Постанова № 25960409, 17.08.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2012 р. Справа № 2-а-6323/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2011 р. №0001291702 щодо визначення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 562 183,50 грн., та податкове повідомлення-рішення від 30.08.2011 р. № 0001281702 щодо визначення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 248 993,29 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що оскаржувані рішення податкового органу винесено безпідставно, необґрунтовано та незаконно, оскільки порушення порядку проведення документальної планової перевірки позивача та результати її оформлення є підставою вважати, що перевірку проведено поверхнево та безвідповідально. Так, висновок відповідача про неправомірне віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за документами, отриманими від контрагентів, наприклад, по постачальнику ФОП ОСОБА_2 базуються на ветеринарних свідоцтвах, які не мають ніякого відношення до вказаного підприємця; по постачальникам - контрагентам ПП «Фіто Сервіс Плюс», ТОВ «ЛаНа, ЛТД», ПП «Нісан-09» встановлено відсутність декларування податкового зобов'язання, проте за наслідками вчинення угод з ФОП ОСОБА_1, вказаними контрагентами були задекларовані податкові зобов'язання, однак податковий орган здійснив обнуління вказаних показників за наслідками їх перевірок іншими податковими органами. Позивачем зазначено, що при встановлені порушень щодо неправомірного віднесення до валових витрат підприємця сум оренди за авто, відповідачем не враховані дані Книги доходів та витрат підприємця, відповідно до яких зазначені вище витрати складають лише 2 039,44 грн. Крім цього, в акті перевірки зазначено, що акти прийому маркетингових, рекламних та інформаційно-консультаційних послуг не містіть інформації, з якої на думку ДПІ, неможливо встановити які саме послуги здійснювались та яким чином вони вплинули на діяльність підприємця, проте інспектори-ревізори вказані акти про приймання послуг до переліку використаних документів при перевірці не віднесли, що підтверджує факт їх не дослідження взагалі, оскільки на письмовий запит ДПІ та додатково на заперечення акту перевірки позивачем були надані лише реєстри послуг в розрізі контрагентів та сум, включених до валових витрат. Однак, всупереч наданим при перевірці можливостям, ДПІ не виконало свій обов'язок щодо дослідження змісту вказаних актів прийому послуг, згідно з якими ідентифікуються надані послуги, їх одиниці вимірювання, обсяги господарської-операції, якість тощо та їх безпосередня причетність до підприємницької діяльності позивача. Позивач також вказує на порушення порядку проведення перевірки , оскільки відповідно до наказу ДПІ у м. Херсоні від 16.05.2011 року №1333 перевірку господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 доручено провести інспекторам ДПІ Даніч НА, Федотовій Л.П. та Добриновій О.М., проте висновки акту перевірки підписані старшим державним податковим інспектором-ревізором О.М. Трамбовецькою, прізвище якої не значиться в журналі реєстрації перевірок ФОП ОСОБА_1, а наказ про залучення четвертого інспектора позивачу не було вручено взагалі. Крім цього, порушенням вимог Податкового кодексу України щодо строків оформлення результатів перевірок є дата складання акту від 12.08.2011 року, проте умови закінчення перевірки 15.06.2011 року. Таким чином, позивач вказує, що таке ставлення інспекторів-ревізорів при проведенні перевірки та складанні акту призвело до спотворення об'єктивних результатів перевірки та винесення незаконних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на відсутність порушення порядку проведення перевірки, оскільки наказ ДПІ від 07.06.11 р. за № 1710 про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки та залучення до складу перевіряючих старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за операціями у сфері ЗЕД управління контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Трамбовецьку О.М. та направлення на проведення перевірки від 08.06.11 р. № 1337/22-2 вручені під підпис підприємцю особисто 08.06.11 р. Щодо встановлених в ході перевірки порушень позивачем податкового законодавства, то відповідач вказує на їх достовірність відображення в акті перевірки. Зокрема, результатами перевірки встановлено документування ФОП ОСОБА_1 у грудні 2010 року поставки м'яса охолодженого від ФОП ОСОБА_7 ( ФОП ОСОБА_7 зміна прізвища) на суму ПДВ 30 152,15 грн., у січні, вересні, жовтні, листопаді 2010 року придбання у ПП "Нісан-09" товару (продукти харчування, будівельні матеріали) на суму ПДВ 90 132,78 грн., у серпні, вересні 2010 року придбання у ТОВ «ЛаНа, ЛТД» товару (продукти харчування) на суму ПДВ 47 704,04 грн., у грудні 2010 року придбання у ПП «Фіто Сервіс Плюс» товару (продукти харчування) на суму ПДВ 31 254,74 грн. у ПП «Фіто Сервіс Плюс», проте висновком податкового органу є встановлений факт не здійснення вказаними контрагентами - постачальниками фінансово - господарської діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних умов для виконання такого постачання або здійснення діяльності у зв'язку з відсутністю технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, що є підставою для визнання таких угод нікчемними та не створюють для платника податків прав для віднесення отриманих сум ПДВ до податкового кредиту відповідного звітного періоду. Також перевіркою встановлено порушення Декрету № 13-92 та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: віднесення до складу валових витрат суми 4 644,65 грн., яка не пов'язана з веденням підприємницької діяльності, а саме: оренда легкового автомобіля «Шкода Октавія» у ТОВ «AVERA» та віднесення до складу витрат маркетингові, рекламні, інформаційно-консультаційні послуги на суму 659091,65 грн., які оформлені актами виконаних робіт без вичерпної інформації щодо таких послуг.

