YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Житомирська область

/

Житомирський окружний адміністративний суд

Постанова № 25973651, 16.08.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення

16.08.2012

Номер справи

0670/1927/12

Номер документу

25973651

Форма судочинства

Адміністративне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

справа №0670/1927/12

категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О.Г.,

при секретарі Дворніковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоне-Продсервіс" до Державної податкової інспекції у Андрушівському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Андрушівському районі, у якому просить визнати протиавними та скасувати прийняті на підставі акту перевірки №375/23-01/34747374 від 09.12.2011 року податкові повідомлення-рішення №0000372301 від 27.12.2011 року та №0000382301 від 27.12.2011 року. Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало встановлене перевіркою порушення позивачем вимог п.5.1, пп.,5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.8.1 п.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну 1022586 грн.; п.1.7 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" та пп.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1538262 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що зазначені у акті обставини не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту та валових витрат. Жоден закон чи інший нормативно-правовий акт не встановлює обов'язку для Товариства здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та виконанням зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом. На час перевірки інспектору податкової служби було надано документи, які підтверджували правомірність формування Товариством податкового кредиту від операцій проведених з підприємствами та надані видаткові накладні, які свідчать про подальшу реалізацію придбаних іншим контрагентам. Отже, вважає, що у податкового органу не було підстав вважати укладені Товариством договори нікчемними, як не було підстав вважати їх фіктивними.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в Андрушівському районі проведено планову виїзну перевірку TOB "Червоне-Продсервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 09.12.2011 року №375/23-01/34747374.

Перевіркою встановлено порушення TOB "Червоне-Продсервіс":

- п.5.1, пп.,5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.138.8.1 п.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну 1022586 грн., в тому числі по періодах: за 9 місяців 2010 року в сумі 7295 грн.; за 2010 року в сумі 14774 грн.; за І квартал 2011 року в сумі 122717 грн.; за П квартал 2011 року в сумі 143391 грн.; за ІІ- Ш квартал 2011 року в сумі 885095 грн.;

- п.1.7 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" та пп.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1538262 грн., в тому числі: липень 2010р. - на суму 200 грн.; серпень 2010р. - на суму 202 грн.; вересень 2010р. - на суму 200 грн.; жовтень 2010р. - на суму 207грн.; листопад 2010р. - на суму 102 грн.; грудень 2010р. - на суму 293 грн.; січень 2011р. - на суму 89 грн.; березень 2011р. - на суму 249176 грн.; квітень 2011р. - на суму 348780 грн.; травень 2011р. - на суму 43 грн.; липень 2011р. - на суму359916грн.; серпень 2011 р. - на суму 490666 грн.; вересень 2011р. - на суму 88388 грн.

За результатами перевірки Андрушівською державної податковою інспекцією податковим повідомленням-рішенням від 27.12.2011 року №0000372301 ТОВ "Червоне-Продсервіс" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1538262грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 469791 грн., податковим повідомленням-рішенням від 27.12.2011 року №0000382301 визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1022586 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 3695 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались в адміністративному порядку, однак були залишені без змін, про що свідчить рішення ДПА у Житомирській області від 12.03.2012року №2701/С-С/10-205.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000382301 від 27.12.2011 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем невірно відображено в рядку 01.2 Декларації "приріст балансової вартості запасів" за 4 кв. 2010 року в сумі 96725 грн. та за 1 кв. 2011 року в сумі 1125000 грн. (а.с.23 т.1).

Відповідно до п.1 ст.11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства зобов'язані складати фінансову звітність на основі даних бухгалтерського обліку.

Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за №751/4044, визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Пунктом 4 вищевказаного Положення визначено, що терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

Запаси - активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Пунктом 10 вищевказаного Положення визначено, що первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248, визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Пунктом 11 вищевказаного Положення визначено, що до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 12 Положення бухгалтерського обліку 16 «Витрати» визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Пунктами 13, 14, 15, 16 вищевказаного Положення визначено склад прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат, загальновиробничих витрат.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що на основі даних бухгалтерського обліку позивач формував виробничу собівартість готової продукції з урахуванням вимог вищенаведених норм чинного законодавства, куди були включені прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Ці ж самі складові є і в залишках готової продукції.

Представник відповідача в судовому засіданні не спростував пояснень представника позивача щодо складу залишків готової продукції, не зміг пояснити на підставі яких документів інспектори прийшли до висновку про заниження залишку балансової вартості продукції.

