Рішення № 25975882, 11.09.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 р. Справа № 5024/1126/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Нова Каховка Херсонської області

до комунального підприємства НК "Екосервіс" м. Нова Каховка Херсонської області

про розірвання договору, вважати договір розірваним з 20.06.2012року та скасування безпідставно нарахованої вартості послуг в сумі 2234грн. 17коп.

та за зустрічним позовом комунального підприємства НК "Екосервіс" м. Нова Каховка Херсонської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Нова Каховка Херсонської області

про стягнення 2482грн. 41коп.

за участі представників:

позивача за первісним позовом - уповноважений представник ОСОБА_2

від відповідача за первісним позовом -не прибув

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач за первісним позовом) звернувся з позовом до комунального підприємства НК "Екосервіс" (відповідач) про розірвання договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № 428/11 від 09.12.2011року у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків за договором та рішенням позивача про припинення підприємницької діяльності.

Крім того, при зверненні з позовом позивач просив вважати договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 428/11 від 09.12.2011року розірваним з 20.06.2012року та скасувати безпідставне нарахування відповідачем вартості послуг з вивезення побутових відходів в сумі 2234грн. 17коп. у зв'язку з їх ненаданням.

Ухвалою суду від 13.08.2012року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву комунального підприємства НК "Екосервіс" про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2482грн. 41коп. заборгованості за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів № 428/11 від 01.10.2011року.

Заявами від 14.08.2012року та від 30.08.2012року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відповідно до ст. 22 ГПК України зменшив позовні вимоги. Він підтримує позовні вимоги частково лише в частині дострокового розірвання договору №428/11 від 09.12.2011року, тому позовна заява за зустрічним позовом розглядається в межах зменшених позовних вимог, а предметом позову є дострокове розірвання укладеного між сторонами договору №428/11 від 09.12.2011року.

Комунальне підприємство НК "Екосервіс" (відповідач за первісним позовом) проти первісного позову заперечує, посилаючись на те, що ним надавалися позивачу послуги з вивезення побутових відходів відповідно до умов договору № 428/11 який укладено 01.10.2011року і станом на 02.08.2012року заборгованість позивача становить 2482грн. 41коп.

Позовні вимоги за зустрічним позовом комунальне підприємство НК "Екосервіс" підтримує та просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги в період з березня 2011року по серпень 2012року в сумі 2482грн.41коп.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вимоги за зустрічним позовом не визнає, посилаючись на те, що зазначені послуги за договором від 09.12.2011року КП НК «Екосервіс»не надавало, а його посилання на надання послуг з березня 2011року взагалі не відповідають періоду виникнення господарських правовідносин за договором 428/11 який фактично було укладено 09.12.2011року, про що свідчить те, що 18.11.2011року контролером відповідача складено протокол про адміністративне порушення позивачем вимог Державних стандартів, норм та правил в сфері благоустрою населених пунктів. Зазначеним протоколом встановлено, що станом на 18.11.2011року між сторонами не укладено договір на вивіз твердих побутових відходів, який відповідач надіслав позивачу лише 05.12.2011року, а позивач повернув його підписаним 09.12.2012року.

Крім того, підприємець зазначає, що він зареєструвався як приватний підприємець лише 10.11.2011року і з цього моменту його включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та розпочато підприємницьку діяльність в магазині за адресою АДРЕСА_1 , тому він не міг укласти договір 01.10.2011року. З 31.05.2012року приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_1ФОП ОСОБА_1 передав в користування ФОП ОСОБА_3 у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності і з цього часу приміщення ним не користується, відповідно КП НК "Екосервіс" не могло надавати йому послуги по вивозу побутових відходів.

Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася в засіданні 04.09.2012року до 11.09.2012року.

В засідання суду 11.09.2012року представник відповідача за первісним позовом, який був присутнім в засіданні 04.09.2012року, не прибув, надіславши телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи з посиланням на хворобу юриста.

