Рішення № 25974715, 04.09.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/64/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.12 Справа № 5009/2534/12

За позовом Прокурора Запорізького району м.Запоріжжя Запорізької області (69089, м.Запоріжжя, вул.Лікарняна, 14) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах -

Позивач: Наталівська сільська рада Запорізького району Запорізької області (70430, Запорізька область, Запорізький район, с.Наталівка, вул.8 Березня, 93),

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (70431, АДРЕСА_1)

про стягнення суми 1976,44 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від прокурора -не з'явився;

Від позивача -Бугаєнко Т.П. (сільський голова, рішення №1 від 10.11.2010р.);

Дюдя К.М. (дов. б/н від 03.09.2012р.);

Від відповідача -ОСОБА_1 (особисто, паспорт НОМЕР_3);

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області суми 1878,83 грн. матеріальної шкоди за фактичне користування нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2, на підставі ст.ст. 629,1166 ЦК України, ст.ст.1,10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст..ст.10,26 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Ухвалою господарського суду від 06.07.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5009/2534/12, справі присвоєно номер провадження 20/64/12, судове засідання призначено на 23.07.2012 р. На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.08.2012р., потім -до 04.09.2012р.

У судовому засіданні 04.09.2012р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

16.08.2012р. від прокурора надійшла заява -«уточнення до позовної заяви», відповідно до змісту якої у зв'язку зі зміною реквізитів, на які необхідно перераховувати заявлену до стягнення суму, а також допущеною механічною помилкою у резолютивній частині позовної заяви при її технічному виготовленні, просить стягнути з відповідача на користь Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області заборгованість за фактичне використання частини нерухомого майна площею 31,55 кв.м. за вказаною адресою на розрахунковий рахунок ГУКСУ у Запорізькій області, додатково зазначивши в нормативне обгрунтування ст.526 ЦК України.

27.08.2012р. судом отримано заяву прокурора від 21.08.2012р. вих..№77-140-12 «уточнення до позовної заяви», з тексту якої слідує, що прокурор із посиланням на ст.22 ГПК України, вказує, що у зв'язку з уточненням Наталівською сільрадою періоду використання ФОП ОСОБА_1 вищезазначеного приміщення та здійсненням перерахунку розміру заборгованості, сума за використання нежитлового приміщення за 2010 рік складає 1098,07 грн., за 9 місяців 2011 року -878,37 грн. Таким чином, прокурор просить стягнути загальну заборгованість за фактичне використання частини нерухомого майна площею 31,55 кв.м. у розмірі 1976,44 грн.

У судове засідання 04.09.2012р. прокурор не з'явився. Відмови прокурора від позову на адресу суду не надходило.

Відповідно до п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог; чи об'єднання позовних вимог; чи зміну предмета або підстав позову. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві(п.3.10).

Згідно з п.3.12 цієї Постанови під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить

прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж

зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

По суті заява прокурора від 16.08.2012р. не змінює предмет (стягнення грошової суми) або підстави позову. Заява прокурора від 21.08.2012р., яка отримана судом 27.08.2012р., є збільшенням розміру позовних вимог майнового характеру. До заяви додано докази її своєчасного направлення на адресу сторін. Представник позивача в судовому засіданні 04.09.2012р. заяву прокурора про збільшення розміру позовних вимог підтримав. За таких обставин, в порядку ст.22 ГПК України судом прийнято до розгляду збільшені позовні вимоги, які мотивовано обставинами, викладеними у позові з урахуванням заяв.

Позов обґрунтовано ч.2 ст.20, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.526, 629,1166 ЦК України, ст.ст.1,10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.10,26 Закону України «Про місцеве самоврядування» та мотивовано наступним. Проведеною прокурорською перевіркою встановлено, що відповідно до договору оренди нерухомого майна спільної (комунальної) власності територіальної громади, укладеного 28.06.2002р. між позивачем та відповідачем, останньому було надано у строкове платне користування нежитлове приміщення (будинок культури), загальною площею 262,35 кв.м., розташоване на першому поверсі будівлі. Актом ревізії Контрольно-ревізійного відділення м.Запоріжжя та Запорізької області від 11.03.2011р. при контрольному обмірі було встановлено, що фактична площа, що використовується ФОП ОСОБА_4, є на 31,55 кв.м. більшою, ніж передбачено умовами договору оренди. Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.08.2011р. по справі №5/5009/3226/11 вищевказаний договір оренди було розірвано. Згідно з розрахунком, здійсненим відповідно до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ №786 від 04.10.1995р., за фактичне використання частини нерухомого майна площею 31,55 кв.м за період з 01.01.2010р.по 20.09.2011р. відповідач повинен сплатити 1976,44 грн.

