Рішення № 25975651, 05.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-35/3866-2012 05.09.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Кристалл-16"

про стягнення 497 608,22 грн.

Головуюча суддя Літвінова М.Є.

Судді Сташків Р.Б.

Шаптала Є.Ю

Представники сторін:

від позивача: Бахілова Л.В. - предст. за довір.;

Стельмащук Ю.М. - предст. за довір.;

від відповідача: Бойков О.С. -предст. за довір.

У судовому засіданні 05.09.2012, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Кристалл-16" про стягнення 497 608,22 грн., з яких: 408 696,53 грн. -заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 60 226,38 грн. -інфляційні втрати, 22774,21 грн. -проценти річні, 5911,11 грн. -пеня, та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2012 порушено провадження у справі №5011-35/3866-2012, розгляд справи призначено на 23.04.2012.

19.04.2012 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов з додатками.

23.04.2012 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

У судовому засіданні 23.04.2012 представник відповідача подав клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 23.04.2012 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 28.05.2012, а у судовому засіданні 28.05.2012 оголошувалась перерва до 06.06.2012.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 07.06.2012 призначений колегіальний розгляд справи в наступному складі суду: головуюча суддя Літвінова М.Є., судді Шаптала Є.Ю., Ягічева Н.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2012, справа №5011-35/3866-2012 прийнята колегією суддів до свого провадження, розгляд справи призначено на 04.07.2012.

У судовому засіданні 04.07.2012 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 13.05.2012.

Згідно із розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.08.2012, призначено колегіальний розгляд справи №5011-35/3866-2012 у наступному складі суддів: головуюча суддя Літвінова М.Є., судді Шаптала Є.Ю., Сташків Р.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2012 справа №5011-35/3866-2012 прийнята колегією суддів до свого провадження, розгляд справи призначено на 05.09.2012.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке в подальшому змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі -позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "Кристалл-16" (далі -відповідач) було укладено договір № 06460/40-3на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та прийняти від нього стічні води у систему каналізації міста Києва, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питної водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 року, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Як передбачено п. 2.1.1. договору, облік спожитої питної води здійснюється за показниками лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Згідно з п. 2.1.2. зазначеного договору, зняття показників лічильника (-ів) здійснюється , як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

У відповідності до п. 2.1.4. договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування та місцевих правил приймання.

Згідно із п. 2.2.1. договору, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді -дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Як передбачено п. 2.2.2. договору, у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Відповідно до п. 2.2.3. договору, в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає про те, що за період з 01.08.2008 по 01.01.2012 відповідачу були надані послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 737 107,43 грн., з яких: за кодом 3-289 (постачання питної води та приймання її стоків і стоків питної води, що використовується для підігріву) на суму 489 575,31 грн. та за кодом 3-50289 (постачання питної води, що йде на підігрів) на суму 247 509,69 грн., однак в порушення умов договору відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати вартості спожитих послуг, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 408 696,53 грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність нарахування позивачем заборгованості за холодну воду, яка використовується для приготування гарячої води, та її стоків, оскільки договором не регулюються такі відносини сторін і у відповідача на балансі не перебувають теплові пункти (бойлери), позивачем не було враховано сплати на суму 10020,04 грн. за травень та вересень 2011, а також застосовано тарифи, які не підлягали застосуванню. Також, відповідач посилався на пропуск позивачем позовної давності та просив застосувати наслідки її спливу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08 р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі, або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, враховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ними за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Як пояснив відповідач, та свідчать матеріали справи на балансі ЖБК "Кристал-16" відсутні теплові пункти (бойлери), натомість позивач виставляє рахунки відповідачу за холодну воду, що йде на підігрів по бойлеру, який перебуває на балансі ПАТ "Київенерго".

Згідно із наявними в матеріалах справи розрахунками, позивачем нараховано відповідачу за гарячу воду, що йде на підігрів по вищезазначеному бойлеру 247 509,69 грн.

Розпорядженнями КМДА від 28.08.07 р. № 1127 (п. 4), від 30.01.09 р. № 95 (п. 7), від 29.04.09 р. № 516 (п. 6), від 31.08.09 р. № 980 (п. 7), від 30.11.09 р. № 1332 (п. 6), було передбачено, що балансоутримувачі теплових пунктів повинні укладати з ПАТ "АК "Київводоканал" договори на придбання холодної води, що використовується для вироблення послуги з централізованого водопостачання гарячої води.

Умовами укладеного між сторонами договору № 06460/4-03 від 16.03.2006, на який посилається позивач як на підставу позову, не передбачено надання позивачем послуг з постачання питної води для потреб гарячого водопостачання і вказаний договір не передбачає обов'язку відповідача сплачувати за послуги з постачання холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води. Додаткової угоди про постачання холодної води для потреб гарячого водопостачання між позивачем та відповідачем не укладено.

За таких обставин, нарахування позивачем відповідачу за послуги з постачання води для підігріву за договором № 06460/4-03 від 16.03.2006 за період з квітня 2008 по грудень 2011 у сумі 247 509,69 грн. є безпідставним і позові в цій частині належить відмовити.

Також, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 48 067,96 грн., що виникла у період з серпня 2008 по лютий 2009 включно, оскільки такі вимоги заявлені із пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у відзиві на позов.

Також, як пояснив відповідач, 02.03.2012 платіжними дорученнями № 36 та 37 він сплатив позивачеві суму заборгованості за червень 2011 та вересень 2011 у розмірі 10 020,04 грн., що не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку суми боргу.

Враховуючи те, що сума заборгованості у розмірі 10 020,04 грн. була сплачена відповідачем до звернення позивача із позовом до суду, позовні вимоги про стягнення основного боргу в цій частині задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведених обставин, заборгованість відповідача за договором № 06460/4-03 від 16.03.2006 становить 103 098,84 грн. (489 575,31 -328 299,59 -88,88 - 10 020,04 - 48 067,96 = 103098,84), її розмір належним чином доведений та документально підтверджений, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 103 098,84 грн.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Кристалл-16" інфляційні втрати у розмірі 60 226,38 грн., проценти річні у розмірі 22774,21 грн. та пеню у розмірі 5 911,11 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2. договору, у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається через один рік від дні, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що ні позивач, ні відповідач не надали суду належних доказів сплати із зазначенням дат оплати спожитих послуг з водопостачання та водовідведення за договором №06460/4-03 від 16.03.2006, в зв'язку з чим встановити періоди заборгованості відповідача за невиконання грошового зобов'язання за даним договором не є можливим, то за таких обставин, суд визнає розрахунки позивача в цій частині необґрунтованими, а позовні вимоги таким, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів сплати боргу у повному обсязі і не навів підстав для звільнення його від зазначеного обов'язку.

Заперечення відповідача щодо відсутності у нього підстав для оплати стоків води, використаної на підігрів, судом відхиляються з огляду на недотримання ним положень п.п. 2.1.5. та 2.1.6. договору щодо ведення власного обліку водоспоживання та водовідведення і ненадання суду належних доказів на підтвердження обсягів стоків води, використаної на підігрів.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками позивача та відповідача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 103 098,84 грн.

З огляду на часткове задоволення позову судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Кристалл-16" (02225, м. Київ, просп. Маяковського, буд. 4, ідентифікаційний код 22893228) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 103 098,84 грн. (сто три тисячі дев'яносто вісім гривень 84 коп.) -основного боргу, 2 061,98 грн. (дві тисячі шістдесят одну гривню 98 коп.) -судового збору.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення: 10.09.2012

Головуюча суддя М.Є. Літвінова

Судді Р.Б. Сташків

Є.Ю. Шаптала