Рішення № 25966017, 06.09.2012, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-1500/11

Провадження №2/408/202/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" вересня 2012 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі:

головуючого Свистунова О. В.

при секретарі Кузьміна Н. В., за участю:

представника позивача Веркалець С. Д.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті за опалення та гаряче водопостачання, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворожтепломережа", уточнивши звернулось із зазначеним позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті за опалення та гаряче водопостачання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, в уточненій редакції, представник позивача, яка діє на підставі довіреності, посилається на ті обставини, що позивач, виконуючи свої обов'язки, згідно до специфікації своєї виробничої діяльності, здійснює постачання теплової енергії відповідачам, у вигляді опалення та гарячого водопостачання, але відповідачі у порушення вимог ст.ст. 67,68,162 ЖК України, ст.. 20,32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», оплату за отримані послуги, згідно особового рахунку та встановлених тарифів не здійснюють, в результаті чого, за період з 01.10.2008 року по 01.06.2011 року виникла заборгованість в розмірі 4 736,84 грн. Попередньо позивач звертався до суду з заявою про видачу судового наказу, який за заявою боржника було скасовано 10.01.2010 року. У зв'язку з чим, представник позивача вважає, що підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по оплаті за опалення та гаряче водопостачання, яка утворилась перед підприємством за вищевказаний період в сумі 4 736 грн. грн. 84 коп. Крім того, представник позивача вважає, що з відповідачів підлягають стягненню на користь держави і судові витрати, які представник позивача і просить стягнути з відповідачів солідарно.

У судовому засіданні представник позивача, яка діє на підставі довіреності, Веркалець С.Д. позовні вимоги в уточненому вигляді підтримала, та просила суд задовольнити їх у повному обсязі. А саме, стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача нараховану суму заборгованості за період з 01.10.2008 року по 01.06.2011 року в розмірі 4 736,84 грн. та судові витрати на користь держави..

Представник відповідачів, адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності та договору про надання юридичних послуг, у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог у повному обсязі. Зауважив щодо безпідставності заявлених вимог до його довірителів, в обґрунтування своїх заперечень було надано пояснення та долучено докази.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, належним чином сповіщені по день та час розгляду справи до суду не з»явились, причини своєї неявки суду не повідомили. Відповідачка ОСОБА_4 надала на адресу суду письмову заяву, згідно до якої просила розглядати справу за її відсутності, за участю її представника.

Вислухавши сторони: представника позивача, представника відповідачів, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1

У відповідності до наданих в якості доказів: Свідоцтва про право власності на житло № Дз 420 від 12.06.2007 року виданого органом приватизації УЖКГ Криворізької міської Ради народних депутатів та Витягу з реєстру про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 26.03.2008 року (а.с.23,24) власниками вищевказаної житлової квартири є ОСОБА_3, а також члени його сім'ї: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Форма власності визначена, як приватна спільна часткова, по ? частині кожного із співвласників. Згідно копії особового рахунку № НОМЕР_1 власником зазначений ОСОБА_3 , а також зазначені інші члени його сім»ї зареєстровані також у спірному приміщенні (а.с.2).Відповідно до проведених позивачем звірки боргу за особовим рахунком відповідачів станом на 01.06.2011 року заборгованість відповідачів за період з 01.10.2008 року по 01.06.2011 року склала 4 736,84 грн. (а. с.3,61).

Також судом було встановлено, що протягом зазначеного періоду часу плата за послуги з теплопостачання відповідачами не здійснювалась в повній мірі, при цьому зазначену обставину сторона відповідачів не оспорювала, але вказували на відсутність надання позивачем протягом такого періоду послуг з теплопостачання.

В силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»централізоване опалення відноситься до складу комунальних послуг.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

При цьому споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. На підставі ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законодавством.