Ухвалою суду від 28.12.2011 року відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні, яке відбулось 13.08.2012 року, відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни державної податкової інспекції у м. Херсоні на її правонаступника державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби ( далі - ДПІ).

В судове засідання, призначене на 17.08.2012 року, сторони не прибули.

Представники сторін надали суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця від 28.03.1995 р. за № 2 499 001 0001 009726.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ № 1414 основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є виробництво макаронних виробів, м'ясних продуктів, оптова торгівля м'ясом та м'ясними продуктами.

Судом встановлено, що згідно пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст. 77 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VI на підставі наказу від 16.05.11 р. № 1333 та направлень від 25.05.11 р. № 1108/17-2, № 1109/17-2, № 1110/17-2, наказу від 07.06.11 №1710 про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки та направлень від 08.06.11 р № 1334/17-2, № 1335/17-2, № 1336/17-2, № 1337/22-2, план-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.09 р. по 31.12.10 р., про що складено акт № 2895/17-2/НОМЕР_2 від 12.08.2011 року ( далі - акт перевірки).

Висновком акту перевірки є встановлені порушення ФОП ОСОБА_1, зокрема, -

- ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656, 901,902 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільним Кодексом України) по правочинах здійснених по ланцюгу руху ТМЦ (послуг) ОСОБА_1 з постачальниками: ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Фіто Сервіс Плюс", ПП "Нісан-09", ТОВ "ЛаНа", ПП "Агро Спутнік" та порушення пп. 7.2.4. п. 7.2., пп. 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-BP в частині неправомірного завищення складу податкового кредиту з ПДВ у сумі 374 789 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 374 789,00 грн.

- ст. 13 ДКМУ від 26 грудня 1992 р. № 13-92 « Про прибутковий податок з громадян», п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо завищення валових витрат, а саме до складу валових витрат включені витрати, не пов'язанні з веденням підприємницької діяльності (оренда легкового автомобіля) та до складу валових витрат віднесено маркетингові, рекламні, інформаційно-консультаційні послуги, по яких у ФОП ОСОБА_1 відсутня доказова база стосовно фактичного проведення вказаних послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю, що призвело до завищення складу валових витрат на суму 1 659 954,95 грн., у т. ч.: за 2009 р. на суму 211 211,30грн., за 2010 р. на суму 1 448 443,65 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 248 993,29 грн. у т. ч.: за 2009р. на суму 31 726,70грн, за 2010 р. на суму 217 266,59 грн.

З посиланням на вказані висновки акту перевірки ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення, зокрема -

- податкове повідомлення-рішення від 30.08.2011 р. № 00001281703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктом підприємницької діяльності в сумі 248 993,29 грн., за штрафними санкціями в сумі 124 496,65 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 30.08.2011 р. № 00001291703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 374 789,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 187 394,50 грн.

Вказані податкові повідомлення - рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, в результаті чого рішенням про результати розгляду скарги від 31.10.2011 р. за № 5477/10/25-014 ДПА у Херсонській області залишено без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Херсоні від 30.08.2011 р. № 00001291703, скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Херсоні від 30.08.2011 р. № 00001281703 в частині застосованих штрафних санкцій у сумі 124 496,65 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Підставою виникнення даного спору стали питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за період з 01.10.09 р. по 31.12.10 р. по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками ФОП ОСОБА_7, ПП « Фіто Сервіс Плюс», ПП « Нісан-09», ТОВ « ЛаНа, ЛТД », ПП «Агро Спутнік», ТОВ « Виттар», ДП « Маркет-Плазо», ТОВ «Таврія В», ПП «Таврія плюс», ПП «Таврія -І», ТОВ «ЕКО», ДП "Гарантія-Маркет", ТОВ «Край», ТОВ «AVERA» та визначення чистого доходу і розміру податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності у 2009 - 2010 роках.

