Рішення № 25964224, 11.09.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2012 р.Справа № 5023/3245/12 вх. № 3245/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

за участю :

представника позивача - Чеботарьова Д.М. - директор, Болотової Є.І., дов. № 68 від 04.09.2012р.

представника відповідача - Філатова Н.Ю., дов. № 625/07 від 18.07.2012р.

розглянувши справу за позовом Філії Українського державного центру Транспортного сервісу "ЛІСКІ" на Південної Залізниці, м. Харків

до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд", м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 117 570,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Філія Українського державного центру Транспортного сервісу "ЛІСКІ" на Південній залізниці, м. Харків звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 117 570,44 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 250-ТЕ від 30.08.2012р. про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів. Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 20 липня 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.08.2012р. о 10:15 год.

Ухвалою господарського суду від 07.08.2012р. за клопотанням представника відповідача та ухвалою суду від 28.08.2012р. в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та ненаданням сторонами необхідних доказів, розгляд справи відкладався.

11.09.2012р. через канцелярію суду представником позивача надана заява про збільшення позовних вимог (вх. № 15132), в якій позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № 250-ТЕ від 30.08.2012р. про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 1 504,29 грн. за період 21.03.2012р. - 10.09.2012р.

Дослідивши подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, суд зазначає наступне:

Згідно частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що вказана заява подана до розгляду справи по суті, суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, розгляд справи продовжено з її урахуванням.

У призначеному судовому засіданні 11.09.2012р. представник позивача позов з урахуванням наданої заяви про збільшення позовних вимог підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. №15133 від 11.09.2012р.), які судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

У призначеному судовому засіданні 11.09.2012р. представник відповідача проти позову заперечував частково. В наданому через канцелярію суду запереченні на позов (вх. № 15130 від 11.09.2012р.) заперечував проти нарахування відповідачу 2 064,20 грн. ПДВ на пеню та вважає безпідставною вимогу позивача про стягнення суми судового збору у розмірі 1 609,50 грн. за подачу заяви про забезпечення позову. Надане відповідачем заперечення на позов судом досліджено та долучено до матеріалів справи.

В наданих через канцелярію суду письмових поясненнях (вх. № 15131 від 11.09.2012р.) позивач зазначив, що при розрахунку пені було помилково нараховано суму ПДВ в розмірі 2 064,20 грн. та просить суд цю позовну вимогу залишити без задоволення. Надані позивачем пояснення судом розглянуті та прийняті до розгляду.

У судовому засіданні 11.09.2012р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне:

30.08.2010 р. між Державним підприємством «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски», Філією Українського державного центру транспортного сервісу «Ліски» на Південній залізниці (далі - Позивач) та Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту та будівництву автошляхів м. Харкова «ШЛЯХРЕМБУД» (далі - Відповідач) було укладено договір № 250-ТЕ про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів (далі - Договір).

Відповідно до умов п.1.1. Договору Позивач в якості експедитора надає Відповідачу послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів залізничним транспортом за рахунок Відповідача, а також відповідно до п.1.4. Договору Позивач надає Відповідачу інші послуги, пов'язані із перевезенням вантажів (здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, тощо).

Пунктом 2.2.4. Договору на Відповідача покладено обов'язок здійснювати своєчасну оплату згідно умов Договору, тобто проводити сплату платежів відповідно до вимог п. 4.5. Договору.

Відповідно до п. 4.5. Договору Відповідач здійснює 100% попередню оплату за додаткові послуги (пов'язані із навантаженням та розвантаженням вантажів), що надаються Відповідачу Позивачем відповідно до Договору та додатків до нього.

Відповідно до п. 8.6. договору, у разі несплати замовником платежів згідно з п.2.2.4. Договору, експедитор вправі зупинити вантаж на шляху прямування, повідомивши про це замовника, та, відповідно до ст. 19 СМГС застосувати заставне право до моменту погашення заборгованості. При цьому, всі витрати, пов'язані з простоєм вагонів/контейнерів, сплачує замовник.

Відповідно до п. 8.6. договору, у разі порушення термінів оплати згідно договору, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

24, 25 та 26 грудня 2011 року на станцію Харків-Ліски в адресу Відповідача прибув вантаж «сіль», оскільки, на той період, Відповідач мав дебіторську заборгованість перед Позивачем, було притримано вантаж «сіль», що надійшов в адресу Відповідача, відповідно п.8.6. Договору.