Представник відповідачів - ОСОБА_2 позовні вимоги не підтримав, мотивуючи тим, що позивачем не правильно визначено круг осіб у справі, вважає, що оскільки власниками спірної квартири є не тільки відповідачі зазначені у позові, а і інші особи, на його думку вимоги в такому вигляді безпідставно заявлені до вказаних осіб. Крім того вважає, що відключення квартири його довірителів дійсно відбулось ще у липні 2008 року і було проведено згідно законодавства, а крім того зазначив, що між сторонами були відсутні договірні відносини.

Суд вважає наступне, так, у відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України, позивач скориставшись своїм правом звернувся до суду із зазначеними вимогами, уточнивши їх, саме до визначених ним відповідачів. В обґрунтування надав докази: Свідоцтво про право власності на житло № Дз 420 від 12.06.2007 року видане органом приватизації УЖКГ Криворізької міської Ради народних депутатів та Витяг з реєстру про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 26.03.2008 року (а.с.23,24), якими підтверджують статус зазначених осіб, як власників житлової квартири і які саме є власниками в рівних долях. Крім того, як вбачається з наданих суду доказів - копії особового рахунку (а.с.2), а також вищезазначеного Свідоцтва про право власності на житло № Дз 420 від 12.06.2007 року співвласниками житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 є саме члени сім»ї і всі вони є власниками по ? частині. Крім того, співвласники вищевказаної квартири є діти відповідачів у справі і на час звернення позивача до суду були неповнолітніми. Дані факти також підтверджені матеріалами справи. У відповідності до норм СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної

власності. Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без

спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про

збереження та використання майна дитини в її інтересах. Крім того, в ході розгляду справи, суд неодноразово роз»ясніючи вимоги ст.. 10, 60, ЦПК України також ставив перед сторонами питання щодо можливості реалізації ними прав у відповідності до вимог ст. 33, 35 ЦПК України, оскільки у відповідності з вимогами ст.. 33 ЦПК України суд позбавлений самостійного права на здійснення такої процесуальної дії, однак сторони, кожний окремо, відмовились проти заявлення клопотань у відповідності до їх прав передбачених цивільно-процесуальним законодавством України. Враховуючи зазначене, а також межі заявлених вимог, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заперечень представника відповідачів із зазначених підстав.

Крім того, суд вважає, що посилання представника відповідача на те, що між сторонами не укладено договір про надання послуг, не заслуговують на увагу, оскільки, фактично послуги з опалення підприємством надавалися. Доводи представника відповідачів про те, що у його довірителів відсутні зобов'язання по оплаті боргу по постачанню теплової енергії, оскільки між ними та позивачем відсутні договірні відносини, не є підставою для відмови у задоволенні рішення в цій частині та відмови у позові про стягнення боргу, виходячи з наступного.

Згідно статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо), тобто послуги централізованого опалення, які надає позивач віднесені до житлово-комунальних.

Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця(постачальника) житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця

(постачальника) - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

Крім того, договірні відносини сторін фактично існують, оскільки, послуги з теплопостачання КПТМ «Криворіжтепломережа» у квартиру, в якій проживають відповідачі надає, а ті в свою чергу користується цими послугами, що підтверджується відкритим особовим рахунком на власника. Між сторонами не було укладено договір про надання послуг з теплопостачання, але він відповідно до частини 2 статті 205 ЦК України вважається укладеним з моменту надання виконавцем та прийняття замовником послуг. Отже, суд вважає, що відсутність договору на надання послуг з теплопостачання сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати таких послуг.

Належні докази того, що відповідач не отримує послуги з теплопостачання або що такі послуги є неякісними в матеріалах справи відсутні, до того ж відповідачами здійснювались певні розрахунки впродовж спірного періоду, які враховані при проведенні розрахунку боргу (а.с.61). Крім того, надані суду в якості доказу фототаблиці, суд вважає не належними доказами у даній справі.

