Постанова № 25974300, 06.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 вересня 2012 року 09:47 № 2а-9060/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщук І.О. при секретарі судового засідання Самаренко Х.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанских вин "Столичний" до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання дії проти правними,скасування податкового повідомлення-рішення №0001264020 за участю представників сторін:

від позивача: Задорожній Р.О. (дов. №б/н від 20.12.2011)

від відповідача: Єненко М.С. (дов. №32/9/10-229 від 14.05.2012)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.09.2012 року в 09 год. 47 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги заявлені про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2012 №0001264020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарської операції з ТОВ «Елаком Інвест», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Елаком Інвест»", яке було зареєстроване платником податку на додану вартість. Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної із вказаним контрагентом, позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання нікчемним цього правочину не приймалось, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними.

Таким чином, позивач вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення не відповідає нормам чинного законодавства та є таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення

П.5 ст.203, п.1, п.2 ст. 215, ст.. 216 Цивільного кодексу України, ст.. 22, п.134.1 ст. 134, п.135.2.ст. 135, ст.. 138 ст. 185, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.4, п.201.6 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України було безпідставно занижено податок на додану вартість на суму 120000,00 грн. за березень 2011 року. Обґрунтовуючи свою позицію представник відповідача зазначив, що фінансова діяльність контрагента позивача ТОВ «Елаком Інвест»не здійснювалась. Контрагент позивача має стан «визнано банкрутом». Свідоцтво платника ПДВ у ТОВ «Елаком Інвест»було анульоване 05.04.2011. Будь-які складські приміщення відсутні, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, підприємство не має.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що угода, укладена між позивачем та ТОВ «Елаком Інвест»не спричинила реального настання правових наслідків, тому не може бути підставою для формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків у грудні 2011 була реорганізована в Окружну державну податкову службу -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби Державної податкової інспекції.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено перевірку за результатами якої 06.01.2012р. складено акт №4/40-20/30373419 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «КЗШВ «Столичний»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності визначення сум податкового кредиту з ПДВ в уточнюючих розрахунках сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період березень, квітень 2011 року (далі по тексту -Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення: п.5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.216, Цивільного кодексу України, ст. 22, п.134.1 ст.134, п. 135.2. ст. 135, ст. 138, ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198 , п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 120 000,00 за березень 2011 року.

На підставі встановленого порушення відповідачем 23.04.2012. прийнято податкове повідомлення -рішення №0001264020, яким за порушення п.5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.216, Цивільного кодексу України, ст. 22, п.134.1 ст.134, п. 135.2. ст. 135, ст. 138, ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198 , п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 120000,00 грн., у тому числі -основний платіж 120 000,00грн. та штрафні санкції -1 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач (надалі -Замовник) в перевіряємий період перебував у взаємовідносинах з ТОВ "Елаком Інвест" (надалі - виконавець) , а саме останнім укладено договір про надання послуг від 09.03.2011р. №КЗШВ/01, який укладений на строк до 31.12.2011р. та набував чинності з моменту його підписання.

Крім того між сторонами було укладено додаткову угоду від 28.03.2011 №1 до Договору №КЗШВ/01 від 09.03.2011р., у відповідно до умов якої, та в порядку та на умовах, визначених Договором №КЗШВ/01 від 09 березня 2011р., виконавець зобов'язується організувати та провести конференцію для замовника на тему „Європейський вектор розвитку підприємства", термін проведення якої з 9 по 14 квітня 201 1 року.

Згідно пункту 3 угоди, вартість послуг по проведенню конференції складала 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 33 333,33 грн..

Пунктом 4 угоди було визначено, що замовник зобов'язується оплатити вартість послуг по проведенню конференції,визначену у п.3 даної Додаткової угоди, у строк, що не перевищує 10 (десяти) банківських днів від дати підписання Сторонами даної Додаткової угоди.

Відповідно до п.5 угоди, замовник зобов'язується надати всі необхідні інформаційні матеріали для проведення конференції.

Виконавець за результатами проведення конференції, зобов'язується надати фото звіт (п.6 угоди).

Крім того, між сторонами було укладено додаткові угоди №2 від 01.04.2011р.та №3 від 04.04.2011р до договору №КЗШВ/01 від 09.03.2011.