Відповідно до статті 77 ГПК України суд відкладає розгляд справи, але в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, в тому числі і через неявку в засідання суду представників сторін. Відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, у зв'язку з тим, що розгляд справи відкладався та в засіданні 04.09.2012року оголошувалася перерва і у відповідача було досить часу щоб надати до суду належні докази на обґрунтування викладених у відзиві обставин. Подальше ж відкладення розгляду справи є неможливим, оскільки це спричинить порушення строку вирішення спору.

Крім того, неявка представника відповідача не є перешкодою для вирішення спору, оскільки його представник був присутнім в попередніх засіданнях та надавав докази і пояснення по суті спору.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що неявка представника відповідача в засідання суду не є перешкодою для вирішення спору, а тому відхиляє його клопотання про відкладення розгляду справи і відповідно до статті 75 ГПК України вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом суд,

встановив

Між комунальним підприємством НК "Екосервіс" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виникли господарські відносини щодо надання послуг з вивезення побутових відходів на підставі договору №428/11.

Позивач за первісним позовом до позовної заяви надав копію договору №428/11 без зазначення дати його укладення. Як зазначає позивач, договір сторонами фактично було укладено після погодження істотних умов договору та його підписання - 09.12.2011року.

Відповідач, навпаки, наполягає на тому, що договір сторонами укладено 01.10.2011року.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено вчинення правочину усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до приписів ст.638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зміст договору за приписами статті 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського Кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти в письмовій формі.

Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. При цьому, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особою, уповноваженою на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджується, що фактично договір №428/11 сторонами було укладено 09.12.2011року, про що свідчить те, що 18.11.2011року контролером відповідача складено протокол про адміністративне порушення позивачем вимог Державних стандартів, норм та правил в сфері благоустрою населених пунктів. Зазначеним протоколом встановлено, що станом на 18.11.2011року між сторонами не укладено договір на вивіз твердих побутових відходів.

В наступному, на підставі протоколу від 18.11.2011року 21.11.2011року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Новокаховської міської ради винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП в якій зазначено, що ОСОБА_1 допустив порушення Правил благоустрою території м. Нова Каховка, а саме: ухилився від оформленні договору по наданню послуг вивезення побутових відходів і вуличного сміття з комунальним підприємством «НК «Екосервіс». Розглядаючи адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій посадової особи відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення від 18.11.2011року та скасування постанови адміністративної комісії від 21.11.2011року, Новокаховський міський суду Херсонської області постановою від 16.12.2011року по справі №2117/2а-9063/11 визнав незаконними дії контролера КП «НК «Екосервіс»при складанні протоколу від 18.11.2011року та скасував постанову адміністративної комісії від 21.11.2011року. В постанові зазначено, що позивач не ухиляється від укладення договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, а навпаки -має намір укласти договір, але відповідач не надає йому документів необхідних для його укладення, в тому числі графіку надання послуг, який необхідно узгодити між сторонами при укладенні цього договору. Постановою також зазначено, що ухилення від укладення договору не є порушенням, яке є наслідком притягнення до адміністративної відповідальності.

Листом №511 відповідач надіслав позивачу договір для підписання лише 05.12.2011року, а позивач повернув його підписаним 09.12.2012року, зазначивши в супровідному листі, що договір є укладеним з моменту його підписання, тобто з 09.12.2011року.

Пунктом 10.1 договору №428/11 сторони також узгодили, що договір набирає чинності з дня його укладення.

Таким чином, з урахуванням вимог статтей 202, ч.2 ст. 207, ст. 638 ЦК України, ч.2 ст.180 Господарського Кодексу України договір №428/11 було укладено між комунальним підприємством «НК "Екосервіс" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 09.12.2011року, а не 01.10.2011року, як це стверджує відповідач.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір №428/11 з моменту його укладення, тобто з 09.12.2011року набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Належним виконанням є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону, тобто виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до розділу 2 договору №428/11 відповідач зобов'язаний надавати позивачу послуги з вивезення твердих побутових відходів за контейнерною схемою для чого використовується технічно справний 1 контейнер місткістю 0, 75куб.м., який належить позивачу. Вивіз твердих побутових відходів здійснюється щонеділі кожного вівторка.

Обов'язком відповідача за умовами пункту 6.2.2 договору є збирання і перевезення відходів спеціальними автотранспортними засобами, а також надання своєчасної і достовірної інформації про тарифи надання послуг, умови оплати, графік вивезення відходів.