При вирішенні вказаного спору суд застосовує норми податкового законодавства, які існували в період виникнення спірних правовідносин, зокрема, Закон України « Про податок на додану вартість » від 03.04.1997 р. за № 168/97-ВР ( далі Закон України № 168/97-ВР), Декрет КМУ « Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92 ( далі - Декрет КМУ № 13-92), Закон України « Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-IV ( далі Закон України № 889-IV), Закон України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» ( далі Закон України № 334/94-ВР).

Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України № 889-IV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Пункт 7.1 статті 7 даного Закону передбачає, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 цієї статті.

Відповідно до ст. 13 Декрету КМУ № 13-92 оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», без визначення будь-яких обмежень та особливостей для фізичних осіб-підприємців.

Приписами пункту 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу» (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються ( виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, до податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально. Будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком відповідно до норм Господарського кодексу України.

З системного аналізу наведених норм законодавства, вбачається, що виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Стосовно виконання позивачем обов'язку щодо надання до перевірки первинних документів, витребуваних ДПІ у позивача до перевірки та їх фактичне надання з урахуванням листування сторін, судом встановлено наступне.

Наказом ДПІ у м. Херсоні від 16 травня 2011 року №1333 доручено головному державному податковому ревізору - інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Федотовій Л.П., головкому державному податковому ревізор - інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Даніч Наталії Анатоліївні, старшому державному податковому ревізор - інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Добриновій Ользі Миколаївні провести планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 згідно з планом-графіком з 25 травня 2011 р. тривалістю 10 днів.

У зв'язку із проведенням планової документальної перевірки, ДПІ своїм листом від 15.06.2011 року зобов'язало позивача надати письмові пояснення з наданням копій первинних документів щодо придбання за перевіряємий період товару у ПП "Фіто Сервіс Плюс", ТОВ "Велена-В", ТОВ "Лана ЛТД", ПП «Нісан - 09», ПП "Агроспутнік", ТОВ "СП "Радоніс"; надати письмові роз'яснення щодо економічного обґрунтування доцільності та ефективності застосування маркетингових, інформаційно-консультаційних та рекламних послуг у здійсненні фінансово-господарській діяльності та відомості у розрізі контрагентів та сум, які включені до валових витрат; чи використовувалась наймана праця громадян при здійсненні підприємницької діяльності у сфері оптової торгівлі та наданні транспортних послуг; яким чином проводились вантажно-розвантажувальні роботи, пов'язанні з придбанням та продажем товару; яким чином здійснювалася доставка придбаного/реалізованого товару (з наданням підтверджуючих документів, а саме - укладених договорів, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, актів виконаних робіт, платіжних документів.

14 липня 2011 року представник позивача листом повідомив ДПІ, що у зв'язку з фактичною документальною плановою перевіркою, яка розпочата 25 травня 2011 року з боку ФОП ОСОБА_1 створено всі умови для здійснення перевірки, в тому числі доступ до будь-якої фінансово-господарської, кадрової та бухгалтерської документації, договорів, виділено копіювальну техніку. При цьому, даним листом надав письмові пояснення та документи, зазначені у запиті на 187 аркушах, зокрема позивач повідомив ДПІ, щодо перевірки надані у повному обсязі первинні документи, які підтверджують господарські операції, а саме копії накладних, податкових накладних, платіжних документів, договорів, реєстраційних документів. Щодо відсутні транспортних документів, то позивач пояснив, що маючи власний транспортний парк, який складається з вантажних та вантажопасажирських автомобілів в кількості 44 одиниці, а також орендованого транспорту, які забезпечують господарську діяльність з доставки придбаних/реалізованих товарів, ФОП ОСОБА_1 взагалі не оформлює товарно-транспортні накладні, здійснюючи транспортування товару, що належить йому на праві власності, як це передбачено Законом України «Про автомобільний транспорт», Законом України «Про дорожній рух», Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 p. № 1306 «Про Правила дорожнього руху», «Інструкцією з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України», затвердженою Наказом МВС України від 27.03.2009 р. № 111. При цьому вказав, що деякі контрагенти здійснюють доставку товару аналогічним чином - власним автотранспортом. Договори з транспортними організаціями на отримання послуг не укладались через відсутність такої необхідності. Дана обставина тягне за собою відсутність актів виконаних робіт та платіжних документів за надання транспортних послуг. Щодо дорожніх (маршрутних) листів на транспортні засоби, то позивач вказав на відсутність інформації які саме маршрутні листи необхідно надати, оскільки значна їх кількість не дає можливості надати копії всіх документів за тривалий перевіряє мий період.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем виконані вимоги ДПІ щодо надання до перевірки первинних документів, про що зазначено в пункті 1.12. акту перевірки від 12.08.20011 року № 2895/17-2/НОМЕР_2 та листі ФОП ОСОБА_1 від 14.07.2011 року. Зокрема, як вбачається з пункту 1.12. вказаного акту перевірки до перевірки у повному обсязі були надані та перевірені суцільним порядком за перевіряємий період: матеріали особової справи підприємця, особовий рахунок у ДПІ, роздруківки банків про рух грошових коштів, платіжні документи, накладні, податкові накладні, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, книга обліку доходів та витрат ( 2 шт. ), реєстраційні та дозвільні документи, відомості по нарахуванню та виплаті заробітної плати найманим працівникам, журнали обліку розрахункових операцій, трудові договори, укладені з найманими працівниками, вантажні митні декларації, договори та контракти укладені з нерезидентами. Вибірковим методом досліджені договори.