Відповідач згідно з письмовим відзивом, отриманим судом 04.09.2012р., збільшені позовні вимоги визнав частково. У своєму відзиві зазначив, що не погоджується з періодом, за який здійснено розрахунок. Так, відповідач зазначив, що згідно з рішенням господарського суду від 12.08.2012р. факт зайняття ПП ОСОБА_1 коридору підтверджується актом КРУ №110/0004, складеним 11.03.2011р., а не з 01.01.2010р. як стверджує сільський голова у пояснювальній записці. Документальним підтвердженням є тільки акт фактичного обміру площі від 22.02.2011р. Таким чином, заборгованість за додаткову зайняту площу 31,55 кв.м. за ставкою 12% в період з 22.02.2011р. по 04.08.2011р. (дата фактичного звільнення) складає 550 грн. Також у відзиві відповідач заявив про пропуск позовної давності (а.с.34).

Розглянувши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до умов договору оренди нерухомого майна спільної (комунальної) власності територіальної громади, що знаходиться на балансі Наталівської сільської ради, (а.с.11-13, 42-47), укладеного 28.06.2002р. між Наталівською сільською радою (Орендодавець, позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар, відповідач у справі) останній прийняв у строкове платне користування нерухоме майно -нежитлове приміщення (будинок культури) загальною площею 262,35 к.в.м, розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_2. Призначення приміщення: перукарня 14,97 кв.м., ігрові приставки без виграшу 14,07 кв.м, танцювальний зал 171,81 кв.м., кафе 60,57 кв.м. (п.п.1.1. - 1.3).

Відповідно до п.8.1 договір було укладено строком на 10 років - з 28.06.2002р. по 28.06.2012р.

Згідно з п.5.1.1. договору Орендар зобов'язався використовувати орендоване майно відповідно до його цільового призначення.

У пункті 7.4.1 передбачено, що порушення орендарем зобов'язань у цьому договорі є підставою для його припинення або розірвання у порядку, визначеному діючим законодавством України. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України та цим договором (п.8.4).

Судом встановлено, що господарським судом Запорізької області була розглянута справа №5/5009/3226/11, предметом спору в якій було розірвання вищезазначеного договору оренди та повернення орендованого приміщення, а також частини нерухомого майна, зайнятого без правових підстав.

Вирішуючи спір у справі №5/5009/3226/11 та досліджуючи обставини, які стали підставою для звернення з заявленими вимогами, суд встановив, зокрема, наступне.

Контрольно-ревізійним відділом в м.Запоріжжі та Запорізькому районі було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за період з 01.01.2008 р. по 01.02.2011р. В результаті перевірки був складений акт від 11.03.2011 р. №110/0004. У ході ревізії проведено перевірку фактичного цільового використання та контрольні обміри приміщень, переданих в оренду згідно з укладених договорів. Так, при перевірці приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, переданого в оренду ПП ОСОБА_1 згідно з договором від 28.06.2002р., зафіксовано факт нецільового використання, а саме: замість передбаченої договором перукарні та ігрової кімнати, в орендованих приміщеннях фактично розташовується складське приміщення. Крім того, при контрольному обмірі площі встановлено, що фактична площа, що використовується ПП ОСОБА_1, є на 31,55 кв.м. більшою, ніж передбачено умовами договору оренди. З приводу допущеного порушення голова Наталівської сільської ради Бугаєнко Т.П. зазначила, що орендар збільшив площу використання приміщення та цільове призначення самовільно. Судом встановлено, що фактична площа, яка використовується ПП ОСОБА_1 на 31,55 кв.м. більша від передбаченої умовами договору, що є їх істотним порушенням. Зазначена дія відповідача призвела до недоотримання орендарем в період з 01.01.2010 р. по 01.02.2011р. власних надходжень. Суд також зазначив, що відповідач не надав доказів попереднього погодження з позивачем проведення реконструкції майна, а саме: установлення перегородки в коридорі загального користування.

Як слідує з пояснень сторін, саме внаслідок встановлення даної перегородки і дверей, ФОП ОСОБА_1 зайняв додаткову площу в розмірі 31,55 кв.м. Згідно з рішенням виконавчого комітету Наталівської сільської ради від 07.04.2011р. №55 (а.с.49) ПП ОСОБА_1 рекомендувалося призупинити використання незаконно збільшеної площі нерухомого майна, розібрати перегородку в коридорі загального користування.

