Рішення № 25963515, 04.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.09.12 р. Справа № 5006/12/127/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк

до відповідача 1.:Товариства з обмеженою відповідальністю «Перун», м. Дубно

до відповідача 2.: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Донбуд», м. Донецьк

про стягнення 1799837,86грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Ярук А.І. (за довіреністю);

від відповідача 1: не з'явився ;

від відповідача 2: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перун», м. Дубно, Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Донбуд», м. Донецьк про стягнення: з відповідача 1. суми основного боргу у розмірі 1500000,00грн., пені в сумі 114180,33грн., 3% річних в сумі 24657,53грн., інфляційних витрат в сумі 10500,00грн. та штрафу в сумі 150000,00грн.; з відповідача 2. суми у розмірі 500,00грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору про надання поворотної фінансової допомоги №б/н від 25.10.2010р. відповідач 1. взяв на себе зобов'язання щодо повернення безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 1500000,00грн., однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем 1. утворилася заборгованість у розмірі 1500000,00грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 114180,33грн., 3% річних в сумі 24657,53грн., інфляційних витрат в сумі 10500,00грн. та штрафу в сумі 150000,00грн. Крім того, відповідно до умов договору поруки від 25.10.2010р. відповідач 2. поручився перед позивачем за невиконання відповідачем 1. умов основного договору, у зв'язку із чим позивач звернувся до відповідача 2. з вимогою сплатити суми поруки у розмірі 500,00грн.

Відповідач 1. у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач 1. був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення вхід. №06-20/28466 від 03.08.2012р., яке було отримано відповідачем 26.07.2012р. Однак відповідач 1. у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відповідач 2. у відзиві на позовну заяву від 07.08.2012р. проти позову в частині стягнення 500,00грн. заперечує повністю з тих підстав, що договір поруки припинив свою дію з 31.12.2011р., а отже вимоги позивача є безпідставними. Також відповідачем 2. було надано клопотання від 07.08.2012р. щодо розгляду справи без його участі.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перун» (Боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» (Кредитор) 25 жовтня 2010р. було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого Кредитор надає Боржнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 1500000,00грн., строк повернення якої 31.12.2011р.

Відповідно до п.2.1. договору Боржник відповідає перед Кредитором за виконання всіх зобов'язань відповідно даного договору, в томі числі за повернення повної суми фінансової допомоги, неповернутої своєчасно, а також нарахованої неустойки та завданих збитків.

Згідно п.4.1. договору Боржник зобов'язується виконувати свої зобов'язання перед Кредитором на умовах зазначених в п.1.1 даного договору.

За несвоєчасне повернення грошових коштів, отриманих за договором, Боржник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення. У разі порушення строків повернення більш ніж на 60 днів Боржник додатково сплачує Кредитору штраф в сумі 10% від несвоєчасно повернутої суми. (п.5.1. договору).

За приписами п.7.1. даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Строк дії договору співпадає зі строком повернення фінансової допомоги зазначеної в п.1.1. договору.

Даний договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов укладеного договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача 1. - ТОВ «Перун» поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 1500000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №2566 від 27.10.2010р.

25 жовтня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Донбуд» (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» (Кредитор) було укладено договір поруки, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Перун» (Боржник) щодо повернення грошових коштів за договором, передбаченим ст.2 цього договору.

Під основним договором в цьому договорі розуміється договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 25.10.2010р., укладений між Кредитором та Боржником. (п.2.1. договору).

Відповідно до умов пунктів 3.1.-3.2 договору передбачений цим договором обов'язок Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою суми 500,00грн. Поручитель не відповідає за сплату Боржником неустойки (штрафу, пені).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2011р. (п.4.1. договору). Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі. (п.4.2.4. договору).

Даний договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

12 травня 2012р. позивачем на адресу відповідача 1. було надіслано вимогу №15/05-01 щодо сплати суми основного боргу в розмірі 1500000,00грн, пені в сумі 85286,86грн., штрафу в сумі 150000,00грн. та 3% річних в сумі 16767,12грн.

У зв'язку із невиконанням відповідачем 1. умов договору поворотної фінансової допомоги та несплатою суми боргу у розмірі 1500000,00грн. позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги відносно відповідача 1. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до статей 626 та 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (абз.1 ч.1 ст.1049 ЦК України).

За правилами розподілу обов'язку доказування згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач 1. свої зобов'язання за Договором про надання поворотної безвідсотковою фінансової поворотної допомоги б/н від 25.10.2010р. належним чином не виконав, отриману від позивача фінансову допомогу в сумі 1500000,00грн. не повернув, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 1500000,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 1500000,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 24657,53грн. та інфляційних витрат в сумі 10500,00грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат суд встановив, що він є арифметично невірним та за розрахунком суду, здійсненим у програмі інформаційно-пошукова система «Законодавство» сума 3% річних складає 24590,16грн., сума інфляційних витрат складає 1474,46грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу та 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні витрати в сумі 1474,46грн., 3% річних в сумі 24590,16грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1. пеню в розмірі 114180,33грн. та штраф в сумі 150000,00грн. на підставі умов пункту 5.1 договору.

Статтею 1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Згідно приписів ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог передбачених ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Таке право узгоджується із свободою договору, передбаченого статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Правова позиція щодо стягнення додаткової відповідальності у вигляді стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання зобов'язань висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 травня 2011 року у справі № 42/252.

Щодо вимог позивача заявлених до відповідача 2. суд дійшов висновку, що дані вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч.1 ст.533 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. (ч.2. ст.533 ЦК України).

За приписами ч.1 ст.534 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи між відповідачем 2. та позивачем було укладено договір поруки відповідно до якого ТОВ «Мегаполіс-Донбуд» поручився за виконання відповідачем 1. договору про надання поворотної фінансової допомоги від 25.10.2010р. Дана порука обмежена сплатою суми у розмірі 500,00грн.

Однак частиною 4 ст.599 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Дана вимога також була відображена сторонами в п.4.2.4. договору поруки.

Як вбачається з умов договору поруки строк його встановлено до 31.12.2011р., тобто договір, на підставі якого позивачем заявлені позовні вимоги до відповідача 2. щодо стягнення 500,00грн. припинив свою дію з 01.01.2012р., а з даним позовом позивач звернувся до суду 17.07.2012р. Враховуючи вищевикладене позовні вимоги щодо стягнення 500,00грн з відповідача 2. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача 1. відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.11, 525, 526, 530, 533, 534, 546, 549, 550, 559, 610-612, 625-627, 629, 1046, 1049 ЦК України, ст.67, 174, 193, 216-218 ГК України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перун», м. Дубно, Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Донбуд», м. Донецьк про стягнення: з відповідача 1. суми основного боргу у розмірі 1500000,00грн., пені в сумі 114180,33грн., 3% річних в сумі 24657,53грн., інфляційних витрат в сумі 10500,00грн. та штрафу в сумі 150000,00грн.; з відповідача 2. суми у розмірі 500,00грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перун» (35600, м. Дубно, вул. Заводська, 19, код ЄДРПОУ 21090355, р/р 260000190437 в ПАТ АБ «Укргазбанк», м. Київ, МФО 320478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» (83023, м. Донецьк, вул. Харитонова, 2, код ЄДРПОУ 30871714, р/р 26006046176000 в ДОД «Райффайзен банк Аваль», МФО 335076) борг у розмірі 1500000,00грн., пеню в сумі 114180,33грн., 3% річних в сумі 24590,16грн., інфляційні витрати в сумі 1474,46грн., штраф в сумі 150000,00грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 35803,23грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 06.09.2012р.

Суддя Тоцький С.В.