Постанова № 25964640, 05.09.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 року Справа № 5019/857/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Юрчук М.І. ,

судді Крейбух О.Г.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

позивача: Смоленська А.В. (довіреність № 49 від 16 липня 2012 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" на рішення господарського суду Рівненської області від 03 липня 2012 року р. у справі №5019/857/12 (суддя Горплюк А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів"

про стягнення 261 315 грн. 14 коп..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" (надалі -Позивач) звернулось в господарський суд Рівненської області з позовною заявою (а.с. 2-5) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" (надалі -Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 235 050 грн. 00 коп., інфляційних витрат в розмірі 14 689 грн. 71 коп. та річних в розмірі 11 575 грн. 43 коп..

Рішенням господарського суду Рівненської області від 3 липня 2012 року (а.с. 67-69) з підстав, вказаних у даному рішенні, позов задоволено.

Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 235 050 грн. 00 коп. заборгованості, 11 575 грн. 43 коп. річних, інфляційних в сумі 14 689 грн. 71 коп., та 5 226 грн. 30 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 80-82) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 3 липня 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, вказаних у даній апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 91-93), в якому з підстав, висвітлених у відзиві на апеляційну скаргу, просить відмовити Відповідачу в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду Рівненської області від 3 липня 2012 року без змін.

Голова Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 4 вересня 2012 року вніс зміни до складу колегії суддів в зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи № 5019/662/12 судді Філіпової Т.Л. та відповідно до затверджених складів колегій, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Юрчук М.І., судді Крейбух О.Г.

В судове засідання від 5 вересня 2012 року представник Відповідача не з'явився. Про дату, час і місце судового розгляду Відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції адресату (а.с. 89).

Водночас, 4 вересня 2012 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання Відповідача (а.с. 105) в якому з підстав, висвітлених в даному клопотанні, Відповідач просив суд відкласти розгляд справи даної справи на іншу дату.

Дослідивши дане клопотання Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що воно не підлягає до задоволення, оскільки: до даного клопотання не додано жодного доказу, яким би підтверджувалося, реальність перебування представника Відповідача у відрядженні; Господарським процесуальним кодексом України необмежено кількість представників, котрі можуть представляти юридичну особу.

Враховуючи усе вищевказане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача.

В судовому засіданні від 5 вересня 2012 року представник Позивача підтримав доводи, висвітлені у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 15 вересня 2010 року між Позивачем та Приватним підприємством "Моріон-Агро" було укладено договір № 2612/007353 (надалі - Договір; а.с. 9-11), відповідно до умова якого Позивач зобов'язався передати, а Приватне підприємство "Моріон-Агро" зобов'язався прийняти та оплатити вартість товару - продукти хімічного виробництва (добрива).

Колегія суду зауважує, що правонаступником Приватного підприємства "Моріон-Агро" є Відповідач, що підтверджується його Статутом, зареєстрованим 3 березня 2012 року за № 159110500070000472 (а.с. 21-33).

Зокрема пунктом 1.2 Статуту Відповідача зазначено, що Відповідач є правонаступником всіх прав та обов'язків Приватного підприємства "Моріон-Агро".

Пунктом 1.3 Договору визначено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, пакуванням визначаються Специфікаціями, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Згідно пункту 3.2 Договору, поставка Позивачем кожної партії товару відбувається в термін, що вказується в специфікації на кожну окрему партію товару.

Пунктами 5.1 та 5.2 Договору передбачено, що форма оплати за товар зазначається у відповідній специфікації. Порядок оплати - перерахування Відповідачем безготівкових коштів на банківський розрахунковий рахунок Позивача, якщо інші умови оплати не передбаченні Специфікацією.

15 вересня 2010 року між Позивачем та Відповідачем відповідно до Договору було укладено додаток № 1 до Договору - специфікацію (а.с. 12; надалі-Специфікація), згідно із якою Позивач зобов'язався в строк до 10 жовтня 2010 року поставити тукосуміш N07P19K29+S06 в кількості 62 тонни, загальною вартістю 233 169 грн. 60 коп., а Відповідач зобов'язався оплатити повну вартість товару в строк до 5 жовтня 2010 року.

