Постанова № 25964580, 11.09.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.12 Справа № 5015/1713/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Галушко Н.А.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі ДП МОУ «Західвійськбуд»

на рішення господарського суду Львівської області від 24.07.2012р.

у справі № 5015/1713/12

за позовом адвокатського об»єднання «Адвокатська фірма «Гай, Керод та партнери», с.Малехів Жовківського району Львівської області

до ДП МОУ «Західвійськбуд», с.Малехів Жовківського району Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 89981,07 грн.,

з участю представників :

від скаржника -Кріпак С.А. - прокурор

від позивача -Гай О.О. - адвокат

від відповідача -Васько В.В. - представник

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.07.2012р. у справі № 5015/1713/12 (суддя Станько Л.Л.) задоволено позов адвокатського об»єднання «Адвокатська фірма «Гай, Керод та партнери», с.Малехів Жовківського району Львівської області та стягнуто з державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд», с.Малехів Жовківського району Львівської області 82 016,38 грн. вартості наданих послуг, 5889,55 грн. пені, 1275,97 грн. -3 % річних, 799,17 грн. -інфляційних втрат та 1799,62 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням скаржник -військовий прокурор Львівського гарнізону подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки пеня, нарахована згідно п. 6.1 договору, укладеного між сторонами, за несвоєчасну оплату у розмірі 5186,65 грн. не підлягає до стягнення, оскільки грунтується на нікчемній умові договору, а саме пунктом 6.1 договору визначено, що у випадку прострочення оплати наданих послуг, передбачена сплата пені відповідачем позивачу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, тобто максимальному розмірі пені, передбаченому законодавством, водночас умови договору не містять жодної відповідальності щодо позивача за невиконання, неналежне виконання умов договору або відмову від договору. Крім того, як зазначає скаржник, позов по справі № 5015/2670/11 подано військовим прокурором Західного регіону України, а відтак захист інтересів ДП МОУ «Західвійськбуд»в усіх судових засіданнях здійснювався саме військовою прокуратурою.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

01 жовтня 2009 року між Адвокатським об'єднанням "АФ "Гай, Керод та партнери" (виконавець) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Західвійськбуд" (замовник) було укладено договір №1/09 про надання послуг правового характеру.

У відповідності до предмету договору виконавець зобов'язався надавати замовнику комплекс послуг з правового обслуговування замовника, а замовник зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги.

Згідно п.4.2. договору за підсумками розрахункового періоду сторони визначають вартість наданих послуг за календарний місяць, яка залежить від обсягу наданих послуг та встановлюється у актах про надані послуги.

За п.4.4. договору замовник оплачує виконавцю вартість наданих послуг шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 3-х календарних днів від дати складання акту приймання-передачі послуг.

Протягом тривалого часу виконавцем надавались послуги замовнику, а останній своєчасно їх оплачував.

З вересня 2011 року замовник припинив оплату наданих послуг мотивуючи відсутністю коштів, хоча послуги за договором надавались своєчасно та у повному обсязі до березня 2012 року включно, про що свідчать укладені між сторонами акти приймання-передачі наданих послуг.

Таким чином станом на 09 квітня 2012 року виникла заборгованість замовника перед виконавцем за надані послуги, яка становить 85016,38 грн. та підтверджується погодженими та підписаними сторонами актами приймання-передачі наданих послуг, а саме:

1. № 13 від 31.08.2011р. на суму 6000,00 грн.;

2. №14 від 16.09.2011р. на суму 62516,38 грн.;

3. №15 від 31.10.2011р. на суму 6000,00 грн.;

4. №16 від 27.12.2011р. на суму 6000,00 грн.;

5. №17 від 21.02.2012р. на суму 6000,00 грн.

З вересня 2011 року замовником проведено лише часткову оплату наданих послуг на суму 1500,00 грн.

16 березня 2012 року з метою досудового врегулювання спору АО "АФ "Гай, Керод та партнери" направило на адресу відповідача вимогу про оплату наданих послуг, яку відповідачем залишено без відповіді і задоволення.

Таким чином на день прийняття рішення, з врахуванням часткової проплати відповідачем заборгованості у розмірі 3000 грн., згідно заяви про уточнення позовних вимог, сума боргу становить 82016,38 грн.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 82 016,38 грн. є обгрунтованими.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати наданих послуг замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, за кожен день прострочення оплати.

Відтак з відповідача правомірно стягнуто пеню в розмірі 5889,55 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак з відповідача на користь позивача правомірно стягнуто інфляційні втрати та три відсотки річних.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 24.07.2012р. у справі № 5015/1713/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Повний текст постанови складено «12»вересня 2012р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Мельник Г.І.