Рішення № 25974818, 11.09.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" вересня 2012 р. Справа № 4/5007/892/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Дюба Г.М. - представник за дов. від 15.08.2012 р. вих. № 144

від відповідача: Халімончук Р.М. - представник за дов. від 12.01.2012 р. вих. №7

В порядку ст. 30 ГПК України в судовому засіданні прийняли участь:

- від позивача Нікітенко О.М. паспорт ВН 320168 від 05.11.2005 р. - помічник командира взводу з профілактичної діяльності

- від відповідача: Мойсеєнко М.П. паспорт ВМ 587132 від 25.08.1998 р. начальник охорони; Піскунов В.В. паспорт ВМ 327068 від 21.03.1997 р. - головний інженер

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державної організації "Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін" Міністерства надзвичайних ситуацій України (м. Київ)

до Публічного акціонерного товариства "Ігнатпільський кар'єр" (с. Рудня, Овруцький район, Житомирська область)

про стягнення 68029,53 грн.

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві від 30.07.2012 р., вих. № 311/10-13 просить стягнути з відповідача 68029,53 грн., з яких 56000,00 грн. основний борг, 3920,00 грн. - штраф у розмірі 7 відсотків, 3685,53 грн. - пеня, 2744,00 грн. - інфляційні збитки, 1680,00 грн. - три відсотки річних, а також 1653,00 грн. судового збору з підстав, вказаних у позовній заяві..

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, виклавши свої мотиви у відзиві на позовну заяву (а. с. 94, 95).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін та їх фахівців, заслуханих в судовому засіданні в порядку ст. 30 ГПК України, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.03.2011 р. між сторонами укладений договір № 21 на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування, предметом якого є організація та здійснення позивачем постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування об'єктів відповідача, зазначених в додатку № 1 до договору з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті відповідача надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного характеру (далі - договір №2 1) (а, с. 12 - 21).

Відповідно до п. 3.1. договору № 21 вартість постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування встановлена протоколом домовленості сторін про вартість обслуговування (додаток № 3 до договору), відповідно до якого розмір вартості обслуговування встановлена в сумі 48000,грн. без ПДВ протягом березня 2011 р. - лютого 2012 р. та визначено, що перерахування коштів здійснюється щомісячно до 10 числа місяця, що слідує за звітним і становить 4000,00 грн. без ПДВ (а. с. 12 - 21).

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору за період з квітня 2011 р. по лютий 2012 р. позивач надав відповідачеві послуги на загальну суму 40000,00 грн., що підтверджується копіями актів виконання умов договору, оригінали яких оглянуто в засіданні суду на суму 4000,00 грн. кожний: № 309 від 31.05.2011 р., № 344 від 30.06.2011 р., № 382 від 31.07 2011 р.; № 419 від 31.08.2011 р. № 455 від 30.09.2012 р.; № 492 від 31.10.2011 р.; № 530 від 30.11.2011 р.; № 567 від 31.12.2011 р.; № 23 від 31.01.2012 р.; № 62 від 29.02.2012 р. (а. с. 32 - 41).

Станом на 01.01.2012 р. сторонами складено акт звірки, в якому вказано, що за період з березня 2011 р. по грудень 31.12.2011 р. залишок боргу відповідача перед позивачем становить 32000,00 грн. з врахуванням сплаченої суми в розмірі 8000,00 грн. (а. с. 43). станом на 16.08.2012 р. сторони склали ще один акт звірки, в якому зазначено 60000,00 грн. боргу без врахування сплачених сум (а. с. 61).

До матеріалів справи також надано засвідчену копію листа відповідача від 14.12.2011 р., вих. № 775, направленого позивачу щодо надання гарантій погашення заборгованості за постійне та обов'язкове аварійно - рятувальне обслуговування згідно з договором від 01.03.2011 р. № 21 до 31.12.2011 р. (а. с. 47).