Відповідно до абз. 3 п. 9 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N1497 від 30.12.1997 (в редакції, яка діяла на момент відмови відповідачів від послуг КПТМ «Криворіжтепломережа»з теплопостачання), у разі відмови споживача від користування послугами з водо-, теплопостачання та водовідведення він має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж. Одночасно згідно п.п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N630 (далі - Правил), чинних на момент визначення періоду заборгованості, що стягується, та на момент звернення КПТМ «Криворіжтепломережа» з даним позовом, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пп. 9 п. 29 Правил).

Представник позивача стверджує, що відповідачі у справі отримували послуги з постачання теплової енергії, але не проводили по них своєчасно та в повному обсязі оплату, внаслідок чого, утворилася заборгованість за період з 01.10.2008 року по 01.06.2011 року.

Як встановлено у судовому засіданні , основний спір, який виник між сторонами стосується оплати за надані відповідачеві послуги по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню.

Відповідачі в особі їх представника вважають, що вони не повинні здійснювати оплату за вищеназвані послуги, оскільки з 2008 року року, у зв"язку із встановленням в належній їм житловій квартирі індивідуального опалення, не отримують їх.

В якості доказу в обґрунтування своїх заперечень стороною відповідачів були надані суду витяг із протоколу засідання комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання від 30.08.2009 року за № 26 (а.с.40) відповідно до якого відповідачам було надано погодження на влаштування індивідуального опалення квартири за адресою: пл..Домнобудівників, 6/59. Акт- припис №6 від 10.07.2008 року (а.с.27). Технічні умови для розробки проекту додаткового індивідуального опалення .. № 5292 від 12.10.2009 року отримані відповідачем 21.01.2010 року (а.с. 41) та Проект розрахунку теплового навантаження на опалення приміщень квартири розташованої за адресою: пл..Домнобудівників, 6/59 (а..33-39).

Як вбачається з пояснень представника відповідачів та наданої в якості доказу скарги відповідача ОСОБА_3 від 28.10.2009 року, з якою він звертався на адресу директора КПТМ (а.с.29), що після отримання у липні 2008 року акту-предписання КПТМ та усних роз»ясень представника КПТМ, особу якого не зазначено, ОСОБА_3 здійснив демонтаж обігрівальних радіаторів в своїй квартирі. Однак, коли усі роботи по демонтажу було закінчено, у жовтні 2008 року він отримав відмову від позивача (хоча не зрозуміло з яких підстав). На неодноразові його звернення до позивача щодо зняття з його квартири теплового навантаження та нарахування - також отримував відмови.

Тобто, судом встановлено, що відповідач самостійно, без наданого дозволу, погодження здійснив в належній йому квартирі переобладнання системи опалення та гарячого водопостачання. У справі відсутні також данні щодо здійснення від'єднання за допомогою спеціалізованих організацій. Крім того, суду не було надано Актів про прийнятий в експлуатацію газифікованого об"єкту чи електричного об»єкту - для здійснення альтернативного опалення в квартирі відповідача та відповідного лічильника. Не було надано укладеного окремого договору на надання послуг з відповідними постачальними організаціями.

В свою чергу представником позивача надані суду докази у підтвердження постачання до будинку позивача теплової енергії та відповідні акти між КПТМ та КП ЖЕО №8 про увімкнення опалення та його вимкнення за спірний період (а.с.63,64,65,66,67,68), в тому числі і в будинку відповідачів.

Вирішуючи спір щодо правильності нарахування відповідачам оплати за послуги з теплопостачання, суд виходить із наступного.

Суд вважає, що відповідачами при влаштуванні індивідуального опалення в своїй квартирі не були виконані у повному обсязі вимоги діючого законодавства. Судом не дається правова оцінка правомірності дій відповідачів, чи виданих документів, оскільки у даному процесі не ставиться питання щодо їх законності, видачі та оформлення, між тим, суд зазначає, що ОСОБА_3 не здійснив всі необхідні дії для законного та правомірного користування встановленим у його квартирі автономним опаленням.

