Рішення № 25975104, 05.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/7611-2012 05.09.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой», м.Київ, ЄДРПОУ 31812906

до відповідача 1: ОСОБА_1, м.Київ, іпн НОМЕР_1

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой-Сервіс», м.Київ, ЄДРПОУ 32709054

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 10.01.2007р., 11.10.2007р., додаткової угоди від 27.10.2010р. до договору від 11.10.2007р., договору відступлення права вимоги №02/03-1 від 02.03.2012р.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой-Сервіс», м.Київ, ЄДРПОУ 32709054

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой», м.Київ, ЄДРПОУ 31812906

про стягнення 14682795,25 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

Від позивача: Стадник О.А. -по дов.

Від відповідача 1: не з'явився

Від відповідача 2: Земницький Д.П. -по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні

суду оголошувалась перерва з 18.07.2012р.

по 01.08.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Градострой», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача 1, ОСОБА_1, м.Київ, відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой-Сервіс», м.Київ про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 10.01.2007р., 11.10.2007р., додаткової угоди від 27.10.2010р. до договору від 11.10.2007р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой» та ОСОБА_1, а також договору відступлення права вимоги №02/03-1 від 02.03.2012р., укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой-Сервіс».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у відповідача 1 було відсутнє право на розпорядження часткою у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой»розміром 10%, враховуючи припинення корпоративних прав вказаного учасника ще до моменту підписання оспорюваних правочинів, а саме 22.12.2006р. Крім того, за тверженням позивача, договори купівлі-продажу від 10.01.2007р., 11.10.2007р. підписані з порушення вимог законодавства стосовно переважного права учасників товариства на купівлю частки учасника пропорційно до розмірів своїх внесків.

Відповідачі 1 та 2 у відзивах відповідно б/н від 18.07.2012р. та б/н від 17.07.2012р. проти задоволення позовних вимог представили заперечення, посилаючись на наявність у ОСОБА_1 повноважень щодо розпорядження належними йому корпоративними правами у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Градострой». Одночасно, відповідачами також заявлено про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

18.07.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Градострой-Сервіс»звернулось до господарського суду м.Києва із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» про стягнення 14682795,25 грн.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, відповідач 2 посилається на невиконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договорами купівлі-продажу корпоративних прав в частині проведення оплати придбаного майна. Одночасно, як вказує відповідач 1 право вимоги до позивача було набуте Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой-Сервіс»на підставі договорів №02/03-1 від 02.03.2012р. та №07/06-2 від 07.06.2012р. відступлення права вимоги.

Позивач у поясненнях без номеру та дати, які надійшли на адресу господарського суду міста Києва 01.08.2012р., проти зустрічного позову заперечив, посилаючись на ненадання відповідачем 2 доказів щодо передачі корпоративних прав ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой-Сервіс».

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

При цьому, неявка представника відповідача 1 не є перешкодою для розгляду справи по суті, виходячи з того, що прийняття участі в судових засіданнях є правом учасника судового процесу, яке передбачено ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, судом також враховано, що в судовому процесі ОСОБА_1 вже було викладено свою правову позицію по суті заявлених вимог та надано клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача 1.

Наразі, суд також зазначає про належне повідомлення відповідача 1 про час та місце розгляду спору, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №0208802033427.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідачів 1, 2, господарський суд встановив:

За змістом статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой»в редакції, яка зареєстрована державним реєстратором 16.06.2006р., учасниками вказаного господарського товариства були ОСОБА_4 з часткою розміром 15% статутного фонду, ОСОБА_5 з часткою розміром 30% статутного фонду, ОСОБА_6 з часткою розміром 30% статутного фонду, ОСОБА_7 з часткою розміром 15% статутного фонду, ОСОБА_1 з часткою розміром 10% статутного фонду.

ОСОБА_1 загальним зборам учасників було подано нотаріально посвідчену 22.12.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 заяву, відповідно до якої відповідач 1 просить вивести його зі складу засновників товариства, а належну йому частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» у розмірі 10% передає на користь позивача.