Однак, в судовому засіданні було встановлено, що своїх обов'язків щодо істотних умов договору по вивозу відходів в узгоджені договором строки та в узгоджених обсягах відповідач не виконував, що підтверджується наданими до матеріалів справи щомісячними повідомленнями позивача з проханням підписати акт ненадання послуг та актами-претензіями складеними позивачем за участю 2 споживачів за період з 09.01.2012року по 06.07.2012року відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні по- слуги».

Крім того, позивачем в цей період неодноразово були надіслані відповідачу претензії та пропозиції щодо усунення порушень умов договору, вивезення відходів спеціально обладнаним транспортом згідно з узгодженим графіком та оформлення факту надання послуг шляхом підписання актів приймання-передачі передбачених договором послуг.

Відповідач не надав суду належних доказів, якими б підтверджувався факт виконання ним обов'язків за договором, предметом якого є надання своєчасних та якісних послуг по вивозу відходів спеціалізованим транспортом відповідача ( кожного вівторка тижня).

Його посилання на те, що підтвердженням факту надання послуг є маршрутні листи за період з жовтня 2011року по серпень 2012року не є доказом належного виконання договору відповідно до вимог ст. 525, 526 ЦК України, оскільки зазначені листи свідчать лише про виїзд автотранспорту відповідача на маршрут, але в них відсутні записи які б надавали можливість встановити, що вивозилися відходи від магазину ІНФОРМАЦІЯ_1, як це передбачено договором.

Посилання відповідача на акти приймання-передачі також не є належними доказами надання позивачу послуг за договором від 09.12.2011року, оскільки вони не підписані позивачем (що стверджує і сам відповідач в зустрічній позовній заяві), а тому не підтверджують факту надання відповідачем та споживання позивачем передбачених договором послуг, які відповідно до пунктів 6.2.1, 6.2.2 полягають у збиранні і перевезенні відповідачем відходів спеціальним автотранспортом у визначені договором строки.

Зазначене вище змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, як замовника за договором шляхом подання позову про розірвання договору №428/11 від 09.12.2011року.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України та п.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Однак, відповідно до приписів ч.2 ст.651 ЦК України, які є загальними для розірвання договорів, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивач, який розраховував на отримання послуг від відповідача, позбавлений права на їх отримання через невиконання істотних умов договору відповідачем щодо предмету договору -надання послуг по вивезення відходів спеціальним автотранспортом в узгоджені сторонами строки.

Крім того, статтею 907 ЦК України передбачено можливість розірвання договору про надання послуг в односторонньому порядку шляхом відмови від договору.

Розірвання договору на вимогу однією із сторін, тобто шляхом одностороннього волевиявлення замовника чи виконавця є способом захисту цивільних прав -припинення правовідносин.

Пунктом 7.2, 7.2.1 договору №428/11 передбачено, що виконавець несе відповідальність за невиконання зобов'язань визначених договором. Крім того пунктом 11.3 договору сторони узгодили, що дія договору припиняється, зокрема, коли відпала потреба в наданні послуг або замовник відмовляється від виконання.

Матеріалами справи підтверджується, що 30.05.2012року позивач подав заяву Держреєстратору про припинення діяльності, як суб'єкта підприємницької діяльності. З 31.05.2012року приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_1ФОП ОСОБА_1 передав в користування ФОП ОСОБА_3 у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності і з цього часу ним не користується, відповідно не накопичує відходи, а тому КП НК "Екосервіс" не могло надавати йому послуги по вивозу побутових відходів. Таким чином, зазначені обставини підпадають під поняття «відпала потреба в наданні послуг», що відповідно до пункту 11.3 договору від 09.12.2011року є підставою припинення договірних відносин між сторонами.

Як встановлено матеріалами справи, позивач у визначеному ст.188 ГК України порядку звернувся з пропозицією до відповідача про розірвання договору №482/11, однак зазначена пропозиція відповідачем залишена без задоволення, що змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх порушених прав шляхом розірвання договору.