В акті перевірки перевіряючим інспектором не наведено будь-яких фактів та їх документальних підтверджень, що свідчать про невірний облік залишків балансової вартості ТМЦ на підприємстві. Із змісту даного порушення взагалі не зрозуміло, яким чином перевіряючі визначили розбіжність між показниками декларації та перевірки.

В порушення вимог п.5.2 Розділу 2 Наказу ДПА від 22.12.2010 року, №984 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" в акті перевірки №1123/23-0/31962503/0110 від 30.05.2011 року викладено лише факти виявлених порушень без будь-яких посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, зміст порушень викладений нечітко не зазначено період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому до акта не додано письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень, не зазначено первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Висновки про порушення позивачем податкового законодавства в акті перевірки відображені на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності нарахування податкових зобов'язань.

В акті перевірки зазначено, що господарські операції позивача і ТОВ "Гарант-Експрес" не мали реального характеру, укладені угоди є нікчемними. До такого висновку контролюючий орган прийшов на підставі довідки Чугуївської ОДПІ щодо перевірки ТОВ "Гарант-Експрес". Підставою для висновків Чугіївської ОДПІ став лист ТОВ "Гарант-Експрес", в якому зазначено, що у товариства з ТОВ "Червоне-Продсервіс" не було взаємовідносин (а.с.16-19, 33 т.1).

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що суми 9266 грн. і 1550 грн. - це вартість придбаного пального на автозаправці TOB «Гарант-Експрес».

Такі ж пояснення позивач надав у запереченнях на акт перевірки. На підтвердження правильності та законності віднесення до складу валових витрат вартості придбаного пального в сумі 9266 грн. і 1550 грн. позивачем надано копії розрахункових чеків та прибуткових ордерів, так як розрахунки проводились в готівковій формі(а.с.115-178 т.2).

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Оскільки позивач придбане пальне використав для ведення виробництва, продажу продукції (робіт, послуг), власної господарської діяльності підприємства, та має відповідні чеки (первинні документи), то TOB «Червоне-Продсервіс» мало всі правові підстави для віднесення таких витрат до складу валових витрат.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності нарахування податкового зобов'язання щодо господарських операцій з ТОВ "Гарант-Експрес".

На підставі викладеного, з урахуванням того, що підприємства, які здійснюють торгівельну діяльність за готівкові кошти, не мають можливості і потреби у ідентифікації всіх своїх покупців, понесені витрати підтверджуються матеріалами справи, а тому позивач правомірно відніс до складу валових витрат 9266,40 грн. по операціях з придбання паливно- мастильних матеріалів у TOB «Гарант-Експрес» за готівку.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством завищено валові витрати на загальну суму 80888 грн. внаслідок включення до складу валових витрат на оренду майна за договором оренди №686 від 14.06.2007 року (а.с.28 т.1).

Такий висновок обґрунтовується недійсністю договору оренди майна №686 від 14.06.2-07року, укладеного з Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Житомирській області, оскільки останній нотаріально не посвідчений.

Однак, як пояснила в судовому засіданні представник позивача, підприємство не включало до складу валових витрат орендну плату в сумі 80888 грн. за вищезазначеним договором оренди та не відображало це в деклараціях.

Такі ж пояснення надавались позивачем в запереченнях до акту перевірки та підтверджувалось відомостями обліку валових доходів та валових витрат за 1 кв. 2011 року і 2010 рік, відомостями по рахунку 642/10 "Розрахунки по орендній платі" за 1 кв. 2011 року і 2010 рік.

В порушення вимог ст.71 КАС України, відповідач не спростував зазначене, а тому, твердження відповідача про завищення валових витрат ґрунтується на припущеннях та не підтверджене жодними доказами.

Таким чином, підприємство не порушувало вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а нарахування податкових зобов'язань є неправомірним.

В акті перевірки зазначено, що господарські операції позивача і ТОВ "Костарика-10" не мали реального характеру, так як у позивача відсутні сертифікати якості на товар, заявки на отримання товару, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, щодо контрагента направлено повідомлення про його відсутність за місцезнаходженням, а тому угода між цими контрагентами є нікчемною (а.с.30-31 т.1).

Судом встановлено, що між ТОВ "Костарика-10" (продавець) та ТОВ "Червоне -Продсервіс" (покупець) укладено договір №1-4а від 26.04.2011 року, відповідно до якого продавець зобов'язується відпустити та передати у власність (повне господарське відання) покупця товар (меляса бурякова), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п.7.1 вказаного договору поставка товару здійснюється згідно міжнародних правил поставки Інкотермс 2000 зі змінами та доповненнями на умовах: франко склад покупця.

