу не є введенням додаткової плати за теплову енергію, а є лише зміною формату тарифу.

У відповідності до ст. 13 Закону України № 2633, серед основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання є встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної форми власності

28.07.2008р. виконавчий комітет Запорізької міської ради рішенням № 327 встановив з 01.08.2008р. двоставковий тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, на послуги з централізованого опалення і підігріву питної води для населення.

Згідно п. 4.2.2 Договору обов'язком теплопостачальної організації є повідомлення споживача у письмовій формі або засобами масової інформації про зміну тарифів.

Рішення про затвердження тарифів за вказаний період були опубліковані в засобах масової інформації, зокрема в газеті «Запорізька січ»(а.с.154).

Крім того, судом першої інстанції з'ясовано та не спростовано доводами апеляційної скарги, що між сторонами укладались додаткові угоди про зміну тарифу.

Так, з 01.08.2008р. розрахунки із споживачем за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводились відповідно до тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.07.2008р. № 327 ( Додаткова угода від 01.08.2008р. до договору № 201720 від 01.01.2007р.) (а.с.23).

В матеріалах справи відсутні докази щодо скасування або визнання недійсним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради про затвердження тарифів на теплопостачання, а тому твердження відповідача про те, що застосований позивачем у правовідносинах з відповідачем тариф є незаконним є безпідставним.

На виконання зазначеного у п. 4.2.2 Договору обов'язку, позивач в рахунках за спірний період робив посилання на відповідні рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради, якими були затверджені діючі тарифи.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. договору).

Пунктом 6.3. договору встановлено, що підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання передачі.

Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплати (п. 6.4. договору).

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем за період з квітня по грудень 2011року поставлено відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 23 417,45 грн.

Встановлено, що на адресу відповідача були направлені відповідні акти приймання-передачі теплової енергії, на підставі яких позивачем виставлені рахунки на оплату за поставлену теплову енергію за спірний період на загальну суму 23 417,45 грн.

Відповідно до п. 3.2.26 договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, споживач зобов'язується щомісячно, у строки, визначені даним договором повертати теплопостачальній організації, підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Згідно із п. 6.7.1 цього договору, отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 - днів, по Україні - 7 днів).

Пунктом 6.7.2 договору визначено, що у разі не отримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, споживач зобов'язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1 договору строк. При отриманні заперечень в підписанні Акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в Акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, теплопостачальна організація надає нормативну відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений споживачем у господарському суді.

Таким чином, акти за спірний період вважаються погодженими, оскільки за будь-яких заперечень до них не надходило.

Наданими рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії підтверджується факт надання позивачем послуг з теплопостачання за період квітень-грудень 2011 року на загальну суму 23 417,45 грн.

Відповідач в ході розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції оплату наданих послуг не довів, будь-яких претензій щодо виконання послуг позивачу не пред'явив, тому висновок суду першої інстанції про стягнення 23 417,45 грн. основного боргу є документально підтвердженим, нормативно обґрунтованим.

Статтею 216 Господарського кодексу України, передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2.8 Договору в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п. 6.3 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Оскільки сторони в договорі чітко не визначили розмір пені, з урахуванням його обмеження, позовні вимоги про стягнення з відповідача 888,95 грн. пені судом першої інстанції обґрунтовано залишені без задоволення..

Відтак, колегія суддів вважає. що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району в частині стягненні основного боргу в розмірі 23 417 грн. 45 коп. та відмовлено у стягненні нараховуваної пені.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2012 року у справі №5009/1196/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ерко+Запоріжжя", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2012 року у справі №5009/1196/2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2012 року у справі №5009/1196/2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

В.М.Татенко