Рішення № 25963894, 10.09.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.12 Справа № 6/5014/2187/2012

За позовом

Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська», смт. Дубівський, м. Антрацит Луганської області

про стягнення 30800 грн. 00 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Барчунінов К. О., дов. № 30 від 01.01.2012;

Коваленко Ю.М., дов. № 31 від 01.01.2012;

від відповідача: Поета А.І., дов. № 05/875 від 29.08.2012,

Солощенко Л.М., дов. № 05/874 від 29.08.2012.

Позивачем відповідач вказаний як Відкрите акціонерне товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська», але належною назвою відповідача є Публічне акціонерне товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська».

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 30800 грн. 00 коп., згідно ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць за невірне зазначення маси вантажу в залізничній накладній.

Представниками відповідача до суду надане клопотання № 05/928 від 10.09.2012., за яким останні відповідно до ст. 233 ГК України просять суд зменшити розмір штрафних санкцій до 1/5 від заявленої суми, у зв'язку із скрутним матеріально -фінансовим становищем. Так, як доказ тяжкого фінансового стану представниками відповідача надана вимога про сплату боргу ПФУ в м. Антрацит із сумою заборгованості 1433261.32 грн., а також звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2012.

Представниками позивача подані заперечення на клопотання відповідача від 10.09.2012. № 13-04/341, де зазначено про відсутність у відповідача виняткових обставин, з якими закон пов'язує зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім цього, відповідачем наданий відзив на позовну заяву від 10.09.2012. № 05/931, за яким останній вказує на необґрунтованість позовних вимог та, зокрема, зазначає наступне.

Переважування вугілля здійснювалося іншим способом, ніж відправником. Так, первісно вугілля зважувалося на 200т вагах, а переваження здійснювалося на 150 тонних вагонних вагах.

Також позивачем не здійснено записів в розділах «Е»і «Є»комерційного акту, що є порушенням Правил складання актів.

Представники позивача надали усні пояснення з приводу поданого відзиву, за якими зазначили про необґрунтованість доводів останнього.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

10.05.2012. зі станції Карахаш Донецької залізниці ПАТ ЦЗФ «Нагольчанська»здійснило відправлення групи вагонів згідно накладної № 51738425 на станцію призначення Бердянськ Придніпровської залізниці вантажоодержувачу ДП «Бердянський морський торгівельний порт».

13.05.2012. при прибутті вагону на станцію призначення -Бердянськ Придніпровської залізниці згідно замовлення вантажоодержувача було проведено переважування маси вантажу у відповідних вагонах.

За результатами переважування встановлено, що фактична вага вантажу:

- у вагоні 65317018 не відповідає заявленій у супровідній накладній, а саме виявлено,

що маса нетто складає 62550 кг, замість 67300 кг, що на 4750 кг менше, ніж визначено у накладній;

- у вагоні 65761710 не відповідає заявленій у супровідній накладній, а саме виявлено,

що маса нетто складає 62000 кг, замість 66800 кг, що на 4800 кг менше, ніж визначено у накладній.

Переважування здійснено за участю представників станції і вантажоодержувача та за результатами складено комерційний акт АА № 043306/177 від 13.05.2012.

Оскільки відповідачем був припущений факт невірного зазначення у накладній маси вантажу, позивач нарахував штраф відповідно до положень ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць у сумі 30800 грн. 00 коп., який просить стягнути на свою користь.

Відповідач проти позовних вимог заперечив та просив зменшити суму штрафу.

Оцінивши матеріали справи та доводи представників сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст. 6 глави 1 Статуту залізниць України (далі -Статут), накладна -це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

В даному випадку, відповідач, за накладною № 51738425 зі станції Карахаш Донецької залізниці відправив вугілля -антрацит вантажоодержувачу - ДП «Бердянський морський торгівельний порт»на станцію призначення -Бердянськ Придніпровської залізниці.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

При контрольному переважуванні на станції Бердянськ Придніпровської залізниці була встановлена невідповідність фактичної маси вугілля даним, зазначеним у накладній.