Перевіркою встановлено та відображено в акті перевірки, що у періоді з 01.10.09 р. по 31.12.10 р. суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 здійснював такі види господарської діяльності: виробництво морожених напівфабрикатів, оптово-роздрібну торгівлю продукцією власного виробництва, зовнішньо - економічну діяльність (експорт продукції власного виробництва) на умовах загальної системи оподаткування.

Для здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 використовує власне та орендоване нерухоме майно, зокрема цех № 2 по виробництву заморожених напівфабрикатів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 по виробництву морожених напівфабрикатів, розташований за адресою: АДРЕСА_2 по виробництву морожених напівфабрикатів, розташований за адресою: АДРЕСА_3 На стор. 11-14 акту перевірки наведений перелік нерухомого майна ( земельна ділянка під виробничими приміщеннями, земельна ділянка під благоустроєм території, прилеглої до виробничої бази, база по виготовленню морожених напівфабрикатів, магазин, свиноферма) та рухоме майно ( легкові автомобілі у кількості 7 одиниць та вантажні автомобілі у кількості 36 одиниць).

Пунктом 1.19 акту перевірки визначено, що аналіз транспортування товарно- матеріальних цінностей, навантажувальні та розвантажувальні роботи виконувалися суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_1, з використанням праці оформлених належним чином найманих осіб (водіїв), а також проводились постачальниками продукції та покупцями товарів.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо недоцільності досліджування тих первинних документів, стосовно яких відсутній спір між сторонами.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 30.08.2011 р. № 0001281702 щодо визначення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 248 993,29 грн.

Суд виходячи із змісту п. 2.2.2 Акту перевірки щодо визначення витрат, пов'язаних з одержанням доходу, встановив, що підставою завищення суми валових витрат за період з 01.10.09 р. по 31.12.2010 року у сумі 248 993,29 грн., у т.ч. за 2009 рік - 31 726,70 грн., за 2010 рік - 217 266,59 грн. було визнання правочинів нікчемними між позивачем та контрагентами-постачальниками ФОП ОСОБА_7, ПП «Фіто Сервіс Плюс», ТОВ «ЛаНа, ЛТД», ПП «Нісан-09», як такі, що не направлені на настання реальних правових наслідків.

Суд не погоджується з вказаним висновком податкового органу, виходячи із наступного.

Як вбачається з акту перевірки, у грудні 2010 року ФОП ОСОБА_1 придбав у ФОП ОСОБА_7, який 01.06.2011 року змінив прізвище на ОСОБА_7 ( далі по тексту - ФОП ОСОБА_7.), свинину охолоджену на загальну суму 180 912,90 грн., у т.ч. ПДВ 30152,15 грн., відвантаження вказаного товару було здійснено згідно переліку видаткових та податкових накладних, наведених у таблиці 16 ( стор. 16 акту перевірки). Проте, на підставі отриманого від ДПІ у Суворовському районі м. Одеси акту перевірки від 15.04.11 №1718/17-1/НОМЕР_3 про результати документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_7 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, ДПІ приходить до висновку щодо відсутності реального товарного характеру поставки товару між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_7, оскільки господарські відносини ФОП ОСОБА_7 з ПП « НОНА» є нікчемними.

