Постанова № 25964593, 03.09.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.12 Справа № 5008/283/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Марка Р.І.

суддів Желіка М.Б.

Малех І.Б.

при секретарі судового засідання Самолюк У.

за участю представників сторін:

від позивача: Васильєв А.А.;

від відповідача: не з'явились;

розглянув матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (№ б/н від 06.07.2012 року)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2012 р. (суддя Івашкович І.В.)

у справі № 5008/283/2012

за позовом ВАТ "Ужгородський турбогаз", м.Ужгород

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Ужгород

про розірвання договору оренди, усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями та стягнення 97 362,72 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2012 р. у справі № 5008/283/2012 позов ВАТ "Ужгородський турбогаз" (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) задоволено. З фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ВАТ „Ужгородський Турбогаз" стягнуто 97 362,72 грн., з яких 92 829,28 грн. основний борг, 3572,16 грн. пеня, 961,28 грн. 3% річних та 3020,25 грн. у відшкодування судових витрат. Розірвано договір №43 від 25.05.2001, укладений між ВАТ „Ужгородський Турбогаз", м. Ужгород (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, м. Ужгород (Орендар). Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 зобов'язано звільнити шляхом передачі ВАТ "Ужгородський Турбогаз" за актом приймання-передачі нежитлові приміщення загальною площею 192,7 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та є предметом договору №43 від 25.05.2001р., укладеного між ВАТ „Ужгородський Турбогаз", м. Ужгород (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, м. Ужгород (Орендар).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог позивача, їх відповідністю вимогам законодавства, зокрема тим, що відповідач в порушення умов договору оренди нежитлового приміщення свої зобов'язання по сплаті орендної плати не виконував. Відтак, на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 92 829,28 грн., яка підлягає стягненню в примусовому порядку з нарахуванням 3% річних та пені за весь час прострочення платежу. В частині розірвання договору та звільнення відповідачем орендованих приміщень рішення суду першої інстанції мотивоване тим, зокрема, що відповідачем протягом тривалого періоду (з травня 2011р. по травень 2012р.) договірні зобов'язання в частині сплати орендної плати систематично не виконувалися, що є істотним порушенням умов договору, а отже наявні передбачені законом підстави для розірвання договору № 43 від 25.05.2001 року на вимогу орендодавця (позивача). Відтак, з урахуванням правомірності вимог позивача про розірвання договору оренди №43 від 25.05.2001р., суд дійшов висновку про правомірність вимоги щодо зобов'язання відповідача звільнити орендовані приміщення зі складанням акту приймання-передачі.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору оренди та звільнення відповідачем орендованих ним приміщень відмовити повністю. Позов в частині стягнення боргу по орендній платі задоволити частково. Розстрочити виконання рішення суду строком на шість місяців.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2012 р. у справі № 5008/283/2012 залишити без змін з підстав його правомірності та обґрунтованості.

Розпорядженням голови суду від 03.09.2012р. в склад судової колегії внесено зміни, замість суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б., які перебувають у відпустці, введено суддів Желіка М.Б. та Малех І.Б.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та висловив свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Скаржник в засідання суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія вирішила розглядати справу без участі представника скаржника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 25.05.2001 року між сторонами у справі було укладено договір №43, відповідно до умов якого Орендодавець (позивач) передає в оренду Орендареві (відповідач) нежилі приміщення загальною площею 627,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 строком на 5 років з дня підписання договору з правом викупу (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.3 договору приміщення передається в оренду згідно акта, підписаного сторонами.

На виконання вказаного договору сторонами підписано акт прийому-передачі від 01.07.2001 (додаток №1 до договору №43 від 25.05.2001р.), згідно з яким позивач передав відповідачу нежитлові приміщення площею 627,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з пунктом 2.1 договору орендар зобов'язується сплачувати орендну плату щомісячно в розмірі 1800,24 грн., в т.ч. ПДВ 300,04 грн. за 5 днів до початку місяця платіжним дорученням без попереднього виставлення рахунку.

За приписами пункту 6.3 договору зміни та доповнення до даного договору вносяться по узгодженню обома сторонами і мають силу в письмовій формі і підписані обома сторонами.

У відповідності до додатку №2 від 14.02.2003 р. до договору №43 від 25.05.2001 сторони домовилися про те, що позивач передає, а відповідач приймає додатково в оренду нежилі приміщення за адресою орендованого об"єкту оренди площею 50,07 кв.м., загальна орендована площа за цією угодою становить 677,77 кв.м., а орендна плата становить 1943 грн. (рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.12.2011р. по справі №5008/695/2011 визнано недійсною додаткову угоду від 14.02.2003р., оформлену як додаток №2 до договору №43 від 25.05.2001р.; постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2012р., яку залишено в силі постановою ВГСУ від 07.06.12, рішення господарського суду Закарпатської області від 19.12.11 в частині визнання недійсною додаткової угоди від 14.02.2003р., оформленої як додаток №2 до договору №43 від 25.05.2001р., залишено без змін).

