Рішення № 25963876, 10.09.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 вересня 2012 р. Справа 2/40/2012/5003

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (м.Київ, вул.Хорива, 11-А) в особі Відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "Банк "Київська Русь" 21050, м.Вінниця, вул.Козицького, 51

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Колективна телефонна компанія "Веко" 21034, м. Вінниця, вул. Карла Маркса, 24

про стягнення 531 142,22 грн. заборгованості за кредитним договором

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Вознюк К.В.

Представники

позивача, Кушнір Л.В. - за довіреністю;

відповідача, Князєв В.В.- за довіреністю; Князєв Р.В. - за довіреністю;

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "Банк "Київська Русь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колективна телефонна компанія "Веко" про стягнення 511430,05 грн. заборгованості за кредитним договором №15/2007-Ю від 05.09.2007 року з яких: 466 000,00 грн. - заборгованості по кредиту, 28 963,03 грн. - відсотки за користування кредитом, 16 049,75 грн. - 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 417,27 грн. - пеня за несплату відсотків.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.07.2012 р. порушено провадження по справі №2/40/2012/5003 та призначено розгляд справи на 27 серпня 2012 р.

Ухвалою суду від 27.08.2012 року враховуючи неявку відповідача та подане останнім клопотання, розгляд справи відкладено до 10.09.2012 р.

06.09.2012 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява №464/90 від 05.09.2012 року про збільшення позовних вимог (вх. № канцелярії суду 08-46/9772/12 від 06.09.2012 р.) в якій зазначає, що за період з 27.06.2012 року по 04.09.2012 року заборгованість відповідача змінилась, зокрема 27.06.2012 року відповідач частково погасив заборгованість по відсоткам в сумі 2000,00 грн., разом з тим, за вказаний період заборгованість відповідача зросла та становить: 466 000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 47 803,59 грн. - відсотки за користування кредитними коштами, 16 049,75 грн. - 30% річних за несвоєчасно повернення кредиту, 1288,89 грн. - пеня за несплату відсотків.

10.09.2012 р. в судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд задовільнити його в повному обсязі з урахуванням заяви №464/90 від 05.09.2012 року про збільшення позовних вимог.

Представники відповідача в судовому засіданні з наданих усних пояснень та направленого 23.08.2012 року відзиву на позовну заяву №08/08-12-К від 22.08.2012 року проти позову заперечили, мотивуючи свою позицію зокрема тим, що згідно з п. 8.4 кредитного договору №15/2007-Ю від 05.09.2012 року визначено порядок погашення кредиту та нарахування відсотків за користування кредитними коштами. В порушення умов договору позивач безпідставно відносив сплачені відповідачем кошти на погашення відсотків по кредиту, чим навмисно збільшив суму неповернутого кредиту та нарахування відсотків за користування кредитом.

Зокрема, за даними позивача станом на 01.08.2012 року відповідач сплатив позивачу - 743 919,43 грн. в тому рахунку станом на 23.03.2009 року: в погашення кредиту - 234 000,00 грн., в погашення відсотків за користування кредитом 186677,04 грн. В той час як, позивач був зобов'язаний віднести на погашення кредиту - 323 242,39 грн. Таким чином відповідно до умов договору відповідач повернув позивачу станом на 01.08.2012 року кредит в сумі - 323 242,39 грн. + 234 000,00 грн. = 557 242,39 грн., відсотки за користування кредитом 186 677,04 грн., а тому заборгованість по кредиту станом на 01.08.2012 року становить 142 757,61 грн.

Крім того, на думку відповідача збільшення банком у подальшому відсоткової ставки по кредиту є навмисним введенням в оману відповідача щодо обставин, які мали істотне значення при укладенні кредитного договору та ознаки шахрайства по відношенню до відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні та направлених 10.09.2012 року через канцелярію суду запереченнях на відзив (вх. № канцелярії суду 08-46/9837/12 від 10.09.2012 року) зазначила, що сплачені відповідачем за договором кошти зараховувались банком за призначенням, вказаним відповідачем в платіжних дорученнях, а твердженням відповідача щодо введення його в оману щодо обставин, які мали істотне значення при укладенні кредитного договору суперечить наявним в матеріалах справи підписаним договорам про внесення змін до кредитного договору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

05.09.2007 року між Акціонерним банком "Київська Русь"в особі Вінницької філії (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь"", що вбачається з п.1.5 Статуту "Банк "Київська Русь"" затвердженим Загальними зборами акціонерів АБ "Київська Русь" (протокол №02/11 від 27.04.2011 р.) та погодженим НБУ 06.05.2011 року) - далі банк та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колективна телефонна компанія Веко" - далі - позичальник укладено Кредитний договір №15/2007-Ю.