22.12.2006р. вібулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой»(протокол №20/06), на яких було прийнято рішення, в тому числі, про вихід відповідача 1 зі складу учасників товариства та про надання йому згоди на відчуження своєї частки у статутному фонді товариства Товариству з обмеженою відповідальністю «Градострой».

Державна реєстрація змін до статуту позивача на підставі рішення вищого органу товариства, яке оформлено протоколом №20/06 від 22.12.2006р. була проведена 12.01.2007р.

10.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой»(покупець) та ОСОБА_1 (продавець) був укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити корпоративні права у вигляді частки в статутному капіталі (фонді) Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой», розмір якої складає 10% статутного капіталу.

Відповідно до положень п.п.1.2, 2.2. зазначеного правочину ціна договору складає 23995750 грн. та має бути перерахована покупцем в строк до 30.03.2007р. на рахунок, вказаний продавцем.

11.10.2007р. між зазначеними сторонами був укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав (нова редакція), за умовами п.п.1.1, 1.2, 2.2 якого відповідач 1 зобов'язався передати у власність позивача, а позивач зобов'язався прийняти корпоративні права у вигляді 10% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой»та оплатити в строк до 02.11.2007р. грошові кошти в сумі 23995750 грн.

При цьому, згідно із п.6.3 вказаного правочину з моменту підписання договору у новій (дійсній) редакції, договір купівлі-продажу корпоративних прав, укладений сторонами 10.01.2007р., втрачає чинність.

27.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой»та ОСОБА_1 підписано додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу корпоративних прав (нова редакція), за змістом якої, зокрема, п.1.2 договору викладено в наступній редакції: «Ціна договору, яка дорівнює вартості частки, складає 18995750 грн.».

02.03.2012р. ОСОБА_1 (кредитор) було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой-сервіс» (набувач) договір про відступлення права вимоги №02/03-1, за змістом якого кредитор передає, а набувач приймає на себе право вимоги виконання частини зобов'язань, що виникли за договором купівлі-продажу корпоративних прав від 10.01.2007р. (в редакції договору від 11.10.2007р.), укладеним між кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой».

Пунктом 1.2 зазначеного договору передбачено, що за даним договором набувач отримує право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань в частині оплати 5800000 грн. основної заборгованості за продані корпоративні права, а також право вимагати сплати нарахованих на цю суму процентів, неустойки, інфляційних витрат та відшкодування збитків. Право вимоги решти суми заборгованості залишається у кредитора.

Крім того, 07.06.2012р. між ОСОБА_1 (кредитор) було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой-сервіс» (набувач) договір про відступлення права вимоги №07/06-2, відповідно до якого набувач отримав право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань в частині сплати 13195750 грн. основної заборгованості за продані корпоративні права, а також право вимагати сплати нарахованих на цю суму процентів, неустойки, інфляційних витрат та відшкоджування збитків.

Наразі, відповідно до п.3.1 вказаних правочинів відступлення права вимоги за даними договорами вважається здійсненим, а право вимоги таким, що перейшло до набувача, з моменту підписання цих договорів.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.5 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою стороною, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договорів недійсними повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними. Крім того, виходячи з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Градострой»не є стороною за договором відступлення права вимоги, позивачем також має бути доведено факт порушення його прав та законних інтересів внаслідок укладання відповідачами договору №02/03-1 від 02.03.2012р.

Як вказувалося вище, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у відповідача 1 було відсутнє право на розпорядження часткою у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой»розміром 10%, враховуючи припинення корпоративних прав вказаного учасника ще до моменту підписання оспорюваних правочинів, а саме 22.12.2006р.

Проте, за висновками суду, вказані твердження позивача є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам і матеріалам справи з урахуванням наступного.

Як вказувалося вище, ОСОБА_1 загальним зборам учасників було подано нотаріально посвідчену 22.12.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 заяву, відповідно до якої відповідач 1 просив вивести його зі складу засновників товариства. Стосовно належної йому частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» у розмірі 10% заява від 22.12.2006р. ОСОБА_1 містить волевиявлення щодо її передачі на користь позивача.