На виконання умов договору ТОВ "Костарика-10" здійснено поставку товару та виписана накладна №256 від 27.05.2011 року на суму 2759400, в т.ч. ПДВ - 459900 грн.

За отриманий товар позивач повністю розрахувався з постачальником.

На час здійснення господарської операції ТОВ "Костарика-10" знаходилось в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб.

Щодо визнання податковим органом договору між позивачем і ТОВ "Костарика-10" нікчемним, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем і ТОВ "Костарика-10" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи ДПІ в Андрушівському районі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Реальне настання правових наслідків за визначеним податковим органом правочином підтверджено і не оспорюється висновками акту перевірки. Так, контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобов'язання по постачанню товару, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за його придбання. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договору №№1-4а від 26.04.2011 року не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цього договору.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази на спростування факту постачання товару від ТОВ "Костарика-10" позивачу відповідачем не надані.

Щодо відсутності у позивача сертифікатів відповідності (якості), то суд зазначає, що сертифікати відповідності не належать до первинних документів в розумінні Закону України "Пpo бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не фіксують фактів здійснення господарських операцій. Крім того, у покупця (позивача) відсутні будь-які претензії щодо якості отриманого товару.

Щодо зазначеного в акті перевірки про відсутність товарно-транспортних накладних, то для спростування вказаного твердження слід зазначити, що згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Оскільки позивач не повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто був вантажоодержувачем за умовами вищевказаного правочину, а також те, що податковим органом не було встановлено, що TOB «Костарика-10» передавало призначений для позивача товар будь-якій транспортній організації для перевезення і, відповідно, було вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Крім того, згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006 року №10/68 з Державного реєстру нормативно-правових актів виключено наказ Мінстату і Мінтрансу №228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", яким визначалась типова форма товарно-транспортної накладної та порядок її заповнення.

Також, слід зазначити, що дію п.11.2 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" затверджених від 14.10.1997 року №363 у відповідності до якого, - "Товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Форма і порядок заповнення цих документів замовником і перевізником визначаються відповідними нормативними актами." зупинено з 25 квітня 2006 року згідно з повідомленням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, опублікованим у газеті "Урядовий кур'єр" від 28.04.2006 року. Нового порядку заповнення ТТН чинним законодавством не передбачено.

Крім цього, листом Державної адміністрації автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України від 21.04.2010 року N1802-04/09/19-10 було відмічено, що - "Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена спільним наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N228/253, не є обов'язковою для виконання. Вона носить рекомендаційний характер до прийняття нового порядку організації обліку перевезення вантажів автомобільним транспортом".

В листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011року №742/11/13-11 та від 01.11.2011року №1936/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі акти щодо формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо твердження ДПІ про те, що позивачем не надані заявки на поставку мелясу, то, п.4.1 Договору не обумовлено, що заявки повинні бути виконані лише в письмовій формі.

Щодо зазначеного в акті про нікчемність договору у зв'язку з відсутністю у TOB «Костарика-10» необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничого персоналу, складських приміщень, транспортних засобів, то зазначене твердження ґрунтується лише на припущеннях перевіряючих, так як з цього приводу перевірки контрагента позивача не проводились.

Таким чином, підприємство не порушувало вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а нарахування податкових зобов'язань є неправомірним.

Щодо господарських операцій позивача і ТОВ "Газпрофі".

В акті перевірки зазначено, що позивачем завищено валові витрати внаслідок включення до складу валових витрат, витрати понесені по придбанню природного газу у ТОВ "Газпрофі" (а.с. 34-34а т.1). На підтвердження зазначеного висновку, в акті перевірки лише зазначено, що в акті приймання-передачі природного газу для потреб промислових споживачів від 01.04.2011року №КФ-0000387 відсутні дані про договір, на підставі якого здійснювалось постачання газу, не розшифровано підпис особи, що здійснювала передачу газу з боку TOB "Газпрофі", а також відсутні будь-які підписи чи інші відмітки про його отримання з боку TOB "Червоне-Продсервіс".

Судом встановлено, що між ТОВ "Газпрофі" (постачальник) та ТзОВ "Червоне-Продсервіс" (споживач) укладений договір на постачання природного газу №29-ПР від 16.03.2011 року відповідно до якого постачальник зобов'язується передати споживачу природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (а.с.109-112т.2).

Відповідно до п.2.1 вказаного договору щомісячна кількість газу визначається згідно письмової заявки споживача.