ПП «НОНА» має 9 стан - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, відсутність у ПП «НОНА» необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Оскільки товар, придбаний ФОП ОСОБА_7 у ПП «НОНА», був реалізований у грудні 2010 року ФОП ОСОБА_1, тому за наслідками відпрацювання ланцюгів постачання товару було встановлено, що угоди між ПП "НОНА" - ФОП ОСОБА_2 - ФОП ОСОБА_1 визнані нікчемними, тому ФОП ОСОБА_1 неправомірно суму 150760,80 грн. включив до складу валових витрат у декларації про доходи за 2010 рік.

У грудні 2010 року ФОП ОСОБА_1 придбав у ПП «Фіто Сервіс Плюс» продукти харчування на сум 156 273,70 грн. за податковими накладними, перелік яких наведений у таблиці 27 ( стор. 61 акту перевірки). На підставі отриманого від ДПА у Херсонській області листа від 29.03.2011 р. № 2620/7/23-517 з копією акту від 23.03.11 № 8/23-5/36671297 про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «Фіто Сервіс Плюс» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Альтекс-Юг», та ПП «Стилет-Юг» за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 року, ДПІ робить висновок щодо відсутності реального товарного характеру вказаної поставки товару між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Фіто Сервіс Плюс». Підставою такого висновку є розбіжності між даними додатку 5 до декларації та даними "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України", оскільки дані декларації сформовані ПП «Фіто Сервіс Плюс» внаслідок господарських операцій, здійснених з ПП «Альтекс-Юг», та ПП «Стилет-Юг», які визнані нікчемними. Отже, по ланцюгу постачання від постачальників ПП «Фіто Сервіс Плюс» до його покупців, в тому числі ФОП ОСОБА_1, не встановлено руху фактичного товару та операцій, тому підтверджені первинними документами витрати по господарській операції з ПП «Фіто Сервіс Плюс», не відповідають чинному законодавству і не мають юридичного статусу, тому сума 156 273,70 грн. неправомірно включена ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат у декларації про доходи за 2010 рік.

У січні, вересні, жовтні, листопаді 2010 року ФОП ОСОБА_1 придбав у ПП «Нісан-09» продукти харчування на загальну суму 448630,20 грн. за податковими накладними, перелік яких наведений у таблиці 29 ( стор. 73 акту перевірки). Документальними перевірками ПП «Нісан-09 » за 2009-2010 р. (акт від 15.11.10 р. №4810/23-2/36419914 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Нісан-09» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з платником податків ПП „Арт-Сенсіс" за січень 2010 року, акт перевірки від 15.11.10 р № 4810/23-2/36419914) встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що в ході відпрацювання ланцюгів постачання товару визнано нікчемними угоди між ПП «Нісан-09» та ФОП ОСОБА_1 При цьому, ДПІ підтверджує, що товар, нібито придбаний у ПП «Нісан-09», використовувався ФОП ОСОБА_1 у виробництві напівфабрикатів та у ремонті виробничих цехів. Проте, відсутність доказів реального придбання товарів, його вартість в сумі 448 630,20 грн. не може бути включена до складу витрат для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Крім цього, ДПІ зауважує, що постановою господарського суду Одеської області по справі №7/488-10-5031 визнано банкрутом ПП "Нісан-09" в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У серпні, вересні 2010 року ФОП ОСОБА_1 придбав у ТОВ "ЛаНа, ЛТД" продукти харчування на суму 238 520,20 грн. за податковими накладними, перелік яких наведений у таблиці 33 (стор. 81 акту перевірки). Згідно довідки від 23.03.11 р. №3/23-2/31759853 про результати проведеного аналізу інформації та звітності ТОВ "ЛаНа, ЛТД" при відпрацюванні податкового кредиту та податкових зобов'язань за вересень, жовтень 2010 року встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що в ході відпрацювання ланцюгів постачання товару визнано нікчемними угоди між ТОВ "ЛаНа, ЛТД" та ФОП ОСОБА_1, тому сума вартості отриманого товару 238 520,20 грн., безпідставно віднесена позивачем до складу валових витрат у декларації про доходи за 2010 рік. Крім цього, постановою господарського суду Одеської області від 14.09.2010 p. в справі № 7/344-10-3614 визнано банкрутом ТОВ "ЛаНа, ЛТД" в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З огляду на викладені доводи податкового органу щодо неправомірності формування валових витрат за рахунок вартості товару, придбаного за нікчемними угодами, суд вважає їх такими, що суперечать положенням ст. 228 ЦК України, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договори між позивачем та ФОП ОСОБА_7, ПП « Фіто Сервіс Плюс», ПП «Нісан-09», ТОВ «ЛаНа, ЛТД», не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги ч.1 та ч.2 ст.228 ЦК України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