Листом від 04.08.2011р. ПП ОСОБА_1 повідомив Наталівську сільську раду, зокрема, про те, що перегородка в коридорі загального користування розібрана (а.с.20,76).

Рішенням господарського суду від 12.08.2011р. у справі №5/5009/3226/11 позовні вимоги було задоволено повністю, а саме: розірвано договір оренди нерухомого майна від 28.06.2002р., зобов'язано ПП ОСОБА_1 повернути Наталівській сільській раді предмет договору: нежитлове приміщення загальною площею 262,35 кв.м., розташоване на першому поверсі будівлі будинку культури, а також зайняту без правових підстав частину нерухомого об'єкту в розмірі 31,55 кв.м.

Рішення господарського суду у справі №5/5009/3226/11, яке підписано у повному обсязі 29.08.2011р., не оскаржувалось та згідно з ст.85 ГПК України набрало законної сили 08.09.2011р.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У справі №5/5009/3226/11 брали участь ті ж самі сторони, що і у даній справі №5009/2534/12. Враховуючи викладене, факт самовільного використання відповідачем, крім орендованої на підставі договору орендної площі, приміщення площею 31,55 кв.м. без достатньої правової підстави є встановленим та не підлягає доведенню. Копія Акту ревізійної комісії від 11.03.2011р. №110/0004, акту фактичного обміру площі станом на 22.02.2011р. долучені до матеріалів справи, оригінали документів оглядались у судовому засіданні.

Згідно з актом прийому-передачі від 20.09.2011р. ПП ОСОБА_1 на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 12.08.2011р. по справі №5/5009/3226/11 передав частину нежилих приміщень Лежинського СБК, які розташовані на першому поверсі будівлі за адресою АДРЕСА_2.

Заявлена до стягнення сума грошових коштів визначена прокурором та позивачем за фактичне користування частиною приміщення в період з 01.01.2010р. по 20.09.2011р.

Згідно з ч.1 ст.13, ч.1 ст.14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зокрема, юридичного факту, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст.ст.2, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" користування державним та комунальним майном, необхідним для здійснення підприємницької та іншої діяльності, здійснюється виключно на договірних засадах та є відплатним.

Із досліджених судом доказів слідує, що всупереч ст.ст. 2, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", поза межами укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна спільної (комунальної) власності територіальної громади від 28.06.2002р., внаслідок встановлення перегородки і дверей, ФОП ОСОБА_1 зайняв додаткову площу в розмірі 31,55 кв.м., якою користувався безоплатно, спричинивши шкоду територіальній громаді в особі Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як слідує зі змісту позовних вимог, їх обґрунтовано обставинами щодо зайняття відповідачем частини приміщення без достатніх правових підстав, за наявності яких зобов'язання регулюються також нормами глави 83 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.1212 глави 83 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Положення глави 83 ЦК України згідно з ч.3 ст.1212 цього Кодексу застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З урахуванням вищевикладеного, факт набуття відповідачем у користування частини нерухомого майна площею 31,55 кв.м., яке використовувалось під склад для зберігання речей, та належить до комунальної власності, за рахунок позивача - Наталівської сільської ради, яка відповідно до закону є орендодавцем цього майна, і яке перебуває на її балансі, є доведеним. Відповідач сам факт зайняття ним вказаної площі по суті не заперечив, однак не погоджується з розміром заявленої до стягнення суми, оскільки період часу користування є меншим, ніж вказують прокурор та позивач.

Згідно з п.3.1. договору оренди від 28.06.2002р., який був укладений між сторонами стосовно іншої площі, однак у цьому ж будинку, орендна плата визначається на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 4.10.1995 р. №786 "Про методику розрахунку та порядок використання плати за оренду державного майна". Згідно з п.3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної оплати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Розрахунок стягуваної суми здійснено відповідно до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р. (з подальшими змінами). Річна вартість 1 кв.м приміщення станом на 01.01.2010р. приймалася згідно з умовами договору оренди від 28.06.2002р., а саме: 115,73 грн. (річна вартість 1 кв.м. згідно експертної оцінки станом на 21.05.2002р. (п.1.14 договору)) х 2,4264 (індекс інфляції з 01.07.2002р. -31.12.2009р.) = 280,81 грн. Сума орендної плати за січень 2010 року склала 88,60 грн.: (280,81 х 31,55 х 12% / 12 міс.), де 12% - орендна ставка за використання нерухомого майна для розміщення складів згідно додатку 2 до Методики. Таким чином, згідно наданого розрахунку, заявлено до стягнення за фактичне користування вищевказаним приміщенням за період з 01.01.2010р. по 20.09.2011р. суму 1976,44 грн., яку б позивач отримав у разі укладення договору оренди на цю додаткову площу.