Тобто, зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 свій вихід з товариства був обумовлений та поставлений в залежність від факту передання належної йому долі Товариству з обмеженою відповідальністю «Градострой», внаслідок чого, за висновками суду, твердження позивача про припинення корпоратвних прав відповідача 1 з 22.12.2006р. є безпідставними та необгрунтованими, оскільки на вказану дату, передачі прав ще не відбулося.

Передання частки у статутному капіталі було проведено шляхом укладання 10.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой»та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу корпоративних прав, який на підставі правочину від 11.10.2007р. (з урахуванням змісту додаткової угоди №1 від 27.10.2010р.) викладено у новій редакції.

За таких обставин, судом встановлено, що на момент підписання між позивачем та відповідачем 1 договору купівлі-продажу корпоративних прав від 10.01.2007р. ОСОБА_1 заявив про свій вихід, проте не втратив корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Градострой»та мав право на розпорядження своєю часткою у статутному капіталі господарського товариства, а також реалізував його у спосіб, викладений у заяві від 22.12.2006р. про вихід з товариства, шляхом передання позивачу за договором купівлі-продажу частки (з подальшими змінами).

Крім того, судом також враховано, що заява відповідача 1, яка 22.12.2006р. посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, не містить імперативного рішення про вихід відповідача 1 зі складу учасників товариства з певної дати (а саме з 22.12.2006р.), а лише зазначає про прохання зазначеної фізичної особи вивести ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой».

При цьому, зазначений документ також не свідчить про прагнення відповідача 1 стосовно безкоштовного передання належної йому частки розміром 10% статутного капіталу на користь товариства.

В той час, як в судовому засіданні 18.07.2012р. та у заяві без номеру та дати, яка надійшла на адресу господарського суду міста Києва 14.08.2012р., відповідачем 1 надані пояснення про те, що ОСОБА_1 мав бажання вийти зі складу учасників позивача та передати належні йому корпоративні права за договором купівлі-продажу, внаслідок чого укладення оспорюваних правочинів відповідало внутрішній волі відповідача 1.

Одночасно, за висновками суду, діюче законодавство не обмежує право учасника при виході з товариства оформити передання належної йому частки у статутному капіталі договором купівлі-продажу та таким чином отримати компенсацію за передані корпоративні права, а не скористатися правом на одержання вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі юридичної особи.

Наразі, укладання спірних договорів купівлі-продажу корпоративних прав та можливість набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой»частки у статутному капіталі передбачена приписами ст.147 Цивільного кодексу України, ст.53 Закону України «Про господарські товариства»та положеннями п.7.4 статуту позивача.

Відповідно до ст.148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой»в редакції, яка зареєстрована державним реєстратором 16.06.2006р., у відповідності до ст.148 Цивільного кодексу України не передбачено іншого строку для подання учасником товариства повідомлення про свій вихід.

За таких обставин, враховуючи положення ст.148 Цивільного кодексу України та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой», вихід ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой»на підставі нотаріально посвідченої 22.12.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 заяви не міг відбутися 22.12.2006р. Аналогічні висновки суду викладені в ухвалі від 26.04.2012р. господарського суду міста Києва по справі №5011-50/2678-2012, яка залишена без змін постановою від 18.06.2012р. Київського апеляційного господарського суду.

Посилання позивача на укладення спірних договорів купівлі-продажу з порушенням переважного права учасників товариства на купівлю частки у статутному капіталі, за висновками суду, не є обгрунтованими, враховуючи, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.31 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників не зумовлює недійсність такого правочину.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой»до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой-Сервіс»про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 10.01.2007р., 11.10.2007р., додаткової угоди від 27.10.2010р. до договору від 11.10.2007р. не підлягає задоволенню.

Виходячи з того, що судом встановлені самостійні підстави для відмови у задоволенні первісних позовних вимог, заяви відповідачів 1, 2 про застосування строків позовної давності не впливають на надання судом правової оцінки фактичним правовідносинам сторін та результати вирішення спору за первісним позовом по суті, внаслідок чого не приймаються судом до уваги.

