Рішення № 25974624, 13.09.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2012 р. Справа № 5004/1856/11

за позовом публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", м. Київ

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Луцьк

про стягнення 2 601 458 грн. 90 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Пилипчук І.Ю. -представник (дов. від 16.03.2012р.)

від відповідача: не з'явились

Суть спору: 19 вересня 2011 року публічне акціонерне товариство "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_2 2 601 458,90 грн., в тому числі 1 455 000 грн. простроченої заборгованості по тілу кредиту, 27 186,58 грн. нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, 793 238,46 грн. заборгованості по сплаті відсотків, а також 326 033,86 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту, процентної винагороди шляхом звернення стягнення на заставне майно, а саме: сушильний комплекс типу PAVAN TIPO ECOSYSTEM 12 MODULI 16 -1 шт. та ємкості для зберігання зернових -40 шт., згідно з укладеними між акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" (на даний час публічне акціонерне товариство "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК") та підприємцем ОСОБА_2 кредитним договором від 30.05.2008р. №049/21/08 із додатковою угодою №1 від 29.09.2008р. та договором застави основних засобів №049/21/08з2 від 29.09.2008р. з додатком №1 до нього.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2011р. за цим позовом було порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 03.10.2011р. (а.с. 46-47) провадження у справі було зупинено, а копії матеріалів справи направлено до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області в порядку ст. 97 КПК України для здійснення перевірки обставин щодо факту підроблення документів при оформленні кредитного договору №049/21/08 від 30.05.2008р., додаткової угоди №1 від 29.09.2008р. до кредитного договору №049/21/08 від 30.05.2008р. та договору застави основних засобів №049/21/08з2 від 29.09.2008р., що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку за ч. 1 ст. 358 КК України.

При цьому господарським судом було взято до уваги висловлені відповідачем, а також відображені у його письмових поясненнях (а.с. 34) заперечення на пред'явлений позов з посиланнями на те, що він ні як фізична особа, ні як підприємець, ніяких кредитних договорів, договорів застави та інших фінансових документів з АТ "Індекс-Банк" (ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК") не укладав та не підписував, кредитних коштів не отримував та не використовував, а дізнався про існування вищезазначених договорів в травні 2011 року, коли був викликаний в Управління по боротьбі з організованою злочинністю у Волинській області для допиту в якості свідка по кримінальній справі № 30-025-11 (слідчий Грудецький П.А.)

З метою з'ясування можливості поновлення провадження у даній справі судом на адресу УМВС України у Волинській області неодноразово направлялись запити щодо повідомлення та надання інформації про результати здійснених заходів та проведених слідчих дій з приводу фактів та обставин, котрі зумовили зупинення провадження у справі (запити від 20.12.2011р. №5004/1856/11/2490/11, від 13.03.2012р. №5004/1856/11/493/12, від 08.05.2012р. №5004/1856/11/860/12 -а.с. 50, 54, 55).

20.08.2012р. на адресу господарського суду від старшого слідчого Слідчого управління УМВС України у Волинській області Грудецького П.А. у відповідь на запит №5004/1856/11/1228/12 від 09.07.2012р. (а.с. 59) надійшов інформаційний лист №12/6-1658 від 16.08.2012р. із додатком процесуальних документів (а.с. 60-63) з приводу проведення досудового слідства по факту заволодіння невстановленими особами грошовими коштами АТ "Індекс-Банк".

За наслідками розгляду зазначених матеріалів господарським судом було винесено ухвалу від 20.08.2012р. (а.с. 64) про поновлення провадження у даній справі та призначення справи до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні, котре відбулось 03.09.2012р., представник позивача пред'явлені до відповідача позовні вимоги уточнила (клопотання від 03.09.2012р. -а.с. 69), підтримавши надане в судовому засіданні 03.10.2011р. клопотання №52100-1884 від 03.10.2011р. (а.с. 42), просила суд за наслідками розгляду справи прийняти рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2 601 458,90 грн., в тому числі 1 455 000 грн. заборгованості за кредитним договором №049/21/08 від 30.05.2008р. з додатковою угодою №1 від 29.09.2008р., 27 186,58 грн. нарахованих відсотків, 793 238,46 грн. заборгованості по сплаті відсотків, 326 033,86 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентної винагороди.