2 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст.228 ЦК України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч.3 ст.228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

При цьому, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, податковий орган вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Щодо інших доводів відповідача, то суд зазначає, що аналіз наведених норм законодавства, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку про відсутність відповідальності суб'єкта господарювання за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань (в даному випадку у другій ланці ланцюга постачання - ПП «НОНА», ПП "Альтекс-Юг" та ПП "Стилет-Юг") та відсутність обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету, знаходження або незнаходження їх за юридичною адресою та наявність або відсутність у них основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, що також підтверджується Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (чинного на період, за який проводилась перевірка) і яким визначено, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

Отже обставини, встановлені податковим органом стосовно контрагентів позивача, зокрема незнаходження за місцезнаходженням, стан банкрутства або припинення, на час проведення перевірки вказує саме на факт неможливості підтвердження формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, на який і посилається відповідач, а не на здійснення фінансово-господарської діяльності за межами правового поля, тобто без наміру створення правових наслідків, оскільки первинні документи (в тому числі і походження товару) не були досліджені та не співставлені в розрізі контрагентів, що не дає можливості податковому органу достеменно підтвердити свої припущення щодо фактів порушення, оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок за всім ланцюгом до кінцевого виробника.

Позивач не міг передбачити та відповідати за подальший стан своїх контрагентів як платників податків, у зв'язку з чим негативні наслідки, що виникли, жодним чином не можуть впливати на позивача.

Також, суд приймає до уваги надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських поставки продуктів харчування від ПП «Фіто Сервіс Плюс», постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 р. по справі №2а-3484/11/2170, яка набрала законної сили згідно ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р. Вказаними судовими рішеннями визнано протиправним висновок податкового органу щодо виключення зі складу податкового кредиту суму ПДВ 66 495 грн. згідно податкових накладних, отриманих від ПП "Фіто сервіс Плюс", внаслідок встановлення податковим органом відсутності руху товарів по ланцюгу постачання ПП "Альтекс-Юг" та ПП "Стилет-Юг" - ПП "Фіто сервіс Плюс" - ФОП ОСОБА_1

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

З огляду на викладене, суд зазначає, що за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. позивачем була придбана та фактично отримана продукція, яка необхідна для виробництва морожених напівфабрикатів, що є основним видом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1, та не заперечувалось ДПІ при складанні акту перевірки та у наданих запереченнях проти позову.

Судом також встановлено, що витрати по придбанню товарів у ФОП ОСОБА_7, ПП «Фіто Сервіс Плюс», ПП «Нісан-09», ТОВ «ЛаНа, ЛТД », що віднесені позивачем до складу валових витрат, підтверджені належним чином оформленими розрахунковими та платіжними документами (платіжними дорученнями, видатковими накладними), що не заперечується відповідачем виходячи зі змісту акту перевірки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо правомірності віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, наданих постачальниками - контрагентами ФОП ОСОБА_7, ПП «Фіто Сервіс Плюс», ПП «Нісан-09», ТОВ «ЛаНа, ЛТД ».

Крім того, актом перевірки ДПІ вказує на інші підстави для донарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, зокрема віднесення позивачем до валових витрат сум, які не пов'язані з підприємницької діяльністю підприємця.

Так, у грудні 2009 року, березні, вересні, грудні 2010 року ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат включені витрати, не пов'язані з веденням підприємницької діяльності, а саме орендна плата легкового автомобіля "Шкода Октавія" у розмірі 4 644,65 грн., за податковими накладними, перелік яких наведений в таблиці 17 (стор. 22 акту перевірки). Підставою такого висновку слугував договір оренди автомобіля, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "AVERA". Оскільки засновником та директором ТОВ "AVERA" є ОСОБА_1, тому ДПІ робить висновок, що сума орендної плати 4 644,65 грн., яка включена ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат у декларації про доходи за 2009-2010 р. не є витратами, пов'язаними з підприємницькою діяльністю позивача.

