Рішення № 25964591, 10.09.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2012 р.Справа № 5017/2046/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Заболотна Я.О.,

за участю представників учасників процесу:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача не з'явився,

від третьої особи Польщіна Т.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради, про визнання недійсним договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.07.2012 р.: прийнято позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3; порушено провадження у справі № 5017/2046/2012; залучено Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради (далі -Управління земельних ресурсів) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача; призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 30.07.2012 р.

Згідно із приписами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 30.07.2012 р. оголошено перерву до 10.09.2012 р.

Учасники процесу повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їхніх представників.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні 10.09.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі -ФОП ОСОБА_3 звернулась в господарський суд Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради (далі -ОМР) про визнання недійсним укладеного між сторонами договору від 19.08.2010 р. № 6237 на дольову участь у землекористуванні, вказуючи на те, що оспорюваний правочин суперечить положенням ЗК України та Законам України „Про оренду землі", „Про плату за землю".

ОМР письмовий відзив на позовну заяву не подала, проте усно в судовому засіданні 30.07.2012 р. її представник просила у позові відмовити, зокрема, з підстав чинності рішень органу місцевого самоврядування, якими передбачено укладання угод на дольову участь у землекористуванні.

Управління земельних ресурсів у письмових поясненнях теж просить у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне.

У зв'язку з необхідністю врегулювання правовідносин щодо користування земельною ділянкою для проведення підприємницької та інших видів діяльності ОМР прийнято рішення „Про удосконалення регулювання земельних відносин" від 09.12.1999 р. № 439-ХХІІІ.

Іншим рішенням ОМР від 29.02.2000 р. № 702-ХХІІІ „Про затвердження нової редакції додатку № 1 до рішення Одеської міської ради від 09.12.1999 року № 439-ХХІІІ „Про удосконалення регулювання земельних відносин" введено Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками та за дольову участь у землекористуванні в м. Одесі.

Вирішення у відповідності до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до власних (самоврядних) повноважень міської ради (п.34 ч.1 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні").

Стаття 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" закріплює, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (п.1 ст.59), акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (п.10 ст.59).

Відповідно до ст.73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, договір на дольову участь у землекористуванні від 19.08.2010 р. № 6237 укладено в межах компетенції ОМР, у відповідності до вимог діючого на той час законодавства, на основі вільного волевиявлення сторін, а тому він є дійсним і ФОП ОСОБА_3 як землекористувач повинна виконувати всі його умови.

Також третя особа зазначає, що на момент укладення спірного договору не існувало жодного нормативного акту, який би забороняв органу місцевої влади укладати договори на дольову участь у землекористуванні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, перевіривши обґрунтованість їх доводів, господарський суд встановив таке.

19.08.2010 р. між ОМР (Міська рада) та ФОП ОСОБА_3 (Землекористувач) уклали договір № 6237 на дольову участь у землекористуванні (Договір), згідно умов якого Міська рада на підставі ст.12 ЗК України визначає дольову участь у землекористуванні, а Землекористувач здійснює оплату за користування 277/1000 частки земельної ділянки площею 2194,12 кв.м, що складає 607,77 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до плану земельної ділянки, який додається (п.1.1 Договору). Доля у землекористуванні визначається відповідно до „Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за дольову участь у землекористуванні в м. Одесі", затвердженого рішенням Одеської міської ради № 702-ХХШ від 29.02.2000 р. терміном на 10 років для експлуатації та обслуговування приміщень міні-готелю з перукарнею (п.1.2 Договору).

Плата за долю у землекористуванні (607,77 кв.м) у вигляді орендної плати вноситься Землекористувачем за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяці у розмірі - 23230,82 грн. на рік... (п.2.1 Договору). Розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін у відповідності до протоколу узгодження від 17.08.2010 р. (п.2.1 Договору).

Міська рада зобов'язана: зареєструвати і видати договір на дольову участь у землекористуванні; здійснювати контроль за використанням об'єкту нерухомості (приміщення), що знаходиться на земельній ділянці, відповідно до його цільового призначення; у тримісячний термін з дня звернення Землекористувача розглянути питання про продовження терміну дії Договору (п.3.1 Договору). Землекористувач зобов'язаний: забезпечувати належний санітарний, протипожежний, екологічний стан земельної ділянки, будинків і споруд (їх частин), розташованих на ній і на прилеглій території; оплачувати додаткові витрати по прибиранню й очищенню прилеглої території, забрудненої його виробничою діяльністю; використовувати будинки і споруди (їх частини), що належать Землекористувачу, тільки за цільовим призначенням, зазначеним в п.1.2 цього Договору; своєчасно вносити плату за дольову участь у землекористуванні; самостійно, за даними Управління земельних ресурсів, щороку обчислювати суму орендної плати за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подавати відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом тощо (п.3.2 Договору). Договір набирає чинності з моменту його реєстрації (п.4.10 Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками, скріплено печатками контрагентів та зареєстровано у книзі записів договорів на дольову участь в землекористуванні.

В ч.1 ст.202 ЦК України вказано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1,3 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч.1-3,5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарський суд, проаналізувавши текст Договору на предмет відповідності нормам діючого законодавства, дійшов висновку, що наявні правові передумови для визнання його недійсним.

Так, розділ ІІІ ЗК України визначає перелік видів прав на землю, до яких відносяться право власності та право користування, набуті в порядку та на встановлених законом умовах. При цьому слід відзначити, що можливість укладання угоди на дольову участь у землекористуванні для набуття права на земельну ділянку законодавцем не передбачена.

Одночасно потрібно зауважити, що за змістом Договору ним врегульовано відносини, пов'язані з платним користуванням земельною ділянкою для здійснення підприємницької діяльності, які ЗК України дозволяє лише на підставі договору оренди.

Згідно ч.1 ст.93 ЗК України та ст.1 Закону України „Про оренду землі" від 06.10.1998 р. № 161-XIV оренда земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ч.2 ст.4 Закону України „Про оренду землі").

В п. „в" ч.1 ст.12 ЗК України зазначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, для передачі землі комунальної форми власності у користування повинно бути прийнято рішення міської ради, проте доказів цього не надано, в зв'язку з чим Договір не можна вважати правомірно укладеною орендною угодою.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не приймаються до уваги доводи третьої особи та відповідача про те, що оспорюваний правочин укладено на виконання рішень ОМР, які недійсними судом не визнавались, а, отже, обов'язкові для виконання на відповідній території, оскільки згідно ч.2 ст.4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України, в той час як локальні акти місцевої влади, якими введено необхідність укладання договорів на дольову участь у землекористуванні, суперечать ЗК України.

Твердження Управління земельних ресурсів щодо відсутності жодного нормативного акту, який би забороняв органу місцевої влади укладати договори на дольову участь у землекористуванні, не ґрунтуються на правильному розумінні правового порядку в державі, за яким, виходячи з положень ч.2 ст.19 Конституції України, орган місцевого самоврядування зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір від 19.08.2010 р. № 6237 на дольову участь у землекористуванні, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 АДРЕСА_3; код НОМЕР_1) та Одеською міською радою (65004, м. Одеса, пл. Думська; код 26303169).

Стягнути з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська; код 26303169) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_3; код НОМЕР_1) 1073/одна тисяча сімдесят три/грн. 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 12.09.2012 р.

Суддя Лічман Л.В.