Так,

- у вагоні № 65317018 не відповідає заявленій у супровідній накладній, а саме виявлено, що маса нетто складає 62550 кг, замість 67300 кг, що на 4750 кг менше, ніж визначено у накладній;

- у вагоні № 65761710 не відповідає заявленій у супровідній накладній, а саме виявлено,

що маса нетто складає 62000 кг, замість 66800 кг, що на 4800 кг менше, ніж визначено у накладній.

Переважування здійснювалося на 150-ти тонних механічних вагах та за вказаними

вище фактами невідповідності маси вантажу складено комерційний акт АА № 043306/177 від 13.05.2012., які відповідач не оскаржив та не оспорив.

В той же час, в комерційному акті зазначено, що вагони навантажені нижче бортів, рівномірно, ознак течі вантажу не має. Вантаж маркірований та маркування не порушено. Вагони в технічному та комерційному відношеннях справні. Двері та люки вагонів закриті на запірні пристрої.

При цьому, згідно повідомлення зі станції Карахаш Донецької залізниці, контрольне переважування спірних вагонів на станції відправлення не здійснювалося.

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (z0861-00) (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) (z0763-11) зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503 (далі - Правила 24.06.2011 за № 765/19503), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих правил. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за № 861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Згідно п. 28 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку вагони №№ 65317018, 65761710 є напіввагонами, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Пунктом 22 "Правила видачі вантажів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Так, згідно Правил перевезення вантажів, пункту 4, розділу 28 "Правила складання актів" (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855), комерційного акту АА № 043306/17 від 13.05.2012 контрольне переважування напіввагонів №№ 65317018, 65761710 проводилось на 150 тонних вагонних вагах, тобто таким же самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту (п. 3.23 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (зі змінами та доповненнями).

Згідно ст. 24 Статуту, вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно із п.5.5 розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503 (далі - Правила 24.06.2011 за № 765/19503), якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.

Як було наведено вище, факт невірного зазначення відомостей в накладній зафіксований комерційним актом.

В той же час, стаття 118 Статуту залізниць України передбачає відповідальність для вантажовідправника не за ту чи іншу кількість вантажу, невідповідність якого виявлено між даними супровідних документів та даними, отриманими при фактичному переважуванні цього вантажу, а лише за сам факт виявлення такої невідповідності.

Разом з цим, статтею 122 Статуту визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно накладної № 51738425 провізна плата на один вагон становить 3080 грн. 00 коп., у зв'язку з чим сума штрафу складає 30800 грн. 00 коп. (3080 х 5 х 2 = 30800).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач належним чином довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за невірно зазначену масу вантажу у накладній є обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу слід зазначити наступне.

У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Але, відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлюється загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Так, пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даному випадку позивачем не доведений суду факт наявності збитків у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору. Також слід визначити, що відповідач є збитковим підприємством та знаходиться у тяжкому фінансовому стані.

Так, із наданих відповідачем доказів вбачається, що товариство є вугільним підприємством, знаходиться в тяжкому фінансовому стані та має заборгованість зі сплати обов'язкових податків та зборів.

Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи

В даному випадку, позивачем не доведено суду, що йому були спричинені будь-яки збитки в наслідок невірно зазначених відомостей про масу вантажу, які були припущені відповідачем у наведених вище накладних.

Також, недовантаження вугілля не потягло за собою будь-яких наслідків і для безпеки залізниці або її шляхів та інших осіб.

Виходячи з наведеного слід вказати, що позивач нарахував штрафні санкції правомірно, але суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір штрафних санкцій до 24640 грн. 00 коп. (розмір 4-х провізних плат за 2 вагони).

За таких обставин, позов слід задовольнити частково, в сумі 24 640 грн. 00 коп., в решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги чинного законодавства в повному обсязі.

На підставі викладеного, ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська", смт. Дубівський, м. Антрацит, Луганської області, вул. Гагаріна, б. 51, ідентифікаційний код 00179648, на користь:

- Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828 штраф в сумі 24640 грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 1609 грн. 50 коп., видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 13.09.2012.

Суддя Т.А. Василенко