У січні 2012 року Позивач звертався до Відповідача з листами від 17.01.2012 р. № 14, від 19.01.2012 р. №20 про необхідність погашення виниклої з боку Відповідача дебіторської заборгованості, у відповідь на котрі Позивачем було отримані гарантійні листи Відповідача (а.с. 27-29):

- від 30.01.2012 р. №69/01, у котрому Відповідач гарантував погашення наявної заборгованості у термін до 10.02.2012;

- від 16.02.2012 р.;:№109/09, у котрому Відповідач гарантував погашення наявної заборгованості у термін до 29.02.2012;

- від 29.02.2012 р. №135/01, у котрому Відповідач гарантував погашення наявної заборгованості у термін до 20.03.2012.

З метою досудового врегулювання спору Позивач, листом від 19.01.2012 р. №23, додатково звертався до органу управління Відповідача - Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради з проханням сприяти погашенню, виниклої з боку Відповідача дебіторської заборгованості (а.с. 26).

Вантаж «сіль», котрий прибув 24, 25 та 26 грудня 2011 року на станцію Харків-Ліски в адресу Відповідача та був притриманий Позивачем, з метою забезпечення майновий інтересів, був вивезений Відповідачем зі станції Харків-Ліски 28 та 29 лютого 2012 року, після отримання Позивачем гарантійного листа 29.02.2012 р. №135/01, у котрому Відповідач "гарантував погашення наявної заборгованості у термін до 20.03.2012 р. Дані про перебування вантажу «сіль» на станції Харків-Ліски Позивача та його зберігання на станції підтверджується накопичувальними картками зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) від 01.02.2012 №6600114 (котра була підписана представником Відповідача), від 29.02.2012 №6600202 (від підпису даної картки Відповідач відмовився) та пропусками на видачу вантажу зі складу та вивіз його з вантажного двору (форми ГУ-43) АА №047601 від 24.12.2012 р.; АА №047602 від 24.12.2012 р.; АА №047636 від 10.01.2012 р.; АА №047639 від 10.01.2012 р.; АА №047640 від 10.01.2012 р.; АА №047641 від 10.01.2012 р.; АА №047642 від 10.01.2012 р.; №АА №047643 від 10.01.2012 р.

Таким чином, за період грудень 2011р. - лютий 2012р. Позивач зберігав на станції Харків-Ліски сипучі вантажі, котрі Відповідач отримав в свою адресу у грудні 2011року на підставі укладеного договору. Через що Позивач здійснював нарахування плати за зберігання вантажу, у відповідності до вимог п.5 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644.

Згідно пунктів 8, 11, 12, 27, та 31 розділу 26 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України «Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги» від 26.03.2009 №317, здійснювалось нарахування плати за зберігання вантажу Відповідача на станції Харків-Ліски, плата за зберігання даного виду вантажу становить 1,60 грн. за зберігання 1 тони вантажу протягом 1 доби.

Факти надання послуг Позивачем та прийняття їх Відповідачем за період грудня 2011 року - січня 2012 року підтверджуються підписаними з обох сторін актами приймання-передачі виконаних робіт: №ОУ-0006835 від 11.12.2011 р.; №ОУ-0006849 від 12.12.2011 р.; №ОУ-0006863 від 13.12.2011 р.; №ОУ-0006909 від 14.12.2011 р.; №ОУ-0006931 від 16.12.2011 р.; №ОУ-0006981 від 20.12.2011 р.; №ОУ-0006996 від 20.12.2011 р.; №ОУ-0007008 від 21.12.2011 р.; №ОУ-0007062 від 22.12.2011 р.; №ОУ-0007075 від 23.12.2011 р.; '№ОУ-0007095 від 24.12.2011 р.; №ОУ-0007104 від 26.12.2011 р.; №ОУ-0007136 від 27.12.2011 р.; №ОУ-0007138 від 27.12.2011 р.; №ОУ-0000011 від 04.01.2012 р.; №ОУ-0000012 від 04.01.2012 р.; №ОУ-0000053 від 06.01.2012 р.; №ОУ-0000081 від 11.01.2012 р.; №ОУ-0000234 від 23.01.2012 р.; №ОУ-0000269 від 25.01.2012 р.; №ОУ-0000385 від 31.01.2012р.

