Ухвала суду № 25965287, 07.09.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2012 року справа №2а/1270/5014/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року по справі № 2а/1270/5014/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віскор» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2012 року № 0000102220 та № 0000112220,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 27.06.2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2012 року № 0000102220 та № 0000112220, відповідно до яких позивачу була збільшена сума грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 57145,00 грн. та встановлені штрафні санкції в розмірі 14286,25 грн, а також збільшена сума грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 4030, 00 грн. та встановлені штрафні санкції в розмірі 1,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.06.2012 року № 0000102220, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Віскор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71431,25 грн..

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.06.2012 року № 0000112220, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Віскор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4031,00 грн..

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відому в задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів розглядає дану справу за вимогами ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віскор» є юридичною особою, зареєстровано Перевальською районною державною адміністрацією 25.02.1997 року за № 13731070007000251, перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м.Луганську та є платником податку на додану вартість.

Відповідач - Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

В період з 06.03.2012 року по 14.03.2012 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Віскор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток, з податку на додану вартість, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої 23.03.2012 року було складено акт № 328/23/24206657(а.с.11-51).

На підставі зазначеного акту перевірки Ленінською МДПІ у м. Луганську ДПС було винесено податкові повідомлення-рішення від 07.06.2012 року № 0000102220, яким ТОВ «Віскор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71431,25 грн. (а.с.9); № 0000112220, яким ТОВ «Віскор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4031, 00 грн. (а.с.10).

З матеріалів справи вбачаєтьтся, що підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача окрім постанови слідчого слідчої групи Генеральної прокуратури України від 03.02.2012 року, призначеної в рамках кримінальної справи № 49-3337 та постанови старшого слідчого прокуратури Кам'янобрідського району м.Луганська, призначеної в рамках кримінальної справи № 37/12/9021, є отримання податковим органом від Алчевської ОДПІ акту від 28.02.2012 року № 509/236-37156752 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Інвест Пром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період 01.12.2010 року по 30.09.2011 року, та акту ДПІ у Подільському районі м.Києва від 20.09.2011 року № 352/23-618/35017678 про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року.

Зі змісту зхахзначених актів перевірок вбачається, що ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс» та ПП «Інвест Пром» мали взаємовідносини з ТОВ «Віскор». За висновків зазначених вище актів контрагентами позивача було завищено ПДВ за перевіряємі періоди. Такі висновки вмотивовані тим, що в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) контрагентами - постачальниками своїм замовникам, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Таким чином в актах перевірок контрагентів позивача зроблено висновки про нікчемність угод між перевіряємими підприємствами та їх контрагентами.

Відповідно до ст.13 Декрету КМУ від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При здійсненні операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та визначених законом цінних паперів, крім набутих у випадках, визначених пунктом «з» статті 5 цього Декрету, оподатковуваним доходом громадянина, у тому числі зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності, вважається прибуток, тобто різниця між доходом, отриманим від продажу таких корпоративних прав та цінних паперів протягом звітного року, та документально підтвердженими витратами на їх придбання, понесеними громадянином протягом звітного року або попередніх звітному років. Облік фінансових результатів операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів ведеться у порядку, встановленому пунктом 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Прибуток, отриманий громадянином від операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів, обчислений за результатами звітного року, включається до складу його сукупного річного оподатковуваного доходу.

Відповідно до п. 1.6, п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року, та був чинним на час виконання спірних господарських операцій у 2010 році) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, абз. 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Умовою правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту є придбання ним товарів або послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Метою укладання таких угод повинно бути настання реальних наслідків з придбання товарів або послуг.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За приписами пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу» (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Тобто, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 рокук за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»: податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та контрагентами - ПП «Інвест Пром», ТОВ «Бізнес-Сервіс А-Плюс» укладені договори про купівлю-продаж та поставки продукції (а.с. 54, 160).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення (а.с. 55-132).

З оскаржуваної постанови суду вбачається, що в ході судового рзгляду судом першої інстанції встановлено, що під час проведення перевірки позивача Ленінською МДПІ у м.Луганську взагалі не було використано первинну документацію. Вказане підтверджується актом ТОВ «Віскор», в якому не міститься жодного посилання на дослідження податковим органом первинної документації щодо підтвердження здійснення господарської діяльності за перевіряємий період. Апелянт не спростовує зазначеної обставини в апеляційній скарзі.

Посилання апелянта на ту обставину, що під час проведення перевірки позивачем не було надано податковому органу документів, які підтверджують здійснення транспортних перевезень товарів, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки на даний час законодавством України не встановлено обов'язкової форми документа в вигляді товарно-транспортної накладної.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами підтверджено реальність господарських операцій з вказаними контрагентами.

Доказів того, що отримані від перелічених контрагентів податкові накладні, використанні для формування податкового кредиту за перевіряємий період, оформлені неналежним чином, апелянтом не надано.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби по даній справі не доведено правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 07.06.2012 року № 0000102220 та № 0000112220.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року по справі № 2а/1270/5014/2012 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року по справі № 2а/1270/5014/2012 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А. Блохін