Враховуючи висновки суду відносно відсутності підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу корпоративних прав, посилання позивача на передання ОСОБА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю «Градострой-Сервіс»права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой»в сумі 5800000 грн., яке відповідачу 1 не належало, та порушення у зв'язку з викладеними обставинами приписів ст.514 Цивільного кодексу України є безпідставними та неправомірними, внаслідок чого позов в частині визнання недійсним договору відступлення права вимоги №02/03-1 від 02.03.2012р., укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой-Сервіс», також не підлягає задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой-Сервіс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» про стягнення 14682795,25 грн. підлягає задоволенню з урахування наступного.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 вказаного нормативно-правового акту за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вказувалося вище, 10.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой»(покупець) та ОСОБА_1 (продавець) був укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти корпоративні права у вигляді частки в статутному капіталі (фонді) Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой», розмір якої складає 10% статутного капіталу та оплатити за них грошові кошти в сумі 23995750 грн.

11.10.2007р. між вказаними сторонами був укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав (нова редакція), за умовами п.п.1.1, 1.2, 2.2 якого відповідач 1 зобов'язався передати у власність позивача, а позивач зобов'язався прийняти корпоративні права у вигляді 10% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой»та оплатити в строк до 02.11.2007р. грошові кошти в сумі 23995750 грн. При цьому, згідно із п.6.3 вказаного правочину, з моменту підписання договору у новій (дійсній) редакції, договір купівлі-продажу корпоративних прав, укладений сторонами 10.01.2007р., втрачає чинність.

У п.2.2 вказаного правочину сторонами узгоджено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату корпоративних прав в строк до 02.11.2007р.

27.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой»та ОСОБА_1 підписано додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу корпоративних прав (нова редакція), за змістом якої, зокрема, п.1.2 договору викладено в наступній редакції: «Ціна договору, яка дорівнює вартості частки, складає 18995750 грн.».

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що внаслідок підписання вказаних договорів купівлі-продажу у позивача виникло зобов'язання щодо оплати відповідачу 1 в строк до 02.11.2007р. грошових коштів в сумі 18995750 грн. (з урахуванням змісту додаткової угоди від 27.10.2010р.) за корпоративні права.

Наразі, положеннями підписаних договорів купівлі-продажу обов'язок позивача оплатити майнові права в строк до 02.11.2007р. не поставлений в залежність від настання будь-яких додаткових умов, зокрема, підписання акту приймання-передачі корпоративних прав, як помилково вважає позивач.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Всупереч вимог перелічених статтей та умов укладених договорів купівлі-продажу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой»прийняті на себе зобов'язання не виконані, ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 18995750 грн. в строк до 02.11.2007р. не перераховані.

Позивачем викладених обставин належними та допустимими доказами у відповідності до ст.34 Господарського процесуального кодексу України не спростовано, доказів оплати грошових коштів до матеріалів справи не представлено.

Приймаючи до уваги узгоджедений у договорах купівлі-продажу строк виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань та факт їх невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой»в строк до 02.11.2007р., судом встановлено, що з 03.11.2007р. у ОСОБА_1 виникло право вимоги боргу в сумі 23995750 грн., який в наступному на підставі додаткової угоди №1 від 27.10.2010р. був зменшений до 18995750 грн.

За змістом ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Приписами ст.513 зазначеного нормативно-правового акту передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, 02.03.2012р. ОСОБА_1 (кредитор) було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой-сервіс» (набувач) договір про відступлення права вимоги №02/03-1, за змістом якого кредитор передає, а набувач приймає на себе право вимоги виконання частини зобов'язань, що виникли за договором купівлі-продажу корпоративних прав від 10.01.2007р. (в редакції договору від 11.10.2007р.), укладеним між кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой».

Пунктом 1.2 зазначеного договору передбачено, що за даним договором набувач отримує право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань в частині оплати 5800000 грн. основної заборгованості за продані корпоративні права, а також право вимагати сплати нарахованих на цю суму процентів, неустойки, інфляційних витрат та відшкодування збитків. Право вимоги решти суми заборгованості залишається у кредитора.