Акти прийняття-передачі виконаних робіт №ОУ-0000436 від 31.01.2012 р. та №ОУ-000092 від 29.02.2012 р., котрі були складені відносно прийняття-передачі послуг зберігання вантажу «сіль» Відповідача на території станції Харків-Ліски на протязі січня - лютого 2012 року були отримані представником Відповідача у лютому 2012 р., однак, екземпляри актів Позивача не були йому повернені та не були оскаржені Відповідачем, у зв'язку з чим відповідно до п.6.2. Договору роботи, щодо яких були складені дані акти, вважаються такими що прийняті Відповідачем без заперечень, та підлягають оплаті у повному обсязі.

Оскільки Відповідачем не були виконані вказані у гарантійному листі від 29.02.2012 р. №135/01 зобов'язання у вказаний термін, Позивачем 27.03.2012 р. було направлено до Відповідача претензію №13 про задоволення майнових прав Позивача. Дана претензія була отримана Відповідачем 03.07.2012р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та описом рекомендованого листа. Відповідач, у встановлений законодавством строк, не виконав вимоги, що були викладені у претензії та не надав на неї відповіді, тим самим Відповідач проігнорував вимоги п.8.2. Договору, котрим на сторону Договору, що отримала претензію покладено обов'язок надати обґрунтовану відповідь у 30-ти денний строк з моменту отримання претензії. У зв'язку з чим 28.05.2012 р.

Позивачем було направлено повторну претензію №14 від 28.05.2012 р., в котрій Позивач зазначав, що у випадку неможливості задоволення вимог даної претензії з окремих підстав Відповідачу необхідно повідомити про їх наявність Позивача разом із наданням завірених належним чином копій підтверджуючих документів, для подальшого вирішення питання погашення виниклої заборгованості. Повторна претензія №14 від 28.05.2012 р. була отримана Відповідачем 06.06.2012 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та описом рекомендованого листа, однак вимоги Позивача були повторно проігноровані Відповідачем, оскільки, всупереч вимогам ч.5 ст.7 Господарського процесуального кодексу України, майнові вимоги Позивача задоволені не були та відповідь на претензію не була надіслана.

На адресу відповідача, разом із претензіями були направлені акти звірки взаєморозрахунків між Позивачем та Відповідачем, однак станом на 17.07.2012 р. Позивач не отримав підписаних актів або заперечення щодо їх змісту.

Станом на дату розгляду справи, Відповідач має перед позивачем заборгованість за надані Позивачем послуги у розмірі 105 185,23 грн., яка відповідачем не сплачена.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 174, 179 Господарського кодексу України, ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України).

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 даного Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В ст. 193 Господарського кодексу України зазначається, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, ненадання відповідачем суду доказів про погашення боргу, суд знаходить позовні вимоги в межах суми основного боргу у розмірі 105 183,23 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За прострочення внесення платежів за договором №250-ТЕ про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 17.07.2012р. склала 10 321,01 грн., що підтверджується розрахунком суми пені та письмовими поясненнями позивача, долученими до матеріалів справи 11.09.2012р.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 10321,01 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3 % річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 1 504,29 грн., нарахованих згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання за період 21.03.2012р.-10.09.2012р., підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача .

Також суд зазначає, що сума сплаченого судового збору у розмірі 1 609,50 грн. за подання заяви про забезпечення позову не підлягає стягненню з відповідача у зв'язку з тим, що ухвалою суду від 07.08.2012р. було відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову на грошові кошти та на майно, які належать відповідачу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 548-549, 610-611, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 49, 65, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту та будівництву автошляхів м. Харкова «ШЛЯХРЕМБУД» (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 20, код ЄДРПОУ 03359182) на користь Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» в особі Філії Українського державного центру транспортного сервісу «Ліски» на Південній залізниці (61030, м. Харків, вул. Біологічна, 6, код ЄДРПОУ 26524769) суму заборгованості у розмірі 105 185,23 грн., пеню у розмірі 10 321,01 грн., 3% річних у розмірі 1 504,29 грн., судовий збір у розмірі 2 340,21 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В частині стягнення пені у сумі 2 064,20 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 11.09.2012 р.

Суддя Пономаренко Т.О.

справа № 5023/3245/12