Згідно п.4.1 даного договору ціна за 1000,0 кубічних метрів з моменту підписання договору (керуючись постановою НКРЕ від 27 грудня 2010 року N1966) без врахування вартості транспортування газу по території України, ПДВ - 20% та збору у вигляді цільової надбавки - 2%, складає 2282,00 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят дві грн. 00 коп.).

31.03.2011 року між цими ж сторонами укладена додаткова угода до договору на постачання природного газу №29-ПР від 16.03.2011 року, відповідно до якої сторони домовились внести зміни в п.4.1 вказаного договору (а.с.113 т.2), а саме: з 01 квітня 2011 року ціна на газу за 1000,0 кубічних метрів без врахування вартості транспортування газу по території України, ПДВ - 20% та збору у вигляді цільової надбавки - 2%, складає 2553,20грн.

Відповідно до акту передачі-приймання природного газу для потреб промислових споживачів №КФ-0000387 від 01.07.2011 року постачальник (ТОВ "Газпрофі") передав у власність споживачу (ТОВ "Червоне-Продсервіс"), а споживач прийняв на підставі договору №29-ПР від 16.03.2011 року природний газ з цільовою надбавкою 2% в обсязі 225787 тис куб.м. в сумі 705609,66 грн., в т.ч. ПДВ - 117601,61 грн.(а.с.114 т.2).

На час здійснення господарських контрагент позивача ТОВ "Газпрофі" перебувало в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб.

В акті перевірки та в судовому засіданні контролюючим органом не ставиться під сумнів факт реального здійснення господарських операцій по отриманню природного газу від ТОВ "Газпрофі" до ТОВ "Червоне-Продсервіс".

Згідно п.138.2 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Посилання в акті перевірки на те, що акт передачі-приймання природного газу не є первинним документом, так як в ньому відсутні дані про договір, на підставі якого здійснювалось постачання газу, не розшифровано підпис особи, що здійснювала передачу газу з боку TOB "Газпрофі", а також відсутні будь-які підписи чи інші відмітки про його отримання з боку TOB "Червоне-Продсервіс" не відповідає дійсності, так як з оглянутих в судовому засіданні накладних встановлено, що в них зазначено всі необхідні реквізити згідно вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в тому числі є посилання договір №29-ПР від 16.03.2011 року, підписи осіб ТОВ "Червоне-Продсервіс".

Згідно із ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 4 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в України", встановлено превалювання сутності над формою, тобто, операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність включення підприємством відповідних сум до складу валових витрат в матеріалах справи не міститься та відповідачем не надано, а згідно ч.2 ст.71 КАС України саме на ДПІ в Андрушівському районі покладено обов'язок по доведенню правомірності прийнятого ним рішення.

Таким чином, підприємство не порушувало вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а нарахування податкових зобов'язань є неправомірним.

Щодо господарських операцій позивача і контрагента TOB "Дніпро-Сервіс-Плюс", то в акті перевірки зазначено, що у видаткових накладних немає будь-яких підписів чи інших відміток про отримання придбаної меляси з боку TOB "Червоне-Продсервіс", що на думку податкового органу, позбавляє позивача можливості відносити понесені витрати до складу валових витрат.

Між TOB "Дніпро-Сервіс-Плюс" (постачальник) та TOB "Червоне-Продсервіс" (одержувач) укладений договір на постачання меляси, що не оспорюється податковою інспекцією. Згідно довідки TOB "Червоне-Продсервіс" та протоколу обшуку від 24.10.2011 року, зазначений договір був вилучений.

На виконання умов даного договору постачальником виписувались видаткові накладні та податкові накладні (а.с.119-127; 191-199 т.1).

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.70-83 т.2).

В акті перевірки не ставиться під сумнів факт реальності здійснення поставки меляси від продавця до покупця (позивача).

Згідно п.138.2 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Посилання в акті перевірки на те, що в накладних відсутній підпис чи інші відмітки про отримання зазначеної меляси не відповідає дійсності, так як з оглянутих в судовому засіданні накладних встановлено, що в них зазначено всі необхідні реквізити згідно вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в тому числі і підпис осіб ТОВ "Червоне-Продсервіс"

Згідно із ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 4 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в України", встановлено превалювання сутності над формою, тобто, операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність включення підприємством відповідних сум до складу валових витрат в матеріалах справи не міститься та відповідачем не надано, а згідно ч.2 ст.71 КАС України саме на ДПІ в Андрушівському районі покладено обов'язок по доведенню правомірності прийнятого ним рішення.