Так, згідно із п.2.5, 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року № 4, відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника квартири або уповноваженої ними особи. По закінченні робіт складається акт про відключення квартири від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта, на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Між тим, відповідач не виконав у повному обсязі вимоги законодавства та наданих йому технічних умов, після виконання робіт по влаштуванню автономного опалення не ініціював складання акту про відключення квартири від системи централізованого опалення за участю КПТМ та власника будинку, не подав його на затвердження комісії, тобто не ввів на законних підставах в експлуатацію систему індивідуального автономного опалення.

Отже, заперечення його представника в частині відсутності у нього обов"язку сплачувати за нараховані послуги теплопостачання не обґрунтовані та не доведені. Відповідачем не ініціювалось створення комісій для встановлення та складення відповідних актів у підтвердження його тверджень про відсутність у його квартирі постачання теплоенергії. Відповідач не звертався до суду, як із зустрічними вимогами в даному проваджені так і окремими вимогами із спірних питань до позивача.

Суд вважає, що відповідачі в обґрунтування своїх заперечень на підставі вимог ст.60 ЦПК України не довели свої заперечення. Крім того, відповідачі, в особі їх представника, заперечуючи проти позовних вимог не звернулись до суду із зустрічними вимогами, а тому, згідно із ст.ст. 64,67,68,162 Житлового Кодексу України, ст.ст.20,32 Закону України „ Про житлово- комунальні послуги" зобов"язані сплатити заборгованість за надані їм комунальні послуги.

Крім того, ст.ст. 64, 67,68, 162 ЖК України встановлено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

В даному випадку Тарифи на теплову енергію, встановлені рішеннями виконавчого комітету Криворізької міської ради «Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання в м. Кривому Розі» № 884 від 24.10.2000 року; №630 від 14.11.2003 року; № 369 від 13.07.2005 року; № 554 від 28.08.2006 року; № 53 від 17.01.2008 року; № 584 від 13.08.2008 року.

Наймач (власник) зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР. З аналізу зазначених норм вбачається, що у випадках, коли житлове приміщення належить особі, в тому числі і на праві приватної власності, вона є відповідальною за виконання своєчасної та в повному обсязі сплати вартості комунальних послуг. Саме повнолітні члени сім»ї несуть солідарну з наймачем матеріальну відповідальність за зобов»язаннями, що випливають із договору. Згідно ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Враховучи вищезазначене, суд перевіривши правильність розрахунків та період нарахування, враховуючи попереднє звернення позивача до суду із зазначеного питання в порядку наказного провадження, вважає, що відповідачі у справі зобов"язані саме в солідарному порядку сплатити позивачу заборгованість за надані їм комунальні послуги за період з 01.10.2008 року по 01.06.2011 року в розмірі 4 736,84 грн.

Крім того, з відповідачів у справі, в солідарному порядку, на підставі ст.88 ЦПК України та вимог Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 188,20 грн.

Керуючись ст.ст. 64, 67,68,162 Житлового Кодексу України, ст.ст.20,32 Закону України „ Про житлово- комунальні послуги", Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року № 4, ст.ст.2,3,10, 11, 60, 82 , 212, 215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті за опалення та гаряче водопостачання - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (інн НОМЕР_2), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворожтепломережа" (р/р 2603412312245 в ДФ ВАТ АБ «Укргазбанк» у м. Кривому Розі МФО 305448, ОКПО 03342184) заборгованість по оплаті за теплову енергію за період з 01.10.2008 року по 01.06.2011 року в сумі 4 736 грн. 84 коп. / чотири тисячі сімсот тридцять шість гривень 84 коп. /.

Стягнути з солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (інн НОМЕР_2), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір - 188 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення набуває чинності через десять днів, якщо протягом зазначеного строку апеляційну скаргу не буде подано.

Суддя: О. В. Свистунова