З урахуванням вищезазначених норм права та умов договору позовні вимоги за первісним позовом про дострокове розірвання договору підлягають задоволенню

При цьому, відповідно до ч.5 ст. 188 ГК України договір №428/11 від 09.12.2011року є розірваним з дня набрання чинності цим рішенням.

Розглядаючи позовні вимоги за зустрічним позовом суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Укладений між сторонами договір про надання послуг є двостороннім. Це означає обов'язок замовника оплатити послугу, або відшкодувати виконавцю фактичні витрати, що кореспондують обов'язку виконавця цю послугу надати.

Законодавством встановлений обов'язок виконавця видати документ, що підтверджує підставу оплати, або розрахунковий документ, що засвідчує факт надання послуги споживачу (ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»).

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається обов'язок замовника оплатити вже надану виконавцем послугу.

Частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами, згідно з частиною 2 статті 9 Закону є: назва документа (форми): дата і місце складання; назва підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так як на подорожніх листах, що надані до матеріалів справи відповідачем і на які він посилається як на доказ виконання обов'язків за договором, відсутні реквізити необхідні для первинного бухгалтерського обліку, встановлені вищезазначеною нормою Закону, а також будь-які відмітки позивача, якими б посвідчувався факт отримання ним цих послуг, вони не можуть бути підставою фіксації факту здійснення господарської операції відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, а відповідно і підставою виникнення обов'язку позивача щодо здійснення розрахунків за договором №428/11 від 09.12.2011року, відповідно до розділу 4 та пункту 5.2.1 договору, якими передбачено обов'язок позивача оплачувати фактично надані йому послуги з вивезення відходів.

З урахуванням вищезазначеного, надаючи повну, всебічну, об'єктивну оцінку наданим до справи доказам в їх сукупності, суд дійшов до висновку про недоведенність відповідачем факту надання передбачених договором послуг, а відповідно і неможливість фіксування господарської операції в бухгалтерському обліку, внаслідок чого у позивача не виник обов'язок сплачувати вартість нарахованої відповідачем за зустрічним позовом вартості цих послуг.

Крім того, слід зазначити відсутність взагалі будь-яких правових підстав нарахування відповідачем вартості послуг в період з 31.03.2011року по 19.09.2011року по 13грн. 63коп. щомісячно та 744грн.73коп. станом на 09.12.2011року (арк. справи 75 том 2), оскільки, як зазначено вище, господарські правовідносини за договором №428/11 виникли лише 09.12.2011року. До того ж, згідно з витягом з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець лише 10.11.2011року, а тому до цього часу послуги йому не могли надаватися взагалі.

Відсутні і належні докази нарахування відповідачем боргу за червень, липень, серпень 2012року, оскільки станом на 30.05.2012року позивач подав заяву Державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності, а з 31.05.2012року приміщення магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_1 передано в користування іншій особі -фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (арк.. справи 139 том 2), який здійснює підприємницьку діяльність в приміщенні магазину, тому посилання відповідача на акт обстеження від 05.06.2012року та закупівлю товару в магазині не є належним доказом здійснення в ньому торгівлі саме позивачем. До того ж із наданого до справи копії чеку (арк. справи 49 том 2) також не вбачається, що він виданий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, або що зазначений розрахунково-касовий апарат зареєстрований за ним.

З урахуванням вищезазначених норм права, позовні вимоги за первісним позовом про розірвання договору №428/11 від 09.12.2011року підлягають задоволення, а вимоги за зустрічним позовом про стягнення 2482грн. 41коп. основного боргу безпідставні, тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на комунальне підприємство НК "Екосервіс".

В засіданні оголошувалася вступна і резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити.

2. Розірвати договір №428/11 від 09.12.2011року укладений між комунальним підприємством НК "Екосервіс" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3. В задоволенні зустрічного позову про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь комунального підприємства НК "Екосервіс" 2482грн. 41коп. основного боргу відмовити.

4.Стягнути з комунального підприємства НК "Екосервіс" м. Нова Каховка Херсонської області вул.Дзержинського 43 ідентифікаційний код 37171330 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1 - 1703грн.00коп. витрат пов'язаних із сплатою судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13 вересня 2012 р.

Суддя З.І. Ємленінова