Рішення № 25964295, 03.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-59/9094-2012 03.09.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

До Державного комунального підприємства "Житлоремфонд"

3-тя особа,

яка не заявляє

самостійних вимог

на предмет спору

на стороні відповідача Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства

"Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва

Про стягнення 99 284,07 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Цурка Н.О. -представник (дов № 93/2012/02/13-29 від 13.02.2012 р.)від відповідача від 3-ої особиТкаченко Н.П. -представник (дов. № 08/543 від 25.11.2011 р.) не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" з вимогами про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді в розмірі 99 284,07 грн. (93 330,92 грн. - основний борг, 3 366,05 грн. - інфляційна складова боргу, 2 587,10 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати теплової енергії у гарячій воді відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630416 від 01.11.2000 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.07.2012 р. порушено провадження у справі №5011-59/9094-2012 та призначено справу до розгляду на 23.07.2012 р.

19.07.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача заперечує проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві та просить суд зупинити провадження у справі № 5011-59/9094-2012 для проведення реорганізації по процедурі припинення ДКП "Житлоремфонд" шляхом приєднання до КП по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва.

Суд ухвалив відкласти розгляд даного клопотання на наступне судове засідання.

В судовому засіданні 23.07.2012 р. оголошено перерву до 27.07.2012 р.

В судовому засіданні 27.07.2012 р. представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі заявлене ним у відзиві на позовну заяву, вказуючи наступне.

Відповідно до рішення № 25 від 11.12.2001 р. Деснянської районної в м. Києві Ради другої сесії XXIII скликання, створено комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району. Розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації за №433 від 29.12.2001 р. "Про створення комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва", була проведена передача на його баланс житлового і не житлового фонду, що перебував на балансі ДКП "Житлоремфонд" з 01.02.2002 р. З вказаного періоду основною функцією державного комунального підприємства "Житлоремфонд" є робота по збору боргів минулих років з мешканців - боржників Деснянського району. Таким чином, ДКП "Житлоремфонд" з 01.02.2002 р. не є споживачем послуг наданих АЕК "Київенерго". ДКП "Житлоремфонд" було змушене заключити договір доручення від 01.02.2002 р. з КП "Житлорембудсервіс", згідно якого споживачем послуг позивача з 01.02.2002 р. було саме КП "Житлорембудсервіс", яке повинно було й розраховуватись за послуги АЕК "Київенерго" згідно договору-доручення. Тому згідно розрахунку позивача сума, яка утворилась з періоду 01.02.2002 р., повинна бути стягнута з КП "Житлорембудсервіс".

Підприємство "Житлорембудсервіс", відповідно до рішення №396/6612 від 27.10.2011р. Київської міської Ради VIII сесії VI скликання та розпорядження КМДА від 14.06.2012 р. № 1008 визнано правонаступником усіх майнових прав та обов'язків ДКП "Житлоремфонд".

Тому, відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 5011-59/9094-2012 для проведення реорганізації по процедурі припинення ДКП "Житлоремфонд" шляхом приєднання до КП "Житлорембудсервіс"

Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником.

Заміна однієї зі сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації відбувається відповідно до ст. 25 ГПК України. У разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

За наявності викладених обставин суд вправі зупинити провадження у справі.

Однак, частина 2 ст. 79 ГПК України передбачає випадки, коли господарський суд має право, але не зобов'язаний зупиняти провадження у справі.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Натомість відповідачем не надано належних доказів неможливості розгляду даної справи до моменту процесуального правонаступництва відповідача.

Таким чином, виходячи з того, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, враховуючи можливість розгляду даної справи до проведення реорганізації відповідача, враховуючи строки для розгляду справи, встановлені ст. 69 ГПК України, та вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 27.07.2012 р. суд ухвалив залучити до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача КП по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2004 р. між відповідачем та КП по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" укладено договір доручення, відповідно до якого відповідач доручив, а КП по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва прийняв на себе зобов'язання отримувати послуги позивача на постачання теплової енергії, та перераховувати кошти за вищезазначені послуги позивачу, тощо.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського суду може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Оскільки, рішення господарського суду м. Києва може вплинути на права або обов'язки КП по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва, суд, враховуючи наведене, ухвалив залучити до участі у часті у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача КП по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва.

У зв'язку з залученням до участі у справі 3-ої особи, необхідністю належного її повідомлення про день та час розгляду справи, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 03.09.2012 р.