Крім того, перевіряючі інспектори в акті посилаються на неіснуючі правила ведення податкового обліку та недіючий з 01.04.2011 року "Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства", затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.03 №143, однак з 01.04.2011 року діє "Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства", затверджений Наказом ДПА України від 28.02.2011р. №114.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про неправомірне донарахування податковим органом податкових зобов'язань щодо господарських операцій позивача і ТОВ "Дніпро-Сервіс-Плюс".

Щодо господарських операцій позивача і ТОВ ТВК "СВК", то в акті перевірки (а.с.36-37 т.1) зазначено, що у зв'язку із відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних на поставку патоки у липні, серпні та вересні 2011 року, позивач не мав права відносити витрати на їх купівлю до складу валових витрат.

Судом встановлено, що між TOB ТВК "СВК" (постачальник) та TOB "Червоне-Продсервіс" (одержувач) укладений договір на постачання сировини, що не оспорюється податковою інспекцією. Згідно довідки TOB "Червоне-Продсервіс" та протоколу обшуку від 24.10.2011 року, зазначений договір був вилучений.

На виконання умов даного договору постачальником виписувались видаткові накладні та податкові накладні (а.с.90-118; 202-243 т.1).

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.244-250 т.1, 1-69 т.2).

В акті перевірки не ставиться під сумнів факт реальності здійснення поставки сировини від продавця до покупця (позивача).

Згідно п.138.2 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Статтею 4 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні", встановлено превалювання сутності над формою, тобто, операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Позивачем до заперечень на акт перевірки в податковий орган було подано товарно-транспортні накладні щодо транспортування ТМЦ від ТОВ ТВК "СВК" до позивача (а.с.59-61 т.1), однак, в порушення вимог ст.44 ПКУ, ТТН не були взяті до уваги при визначенні податкових зобов'язань.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про неправомірне донарахування податковим органом податкових зобов'язань щодо господарських операцій позивача і ТОВ ТВК "СВК" .

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000372301 від 27.12.2011 року, яким позивачу нарахували податкові зобов'язання по податку на додану вартість.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України підприємство зайво віднесло до податкового кредиту 845722 грн. ПДВ по операціях з переробки давальницької сировини ДП «Червоненським заводом продтоварів» (а.с.44 т.1). Такий висновок податковий орган зробив на підставі того, що в податкових накладних, виписаних ДП «Червоненським заводом продтоварів» не зазначено опис (номенклатура) товарів та їх кількість, обсяг та не зазначена ціна постачання без урахування податку.

Судом встановлено, що між ДП "Червоненський завод продтоварів" та TOB "Червоне-Продсервіс" (одержувач) укладений договір №2/1-11 від 15.02.2007 року про надання послуг по переробці згідно (ТУ У 24.3-00374663-002:2005) "Розчинник органічний універсальний" та засіб мийний "Лоск-К" (ТУ У 245-00374663-002:2005).

На виконання умов даного договору постачальником надавались послуги по переробці сировини і виписувались видаткові накладні та податкові накладні (а.с. 116-190 т.1).

В акті перевірки не ставиться під сумнів факт реальності здійснення господарських операцій між контрагентами.

Відповідно до ст.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п.187.9 ст.187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Відповідно до пп.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 4 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні", встановлено превалювання сутності над формою, тобто, операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З оглянутих податкових накладних встановлено, що в податкових накладних зазначено всі необхідні реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в тому числі в графі номенклатура постачання товарів зазначено : " за переробку давальницької сировини згідно договору" та зазначена ціна постачання.

Крім того, позивачем до заперечень на акт перевірки в податковий орган було подано належним чином оформлені податкові накладні, виписані ДП «Червоненським заводом продтоварів» (а.с.59-61 т.1), однак, в порушення вимог ст.44 ПКУ, первинні документи не були взяті до уваги при визначенні податкових зобов'язань.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПКУ, у разі якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про неправомірне донарахування податковим органом податкових зобов'язань щодо господарських операцій позивача і ДП «Червоненським заводом продтоварів» .

В акті перевірки зазначено, що позивачем завищено суму податкового кредиту по господарських операціях з контрагентами: ТОВ "Газпрофі", ТОВ "Дніпро-Сервіс-Плюс", ТОВ "Гарант Експрес", ТОВ ТВК "СВК" (а.с. 44-51 т.1).

Підставами для таких висновків контролюючого органу стали ті ж фактичні обставини, що викладені в акті перевірки при дослідженні правомірності формування позивачем складу валових витрат.