Крім того, в підтвердження наданих послуг відповідачу в 2011 р. позивач надав для долучення до матеріалів справи засвідчені копії приписів про усунення порушень норм, правил (вимог) від 01.06.2011 р., 30.09.2011 р., 09.11.2011 р. (а. с. 81 - 83), порядку взаємодії сторін при ліквідації аварії, протоколів технічних нарад за участю фахівців сторін, акт перевірки підготовки працівників відповідача до застосування проти аварійного устаткування, знання ними правил поведінки при виникненні аварій (а. с. 85 - 90) та для підтвердження наданих послуг в 2012 р. надано оригінали приписів про усунення порушень від 28.03.2012 р., 05.06.2012 р., 19.07.2012 р. (а. с. 62 - 64).

Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, надані позивачем послуги не оплатив в повному об'ємі;. станом на дату подання позовної заяви до господарського суду сума боргу відповідача перед позивачем складає 56000,00 грн. згідно з наданим розрахунком заборгованості за період з травня 2011 р. по червень 2012 р. (а. с. 56).

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За прострочку виконання зобов'язань позивачем, на підставі статті 231 ГК України, нарахований штраф у сумі 3920,00 грн. та 3685,53 грн. пені.

Як визначено частиною 2 статті 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем також нараховано 2744,00 грн. інфляційних збитків та 1680,00 грн. три відсотки річних.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин господарським судом не береться до уваги доводи відповідача, зазначені у відзиві стосовно того, що позивачем не надано розрахунку (калькуляції) наданих послуг на суму 56000.00 грн., те, що сторонами не передбачено у договорі штраф у розмірі 7 відсотків (а. с. 94, 95) та те, що згідно з довідкою від 15.08.2012 р., вих. № 88 та доповідною запискою від 15.08.2012 р. спецтехніка позивача на територію відповідача не заїжджала (а. с. 65, 66).

Одночасно господарський суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на таке:

- відповідно до Статуту позивач є державною, спеціальною (воєнізованою) гірничорятувальною (аварійно-рятувальною) службою, яка забезпечує, у тому числі, постійну готовність та екстрене реагування на незвичайні ситуації техногенного і природного характеру незалежно від рівня складності (а. с. 50, 51);

- пунктом 1.1. договору № 21 передбачено, що позивач організовує цілодобове функціонування своїх структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно - рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози їх виникнення (а. с. 12);

- забезпечення цілодобового функціонування фахівців високої кваліфікації потребує значних фінансових затрат;

- відповідно до калькуляції, наданої позивачем, вартість утримання однієї оперативної одиниці позивача складає 101650,00 грн. на місяць та 1219800,00 грн. на рік (а. с. 71 - 80);

- Гірничим Законом України визначено, що усі гірничі підприємства незалежно від форми власності в період їх експлуатації обслуговуються державними воєнізованими аварійно-рятувальними службами (формуваннями), які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів гірничих підприємств, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством;

- вказаним Законом також встановлено, що власник (керівник) гірничого підприємства зобов'язаний забезпечувати протиаварійний захист працівників підприємства;

- не сплата своєчасно та в повному обсязі за надані послуги, зокрема, щодо цільових (профілактичних) обстежень та здійснення контролю за підготовленістю підприємства та його працівників до виконання робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків є порушенням вимог названого Закону щодо створення системи заходів стосовно безпечної діяльності підприємства під час проведення гірничих робіт.

Враховуючи ту обставину, що вина відповідача з не сплати боргу підтверджена, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ігнатпільський кар'єр" (11163, Житомирська область, Овруцький район, с. Рудня, вул. Робітнича, 10, ідентифікаційний код 01374547) на користь Державної організації "Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін" Міністерства надзвичайних ситуацій України (03069, м. Київ, вул. Кіроваградська, 19, ідентифікаційний код 33660478)

68029,53 грн., з яких 56000,00 грн. - основний борг, 3920,00 грн. - штраф у розмірі 7%, 3685,53 грн. - пеня, 2744,00 грн. - інфляційні; 1680,00 грн. - 3% річних та 1653,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - до справи

2, 3 - сторонам ( з повід.)