Згідно з п.1.1. договору предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) на таких умовах:

- сума кредиту 700 000,00 грн.;

- плата за користування кредитом: 18% річних;

- на строк до 04 вересня 2012 року;

- фіксована плата за надання кредиту - 7000,00 грн.

В подальшому сторонами було внесено зміни до вказаного пункту договору, зокрема:

- Договором про внесення змін до Кредитного договору №15/2007-Ю від 05.09.2012 року від 10 червня 2008 року плата за користування кредитом встановлена в розмірі 19,5% річних.

- Договором про внесення змін до Кредитного договору №15/2007-Ю від 05.09.2012 року від 24.09.2008 року плата за користування кредитом встановлена в розмірі 21% річних.

- Договором про внесення змін до Кредитного договору №15/2007-Ю від 05.09.2012 року від 07.11.2008 року плата за користування кредитом встановлена в розмірі 23% річних.

Відповідно до п.2.2 договору грошові кошти перераховуються банком з позичкового рахунку на банківський (поточний) рахунок позичальника (або інший рахунок, вказаний позичальником в заяві про перерахування коштів) після підписання з банком договору щодо забезпечення виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором та на підставі письмової заяви позичальника про перерахування грошових коштів у 5 (п'яти) денний строк з дня отримання банком заяви.

П.4.1. договору встановлено обов'язок позичальника повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених кредитним договором.

Позичальник зобов'язаний сплатити банку плату за користування кредитом та фіксовану плату за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором (п.4.2. договору).

Згідно з п.7.2. договору (в редакції договору від 05.09.2007 року) плата за користування кредитом нараховується щомісячно за період включно з "26" - го числа попереднього місяця по "25" - те число поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів.

Договором про внесення змін до Кредитного договору №15/2007 - Ю від 05.09.2007 року від 10.01.2008 року п.7.2. договору викладено в наступній редакції: "плата за користування кредитом нараховується щомісячно з "25"-го числа по останній робочий день місяця за період включно з "01" - го числа по "30" ("31") - е число поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів".

Перерахування банку плати за користування кредитом на рахунок №2068410102008 в розмірі, встановленому п.1.1 Кредитного договору, здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачується разом з основною сумою кредиту (п.8.1. договору).

Погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку позичальника на рахунок банку №2063910102008 - щомісячно починаючи з жовтня 2007 року в сумі 11 700,00 грн. рівними частинами щомісячно (п. 8.3. договору). У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги банку у наступній черговості:

- у першу чергу сплачується сума кредиту;

- у другу чергу сплачується плата за користування кредитом та неустойка;

- у третю чергу відшкодовуються витрати банку, що пов'язані із одержанням виконання (п.8.4. договору).

П.9.1 договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми.

Крім того, у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення виконання (п.9.2. договору).

На виконання своїх зобов'язань за договором згідно доручень наданих позичальником позивач надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 400 000,00 грн., 200 000,00 грн., 80 000,00 грн., 20 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами: №5252 від 07.09.2007 року, №5476 від 10.09.2007 року, №0795 від 01.10.2007 р., №5946 від 17.10.2007 р.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання в повному обсязі не виконав, повернувши кредит лише частково в суму 234 000,00 грн., плату за користування кредитом у встановленому розмірі не здійснив в наслідок чого за ним утворилась заборгованість по кредиту в розмірі 466 000,00 грн., 47 803,59 грн. - по відсоткам за користування кредитними коштами.

Як встановлено судом, банк неодноразово звертався до позичальника з вимогами про усунення порушень (вих. №7982 від 11.09.2009 р. №1268 від 09.02.2010 р., №8584 від 13.08.2010 р., №12780 від 03.12.2010 р.), однак зобов'язання за договором залишались невиконаними.