Представник 3-ї особи в судове засідання 03.09.2012 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 03.09.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.11.2000 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630416, відповідно до умов якого позивач (Постачальник) зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу (Споживач) для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач (Споживач) зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору позивач зобов'язаний безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із відповідачем для потреб опалення - в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку 1 до Договору, тоді, як відповідач зобов'язаний дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2.

Відповідно до п. 10 Додатку 2 до Договору відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 відповідно до якого за теплову енергію яка використовується населенням оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, за теплову енергію яка використовується орендарями оплата повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця.

Позивач пояснив, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2010 р. по 01.06.2012 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.06.2012 р. становить 93 330,92 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 93 330, 92 грн. -основного боргу, 3 366, 05 грн. -інфляційних втрат, 2 587, 10 грн. -3-х відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1630416 від 01.11.2000 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, вказуючи на те, що сума, яка утворилась з 01.02.2002 р. повинна бути стягнута з КП "Житлорембудсервіс", оскільки Розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації за №433 від 29.12.2001р. "Про створення комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва", була проведена передача на його баланс житлового і не житлового фонду, що перебував на балансі ДКП "Житлоремфонд" з 01.02.2002 р.

Так, ДКП "Житлоремфонд" з 01.02.2002 р. не є споживачем послуг наданих АЕК "Київенерго".

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати коштів за надану теплову енергію у гарячій воді відповідач -Державне комунальне підприємство "Житлоремфонд" у встановлений Договором строк виконав не в повному обсязі.

Так, відповідно до довідки про надходження коштів за спожиту від АК "Київенерго" теплоенергію, станом на 01.06.2012 р. у відповідача виникла заборгованість за надані позивачем послуги в розмірі 93 330,92 грн.

Однак, як вбачається з довідки про надходження коштів за спожиту від АК "Київенерго" теплоенергію, відповідач в червні 2012 р. сплатив позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості за спожиту теплову енергію яка утворилась в період з 01.10.2010 р. по 01.06.2012 р., в сумі 5 440,02 грн.

Таким чином, станом на день подання до суду позовної заяви, 09.07.2012 р., заборгованість відповідача за надану теплову енергію у гарячій воді за період з 01.10.2010 р. по 01.06.2012 р. становить 87 890,90 грн.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено частково суму заборгованості в розмірі 5 440,02 грн. ще до подачі ПАТ "Київенерго" позовної заяви до суду, а саме в червні 2012 р., а не в процесі розгляду справи, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 5 440,02 грн. слід відмовити.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 87 890,90 грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просить суд також стягнути з відповідача 3 366, 05 грн. -інфляційних втрат, 2 587, 10 грн. -3-х відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1630416 від 01.11.2000 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить -3 366, 05 грн., 3% річних -2 587, 10 грн.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3366, 05 грн. -збитків від інфляції та 2 587, 10 грн. -3% річних, підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з наступних підстав.

Відповідно до статті 59 ГК України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Аналогічний зміст містить ч. 2 ст. 104 ЦК України.

Згідно спеціального Витягу з Єдиного державного реєстру №14374087 відповідач станом на 30.07.2012 р. не перебуває в процесі припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір був укладений між позивачем та відповідачем, і згідно даних з ЄДР підприємство відповідача на час розгляду справи не ліквідоване та не зазначено про наявність в нього правонаступника (повного або часткового), в тому числі і КП "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва, тому у суду відсутні підстави покладати обов'язки по оплаті наданих позивачем за Договором послуг на КП "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва.

Щодо посилань відповідача на договір доручення 01.01.2004 р. між відповідачем та КП "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва, то в даному випадку укладення цього договору доручення не свідчить про неправомірність вимог позивача за укладеним з відповідачем Договором, а відносини сторін договору доручення не є предметом даного спору. Крім того, позивач не є стороною договору доручення, і не заявляє вимог до КП "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва по сплаті боргу відповідача.

Враховуючи наведене, заперечення відповідача, що в зв'язку з укладення договору доручення 01.01.2004 р., він звільнений від виконання обов'язків по Договору, судом відхиляються.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" (02217, м Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 04543683) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; поточний рахунок № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669, Одержувач -ПАТ "Київенерго", код ЄДРПОУ 00131305) 87 890 (вісімдесят сім тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 90 коп. - основний борг, 3 366 (три тисячі триста шістдесят шість) грн. 05 коп. - збитки від інфляції, 2 587 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят сім) грн. 10 коп. - 3% річних, 1876 (одна тисяча вісімсот сімдесят шість) грн. 88 коп. - судовий збір.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 10.09.2012 р.

Суддя Ю.В. Картавцева