За наслідками розгляду зазначеного клопотання представника позивача, виходячи з принципу диспозитивності господарських відносин, з огляду на те, що зазначені дії сторони не суперечать законодавству та не порушують чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, господарським судом було прийнято рішення про прийняття та задоволення відповідної заяви.

При цьому суд виходив також з того, що у відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом було встановлено, що в даному випадку подання позивачем відповідного клопотання щодо зміни предмету та частково підстав позову було здійснено в порядку та способом, визначеними чинним законодавством до початку розгляду справи по суті.

Поруч з цим ухвалою суду від 03.09.2012р. у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог суду (неявка в судове засідання, неподання витребуваних судом письмових пояснень) розгляд справи відкладався.

В даному судовому засіданні представник позивача підтримала пред'явлені, а згодом уточнені (згідно клопотань від 03.10.2011р. та від 03.09.2012р.) до відповідача позовні вимоги, просить суд їх задовольнити, стягнути з підприємця ОСОБА_2 заборговані суми та нараховані штрафні санкції, покласти на відповідача обов'язок відшкодування банківській установі понесених нею при поданні позову до суду судових витрат.

При цьому представник банку здійснює посилання на укладення між сторонами кредитного договору №049/21/08 від 30.05.2008р. та підписання між ними додаткової угоди №1 від 29.09.2008р. до нього.

В підтвердження надання банком кредиту підприємцю ОСОБА_2 представником позивача до матеріалів справи долучено виписку кредитної установи по позичковому рахунку №20629000426002 (а.с. 36).

Відповідач -підприємець ОСОБА_2 всупереч вимогам ухвали суду про поновлення провадження у справі, ухвали про відкладення розгляду справи, котрі направлялись на адресу останнього рекомендованою кореспонденцією, письмових пояснень та інших витребуваних документів господарському суду не подав, повноважного представника в судове засідання не направив, особисто в засідання суду не з'явився.

Направлені на адресу підприємця ОСОБА_2 ухвали про поновлення провадження у справі від 20.08.2012р. та про відкладення розгляду справи від 03.09.2012р. були повернуті до суду без вручення адресату з підстав "відсутній за місцем проживання" та "повернуто за закінченням терміну зберігання" (конверти кореспонденції із їх вмістом -а.с. 75-82).

В даному випадку справа господарським судом розглядається за відсутності підприємця-відповідача виходячи з тих обставин, що Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 "Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку", а саме п. 99 даної Постанови, визначено, що рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані поштові листи з позначкою "Судова повістка", вручаються адресату, а в разі його відсутності -повнолітньому члену сім'ї. У разі відсутності адресата, або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення. Таким чином, примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "відсутній за місцем проживання", з урахуванням конкретних обставин справи, може вважатися належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.

Оскільки обставини щодо неможливості вирішення спору по суті без відповідача чи його представника в судовому засіданні відсутні, суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

При цьому господарським судом було взято до уваги те, що усі без виключення процесуальні документи у справі направлялись за адресою місця проживання (реєстрації) підприємця ОСОБА_2 Наданим на електронний запит суду від 29.08.2012р. №14565991 Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 66-68) підтверджується, що підприємець ОСОБА_2 з ідентифікаційним кодом НОМЕР_1 зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності 21.06.2005р. виконавчим комітетом Луцької міської ради за адресою: АДРЕСА_1, станом на зазначену дату стан фізичної особи-підприємця зареєстрований, відомості відносно реєстрації рішення про припинення діяльності відсутні.

Поруч з цим судом при розгляді даної справи беруться до уваги письмові пояснення та заперечення на пред'явлений позов, надані відповідачем в минулих судових засіданнях.

