Постанова № 25974006, 11.09.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/6385/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лагутіна А.А.,

при секретарі судового засідання: Рязанській Є.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Войтенко Н. Г. (довіреність № 2086/8/10 від 31.05.2012 року),

відповідача: Попова Ю. О. (паспорт серії НОМЕР_1 від 14.01.1997 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурси» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов зазначений адміністративний позов.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що станом на 08.08.2012 року підприємство має податкову заборгованість по земельному податку юридичних осіб в сумі 222321,65 грн., із яких: основний борг - 190268,30 грн., штрафна санкція - 26699,32 грн., пеня - 5354,03 грн., нарахована згідно податкових декларацій з плати за землю: № 580 від 01.02.2010 року на суму 79856,90 грн., з яких частково сплачено 8426,76 грн., № 274 від 29.01.2011 року на суму 78909,72грн., № 471 від 20.02.2012 року на суму 39928,44 грн., згідно податкових повідомлень-рішень: № 0000531531/0 від 12.12.2011 року на суму 424,78 грн., граничний термін сплати 23.12.2011 року; № 0000291531/0 від 12.09.2011 року на суму 145,06 грн., граничний термін сплати 23.09.2011 року; № 0000081531/0 від 18.03.2011 року на суму 5128,73 грн., граничний термін сплати 29.03.2011 року; № 0000031531/0 від 20.03.2012 року на суму 504,33 грн., граничний термін сплати 01.04.2012 року; № 0001731531/0 від 22.03.2010 року на суму 15500,02 грн., граничний термін сплати 24.06.2010 року; № 0002101531/0 від 28.05.2010 року на суму 1421,35 грн., граничний термін сплати 07.06.2010 року; № 0001831531/0 від 19.04.2010 року на суму 2860, 64 грн., граничний термін сплати 29.04.2010 року. Нарахування пені після сплати загальної заборгованості складає 5354, 03 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги, та пояснив, що скрутне фінансове становище не дає змоги виплатити суму боргу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Промресурси» є юридичною особою, та зареєстровано згідно рішення Марківської районної державної адміністрації від 22.07.2002 рокуза № 1 368 120 0000 000092 (аркуш справи 105) та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Луганській області № 20 (аркушв справи 107-108).

Відповідач перебуває на податковому обліку в Біловодській МДПІ з 08.08.2002 року за № 302 (аркуш справи 106).

Станом на 08.08.2012 року відповідач має заборгованість по земельному податку юридичних осіб у сумі 222 321,65 грн., з яких: основний борг - 190 268, 30 грн., штрафна санкція - 26699, 32 грн., пеня - 5354, 03 грн. Заборгованість перед бюджетом утворилася внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань з вказаного податку, що підтверджується розрахунком по сумам податкового боргу (аркуші справи 7-8), розрахунку пені (аркуш справи 9), податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та податковими розрахунками земельного податку (аркуші справи 10-11), податковою декларацією з плати за землю (аркуші справи 12-19).

З метою погашення податкового зобов'язання, Біловодською МДПІ відповідачу були особисто вручені перша податкова вимога від 02.06.2009 року № 1/7 (аркуш справи 48), яка була отримана відповідачем 02.06.2009 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи підприємства на корінці вимоги, та друга податкова вимога від 25.09.2009 року № 2/8 (аркуш справи 48), яка була отримана відповідачем 25.09.2009 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи підприємства на корінці вимоги. Зазначені вимоги не були виконані, у встановленому законом порядку не оскаржені.

Зазначені заходи не призвели до позитивних результатів, сума боргу в добровільному порядку відповідачем до теперішнього часу не сплачена.

Як вбачається із матеріалів справ, Марковським відділенням Біловодської МДПІ 25.10.2009 року було прийнято рішення № 5/4 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (аркуш справи 49) та майно відповідача внесено у податкову заставу, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 25196697 від 03.11.2009 року (аркуш справи 103).

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011р. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 Закон України № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про систему оподаткування» втратили чинність.

Проте, у зв'язку з тим, що правовідносини щодо нарахування та визначення податкового зобов'язання із застосування штрафних санкцій та направлення відповідачу податкових вимог виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, суд приходить до висновку, що в даному випадку разом із нормами Податкового кодексу України слід застосовувати також норми раніше діючого законодавства.

Відповідно до п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181) (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно п. п. 6.2.3 п. 6.2 Закону № 2181 податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Підпунктом 6.2.4 вказаної статті визначено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ст. 6 Закону України № 2181 та з метою погашення податкового боргу податковим органом приймались заходи, передбачені Законом № 2181, а саме: відповідачу були особисто вручені податкові вимоги від 02.06.2009 року № 1/7 (аркуш справи 48) та від 25.09.2009 року № 2/23 (аркуш справи 48). У встановленому законом порядку вимоги не було оскаржено.

Відповідно до п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин щодо стягнення податкового боргу) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу.

Зазначені заходи не призвели до позитивних результатів, сума боргу в добровільному порядку відповідачем до теперішнього часу не сплачена.

Законом України «Про систему оподаткування» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані у числі іншого, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про плату за землю» від 25.03.2005 року № 2505-ІV, податок - обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Відповідно до ст. 2 Закону, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового Кодексу України зазначено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Податкового Кодексу України передбачено невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до ст. 269 Податкового Кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового Кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до п. 286.3 ст. 286 Податкового кодексу України, платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були подані податкові розрахунки з плати за землю (а. с. 10-11, 12-19).

Відповідно до ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг (недоїмка) - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 20.1.18 Податкового кодексу України, органи Державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового Кодексу України, у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене суд вважає, що підстави для відмови у задоволенні позову відсутні, тому позов Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурси» про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись Податковим Кодексом України, статтями 2, 6, 7, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурси» про стягнення заборгованості, задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурси» (92400, Луганська область, смт. Марківка, пров. Лермонтова, 20, код ЄДРПОУ 31816167) податкову заборгованість у загальній сумі 222321,65 грн. (двісті двадцять дві тисячі триста двадцять одна гривня шістдесят п'ять копійок), з яких: основний борг - 190268,30 грн. (сто дев'яносто тисяч двісті шістдесят вісім гривень тридцять копійок), штрафна санкція - 26699,32 грн.(двадцять шість тисяч шістсот дев'яносто дев'ять гривень тридцять дві копійки), пеня - 5354,03 грн.(п'ять тисяч триста п'ятдесят чотири гривні три копійки) на р/р 33216812700189, призначення платежу - орендна плата з юридичних осіб - 13050201, одержувач - місцевий бюджет Марківського району, банк одержувача ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013, з рахунків у банка, які обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю «Промресурси».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову складено та підписано в повному обсязі 14.09.2012 року.

СуддяА.А. Лагутін