Розглянувши подану позивачем заяву №464/90 від 05.09.2012 року про збільшення розміру позовних вимог , суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Подана позивачем заява №464/90 від 05.09.2012 про збільшення розміру позовних вимог судом приймається, оскільки позивачем при подачі даної заяви, як свідчать додані до неї докази, було дотримано вимоги щодо сплати судового збору в установленому порядку та розмірі, а також надано докази надсилання копії вказаної заяви відповідачу.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов"язань за договором позивачем крім заборгованості по кредиту та відсоткам за користування кредитом заявлено до стягнення з відповідача 16 049,75 грн. - 30% річних за несвоєчасно повернення кредиту, 1288,89 грн. - пеня за несплату відсотків.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню кредиту належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повної оплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед Банком.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються наступним.

Зокрема, відповідач зазначає, що позивач в порушення умов договору безпідставно відносив сплачені відповідачем кошти на погашення відсотків по кредиту, чим навмисно збільшив суму неповернутого кредиту та нарахування відсотків за користування кредитом в той час як згідно з п. 8.4. договору встановлено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги банку у наступній черговості:

- у першу чергу сплачується сума кредиту;

- у другу чергу сплачується плата за користування кредитом та неустойка;

- у третю чергу відшкодовуються витрати банку, що пов'язані із одержанням виконання.

Разом з тим, в судовому засіданні судом оглянуто оригінали платіжних доручень про сплату позичальником коштів за кредитним договором в яких чітко зазначено призначення платежу "погашення процентів" та зазначено передбачений п. 8.1. договору спеціальний рахунок для сплати відсотків за користування кредитом.

Таким чином, в діях банку не вбачається порушень, оскільки згідно з п. 1.19. Постанови НБУ від 21.01.2004 N 22 (що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N377/8976 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (далі - Постанова) встановлено, що банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом. Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (п. 3.8. Постанови).

Твердження відповідача про те, що збільшення банком у подальшому відсоткової ставки по кредиту є навмисним введенням в оману відповідача щодо обставин, які мали істотне значення при укладенні кредитного договору та ознаки шахрайства по відношенню до відповідача є безпідставними, оскільки згідно з п.6.3. договору банк має право змінювати розмір плати за користування кредитом шляхом письмового повідомлення позичальнику нового розміру. Крім того, наведене спростовується наявними в матеріалах справи підписаними договорами про внесення змін до кредитного договору.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо погашення боргу по кредиту в сумі 466 000,00 грн. та відсоткам за користування кредитними коштами за період з 14.03.2012 р. по 04.09.2012 р. в розмірі 47 803,59 грн. - на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 16 049,75 грн. - 30% річних за несвоєчасно повернення кредиту за період з 01.07.2011 р. по 26.06.2012 р., 1288,89 грн. - пені за несплату відсотків за період з 01.04.2012 р. по 04.09.2012 р., за наслідками чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 9.2. договору у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення виконання.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Провівши перерахунок пені, суд вважає, що вказана вимога нарахована правильно та правомірно, відповідає умовам договору та чинному законодавству, а відтак підлягає задоволенню.

Крім суми боргу по кредиту та відсоткам за користування кредитом, пені, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань нараховано до стягнення з відповідача 16 049,75 грн. - 30% річних за несвоєчасно повернення кредиту за період з 01.07.2011 р. по 26.06.2012 р.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, у п. 9.1. договору сторони визначили інший розмір відсотків річних, ніж передбачений Цивільним кодексом України. Зокрема, у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми.

Провівши перерахунок 30% річних суд вважає, що вказана вимога нарахована правильно та правомірно, відповідає умовам договору та чинному законодавству, а відтак підлягає задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 527, 610, 611, 612, 1049, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 173, 174, ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колективна телефонна компанія "Веко" (21034, м. Вінниця, вул. Карла Маркса, 24, код ЄДРПОУ 23107433) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "Банк "Київська Русь" (21050, м. Вінниця, вул. Козицького, 51, код ЄДРПОУ 24214088) 466 000,00 грн. - заборгованості по кредиту; 47 803,59 грн. - забогованості по відсоткам за користування кредитом, 16 049,75 грн.- - 30 % річних за несвоєчасне повернення кредиту, 1288,89 грн. - пені за несплату відсотків за користування кредитом та 10 622,85 грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 12 вересня 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21050, м.Вінниця, вул.Козицького, 51

3 - відповідачу 21034, м.Вінниця, вул.Карла Маркса, 24