З метою спростування вказаних доводів ДПІ позивач надав суду договір оренди автотранспортного засобу від 01.07.2006 року за № 35 та додаткову угоду від 29.06.2009 р., укладені між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "AVERA". Відповідно умов даного договору орендодавець (ТОВ "AVERA") надає, а орендар ( ФОП ОСОБА_1.) приймає у тимчасове користування автомобіль марки SKODA OCTAVIA, 1.8 ТІ, реєстраційний номер НОМЕР_5, 2003 року випуску. Вказаний автомобіль буде використовуватись для виробничих потреб орендаря. Керування автомобіля здійснює особа, яка вибрана орендарем із переліку працівників підприємства орендаря - ОСОБА_9, ОСОБА_10 Строк дії договору - 31.12.2011 року.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем також надані трудовий договір № 738 від 10.05.2006 р., укладений ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_11 менеджером по збуту та копії подорожніх листів службового легкового автомобіля на SKODA OCTAVIA, 1.8 ТІ, реєстраційний номер НОМЕР_5, згідно яким водієм є менеджер по збуту ОСОБА_11

З огляду на викладене, суд не погоджується з позицією ДПІ щодо неправомірності декларування позивачем вказаних витрат позивача, оскільки перебування ОСОБА_1 у статусі засновника та директора орендодавця - ТОВ "AVERA", не обмежує право позивача на включення до валових витрат підприємця сум оренди авто виходячи із вищенаведених приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, ДПІ в акті перевірки зазначило, що протягом перевіреного періоду ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат віднесено маркетингові, рекламні, інформаційно-консультаційні послуги, вартість яких складає 659 091,65 грн. згідно переліку податкових накладних, наведених у таблиці 26 ( стор. 58 акту перевірки). Даний висновок ґрунтується на не отримані від ФОП ОСОБА_1, на лист-запит ДПІ від 15.06.2011 р. за № 15483/10/17-222, доказової бази стосовно фактичного проведення маркетингових, рекламних, інформаційно-консультаційних послуг. При цьому, ДПІ вказує, що оскільки акти виконаних робіт (надання послуг) оформлені з порушенням встановленого порядку щодо складання первинних документів, а саме: не містять обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, а також, не містять вичерпної інформації щодо таких послуг, сформульовані в актах виконаних робіт види послуг висвітлені загальними фразами, відсутній конкретний перелік виконаних робіт, що не дає можливості зробити висновок щодо фактичного проведення маркетингових, рекламних, інформаційно-консультаційних послуг, тому ФОП ОСОБА_1 неправомірно відніс до складу витрат суму вказаних послуг в розмірі 659 091,65 грн., у т.ч. за 4 квартал 2009 року у сумі 210 461,50 грн.; за 2010 р. у сумі 448 630,20 грн.

Щодо правомірності вказаного висновку відповідача, то суд виходить із наступного.

1) 01.01.2009 року між ФОП ОСОБА_1 ( постачальник за договором) та ДП «Маркет-Плазо» (покупець за договором) укладено договір № 153, згідно умов якого постачальник зобов'язується у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів "Фуршет". Постачальник зобов'язується приймати участь в заходах по стимулюванню збуту його товарів в мережі магазинів Фуршет", а також приймати участь у випуску рекламно-інформаційних матеріалів на умовах, передбачених даним договором. Пунктом 4.1. договору передбачено, що постачальник зобов'язується за власний рахунок організовувати та проводити заходи по стимулюванню збуту Товарів в мережі магазинів "Фуршет" (надалі - Заходи) в порядку, встановленому Сторонами окремими Договорами.

Одночасно, 01.01.2009 р. між ФОП ОСОБА_1 ( замовник за договором) та ДП «Маркет-Плазо» ( виконавець за договором) укладено договір № 153, за яким Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги стосовно Товару, поставленого Замовником згідно договору постачання № 153 від 01.01.2009 р., укладеного між Замовником та Виконавцем, в Мережу магазинів "Фуршет" Виконавця, вказаних в Додатку № 1 до цього Договору (далі - Товар) та виконати ряд певних дій по просуванню цього товару на ринок України.

2) 01.01.2010 р. між ФОП ОСОБА_1 ( постачальник за договором) та ДП «Маркет-Плазо» (покупець за договором) укладено договір № 605, згідно умов якого постачальник зобов'язується у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів "Фуршет". Постачальник зобов'язується приймати участь в заходах по стимулюванню збуту його товарів в мережі магазинів Фуршет", а також приймати участь у випуску рекламно-інформаційних матеріалів на умовах, передбачених даним договором. Пунктом 4.1. договору передбачено, що постачальник зобов'язується за власний рахунок організовувати та проводити заходи по стимулюванню збуту Товарів в мережі магазинів "Фуршет" (надалі - Заходи) в порядку, встановленому Сторонами окремими Договорами.

Одночасно, 01.01.2010 року між ФОП ОСОБА_1 (замовник за договором) та ДП «Маркет-Плазо» ( виконавець за договором) укладено договір № МПБР 64 про надання рекламних послуг, предметом якого обов'язок виконавця надати замовнику рекламні та маркетингові послуги, перелік та вартість яких визначатиметься у додатках до цього договору (надалі рекламна компанія), а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити.

