Постанова № 25974679, 14.09.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/8380/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Павлюк К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби, за участю третьої особи на боці позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерного товариства «ХАРКІВ-РЕСУРСИ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2011 року №0001001620, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2011 року №0001001620.

Ухвалою суду від 16.01.2012 року, на підставі положень ч.2 ст.53 КАС України, до участі в справі в якості третьої особи на боці позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Акціонерне товариство «ХАРКІВ-РЕСУРСИ».

В судовому засіданні 12.09.2012 року представник позивача просив задовольнити позов з огляду на те, що позивач правомірно сформував суми податкового кредиту за лютий 2011 року, на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських та податкових документів та вказав цю суму в податковій декларації з ПДВ до бюджетного відшкодування. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на законність висновків посадових осіб щодо безтоварності угод позивача, що позбавляло його права на включення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду. Представник третьої особи на боці позивача був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (а.с.70 т.2), але в судове засідання не прибув, а тому справа розглянута за його відсутності згідно положень ч.4 ст.128 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування податкових зобов’язань та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

На підставі наказу СДПІ від 01.07.2011 року №488 та повідомлення про проведення перевірки від 01.07.2011 року №91/10/16-249 посадовими особами відповідача, згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»18.10.2011 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка діяльності позивача з питань достовірності даних податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з АТ «ХАРКІВ-РЕСУРСИ»(код ЄДРПОУ 23920631).

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №317/16-2/00131713/51 від 13.07.2011 року (а.с.14-22 т.1), яким були встановлені порушення позивачем за перевірений період п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст.ст.203,215,228,837 Цивільного кодексу України.

На підставі цього акту перевірки відповідачем 25.07.2011 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001001620 (а.с.33 т.1) щодо нарахування податку на додану вартість в розмірі 170200,00 грн. та штрафних санкцій 1,00 грн.

Позивачем проведено оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку та рішенням Державної податкової адміністрації в Одеській області за результатам и розгляду первинної скарги платника податків від 05.10.2011 року №34410/10/25-0007 (а.с.4-44 т.1) первинна скарга залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.

Суд вважає, що оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення прийняте не у відповідності до вимог законодавства, виходячи з наступного.

Під час офіційного з’ясування обставин справи було встановлено, що позивач у лютому 2011 року мав господарські взаємовідносини з постачальником товарів та послуг Акціонерним товариством «ХАРКІВ-РЕСУРСИ»на підставі договору поставки від 18.01.2011 року №02/18/01 (а.с.64-66 т.1) та договору від 08.02.2011 року №01/08/02 (а.с.108-110 т.1) відповідно до яких позивачу були придбані трактори та надавались послуги з ремонту тракторної техніки, що належать позивачу на праві власності та використовувались ним у своїй господарській діяльності.

Факт передачі тракторної техніки видатковими накладними (а.с.76,89 т.1), довідками-рахунками на транспортні засоби (а.с.81,87 т.1), реєстраційними посвідченнями на транспортні засоби (а.с.77,84 т.1), факт надання послуг з ремонту тракторів підтверджується рахунками на оплату виконаних робіт (а.с.123,127,131,135,139,143,147,151,155 т.1), актами виконаних робіт (а.с.124,128,132,136,140,144,148,152,156 т.1), службовими записками та актами приймання-передачі транспортного засобу (а.с.169-170,177-179,186-187,194-195,202-203,209-210,217-218,225-226 т.1).

Вартість придбаних тракторів та наданих послуг з ремонту транспорту в тому числі ПДВ були сплачені позивачем на користь постачальника товарів та послуг, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.126,130,134,138,142,146,150,154 т.1).

За фактом проведення оплати вартості товарів та послуг, їх постачальником були видані податкові накладні (а.с.125,129,133,137,141,145,149,153 т.1), на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит за лютий 2011 року по взаємовідносинах з цим постачальником.

Відповідно до положень части 4 та 5 ст.11 КАС України та листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»судом під час офіційного з’ясування обставин справи встановлювалась товарність та фактичне виконання укладених угод позивачем.

Придбання тракторної техніки позивачем відповідало інвестиційній програмі ВАТ «Одесаобленерго»на 2011-2015 роки (а.с.95-100 т.1), його придбання шляхом проведення тендеру підтверджується протоколами засідання тендерної комісії від 24.12.2000 року №14 (а.с.67-69 т.1) та свідоцтвами про державну реєстрацію придбаних тракторів в органах ДАІ ГУ МВС України в Одеській області 12.07.2011 року та 13.07.2011 року (а.с.77,84 т.1), що є беззаперечним доказом передачі тракторів та товарності вказаної угоди.

