Рішення № 25964170, 10.09.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 року справа № 5020-489/2012

За позовом В.о прокурора Ленінського району міста Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, будинок 11),

в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3),

в особі Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" (99029, м. Севастополя, вул. Бірюзова, 1, ідентифікаційний код 22287692)

про стягнення 34489,89 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

прокурор: Почка А.А., старший прокурор відділу прокуратури, посвідчення № 17 від 02.02.2012;

позивач (Севастопольська міська Рада): не з'явився;

позивач (КП "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради): Іванов П.П., юрисконсульт, довіреність № 7654 від 28.12.2011 (дійсна до 31.12.2012);

відповідач (ТОВ "Нефтіда"): не з`явився;

Суть спору:

В.о прокурора Ленінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради в особі Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради до ТОВ "Нефтіда" про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 34489,89 грн.

Ухвалою від 07.05.2012 позовну заяву прийнято до провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості по оплаті за централізоване опалення на підставі договору № 233/У від 27.10.2005 купівлі-продажу теплової енергії. Прокурор зазначає, що у відповідача утворилась заборгованість за період з лютого по березень 2012 в сумі 34176,94 грн.

Заявою від 26.06.2012 позивач зменшив позовні вимоги, пославшись на проведення взаємозаліку однорідних вимог між сторонами на суму 23562,05 грн. та зняттям нарахування за лютий 2012 року, та просив суд стягнути на його користь 1747,87 грн. основної заборгованості, 134,18 грн. пені та 25,97 грн. -3 % річних.

Відповідач у судових засіданнях проти задоволення позову заперечував, посилається на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 у справі № 2а-1147/11/2770, яким визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення Севастопольської міської ради № 242 від 22.02.2011, яким, в свою чергу, визнано такими, що втратили чинність підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 3.1 додатку № 2 (розмір тарифів) до рішення міської ради від 04.07.2006 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання».

Відповідач вважає, з дня прийняття Севастопольським апеляційним адміністративним судом постанови від 04.04.2012 у справі № 2а-1147/11/2770 мають застосовуватись тарифи на теплопостачання відповідно до рішення Севастопольської міської ради від 04.07.2006 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання», в тому числі у відношенні до періоду, який є предметом спору у даній справі (лютий-березень 2012 року).

Позивач (КП "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради), в свою чергу, зазначає, що нарахування плати за спожиту теплову енергію відбулось на підставі Наказу КП "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради від 25.02.2011 № 172, виданого у виконання постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1723 «Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Севтеплоенерго" та пункту 2 рішення Севастопольської міської ради № 424 від 22.02.2011, яке є чинним.

Севастопольська міська рада заявила клопотання про розгляд справи у відсутність її представника (том 1 а.с.45).

10.09.2012 відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неможливістю явки у судове засідання у зв`язку з участю в іншому судовому процесі іншого суду.

Однак, суд звертає увагу на той факт, що відповідач неодноразово приймав участь у судових засіданнях, висловлював свою позицію по суті позову, надав для долучення до матеріалів справи письмові заперечення. За таких обставин, матеріали справи повною мірою свідчать про стан взаємовідносин між сторонами, у зв`язку з чим, є підстави для розгляду справи по суті позовних вимог у відсутність представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.10.2005 між Орендним підприємством "Нефтіда" (на даний момент ТОВ «Нефтіда») - Покупець, та Комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради -Продавець, був укладений договір № 233/У купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузлу обліку, відповідно до пункту 1.1 Договору, Продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, передати Покупцеві теплову енергію до межі балансового розмежування та експлуатаційної відповідальності своєчасно та відповідної якості, а Покупець зобов`язався прийняти і оплатити отриману теплову енергію по встановлених тарифах (том 1 а.с.9-12).

Пунктом 2.1 вказаного договору встановлено, що тариф за одиницю теплової енергії за централізоване опалення для підприємств, організацій, установ складає 157,83 грн./Гкал.

Відповідно до пункту 3.1 договору № 233/У від 27.10.2005, облік теплової енергії здійснюється вузлом обліку. Дані про прибори обліку теплової енергії вказуються в Додатку 1-1а, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктами 4.1-4.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Плата за теплову енергію за наявності вузлу обліку теплової енергії та гарячої води стягується по їх показниках у відповідності з пунктами 10-13 «Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної та гарячої води та водовідведення» на підставі двостороннього акту по показниках вузлу обліку. Відмова від підписання акту не звільняє Покупця від оплати теплової енергії у встановленому порядку.

Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі по усіх видах теплопостачання, передбаченим даним договором, згідно виставленого Продавцем рахунку в сумі не немш 50 % від суми нарахування за спожиту теплову енергію у попередньому розрахунковому періоді з остаточним перерахунком за фактично відпущену теплову енергію.

Прокурор у позові зазначає, що на виконання умов вказаного договору Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" свої зобов'язання виконало у повному обсязі, про що свідчать акти про відпуск теплової енергії, проте, відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання перед позивачем виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим, у нього за період з лютого по березень 2012 року утворилась заборгованість у сумі 34176,94 грн. Також прокурор просить суд стягнути пеню в сумі 262,20 грн., 3 % річних в сумі 50,75 грн.

Заявою від 26.06.2012 позивач зменшив позовні вимоги, пославшись на проведення взаємозаліку однорідних вимог між сторонами на суму 23562,05 грн. та зняттям нарахуваня за лютий 2012 року, та просив суд стягнути на його користть 1747,87 грн. основної заборгованості, 134,18 грн. пені та 25,97 грн. -3 % річних (том 1 а.с.100-106). Прокурор у судових засіданнях підтримав заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Дослідивши обставини справи, вислухавши пояснення прокурора, представника позивача суд вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

04.07.2006 Севастопольською міською радою було прийнято рішення № 382 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання». Додатками № 1 та № 2 до вказаного рішення затверджено Програму реалізації тарифної політики у сфері теплопотачання та гарячого водопостачання, а також тарифи на послуги теплопотачання та гарячого водопостачання (а.с.134-145).

22.02.2011 Севастопольською міською радою було прийнято рішення № 424 «Про визнання такими, що втратили силу окремі положення рішення міської ради від 04.07.2006 року № 382 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання».

Так, згідно з пунктом 1 рішення Севастопольської міської ради № 242 від 22.02.2011:

- визнано такими, що втратили чинність підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 3.1 додатку № 2 (розмір тарифів) до рішення міської ради від 04.07.2006 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання»;

- зобов`язано Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради застосувати тарифи на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії для всіх категорій споживачів, згідно затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1723 «Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Севтеплоенерго" для всіх категорій споживачів по приборах обліку і в перерахунку та площу, що опалюється»(а.с.133).

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 у справі № 2а-1147/11/2770 визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення Севастопольської міської ради № 242 від 22.02.2011 про визнання такими, що втратили чинність окремі положення рішення міської Ради від 04.07.2006 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання»з дня прийняття відповідного рішення (а.с.125-132).

В силу статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 набрала сили з дня її проголошення, тобто з 04.04.2012.

Таким чином, постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 у справі № 2а-1147/11/2770 фактично поновлено дію Додатку № 2 (тарифи на послуги теплопотачання та гарячого водопостачання) до рішення Севастопольської міської ради № 382 від 04.07.2006 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання».

В той же час, суд звертає увагу на той факт, що пункт 2 рішення Севастопольської міської ради від 22.02.2011 № 424, яким зобов`язано КП "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради застосувати тарифи на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії для всіх категорій споживачів, згідно затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1723 «Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Севтеплоенерго" для всіх категорій споживачів по приборах обліку і в перерахунку та площу, що опалюється»є чинним.

Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до розділу 2 Статуту Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради, метою і предметом діяльності підприємства є виробництво, розподіл, відпустка теплової енергії для нестатків споживачів: фізичних і юридичних осіб, різних форм власності (а.с.79).

Відповідно до пункту 1 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», суб'єкт господарювання на суміжному ринку - суб'єкт господарювання, який провадить діяльність у сфері виробництва теплової енергії (крім випадків, коли теплова енергія використовується виключно для внутрішніх потреб), централізованого постачання теплової енергії.

Виходячи із змісту Статуту Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради, статті 1 вказаного закону, КП "Севтеплоенерго" є суб'єктом господарювання на суміжному ринку та на нього поширюється дія Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг».

Згідно з пунктом 2 статті 5 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках: встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках.

Стаття 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг»встановлює, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Севастопольський апеляційний адміністративний суд в постанові від 04.04.2012 у справі № 2а-1147/11/2770 встановив, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (Національною комісією регулювання ринку комунальних послугУкраїни) встановлюється саме тариф на теплову енергію, який є сумою тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, та тариф на централізоване водопостачання та водовідведення, а регулювання тарифів на комунальні послуги для кінцевих споживачів з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відноситься саме до компетенції органів місцевого самоврядування, тобто до компетенції Севастопольської міської Ради.

