Рішення № 25974681, 30.08.2012, Балаклавський районний суд міста Севастополя

справа № 2701/2326/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

30 серпня 2012 року Балаклавський районний суд міста Севастополя

під головуванням судді Гапонова Д.Ю.,

при секретарі Веселовій О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 1436516грн., що складається з суми основної заборгованості у розмірі 607403грн., процентів від суми позики та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 825867грн., судові витрати у розмірі 3289грн. Вимоги мотивовані тим, що в період з 14.07.2008 року по 30.10.2008 року між сторонами були укладені договори позики, за якими відповідач отримав від позивача загальну суму у розмірі 76000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 607430грн. під 36 відсотків річних за користування позикою з терміном повернення боргу на першу вимогу. Проте, відповідач борги не повертає, та позивач просить стягнути з відповідача борг з урахуванням відсотків за його користування та індексу інфляції.

Позивач надала заяву, згідно якої наполягає на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позовній заяві, просить розглянути справу без своєї участі.

Згідно п.5 ст.74 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Судові повістки було направлено відповідачу на адресу, за якою він зареєстрований, згідно інформації, наданою адресно -довідковим сектором відділу у справах громадянства, реєстрації та імміграції фізичних осіб УМВС України м. Севастополя (а.с.15), проте, повістки повертались з відміткою пошти по закінченню терміну зберігання (а.с.24, 29, 43), що дає змогу суду вважати, відповідно до п.5 ст.74 ЦПК України, про вручення судової повістки відповідачу належним чином.

З огляду наведеного, в судове засідання відповідач, повідомлений належним чином, повторно не явився, від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, а тому суд, відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до п.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки до судового засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, слід прийти до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 того ж Кодексу.

У судовому встановлено, що між сторонами в період з 14.07.2008 року по 30.10.2008 року було укладено шість договорів позики.

Так, 14.07.2012 року було укладено два договори позики, за якими відповідач отримав від позивача 6000 доларів США під 36 процентів річних за користування позикою із зобов'язанням повернути борг на першу вимогу (а.с.32), та 19000 доларів США під 36 процентів річних за користування позикою із зобов'язанням повернути борг на першу вимогу (а.с.35); 30.09.2008 року відповідач отримав від позивача 5000 доларів США під 36 процентів річних за користування позикою із зобов'язанням повернути борг на першу вимогу (а.с.32); 14.10.2008 року відповідач отримав від позивача 26000 доларів США із зобов'язанням повернути борг на першу вимогу (а.с.31); 23.10.2008 року відповідач отримав від позивача 16000 доларів США під 36 процентів річних за користування позикою із зобов'язанням повернути борг на першу вимогу (а.с.34); 30.10.2008 року відповідач отримав від позивача 4000 доларів США із зобов'язанням повернути борг на першу вимогу (а.с.33). Загалом відповідач отримав від позивача позику у розмірі 76000 доларів США (6000 + 19000 + 5000 + 26000 + 16000 + 4000).

Згідно з ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Наявність у позивача оригіналів розписок свідчить про те, що взяті на себе зобов'язання відповідач не виконав, а тому, враховуючи вимоги ч.1 ст.533 наведеного вище Кодексу, згідно якої грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг у розмірі 607430грн. (76000 доларів США Х 7.9925грн.), враховуючи встановлений НБУ офіційний курс долара США до гривні у відношенні 799грн. 25коп. за 100 доларів США (а.с.9).

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 36 процентів річних за користування позикою, то ця вимога задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, п.5 розділу VIII прикінцевих положень Закону України від 12 липня 2001 року «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»передбачено, що до приведення законодавства у відповідність з цим Законом, Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до положень зазначеного Закону надання коштів у позику є фінансовою послугою (п.6 ст.4 Закону); фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п.5 ч.1 ст.1 Закону). Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Отже в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

Таким чином, між сторонами існують правовідносини, до яких слід застосовувати норми зазначеного вище Закону, а тому проценти у розмірі 36 річних в цьому конкретному випадку нарахуванню не підлягають.

Крім того, не підлягають на думку суду і вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Так, відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, абзац 2 ч.1 ст.1049 ЦК України наголошує, що якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що позивач пред'явив вимогу відповідачу про повернення позики шляхом її направлення поштою на адресу відповідача 28.03.2012 року (а.с.36), проте, цю вимогу відповідач не отримав, відповідний лист було повернуто на адресу позивача (зворотній бік а.с.36), а тому при неотриманні такої вимоги неможна визначити час прострочення, внаслідок чого відсутні підстави для нарахування на суму боргу індексу інфляції а також трьох проценти річних.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3219грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 607430грн., судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3219грн.

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку

Головуючий у справі Д.Ю.Гапонов