Так відповідач у письмових поясненнях від 29.09.2011р. (а.с. 34) та безпосередньо підприємець ОСОБА_2 в судовому засіданні 03.10.2011р. з приводу позовних вимог ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" заперечував, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що він ні як фізична особа, ні як підприємець, кредитного договору №049/21/08 від 30.05.2008р., додаткової угоди №1 від 29.09.2008р. до кредитного договору та договору застави основних засобів № 049/21/08з2 від 29.09.2008р., про які йдеться в позовній заяві, з АТ "Індекс-Банк" (ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК") не укладав та не підписував, кредитних коштів не отримував та не використовував.

Вказані заперечення сторони відхиляються господарським судом з огляду на наступні обставини:

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За нормами Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і не може суперечити нормам самого Кодексу, іншим актам законодавства і моральним засадам суспільства. Правочин (договір) має бути спрямовано на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Тобто, договір є дійсним, якщо його укладено з конкретною законною метою і його сторони справді бажають реально набути, змінити або припинити взаємні права і обов'язки.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Цивільним кодексом України визначено, що для чинності правочину волевиявлення його учасників має бути вільним і відповідати їхній внутрішній волі.

Тобто, якщо правочин вчинено під примусом, погрозою застосування сили або одну із сторін обмануто іншою заінтересованою стороною, такий правочин є недійсним. Волевиявлення учасників правочину має відповідати їхній внутрішній волі, а це означає, що сторони мають розуміти конкретні наслідки вчинення такого правочину і бажати їх настання.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 11 ЦК України та ч. 1 абзацу 2 ст. 144 ГК України цивільні та майнові права та обов'язки можуть виникати з договорів, інших правочинів та з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В даному випадку із аналізу наданих підприємцем ОСОБА_2 в обґрунтування заперечень на пред'явлені позовні вимоги обставини не вбачається доведеності того, що кредитний договір №049/21/08 від 30.05.2008р. з додатковою угодою №1 від 29.09.2008р., а також договір застави основних засобів №049/21/08з2 від 29.09.2008р. з додатком №1 з боку підприємця-відповідача не укладалися та не підписувалися, того, що зазначені угоди було вчинено під примусом, погрозою застосування сили, внаслідок обману і т.п.

Судом при цьому також враховано, що про перебування в провадженні господарського суду Волинської області справи №5004/1856/11 про стягнення з боржника на користь кредитної установи сум заборгованостей та штрафних санкцій за кредитним договором та договором застави, а відтак і про існування відповідних договорів, підприємцю ОСОБА_2 було відомо впродовж тривалого часу.

Підтвердженням викладених обставин виступають направлена банком відповідачу претензія (вимога) №11-578 від 06.02.2009р. на суму 1 546 117,69 грн. з розрахунком (а.с. 20-21), відповідні поштові документи про направлення (а.с. 21 на звороті), матеріали самої позовної заяви, процесуальні документи у даній справі, а також пояснення самого підприємця, надані під час проведення слідчих дій відповідним слідчим органам.

В той же час підприємцем-відповідачем впродовж 2009-2012 років не було вжито будь-яких заходів, спрямованих на визнання зазначених договорів кредитування та застави недійсними в судовому порядку, в тому числі й шляхом подання зустрічного позову у справі №5004/1856/11, не застосовано будь-яких заходів відносно встановлення тих чи інших обставин шляхом здійснення відповідних звернень, заяв і т.п. до правоохоронних органів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2008 року між акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" (на даний час публічне акціонерне товариство "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК") та підприємцем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №049/21/08 (а.с. 9-11).

Судом встановлено, що зазначену угоду було підписано та скріплено печатками: з боку кредитора заступником директора по роботі з приватними особами та малим і середнім бізнесом Волинської дирекції АТ "Індустріально-експортний банк" В.Ю. Басок та особисто підприємцем ОСОБА_2 з боку позичальника.

