Рішення № 25975403, 12.09.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" вересня 2012 р. Справа № 16/5007/730/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Клинчук І.В., дов. від 27.06.12р.

ОСОБА_2, дов. від 06.07.12р. № 332

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" Житомирської обласної ради (с.Дениші Житомирської області)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (с.Дениші Житомирської області)

про стягнення 19099,04 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 19099,04 грн., з яких 12717,15 грн. боргу по орендній платі згідно договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 26.06.08р., 6381,89 грн. пені.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві в сумі 14053,17грн., з яких 12717,15 грн. основного боргу по орендній платі та 1336,02 грн. пені.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.57).

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між сторонами договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 26.06.08р. (а.с.9-12), позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: приміщення підсобного господарства (гараж з прибудовою) (надалі - майно), площею 405,26 кв.м., розміщене за адресою: с.Михайлівка Житомирського району Житомирської області, що знаходиться на балансі КП ЖОЛСЦРЗ "Дениші", вартість якого визначена зі звітом про незалежну оцінку, здійснену станом на 01.12.07р. і становить 58357,44 грн. без ПДВ. з метою розміщення пилорами та виготовлення рослинних жирів (а.с.9-12).

Відповідно до пп.3.1 договору, орендна плата встановлена за домовленістю сторін і становить без ПДВ за перший місяць оренди 2026,30 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійсниться у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з пп.3.2 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до пп.3.3 договору, орендна плата перераховується орендарем у розмірі 100% на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 10 числа, 50% орендної плати за нерухоме майно орендодавець перераховує до обласного бюджету.

Кінцевий розрахунок за кожний місяць оренди проводиться орендарем, після коригування орендної плати на індекс інфляції, згідно виставленого рахунку протягом 3-х днів з дня отримання рахунку.

Згідно з пп.5.8 договору, орендар зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно даних позивача, відповідач свої договірні зобов'язання по сплаті орендної плати виконав неналежним чином, внаслідок чого за період з червня 2008 року по квітень 2009 року утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 12717,15 грн.

05.05.09р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 26.06.08р., згідно якої сторони за взаємною згодою достроково припинили вищезазначений договір оренди (п.1 додаткової угоди)(а.с.13).

Відповідно до п.2 цієї додаткової угоди сторони погодили, що заборгованість по орендній платі та комунальних послугах становить 12717,15 грн., яку орендар зобов'язується сплатити до 15.07.09р.

Згідно пунктів 3 та 4 додаткової угоди, договір вважається припиненим з моменту передачі майна орендодавцю. Передача майна оформлюється актом приймання-передачі (Додаток №1).

Згідно Акту прийому-передачі орендованого приміщення від 05.05.09р. орендар передав, а орендодавець прийняв відповідно до договору від 26.06.08р. приміщення гаража загальною площею 405,26 кв.м. (а.с.14).

Оскільки відповідачем не було сплачено заборгованість в сумі 12717,15 у вказаний в п.2 додаткової угоди строк - до 15.07.09р., позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 22.07.09р. з вимогою сплати даної заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення (а.с.16).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 12717,15 грн., що підтверджується розрахунками позивача (а.с.34-54), довідками позивача: № 306 від 19.06.12р., № 352 від 24.07.12р., № 436 від 12.09.12р. (а.с.19,28,58), підписаними позивачем актами звірки взаємних розрахунків: станом на 01.01.12р. та станом на 18.07.12р. (а.с.15,29) та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно пп. 3.6 договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному пп.3.3 співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно остаточного розрахунку позивача розмір пені становить 1336,02 грн. (а.с.59).

Позивачем невірно здійснено нарахування пені, у зв'язку з чим, судом здійснено відповідний перерахунок і визначена правильна сума пені, що становить 1314,56 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 12717,15 грн. боргу по орендній платі згідно договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 26.06.08р. та 1314,56 грн. пені.

В решті стягнення суми пені відмовити у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає: 12422, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1:

- на користь Комунального підприємства "Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" Житомирської обласної ради, 12422, с.Дениші Житомирської області, ідентифікаційний код 05418448 - 12717,15 грн. боргу по орендній платі згідно договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 26.06.08р., 1314,56 грн. пені та 1182,46 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.09.12

Суддя Гансецький В.П.

Друк: 2 прим.:

1 - у справу,

2 - відповідачу (рек. з повід. про вруч.).