Крім того, 07.06.2012р. між ОСОБА_1 (кредитор) було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой-сервіс» (набувач) договір про відступлення права вимоги №07/06-2, відповідно до якого набувач отримав право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань в частині сплати 13195750 грн. основної заборгованості за продані корпоративні права, а також право вимагати сплати нарахованих на цю суму процентів, неустойки, інфляційних витрат та відшкодування збитків.

Наразі, відповідно до п.3.1 вказаних правочинів відступлення права вимоги за даними договорами вважається здійсненим, а право вимоги таким, що перейшло до набувача, з моменту підписання цих договорів.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип договірних відносин, суд при розгляді справи приймає укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой-сервіс»договори як правомірні правочини.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок укладання між відповідачами договорів №02/03-1 від 02.03.2012р., №07/06-2 від 07.06.2012р. право вимоги боргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой»в сумі 18995750 грн. перейшло від відповідача 1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой-сервіс».

У відповідності до полождень ст.516 Цивільного кодексу України відповідачем 1 листами від 02.03.2012р. та від 10.07.2012р. було повідомлено позивача про перехід права вимоги боргу в сумі 18995750 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой-сервіс»(факт направлення листів підтвердужється наявними у матеріалах справи поштовими квитанціями та повідомленнями про вручення поштових відправлень).

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно із ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, ст.601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до позиції Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 22.07.2004р. по справі №15-03/186, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Як свідчать матеріали справи, заявою №62 від 21.03.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Градострой-сервіс»звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой»з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором відступлення права вимоги №02/02-1 від 02.03.2012р. та договором №108 від 12.12.2006р. на суму 4312954,75 грн.

Факт направлення вказаного листа позивача підтверджується наявними у матеріалах справи поштовою квитанцією №7834 від 22.03.2012р. та описом вкладення. Наразі, суд зазначає, що поштова кореспонденція була відправлена на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой».

Таким чином, враховуючи, що позивачем будь-яких заперечень відносно проведеного на підставі заяви №62 від 21.03.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой-сервіс»зарахування зустрічних однорідних вимог не представлено, доказів недійсності вказаної односторонньої угоди не надано, судом встановлено, що зобов'язання позивача перед відповідачем 2 на суму 4312954,75 грн. припинилися зарахування зустрічних однорідних вимог.

Як свідчать матеріали справи, листом №66 від 11.07.2012р. відповідач 2 звернувся до позивача з вимогою перерахування грошових коштів в сумі 14682795,25 грн. в строк до 17.07.2012р. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой-сервіс».

За твердженням відповідача 2, які позивачем належними та допустимими доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой» свої зобов'язання не виконані, грошові кошти в сумі 14682795,25 грн. відповідачу 2 не перераховані.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що зустрічний позов повністю доведений Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой-сервіс»та обгрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з позивача на користь відповідача 2 грошових коштів в сумі 14682795,25 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги під час вирішення спору по суті як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за первісним та зустрічним позовами підлягає віднесенню на позивача. Одночасно, приймаючи до уваги, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі більшому, ніж передбачено Законом України «Про судовий збір», грошові кошти в сумі 2146 грн. підлягають поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Градострой»з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой», м.Київ до ОСОБА_1, м.Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой-Сервіс», м.Київ про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 10.01.2007р., 11.10.2007р., додаткової угоди від 27.10.2010р. до договору від 11.10.2007р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой» та ОСОБА_1, а також договору відступлення права вимоги №02/03-1 від 02.03.2012р., укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой-Сервіс».

Задовольнити повністю зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой-Сервіс», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой», м.Київ про стягнення 14682795,25 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» (02081, м.Київ, вул.Здолбунівська, буд.3-г, ЄДРПОУ 31812906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой-Сервіс» (01133, м.Київ, бул.Марії Приймаченко, буд.3-а, ЄДРПОУ 32709054) грошові кошти в сумі 14682795,25 грн., судовий збір у розмірі 64380 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Градострой» (02081, м.Київ, вул.Здолбунівська, буд.3-г, ЄДРПОУ 31812906) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2146 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №1 від 12.06.2012р.

У судовому засіданні 05.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 10.09.2012р.

Суддя М.О.Любченко