29 вересня 2008 року на підставі письмової заяви підприємця ОСОБА_2 від 23.09.2008р. №1 (а.с. 17) про збільшення ліміту кредитної лінії, котрою останній одночасно гарантував погашення кредиту та сплату відсотків за користування коштами, між зазначеними сторонами було підписано додатковий договір №1 до кредитного договору від 30.05.2008р. (а.с. 12).

Підписання угоди підприємцем-відповідачем не заперечується та визнається останнім, що також вбачається із наданого у відповідь на запит господарського суду №5004/1856/11/1228/12 від 09.07.2012р. (а.с. 59) інформаційного листа №12/6-1658 від 16.08.2012р. за підписом старшого слідчого Слідчого управління УМВС України у Волинській області Грудецького П.А. та долученого до нього протоколу допиту свідка від 23.05.2011р.

Так у відповідності до зазначеного протоколу на запитання "Вам пред'являються копії документів, що стосуються оформлення на Ваше прізвище кредиту в сумі 449 000 грн., чи підписувались Вами вказані документи?" підприємцем ОСОБА_2 було надано наступну відповідь: "Оглянувши пред'явлені мені документи можу стверджувати, що на копіях кредитного договору №049/21/08 від 30.05.2008р., договору застави засобів №049/21/08 від 30.05.2008р., додаткової угоди №1 від 29.09.2008р., платіжного доручення №1 від 29.05.2008р., картці із зразками підписів, загальної інформації про позичальника, заяві від 23.09.2008р. стоять мої підписи…"

Розділом 1 кредитного договору від 30.05.2008р. було визначено, що банк відкриває позичальнику відзивну відновлювальну кредитну лінію в певному розмірі (449 000 грн. з 30.05.2008р. та 1 455 000 грн. з 29.09.2008р.) строком з 30.05.2008р. по 29.05.2009р. з відсотковою ставкою 18,0% річних (з 30.05.2008р.) та 22,0% річних з 29.09.2008р. для поповнення обігових коштів.

Пунктом 2.2 кредитного договору визначено, що кредит надавався підприємцю-відповідачу шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку за реквізитами контрактів, які надавались відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 30.05.2008р. на суму 449 000 грн. та №1 від 29.09.2008р. на суму 1 161 000 грн. (а.с. 18-19).

Пунктом 2.9 кредитного договору було передбачено, що відповідач зобов'язується щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та разом з повним погашенням кредиту, погашати (сплачувати) відсотки за користування кредитом.

Пунктом 4.1 договору кредитування передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування кредитом та/або плати за обслуговування кредитної лінії, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору останній вважається виконаним тільки після повернення позичальником банку сум заборгованості за кредитом, відсотками, плати за обслуговування кредитної лінії, пені та штрафів.

У відповідності до умов кредитного договору банк наділявся повноваженнями на виняткове першочергове погашення заборгованості переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з п. 2.18 кредитного договору, банк був наділений правом достроково вимагати повернення суми заборгованості за даним кредитним договором (кредиту, відсотків за кредитом, плати за обслуговування кредитної лінії, пені та штрафів) в разі порушення позичальником умов цього договору.

Відповідно до п.п. 5.5.1 кредитного договору банк був вправі вимагати дострокового повернення кредиту, сплати належних відсотків та плати за обслуговування кредитної лінії і передбаченої даним договором пені та штрафів, а також відшкодування збитків, завданих банку в результаті невиконання чи неналежного виконання позичальником умов даного договору, а позичальник зобов'язувався повернути банку кредит, сплатити належні відсотки і плату за обслуговування кредитної лінії, пеню та штрафи, а також відшкодувати завдані банку збитки у наступних випадках: якщо позичальник порушує строки повернення кредиту та/або відсотків за кредит та/або плати за обслуговування кредитної лінії.

Згідно з п. 5.6 кредитного договору вимога про дострокове повернення кредиту згідно пункту 5.5 даного договору направляється позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню позичальником у повному обсязі протягом 10 днів після її відправлення.

