Ухвала суду № 25961050, 11.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 року м. Київ К-18979/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року

у справі № 2А-4405/09/1870

за позовом Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року, позов Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (позивач) до Державної податкової інспекції в м. Суми (відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000442306/0/48550 від 20 липня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез»у формі ТОВ витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове -про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез»у формі ТОВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного шкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за червень 2008 року, за результатами якої складено акт № 5009/23-6/21127532 від 15 липня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000442306/0/48550 від 20 липня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 140 400,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, пункту 10.2 статті 10 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагентів по ланцюгу постачання.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем (інвестор), Відкритим акціонерним товариством «Полтавський турбомеханічний завод»(замовник) та Закритим акціонерним товариством «Укрросметал»(підрядник) укладено договір № 11-35/2007 від 31 травня 2007 року, відповідно до умов якого позивач фінансує 95 відсотків вартості будівництва торговельно-офісного центру в м. Полтава.

В свою чергу, висновок податковим органом про неправомірне формування позивачем в липні 2008 року суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість зроблено з огляду на те, що Приватна фірма «Партнер», один з субпідрядників ЗАТ «Укросметал», за місцем реєстрації не знаходиться.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені на адресу ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод»відповідно до договору № 11-35/2007 від 31 травня 2007 року, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім того, судами встановлено, що позивач не перебував у будь-яких правових відносинах з ПФ «Партнер».

Доводи касаційної скарги про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами по ланцюгу постачання, колегія суддів відхиляє, оскільки, пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

В свою чергу, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.