В силу дії абзацу 2 пункту 4 Специфікації визначено, що строк поставки Товару: до 10 жовтня 2010 року; якщо Відповідач порушить умови оплати визначені в пункті 3 даного додатку, строк поставки Товару автоматично пролонговується на строк затримки оплати, але не менше ніж на 10 робочих днів.

З огляду на те, що Відповідач не здійснив передоплату до 5 жовтня 2010 року Відповідач притримав поставку товару.

15 жовтня 2010 року Відповідач видав Друзюку Віталію Петровичу довіреність № 29 (а.с. 14) на отримання від Позивача тукосуміші, обумовленої у Специфікації. Дана довіреність дійсна до 25 жовтня 2010 року.

15 жовтня 2010 року представник Відповідача за вищевказаною довіреністю отримав від Позивача по Договору та Специфікації товар на загальну суму 233 169 грн. 60 коп., що підтверджується видатковою накладною № Т-001601/007353 від 15 жовтня 2010 року. В накладній вказано, що поставка здійснена за Договором.

Як вказано вище, кошти за даний товар згідно умов Договору та Специфікації Відповідач мав сплатити до 5 жовтня 2010 року. Відповідно, з 6 жовтня 2010 року у Позивача з'явилося право не лише вимагати сплати основного боргу, але й право нараховувати річні та інфляційні.

Крім того, судом встановлено, що 3 грудня 2010 року Відповідач видав Друзюку В.П. довіреність № 71 (а.с. 16) на отримання від Позивача тукосуміші в кількості 500 кг. Дана довіреність дійсна до 13 грудня 2010 року.

3 грудня 2010 року представник Відповідача за вказаною вище довіреністю отримав від Позивача по Договору тукосуміш в кількості 500 кг. на загальну суму 1 880 грн. 40 коп. В накладній вказано, що даний товар отримано по Договору.

З огляду на те, що Договором не передбачено строк сплати і на дану поставку сторони не уклали відповідну специфікацію Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що у Відповідача виник обов'язок щодо оплати даної поставки після виставлення вимоги.

Також, вимога (а.с. 17) направлена, Відповідачу 12 травня 2012 року, що підтверджується описом та поштовою квитанцією (а.с. 18).

Враховуючи усе вищевказане у Відповідача перед Позивачем існує заборгованість із оплати вартості товарів поставлених по Договору в сумі 235 050 грн. 00 коп..

Колегія суду зауважує, що а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції, Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

В силу дії статті 509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України: одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України: договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України: кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до 610 Цивільного кодексу України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу дії статті 612 Цивільного кодексу України: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 59 Господарського кодексу України та статті 104 Цивільного кодексу України до правонаступника переходять усі права та обов'язки припиненої юридичної особи.

Що ж до доводів апеляційної скарги, то апеляційний господарський суд констатує, що дані доводи не підтверджуються наявними у справі матеріалами та не відповідають реальним обставинам справи, а тому до уваги судом не беруться.

Враховуючи вищевказане, колегія суду приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача про стягнення заборгованості 235 050 грн. 00 коп. є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому суд апеляційної інстанції залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.

Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми Позивачем було нараховано до стягнення з Відповідача інфляційні у розмірі 14 689 грн. 71 коп. та річних в сумі 11 575 грн. 45 коп.. При цьому нарахування здійснено лише на поставку, обумовлену Специфікацією.

Колегія суду, здійснивши перерахунок інфляційних і трьох процентів річних, погоджується з вірністю цих розрахунків та приходить до висновку про правомірність нарахування та стягнення з Відповідача 14 689 грн. 71 коп. інфляційних та річних в розмірі 11 575 грн. 43 коп. Враховуючи вищевказане суд залишає без змін рішення місцевого господарського суду в частині стягнення інфляційних та річних.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача-без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 03.07.12 р. у справі № 5019/857/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

4.Справу № 5019/857/12 повернути на адресу господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.