Частина четверта статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Відповідно до приписів п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Для правильного вирішення даного спору, юридичне значення має конкретний період, протягом якого відповідач безпідставно користувався вказаним комунальним майном. Дана обставина не була предметом дослідження в рішенні господарського суду у справі №5/5009/3226/11, яким встановлено лише сам факт зайняття площі.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У статті 15 Закону "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" закріплені положення про обов'язковість законних вимог службових осіб державної контрольно-ревізійної служби.

Вказані в акті Контрольно-ревізійного відділу від 11.03.2011р. відомості не мають для господарського суду обов'язкового характеру, однак оцінюються в сукупності з іншими доказами у справі. В Акті КРУ зазначено про факт зайняття ПП ОСОБА_1 площі коридору розміром 31,55 кв.м з 01.01.2010р. У судовому засіданні було оглянуто оригінал Акту і відповідач пояснив, що з Актом його було ознайомлено. Будь-яких зауважень щодо періоду зайняття приміщення відповідачем не було зроблено.

Посилання відповідача лише на Акт фактичного обміру як доказ початку користування площею суд вважає необґрунтованим, оскільки у даному випадку Акт фактичного обміру площі, який складено 22.02.2011р., лише є доказом встановлення розміру площі, а не початку зайняття її без належних правових підстав.

Разом з тим, суд погоджується з твердженням відповідача, що станом на 04.08.2011р. спірна площа не використовувалась, оскільки на даний факт він посилався у листі позивачу від 04.08.2011р., зокрема, про те, що перегородка в коридорі загального користування розібрана (а.с.20,76).

Як вбачається із рішення суду у справі №5/5009/3226/11, у судовому засіданні 12.08.2011р. відповідач участі не брав, однак згідно з описової частини рішення він під час розгляду справи посилався на цей факт і просив сільську раду вийти комісії з уповноважених представників до об'єкту оренди для підтвердження цього факту зі складанням відповідного акту та надання його до господарського суду у справу №5/5009/3226/1, однак комісія направлена не була (а.с.17).

Згідно з актом прийому-передачі від 20.09.2011р., на який посилається позивач у підтвердження періоду нарахування, ПП ОСОБА_1 на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 12.08.2011р. по справі №5/5009/3226/11 передав частину нежилих приміщень Лежинського СБК, які розташовані на першому поверсі будівлі за адресою АДРЕСА_2. Однак, у акті не зазначена конкретна площа, яка передана та прийнята сторонами.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт безпідставного використання площі нерухомого майна в період з 01.01.2010р. по 03.08.2011р. включно.

Враховуючи, що безпідставне набуття майна полягає у користуванні протягом зазначеного часу, повернути його в натурі неможливо, отже відшкодуванню підлягає вартість користування цим майном.

Згідно з ст.632 ЦК України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, нежитлові приміщення, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України. Доходи місцевого бюджету зараховуються до загального або спеціального фонду місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України (ч.ч.1-4 ст.63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

До доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності (п.14 ч.1 ст.69 Бюджетного кодексу України).

Здійснивши перерахунок за період 01.01.2010р. по 03.08.2011р. включно, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 1 797 грн. 89 коп. Суд також брав до уваги, що у розрахунку позивача допущено неправильне визначення індексу інфляції у березні -серпні 2011р.(необхідно 101,4 у березні, 101,3 у квітні, 100,8 у травні,100,4 у червні, 99,6 у серпні).

Доказів відсутності вини відповідач не надав. З урахуванням приписів ст.257 ЦК України та періоду нарахування (01.01.2010р. по 03.08.2011р.) позовна давність (3 роки) не сплинула.

Згідно з ст. 49 ГПК України в доход бюджету слід стягнути з відповідача суму 1 464 грн. 10 коп. судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (70431, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70430, Запорізька область, Запорізький район, с.Наталівка, вул.8 Березня, 93, ЄДРПОУ 25478984, р/р35426013001767, банк одержувача ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 313015, власні надходження за КФК 110204) суму 1 797 (одна тисяча сімсот дев'яносто сім) грн. 89 коп. Видати наказ.

В іншій частинні позову відмовити.

Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (70431, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в доход Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м.Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, р/р№31215206783007) суму 1 464 (одна тисяча чотириста шістдесят чотири) грн. 10 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення складено у повному обсязі 10.09.2012р.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення (підписання) у повному обсязі.