Рішення № 25975322, 04.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/8065-2012 04.09.12

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ, ЄДРПОУ 30859524

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія», м.Київ, ЄДРПОУ 30729278

про стягнення 6471,44 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Січкаренко А.А. -по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 6471,44 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Навитці Святославу Андрійовичу страхового відшкодування за договором добровільного страхування №28-1301-1127 від 12.12.2008р., внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» перейшло право вимоги до відповідача.

Клопотаннями №11/2584 від 25.06.2012р., №11/2972 від 01.08.2012р., №11/3091 від 20.08.2012р. позивач просив розгляд справи здійснити без участі представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група».

Відповідач будь-яких пояснень по суті спору не надав, у судові засідання 18.07.2012р., 08.08.2012р., 04.09.2012р. не з'явився, витребуваних судом документів не представив. Одночасно, за висновками суду, Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія»було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є місто м.Київ, вул.Димитрова, буд.5-Б.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано процесуальні документи з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Направлена судом кореспонденція була повернута відділами поштового зв'язку з позначкою «Вибули».

У п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія», яка наявна у матеріалах справи, в тому числі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно із 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Одночасно, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач у судові засідання 18.07.2012р., 08.08.2012р., 04.09.2012р. не з'явилися, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. При цьому, судом враховано, що строк розгляду справи №5011-62/8065-2012 закінчувався 04.09.2012р. (з урахуванням продовження на 15 днів ухвалою від 08.08.2012р.), внаслідок чого відкладення судового засідання на іншу дату не вбачалося можливим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування»договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 12.12.2008р. між позивачем (страховик) та Навиткою Святославом Андрійовичем (страхувальник) було підписано договір добровільного страхування №28-1301-1127, відповідно до якого застраховано наступний транспортний засіб:

марка/модель: ВАЗ 21213,

реєстраційний номер: ВС 0867 ВН,

рік випуску -2002.

Пунктом 10 договору №28-1301-1127 від 12.12.2008р. встановлено строк його дії з 18.12.2008р. по 17.12.2009р.

Виходячи зі змісту довідки №36/3509ск від 11.08.2009р. про дорожньо-транспортну пригоду, 11.07.2009р. на вул.Калини-Чухаріна у м.Львові відбулось зіткнення транспортних засобів 1. ВАЗ, номерний знак 05397 ТС, що належить Плотницькій Н.С., водій Мацків М.І., 2. ВАЗ, номерний знак ВС 0867 ВН, що належить Навитці С.А., який був за кермом.

Наявність вини Мацків М.І. у зіткненні автомобілів підтверджена постановою від 06.08.2009р. Залізничного районного суду м.Львова по справі №3-1895/09.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, банківські виписки Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк», 14.08.2012р. позивач перерахував на користь Фізичної особи-підприємця Боянівського А.С., як виконавця відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу, страхове відшкодування у розмірі 5335,50 грн.

Крім того, 16.09.2009р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»здійснило перерахунок коштів в сумі 1135,94 грн. безпосередньо страхувальнику.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке:

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Приймаючи до уваги, що транспортний засіб -автомобіль ВАЗ, номерний знак 05397 ТС, яким було спричинено дорожньо-транспортну пригоду 11.07.2009р., що потягнуло заподіяння шкоди застрахованому у позивача автомобілю ВАЗ, номерний знак ВС 0867 ВН, прийнятий на страхування Приватним акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія»(поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/7530533), позивач звернувся до відповідача з вимогою №11/169 від 11.07.2011р., яка отримана відповідачем 26.07.2011р., про перерахування страхового відшкодування у розмірі 6471,44 грн. на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група».

Як зазначає позивач, відповідач встановлений законом обов'язок по компенсації, виплаченого позивачем відшкодування не здійснив, внаслідок чого Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» заявлено вимоги про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 6471,44 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Тобто, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з розглядуваним позовом Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група»має бути доведено, що під час здійснення страхового відшкодування у певному розмірі страховиком було виконано усі умови, визначені законодавством, необхідні для вчинення таких дій.

За змістом ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Статтею 36 вказаного Кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у разі визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Як свідчать матеріали справи, 17.07.2009р. Львівською філією Закритого акціонерного товариства «Український центр після аварійного захисту «Експерт-Сервіс»було складено звіт №218/09 про оцінку автомобіля, згідно якого вартість відновлювального ремонту ВАЗ 21213, державний номер ВС 0867 ВН складає 5373,39 грн.

Крім того, 01.09.2009р. вказаною експертною установою складено звіт №248/09, як додаток до попередньої експертизи, за змістом якого вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 21213, державний номер ВС 0867 ВН також складає 1135,94 грн.

Відповідно до страхових актів №УЛК000000456 від 13.08.2009р. та №УЛК000000456/1 від 14.09.2009р. позивачем було погоджено виплату страхового відшкодування на загальну суму 6471,44 грн., а окремо 5335,50 грн. та 1135,94 грн.

Ухвалами господарського суду від 18.07.2012р., 08.08.2012р. позивача було зобов'язано, у тому числі, надати суду письмове пояснення стосовно підстав проведення додаткового огляду автомобіля ВАЗ 21213, державний номер ВС 0867 ВС, який оформлено звітом №218/09 від 01.09.2009р.; заяву страхувальника на виплату страхового відшкодування в сумі 1135,94 грн.; докази фактичного здійснення витрат, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на суму 1135,94 грн.; докази того, що приховані дефекти, виявлені під час проведення експертного дослідження, оформленого звітом №218/09 від 01.09.2009р., виникли саме через пошкодження, отримані автомобілем ВАЗ 21213, державний номер ВС 0867 ВС внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Витребуваних судом документів Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група»всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не представлено.

При цьому, на підтвердження фактичного здійснення витрат, пов'язаних з відновленням автомобіля ВАЗ 21213, державний номер ВС 0867 ВН, позивачем надано рахунок №01 від 20.07.2009р. Фізичної особи-підприємця Боянівського А.С. (станції технічного обслуговування), який було оплачено позивачем саме після проведення першого експертного дослідження №218/09 від 17.07.2009р.

Таким чином, за висновками суду, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група»не доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.34 Господарського процесуального кодексу України, що шкода у розмірі 1135,94 грн. заподіяна майну страхувальника саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 11.07.2009р.

За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 1135,94 грн. відсутні, внаслідок чого суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Одночасно, при прийнятті цього рішення судом враховано, що згідно із п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Виходячи з того, що згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/7530533 Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»було встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 25500 грн. та франшизу в сумі 510 грн., за висновками суду, сума страхового відшкодування, заявлена до стягнення з відповідача в частині 5335,50 грн., підлягає зменшенню до 4825,50 грн. (5335,50 грн. -510 грн.).

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія», м.Київ підлягає частковому задоволенню, а саме на суму 4825,50 грн.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 6471,44 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(03150, м.Київ, Печерський район, вул.Димитрова, буд.5-Б, ЄДРПОУ 30729278) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»(03038, м.Київ, Слом'янський район, вул.Федорова Івана, буд.32, літ.А ЄДРПОУ 30859524) страхове відшкодування у розмірі 4825,50 грн., а також судовий збір в сумі 1200,20 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 04.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 10.09.2012р.

Суддя М.О.Любченко