В порядку та на умовах, визначених Договором №КЗШВ/01 від 09 березня 2011 виконавець зобов'язувався організувати та провести конференцію для замовника на тему „Європейський вектор розвитку підприємства", в термін з 18 по 22 квітня 2011 року. По угоді №2), з 25 по 29 квітня 2011 року (по угоді №3)

Вартість послуг по проведенню конференції за угодою №2 складала 300 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 50 000,00 грн., за угодою №3 на суму 220 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 36 666,67 грн.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що згідно матеріалів невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Елаком Інвест»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період березень 2011 року (акт ДПІ у Печерському районі м.Києва №581/23-2/36844382 від 30.05.2011р.) «Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Елаком Інвест»встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. ТОВ «Елаком Інвест»має стан «14»- «визнано банкрутом». 05.04.2011 скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Елаком Інвест»(код ЄДРПОУ 36844382) відповідно до даних 1-ДФ склала 1 особа. Остання декларація з податку на прибуток подана за 2010 рік, але з поміткою „недійсна". Згідно бази даних 1С Податки, в деклараціях з податку на прибуток підприємства, які надавались ТОВ «Елаком Інвест»(код ЄДРПОУ 36844382) до ДПІ у Печерському районі м. Києва основні засоби у підприємства відсутні. Декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року визнана недійсною.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентом позивача було виписано податкові накладні №66 від 16.03.2011 на суму 300000,00 грн., №65 від 16.03.2011 на суму 200000,00 грн., №89 від 16.03.2011 на суму 220000,00грн. На підтвердження зазначених податкових накладних між сторонами було підписано Акти здачі -приймання робіт (надання послуг) №ЕІ-0000326 від 16.03.2011, №ЕІ-0000344 від 16.03.2011, №ЕІ-0000327 від 16.03.2011.

Однак, як встановлено судом, та підтверджено підписаними між сторонами угодами, термін проведення конференції для замовника на тему „Європейський вектор розвитку підприємства", відбувався в період з 9 по 14 квітня 2011 року, з 18 по 22 квітня 2011 року та з 25 по 29 квітня 2011 року. Суд зазначає, що фактично конференції відбулись 09, 18 та 25 квітня 2011 року, тобто акти здачі-приймання робіт (надання-послуг) всупереч вимогам п.3.2 Договору від 09.03.2011, складені до надання послуг.

Вищенаведене на думку суду свідчить про те, що податкові накладні, акти здачі -приймання робіт (наданні-послуг), складені 16.03.2011, підтверджують позицію відповідача стосовно того, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Елаком Інвест»не спричинили реального настання правових наслідків, тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Крім того судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі №50/226-б ліквідовано ТОВ «Елаком Інвест, на рахунках зазначеного підприємства кошти відсутні, майнових активів не виявлено, ТОВ «Елаком Інвест»06.07.2011 визнано банкрутом.

З огляду на вищевикладене суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2. статті 3 даного Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до п. 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 статті 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом. Наявність належним чином виписаної податкової накладної є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Відповідно до п. 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 135.4.1 п. 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд зазначив, що достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання позивачем товарів (послуг); використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отримані товари (роботи, послуги), призначені для використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД.

В той же час, як встановлено судом під час розгляду справи, у ТОВ «Елаком Інвест»відсутні трудові ресурси (форма 1-ДФ до податкових органів за місце обліку не подається), відсутнє торгівельне обладнання, транспортні засоби та інші основні засоби, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Вищенаведене теж підтверджує позицію податкового органу, що контрагент позивача фінансової діяльності не здійснював, мав станом на 06.07.2011 стан «визнано банкрутом», свідоцтво платника ПДВ було анульоване 05.04.2011, складських приміщень не мав, як не мав автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, підприємство не має.

Зазначене підтверджує, що укладені угоди між сторонами не спричинили реального настання правових наслідків.

Крім того, рішенням ДПІ у Печерському районі міста Києва від 05.04.2011 свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Елаком Інвест»було анульовано з підстав того, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявний запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ "Елаком Інвест»адміністративно-господарських можливостей, трудових ресурсів, устаткування, транспорту, необхідних для виконання господарських зобов'язань, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відсутність наміру на створення правових наслідків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог ст. 22, п.134.1 ст. 134, п.135.2.ст. 135, ст. 138 ст. 185, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.4, п.201.6 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України було безпідставно занижено податок на додану вартість на суму 120000,00 грн. за березень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Елаком Інвест».

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 23.04.2012. №0001264020, а тому адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Київський завод шампанських вин «Столичний»вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству «Київський завод шампанських вин «Столичний» відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук