Рішення № 25975087, 06.09.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.09.12 Справа № 5021/1110/12.

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш», м. Суми

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Центролит», м.Суми

про повернення майна

СУДДЯ СОП'ЯНЕНКО О.Ю.

при секретарі с/з Пігарєвій І.О.

Представники сторін:

Від позивача: Семібратов В.С., довіреність № 26-11/141 від 22.04.2011 року

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач, згідно заяви про уточнення позовних вимог № 26-11/189 від 21.08.2012р. просить суд зобов'язати відповідача повернути у власність позивачу модельні комплекти, а саме:

а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду отримана відповідачем 29.08.2012 року, отже у відповідача було достатньо часу для підготовки та подачі обґрунтованого відзиву на позов. Відповідач своїм правом взяти участь у розгляді справи та/або подати заперечення на позов не скористався. За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази, суд встановив:

В період з 2006р. по 2012р. ПАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» були передані модельні комплекти (надалі майно) у користування ПАТ «Центроліт», що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання та передачі від 06.06.2006 р., 04.04.2007 р., 17.07.2007 р., 21.04.2008 р., 12.05.2008 р., 23.02.2009 р., 18.05.2009 р., 25.05.2009 р., 24.03.2010 р., 25.05.2010 р., 16.06.2010 р., 18.05.2010 р., 26.04.2011 р. та видатковою накладною № 22П від 12.04.2010 р.

Майно, згідно переліку, наведеного в Актах приймання-передачі та накладній, передавалось відповідачу для виготовлення продукції позивачу. Строк перебування (експлуатації) майна у відповідача був передбачений лише Актом приймання та передачі модельного комплексу корпуса гідромуфти МГЛ-М-710 від 17.07.2007 р. - 5 років. Іншими Актами строк користування (експлуатації) модельних комплектів визначений не був. Акти підписані та затверджені повноважними представниками підприємств.

Відповідно до ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 395, ч. ч. 1 та 3 ст. 397 ЦК України визначено, що речовими правами на чуже майно є, зокрема, право володіння. Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Право володіння відповідно до ст. 398 ЦК України виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Договором відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Господарські договори відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За загальним порядком укладення господарських договорів, визначеним у ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно норм Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Виходячи з викладеного вище суд приходить до висновку, що між ПАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» та ПАТ «Центроліт»були вчинені правочини щодо приймання - передачі модельних комплектів (майна) у володіння та використання, які оформлені Актами приймання - передачі та видатковою накладною.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 399 ЦК України право володіння чужим майном припиняється у разі, зокрема, витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 04.07.2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією від 04.07.2012 року № 26-11/149 про передачу модельних комплектів, яка отримана відповідачем 10.07.2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Претензія залишена відповідачем без відповіді і без задоволення.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно у особи, яка незаконно, без достатньої правової підстави заволоділа ним.

Судом досліджено, що майно, згідно переліку, було передано відповідачу у користування виключно для виготовлення продукції для позивача, з березня 2012 року відповідач зупинив всі поставки на користь позивача.

Позивач звернувся до суду з вимогою повернути належне йому майно, оскільки відповідач на його листи не відповідає, майно з якого виготовляється товар є товаром не широкого використання і використовується лише в машинобудуванні, тому має певні технічні характеристики, які є комерційною таємницею позивача і не можуть бути передані третім особам.

Відповідно до ст. 400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Заявлена позивачем позовна вимога відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач з урахуванням всіх обставин справи, подав суду достатньо доказів, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню, шляхом повернення від відповідача майна, яке належить позивачу.

Згідно Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Повернути від Публічного акціонерного товариства «Центроліт» (40020, м.Суми, вул. Брянська, 1; код 00217875) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (40011, м.Суми, пл. Привокзальна, 1; код 05785448) модельні комплекти, а саме:

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центроліт» (40020, м.Суми, вул. Брянська, 1; код 00217875) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (40011, м.Суми, пл. Привокзальна, 1; код 05785448) 1073 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 11.09.2012 року.

СУДДЯ О.Ю. СОП'ЯНЕНКО