Судом встановлено, що одержання підприємцем ОСОБА_2 кредиту у визначеному за кредитним договором №049/21/08 від 30.05.2008р. розмірі, використання коштів суб'єктом підприємницької діяльності стверджуються долученими позивачем до матеріалів справи документами, зокрема, платіжними дорученнями №1 від 30.05.2008р. на суму 449 000 грн. та №1 від 29.09.2008р. на суму 1 161 000 грн. (а.с. 18-19), випискою кредитної установи по позичковому рахунку №20629000426002 (а.с. 36).

Згідно із ст. 1054 "Кредитний договір" ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що боржником прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконано, що призвело до виникнення заборгованості, загальна сума якої станом на дату розгляду справи в суді складає 1 455 000 грн.

Поруч з цим судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань підприємця ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору №049/21/08 від 30.05.2008р. з додатковою угодою №1 від 29.09.2008р. до нього, між кредитором -акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" (на даний час публічне акціонерне товариство "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК") та боржником -приватним підприємством "Торговий дім Провіант" та поручителями -фізичною особою-підприємцем підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір застави основних засобів за №049/21/08з2 від 29.09.2008р. з додатком №1 (а.с. 13-16).

За умовами зазначеного договору застави підприємцем ОСОБА_2 в якості забезпечення своїх зобов'язань за кредитним договором №049/21/08 від 30.05.2008р. було передано, а кредитною установою-позивачем прийнято в заставу основні засоби, а саме: сушильний комплекс типу PAVAN TIPO ECOSYSTEM 12 MODULI 16 -1 шт. та ємкості для зберігання зернових -40 шт.

Укладення між сторонами зазначеного договору застави, на думку суду, виступає ще одним свідченням того, що між сторонами було укладено договір кредитування, а також того, що фактично відбулось виконання цього договору кредитором та прийняття умов кредитної угоди підприємцем-боржником.

Поруч з цим суд вважає за необхідне засвідчити й те, що правочином, відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Важливим елементом угоди є воля та її зовнішній вияв -волевиявлення. Наявність угоди свідчить про те, що обидва учасника бажали укласти угоду і що їхній зовнішній вияв волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі. Єдність внутрішньої волі і волевиявлення характерна для угоди, оскільки не відповідність внутрішній волі і волевиявлення означає, що справжньої волі, справжнього бажання укласти угоду немає.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, печатка згідно п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України є обов'язковим реквізитом договору та підтверджує повноваження особи на укладення угоди.

В даному випадку доказом наявності волевиявлення сторін, зокрема, підприємця ОСОБА_2 при підписанні кредитної угоди від 30.05.2008р. №049/21/08 з додатковою угодою №1 від 29.09.2008р., а також договору застави основних засобів №049/21/08з2 від 29.09.2008р. з додатком №1 є наявність особистого підпису підприємця та відтиску печатки суб'єкта господарювання на зазначених договорах.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

З моменту укладення кредитного договору №049/21/08 від 30.05.2008р. з додатковою угодою №1 від 29.09.2008р. до нього між кредитною установою-позивачем та підприємцем ОСОБА_2 виникли цивільно-правові відносини, які врегульовані як загальними положеннями про зобов'язання, так і окремими зобов'язаннями щодо кредиту.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладений між акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" (на даний час публічне акціонерне товариство "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК") та підприємцем ОСОБА_2 договір №049/21/08 за своєю правовою природою виступає кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України ).

Кредит -це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Овердрафт -короткостроковий кредит, що надається банком надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 1056№ Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.

Судом встановлено, що в даному випадку відносини між акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" (на даний час публічне акціонерне товариство "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК") та підприємцем ОСОБА_2 носять договірний характер, укладений між останніми кредитний договір №049/21/08 від 30.05.2008р. з додатковою угодою №1 від 29.09.2008р. до нього предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що взяті на себе у відповідності до умов кредитного договору №049/21/08 від 30.05.2008р. зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування (у порядку та строки, визначені договором) підприємець ОСОБА_2 не виконав.