В даному випадку, має місце факт прийняття Національною комісію регулювання електроенергетики України, в межах компетенції, передбаченої законом, постанови № 1723 від 14.12.2010 «Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Севтеплоенерго" та з іншого боку має місце чинне і обов`язкове до виконання рішення Севастопольської міської ради (пункт 2 рішення № 242 від 22.02.2011) про зобов`язання Комунального підприємства "Севтеплоенерго" застосувати тарифи на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії саме згідно тарифів, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1723.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Суд також звертає увагу на пункт 4.4 Договору № 233/У, яким встановлено, що остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифів, чинних на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий період.

Станом як на день отримання відповідачем теплової енергії, так і на момент прийняття рішення у даній справі є чинними тарифи, встановлені на підставі пункту 2 рішення Севастопольської міської ради № 242 від 22.02.2011 про зобов`язання Комунального підприємства "Севтеплоенерго" застосувати тарифи на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії саме згідно тарифів, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1723.

За наведених вище обставин, посилання відповідача на невірне застосування під час розрахунку заборгованості тарифів, є безпідставним.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України також встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем підписані акти про відпуск теплової енергії, доказів звернення до позивача із заявою про неотримання рахунку за розрахунковий період не представлено та станом на момент звернення прокурора з позовом у даній справі заборгованість не була сплачена.

Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати отриманої теплової енергії за заявлений прокурорм період в сумі 1747,87 грн., суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.1 Договору за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію покупець несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми платежу.

Перевіривши наданий позивачем до заяви про зменшення позовних вимог розрахунок пені, судом встановлено вірність розрахунку, дотримання вимог пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 134,16 грн. є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму простроченої заборгованості нараховані 3 % річних у розмірі 25,97 грн. Перевіривши розрахунок 3% річних, наданого позивачем, суд встановив, що вимога щодо стягнення вищезазначеної суми заявлена відповідно до вимог чинного законодавства, тому суд визнає їх такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1747,87 грн. основного боргу, 134,18 грн. пені та 25,97 грн. - 3% річних.

Що стосується посилань відповідача на розгляд Севастопольським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України справи № 27/18-11 відносно КП "Севтеплоенерго" щодо зловживання монопольним становищем на ринку послуг з надання централізованого опалення в м.Севастополі шляхом видання наказів від 25.02.2011 № 171, 172 про встановлення та застосування з 01.02.2011 тарифів на послуги централізованого опалення для кінцевих споживачів, то вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалами господарського суду м.Севастополя від 07.08. та 27.08.2012 суд, відкладаючи розгляд справи, зобов`язував Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України надати інформацію про результати розгляду справи № 27/18-11, порушеної відносно Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради щодо зловживання монопольним становищем на ринку послуг з надання централізованого опалення в м.Севастополі шляхом видання наказів від 25.02.2011 № 171, 172 про встановлення та застосування з 01.02.2011 тарифів на послуги централізованого опалення для кінцевих споживачів (надати суду завірену належним чином копію рішення у разі його прийняття).

Із змісту відповідей Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.08. та 10.09.2012 вбачається, що рішення по справі № 27/18-11 не прийняте (том 2 а.с.33).

Відповідно до статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу, закриття провадження у справі.

Таким чином, Антимонопольним комітетом України може бути прийнято по суті рішення у справі № 27/18-11 в межах компетенції, встановленої статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», результат прийнятого рішення матиме наслідки в майбутньому (в тому числі, можливий перерахунок заборгованості), однак це жодним чином не свідчить про невірність нарахованих тарифів станом на дату прийняття судового рішення у даній справі виходячи з чинних на день прийняття рішення тарифів КП «Севтеплоенерго».

Згідно з частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов В.о. прокурора Ленінського району міста Севастополя задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" (99029, м. Севастополь, вул. М.Бірюзова, 1, ідентифікаційний код 22287692) на користь Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357) 1747,87 грн. основного боргу, 134,18 грн. пені та 25,97 грн. - 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" (99029, м. Севастополь, вул. М.Бірюзова, 1, ідентифікаційний код 22287692) на користь Державного бюджету України (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) 1609,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.09.2012.

Суддя О.С. Погребняк