Рішення № 25963699, 03.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-59/9050-2012 03.09.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія

"Гарант-АВТО"

До Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія

"Омега"

Про стягнення 5 255,74 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Богдан Н.О. -представник (дов. № 324-1-4/37 від 23.12.2011 р.) від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту, оформлений полісом № 19G-0203622 від 04.07.2008 р. в розмірі 5 255,74 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування наземного транспорту, оформлений полісом № 19G-0203622 від 04.07.2008 р., внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою страхувальника автомобіля "Деу Ланос", державний номер АА 7965 НК, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб -автомобіль "ЗАЗ Ланос", державний номер АА 8188 ВК, за участю якого скоєно ДТП, водій якого Гресько Л.І. визнаний винним у її скоєні, застрахований у Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4958780, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування, що неоплачена відповідачем, в розмірі 5 255,74 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2012 р. порушено провадження у справі №5011-59/9050-2012 та призначено справу до розгляду на 23.07.2012 р.

23.07.2012р. представником відповідача через відділ діловодства суду подано відзив на позовну заяву.

В даному відзиві відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю, та зазначає що позивачем подано позов після спливу строку позовної давності по регресному зобов'язанню.

У зв'язку з необхідністю надання додаткових документів, в судовому засіданні 27.08.2012р. оголошено перерву до 03.09.2012р.

Представник відповідача, в судове засідання 03.09.2012 р. не з?явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 03.09.2012р. від останнього до суду не надходило.

Приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.09.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2008р. між ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" (20.04.2011р. змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-АВТО") та Ногою І.П. укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, оформлений полісом № 19G-0203622 (далі - Договір), згідно якого на страхування був прийнятий автомобіль "Деу Ланос", державний номер АА 7965 НК.

Згідно довідки УДАІ ГУМВС України в місті Києві, 29.05.2009р. у місті Києві на вул Бальзака 83-А, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Деу Ланос", державний реєстраційний номер АА 7965 НК, що належить Нозі І.П., автомобіля ВАЗ 2109, державний реєстраційний номер АА 5767 СВ, під керуванням Ємцова В.А. та автомобіля "ЗАЗ Ланос", державний реєстраційний номер АА 8188 ВК, під керуванням Гресько Л.І.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Гресько Л.І. Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Деснянського районного суду міста Києва від 27.04.2009р.

14.05.2009р. до ПАТ "УСК "Гарант-Авто" звернувся Страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № С-538 від 24.04.2009р. з оцінки автомобіля "Деу Ланос", державний номер АА 7965 НК вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Деу Ланос", державний номер АА 7965 НК, становить 6075,00 грн.

03.06.2009р. ПАТ "УСК "Гарант-Авто" на підставі Страхового акту №74025 від 03.06.2009р. та розрахунку страхового відшкодування до нього, враховуючи звіт про визначення вартості матеріального збитку № С-538 від 24.04.2009р. з оцінки автомобіля "Деу Ланос", державний номер АА 7965 НК, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 5765,74грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5978 від 02.07.2009р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль "ЗАЗ Ланос", державний реєстраційний номер АА 8188 ВК, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Деу Ланос", державний номер АА 7965 НК, належить Гресько В.П.

Цивільно-правова відповідальність Гресько В.П. в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "ЗАЗ Ланос", державний реєстраційний номер АА 8188 ВК будь-якою особою яка на законних підставах має право керувати транспортним засобом, була застрахована у ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/4958780).

Вина водія Гресько Л.І. яка керувала автомобілем "ЗАЗ Ланос", державний реєстраційний номер АА 8188 ВК, підтверджується постановою Деснянського районного суду міста Києва від 27.04.2009р.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Деу Ланос", державний номер АА 7965 НК, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ/4958780), а до ПАТ "УСК "Гарант-Авто" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за полісом № 19G-0203622 від 04.07.2008р. добровільного страхування транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Гресько Л.І. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25.11.2008 р.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ/4958780) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза -частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до вищевказаного Полісу франшиза складає 510,00 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.

Твердження відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності не береться судом до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29.03.2009 р. власнику автомобіля "Деу Ланос", державний номер АА 7965 НК завдано матеріального збитку.

02.07.2009р. ПАТ "УСК "Гарант-Авто" здійснило виплату страхового відшкодування відповідно до страхового акту № 74025 від 03.06.2009 р. в розмірі 5 765,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5978 від 02.07.2009р.

Саме з моменту сплати страхувальнику відповідно до договору страхового відшкодування позивач набув право звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже у позивача виникло право вимоги до відповідача та строк позовної давності починає свій перебіг з 02.07.2009 р.

З позовною заявою позивач звернувся до суду 29.06.2012 р. Згідно штампу поштового відділення Київ -42 на поштовому конверті з яким до суду надійшли матеріали позовної заяви ПАТ "УСК "Гарант-Авто", поштове відправлення прийнято до пересилання саме 29.06.2012р.

Зважаючи на вище викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 5255,74 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату судового збору в розмірі 1 609, 50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17, літ А; код ЄДРПОУ 21626809) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; код ЄДРПОУ 16467237) шкоду в розмірі 5 255 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 74 коп. та судовий збір в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 10.09.2012 р.

Суддя Ю.В. Картавцева