Рішення № 25964244, 10.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/9240-2012 10.09.12За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд"

про стягнення 160 147,79 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Цурка Н.О. -дов. № 93/2012/02/13-29 від 13.02.12

від відповідача: Ткаченко Н.П. -дов. № 08/543 від 25.11.11

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі Позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" 160 147,79 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором № 1630577 від 01.11.2000р., а саме: 148 075,14 грн. основного боргу, 7 541,88 грн. інфляційної складової боргу та 4 530,77 грн. 3% річних.

Ухвалою від 11.07.2012р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.

Представником позивача в судовому засіданні 10.09.2012р. подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представником відповідача в судовому засіданні 10.09.2012р. також подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов.

Відповідач з огляду на викладене у відзиві просить зупинити провадження у справі для проведення реорганізації по процедурі припинення ДКП "Житлоремфонд" шляхом приєднання до КП "Житлорембудсервіс".

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (ч. 1 ст. 79 ГПК України), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації (п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України).

Однак, виходячи зі змісту норми ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розглядові по суті заявлених позовних вимог.

Суд приходить до висновку про відсутність обставин, які б перешкоджали розгляду даної справи по суті, тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.09.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.11.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якої є ПАТ "Київенерго", (далі -Постачальник, Позивач) та Державним комунальним підприємством "Житлоремфонд" (далі -Споживач, Відповідач), було укладено договір № 1630577 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору Постачальник, зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київської міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору Споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку №2.

Відповідно до пункту 9, 10 Додатку № 2 до договору (Тарифи та порядок розрахунків) Споживач щомісяця з 12 по 15 число отримує в РВТ-6 за адресою: вул. Меліоративна, 11 оформлену Постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Споживач щомісячно до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком.

Зобов'язання за Договором виконані Позивачем належним чином, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) фактичного споживання Відповідачем енергії за період з жовтня 2010 року до червня 2012 року, розрахунком ціни позову та розрахунком основного боргу, що проведений Позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Вказаними доказами стверджується, а Відповідачем не спростовується факт постачання Позивачем Відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.

Отже, Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за Договором та поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 694 876,64 грн.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2010 до 01.06.2012 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.06.2012 року складала 148 075,14 грн.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Судом встановлено, що після звернення позивача з указаним позовом до суду відповідач частково оплатив основну заборгованість перед позивачем, що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»теплову енергію ДКП «Житлоремфонд»Ватутінського р-ну ЖЕК-1308 за період з червня 2012 по серпень 2012.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі -це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Надані позивачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 59 074,56 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Судом встановлено, що станом на день вирішення спору у відповідача по справі сума заборгованості перед позивачем у заявлений в позовній заяві період становить 89 000,58 грн.

Відповідач проти позову заперечує, та посилається на відсутність у нього обов'язку по оплаті заборгованості за Договором, оскільки на підставі Розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації №433 від 29.12.2001 була проведена передача на баланс КП "Житлорембудсервіс" житлового та нежитлового фонду, що перебував на балансі Відповідача з 01.02.2002р.

Відповідач також зазначає, що з цієї дати він не є споживачем послуг, наданих Позивачем, а існуючий борг за Договором повністю відноситься до новоствореного підприємства, яке відповідно до рішення КМДА №396/6612 від 27.10.2011 визнано правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Відповідача.

Відповідно до статті 59 ГК України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Аналогічний зміст містить ч. 2 ст. 104 ЦК України.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру від 11.07.2012 № 23-07/2311-51 Відповідач станом на 01.07.2012 не перебуває в процесі припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір був укладений між Позивачем та Відповідачем, і згідно даних з ЄДР підприємство Відповідача на час розгляду справи не ліквідоване та не зазначено про наявність в нього правонаступника (повного або часткового), в тому числі і КП "Житлорембудсервіс", тому у суду відсутні підстави покладати обов'язки по оплаті наданих Позивачем за Договором послуг на КП "Житлорембудсервіс".

Щодо посилань відповідача на договір доручення 01.01.2004р. між Відповідачем та КП "Житлорембудсервіс", то в даному випадку укладення цього договору доручення не свідчить про неправомірність вимог Позивача за укладеним з Відповідачем Договором, а відносини сторін договору доручення не є предметом даного спору. Крім того, Позивач не є стороною договору доручення, і не заявляє вимог до КП "Житлорембудсервіс" по сплаті боргу Відповідача.

Враховуючи наведене, заперечення Відповідача, що в зв'язку з укладенням договору доручення 01.01.2004р., він звільнений від виконання обов'язків по Договору, судом відхиляються.

Крім того, пояснення Відповідача щодо порядку проведення розрахунків населенням, не звільняють суд від розгляду спору, який виник між сторонами у відповідності з умовами Договору по факту його виконання.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 89 000,58 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з Відповідача 7 541,88 грн. інфляційної складової боргу та 4 530,77 грн. 3% річних за прострочення грошового зобов'язання, згідно розрахунку, залученого до матеріалів справи.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком інфляційної складової боргу та 3% річних за наведені в позові та в розрахунку періоди нарахування.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 7 541,88 грн. інфляційної складової боргу та 4 530,77 грн. 3% річних

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, відповідачем було прострочено оплату за спожиту теплову енергію і частково сплачено заборгованість після порушення провадження у справі, тому витрати по сплаті судового збору в сумі 3 202,96 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; ідентифікаційний код 04543683 з будь-якого рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 89 000 (вісімдесят дев`ять тисяч) грн. 58 коп. основного боргу, 7 541 (сім тисяч п'ятсот сорок одна) грн. 88 коп. інфляційної складової боргу, 4 530 (чотири тисячі п'ятсот тридцять) грн. 77 коп. 3% річних, 3 202 (три тисячі двісті дві) грн. 96 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення основного боргу в розмірі 59 074,56 грн. провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання: 11.09.2012

Суддя Грєхова О.А.