Додатковою угодою №3 від 30.12.2003 р. до договору №43 від 25.05.2001 орендар додатково прийняв площу в розмірі 15 кв.м. від 01.01.2004 р. (п. 1 угоди), загальна орендована площа у такому разі становить 692,77 кв.м. (п. 2 угоди), розмір орендної плати за місяць складає 2180 грн., в т.ч. ПДВ 363,33 грн. (п.3 угоди), термін дії договору №43 від 25.05.2001 р. продовжено до 25.05.2014 р. (п. 4 угоди).

Змінами до договору від 01.10.2007 р. сторони узгодили, що базовий розмір орендної плати за використання об"єкта оренди за один місяць оренди становить 17319,25 грн. без ПДВ; з 01.01.2008 р. 19628,48 грн. без ПДВ; з 01.06.2008 - 21360,41 грн., також договір доповнено пунктом 2.4, згідно з яким плата за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру оплати за попередній місяць на індекс інфляції за даними Держкомстату.

Змінами до договору від 01.11.2009 р. сторони домовились про зміну умов договору. Пункт 1.1 договору викладено в наступній редакції - "орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення загальною площею 192,7 кв.м., надалі об'єкт оренди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (план-схема додається) строком до 25.05.2014р". Про передачу Орендарем Орендарю частину нежитлових приміщень загальною площею 500,07 кв.м та залишення у наймі по договору №43 від 25.05.2001р. нежитлових приміщень площею 192,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, сторонами підписано акт прийому-передачі нежитлових приміщень від 01.11.2009р.

Змінами до договору від 01.11.2009р. пункт 2.1 договору № 43 викладено в наступній редакції "базовий розмір орендної плати за використання об'єкта оренди за один місяць становить 5 941,00 грн. без ПДВ. Орендар зобов'язується оплачувати орендну плату за 5 днів до початку наступного місяця без попереднього виставлення рахунку орендодавцем. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавство України".

Відповідно до додаткової угоди від 14.08.11 до договору, зміни до договору від 01.11.2009 року почали діяти з 01.10.2009 року, попередня дата - 01.11.2009 року внесена до договору про внесення змін помилково.

Місцевим господарським судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині внесення орендної плати за період з травня 2011 року по травень 2012 року в останнього перед позивачем утворилася заборгованість, яка, виходячи з базового розміру орендної плати за використання об'єкта оренди за один місяць - 5 941,00 грн. та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, становить 92 829,28 грн., тобто відповідно до чинних на вказаний період умов договору.

Оскільки вимоги позивача в частині стягнення 92829,28 грн. боргу по орендній платі документально підтверджені та обґрунтовані відповідно до закону і умов договору, і не спростовані відповідачем в установленому порядку, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

На підставі п. 5.1 договору та відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивачем на прострочену заборгованість по орендній платі нараховано відповідачу пеню в розмірі 3572,16 грн. за період прострочки з 28.08.2011р. по 23.02.2012р., а на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 3% річних в розмірі 961,28 грн. за період прострочки з 26.08.2011р. по 23.02.2012р. Перевіривши додані розрахунки, місцевим господарським судом визнано правомірними вимоги позивача і в частині стягнення 961,28 грн. 3% річних та 3572,16 грн. пені.

Враховуючи те, що протягом тривалого часу (з травня 2011р. по травень 2012р.) відповідачем договірні зобов'язання в частині сплати орендної плати систематично не виконувалися, що є істотним порушенням умов договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволенні вимог позивача і в частині розірвання договору № 43 від 25.05.2001 та зобов'язання відповідача звільнити займані ним приміщення шляхом їх передачі ВАТ "Ужгородський Турбогаз".

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Згідно вимог ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку в натурі.

У відповідності до положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Крім цього, згідно вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до вимог ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця на односторонню відмову від договору у випадку, якщо наймач не вносить орендну плату протягом трьох місяців підряд. Однак, таке право наймодавця на відмову від договору не є перешкодою для звернення до суду з вимогою про розірвання договору у разі несплати наймачем платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок орендаря повернути майно орендодавцеві за актом приймання-передачі в разі закінчення дії договору передбачений і пунктом 3.4 договору №43 від 25.05.01.

Згідно вимог ч. 1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів та фактичних обставин справи, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність його обов'язку сплачувати орендну плату відповідно до умов, погоджених сторонами в договорі та додаткових угодах до нього.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати орендної плати в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору, у матеріалах справи відсутні, а тому місцевий господарський суд, з врахуванням фактичних обставин справи, правомірно задоволив позовні вимоги ВАТ "Ужгородський турбогаз" в повному обсязі.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність заявленого позову, а тому не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2012 р. у справі № 5008/283/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 05.09.2012р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Малех І.Б.