Надання послуг з ремонту транспортної техніки підтверджується протоколом тендерної комісії від 17.01.2011 року №2 (а.с.111-113 т.1), свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів за позивачем, відносно яких проводились ремонтні роботи (а.с.168,176,185,193,201,216,224 т.1), дефектними актами (а.с.171,180,188,196,204, 211,219,227,233 т.1) службовими записками, які підтверджують необхідність проведення такого ремонту та актами приймання-передачі транспортного засобу та агрегатів в капітальний ремонт (а.с.169-170,177-179,186-187,194-195,202-203,209-210,217-218,225-226,232 т.1).

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

У відповідності до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлючами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В даному випадку, укладення позивачем договорів з АТ «ХАРКІВ-РЕСУРСИ»на поставку товарів та надання послуг свідчать про фактичне здійснення позивачем та його контрагентом поставки тракторів, передачі їх у власність та надання послуг з ремонту транспортної техніки, що є власністю позивача та використовується ним у власній господарській діяльності.

За таких обставин суд приходить до висновку, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України.

Договір, вчинений позивачем та його контрагентом, відповідає вимогам ст.203 ЦК України, укладений позивачем договір не порушує публічний порядок, він не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також дані договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку доводиться певними засобами доказування.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв’язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов’язків сторін за такими угодами.

Отже, висновки про ознаки нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи. Більше того, в висновках акта відповідач обмежився твердженнями про порушення позивачем тільки вимог ЦК України.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Окрім того, судом встановлено, що підставою для визнання нікчемними угод позивача з АТ «ХАРКІВ-РЕСУРСИ»став акт перевірки ДПІ у Київському районі м.Харькова від 07.06.2011 року №1735/23/23920631 (а.с.51-69 т.2).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2012 року по справі №2а-5111/11/2070 (а.с.5-8 т.2) були визнані протиправними дії ДПІ у Київському районі м.Харькова щодо проведення перевірки та складання акту перевірки окружного адміністративного суду від 07.06.2011 року №1735/23/23920631.

Відповідно до положень ст.254 КАС України це судове рішення набрало законної сили, а тому, на підставі положень ч.1 ст.72 КАС України, суд застосовує його до спірних правовідносин в частині визначення, що доказ нікчемності правочинів був добутий податковим органом з порушенням закону.

Відповідно до положень ч.3 ст.70 КАС України судом не приймаються до уваги докази, які були отримані з порушенням закону, а тому акт перевірки АТ «ХАРКІВ-РЕСУРСИ» від 07.06.2011 року №1735/23/23920631 судом не може бути прийнятий до уваги. Інших доказів нікчемності укладених угод між позивачем та його контрагентом АТ «ХАРКІВ-РЕСУРСИ»представником відповідача не надано.

Що стосується нібито порушення відповідачем ст.198 ПК України в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту у лютому 2011 року на 170200,00 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Підстави недійсності податкової накладної передбачені Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 №969.

Згідно п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Пунктом 2 Порядку визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, контрагент позивача – АТ «ХАРКІВ-РЕСУРСИ»під час укладення договору та видачі податкових накладних був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість.

Таким чином, всі податкові накладні, що видавалися позивачу його контрагентом АТ «ХАРКІВ-РЕСУРСИ»за вказаними договорами договором є дійсними, та відповідно до зазначених у позивача виникло право на віднесення сум ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту.

Судом також встановлено, що придбані позивачем за договорами товари та послуги призначені для використання їх у власній в господарській діяльності.

З огляду на викладене, судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Що стосується нікчемності правочинів, то як уже зазначалося вище, судом встановлено відсутність підстав для визнання їх недійсними.

Відтак, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що оскаржений акт суб’єкту владних повноважень прийнятий не на підставі ґрунтовного висновку посадових осіб органу ДПС, що відповідає положенням ч.2 ст.19 Конституції України, ст.9-11 Закону України «Про систему оподаткування в Україні»та ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а тому, на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України, суд повинен задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі від 25.07.2011 року №0001001620.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 14 вересня 2012 року.

Суддя Єфіменко К.С.

.