Згідно наданих в судовому засіданні представником позивача пояснень та розрахунків, документів в їх обґрунтування заборгованість підприємця ОСОБА_2 склала 1 455 000 грн. по сплаті основної суми заборгованості (тіла кредиту), а також 27 186,58 грн. заборгованості по нарахованих відсотках та 793 238,46 грн. заборгованості за простроченими відсотками.

Окрім цього кредитною установою у відповідності до положень чинного законодавства України та умов кредитного договору №049/21/08 було нараховано підприємцю ОСОБА_2 326 033,86 грн. пені, в тому числі 225 823,98 грн. пені за невиконання зобов'язань в частині повернення отриманих кредитних коштів (за період з 05.08.2010р. по 04.08.2011р.) та 100 209,88 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в частині своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, процентної винагороди (за період з 05.08.2010р. по 04.08.2011р.)

З огляду на викладене станом на день розгляду справи судом заборгованість підприємця ОСОБА_2 перед ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" становить загальну суму 2 601 458,90 грн.

Надані кредитною установою суду розрахунки суми основної заборгованості по кредиту, а також нарахованих відсотків за користування кредитними коштами перевірено та визнано судом вірними.

За наслідками розгляду позовних вимог щодо стягнення на користь кредитної установи сум нарахованих штрафних санкцій (пені) 326033,86 грн. судом встановлено, що останні є підставними лише на суму 171 519,79 грн., що складає 114 606,16 грн. пені, нарахованої із заборгованості по основному зобов'язанню (в частині повернення кредитних коштів в сумі 1 455 000 грн.), а також 56 913,63 грн. пені, нарахованої із суми заборгованості по несплачених відсотках, а в частині стягнення пені в загальному розмірі 154 514,07 грн. в позові слід відмовити.

При цьому суд виходив з тих обставин, що статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За умовами п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за грошовими зобов'язаннями розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ що діяла.

В даному випадку судом встановлено, що суми штрафних санкцій позивачем було нараховано відповідачу за періоди з 05.08.2010р. по 04.08.2011р. (365 днів), хоча останні фактично повинні були бути здійсненими за період шести місяців від дати початку нарахування.

Враховуючи положення зазначених вище нормативних актів та фактичні обставини справи, суд вважає, що підставною та такою, що підлягатиме до задоволення є пеня загальним розміром 171 519,79 грн., з врахуванням встановлених НБУ у цей період облікових ставок в тому числі:

- пеня, нарахована із суми основної кредитної заборгованості 1 455 000 грн., за період з 05.08.2010р. по 05.02.2011р. на суму 114 606,16 грн.;

- пеня, нарахована з тієї чи іншої суми заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом в межах можливого шестимісячного терміну нарахування за період з 05.08.2010р. по 04.08.2011р. на суму 56913,63 грн.

При цьому судом було застосовано та взято до уваги розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок підприємця ОСОБА_2 (пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог).

Разом з цим позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 514,59 грн. державного мита зайво сплаченого останнім згідно платіжного доручення №143218 від 18.08.2011р. при поданні позовної заяви до господарського суду (оригінал зазначеного платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 198, 202, 216, 230, 231, 232, 343, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 533, 543, 546, 549, 553, 554, 559, 599, 1054, 10561 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" (м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) 1 455 000 грн. простроченої заборгованості по тілу кредиту, 27 186,58 грн. відсотків за користування кредитом, 793 238,46 грн. заборгованості по сплаті відсотків, 171 519,79 грн. пені, а всього 2 446 944,83 грн., 23 985,42 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 221,98 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

4. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути публічному акціонерному товариству "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" (м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) з Державного бюджету 514,59 грн. зайво сплаченого останнім згідно платіжного доручення №143218 від 18.08.2011р. при поданні позовної заяви до господарського суду державного мита (оригінал платіжного доручення №143218 від 18.08.2011р. знаходиться в матеріалах справи).

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

13.09.12