3) 01.01.2009 р. між ФОП ОСОБА_1 ( постачальник за договором) та ДП «Гарантія-Маркет» (покупець за договором) укладено договір № 153, згідно умов якого постачальник зобов'язується у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і сплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів "Фуршет". Постачальник зобов'язується приймати участь в заходах по стимулюванню збуту його товарів в мережі магазинів Фуршет", а також приймати участь у випуску рекламно-інформаційних матеріалів на умовах, передбачених даним договором. Пунктом 4.1. договору передбачено, що постачальник зобов'язується за власний рахунок організовувати та проводити заходи по стимулюванню збуту Товарів в мережі магазинів "Фуршет" (надалі - Заходи) в порядку, встановленому Сторонами окремими Договорами.

Одночасно, 01.01.2009 р. між ФОП ОСОБА_1 ( замовник за договором) та ДП «Маркет-Плазо» ( виконавець за договором) укладено договір № 153, за яким Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги стосовно Товару, поставленого Замовником згідно договору постачання № 153 від 01.01.2009р., укладеного між Замовником та Виконавцем, в Мережу магазинів "Фуршет" Виконавця, вказаних в Додатку № 1 до цього Договору (далі - Товар) та виконати ряд певних дій по просуванню цього товару на ринок України.

4) 09.01.2007 р. між ФОП ОСОБА_1 (замовник за договором) та ТОВ «Віттар» (виконавець за договором) укладено договір №РМП-09 про надання рекламних та маркетингових послуг, за яким з метою просування продукції ТМ «КОЛО», « ОСА» сторони дійшли до згоди про необхідність проведення рекламних заходів. Включаючи в себе низку дій по розміщенню інформації у газетах та листівках, проведення промоцій та дегустацій та інших заходів, налаштованих на збільшення обсягів продажу продукції. Всі роботи проводить ТОВ « Віттар» для цього підписує угоди з третіми організаціями від свого імені. Витрати пов'язані з впровадженням робіт замовник компенсує виконавцю в повному обсязі.

5) 30.06.2010 року між ФОП ОСОБА_1 ( замовник за договором) та ТОВ «Край» (виконавець за договором) укладено договір № 551р/20/0, згідно якому виконавець приймає на себе зобов'язання надавати замовникові маркетингові, інформаційні послуги, послуги по передпродажній підготовці товару, а також послуги з стимулювання збуту в порядку та відповідно до умов цього договору стосовно товарів, вироблених замовником, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

6) 01.01.2007 р. між ФОП ОСОБА_1 (постачальник за договором) та ПП «Таврія-І» (покупець за договором) укладено договір № 118, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити товар в асортименті та кількості, передбачених накладними які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість. Строк дії договору пролонгований до 31.12.2010 року згідно угоди від 01.11.2010 року, підписаної до вказаного договору.

01.01.2010 року між ФОП ОСОБА_1 ( замовник за договором) та ПП «Таврія-І» (виконавець за договором) укладено договір № 179, згідно умов якого виконавець за дорученням замовника з метою збільшення об'ємів продажу товарів замовника на території торгівельної мережі виконавця, приймає на себе обов'язок по наданню замовнику послуг в об'ємі вказаному в пункті 1.4 даного договору, а замовник зобов'язується прийняти належним чином надані послуги та їх сплатити. Виконавець надає послуги, направлені на реалізацію заморожених полу фабрикатів. Згідно пункту 1.4 договору передбачено, що послуги надані виконавцем, включають в себе комплекс заходів, які іменуються в подальшому «мерчандайзинг».

7) 01.01.2007 р. між ФОП ОСОБА_1 ( постачальник за договором) та ПП «Таврія-Плюс» ( покупець за договором) укладено договір № 141, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити товар в асортименті та кількості, передбачених накладними які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість. Строк дії договору пролонгований до 31.12.2010 року згідно угоди від 01.11.2010 року, підписаної до вказаного договору.

01.01.2010 року між ФОП ОСОБА_1 (замовник за договором) та ПП «Таврія-Плюс» ( виконавець за договором) укладено договір № 396, згідно умов якого виконавець за дорученням замовника з метою збільшення об'ємів продажу товарів замовника на території торгівельної мережі виконавця, приймає на себе обов'язок по наданню замовнику послуг в об'ємі вказаному в пункті 1.4 даного договору, а замовник зобов'язується прийняти належним чином надані послуги та їх сплатити. Виконавець надає послуги, направлені на реалізацію заморожених полу фабрикатів. Згідно пункту 1.4 договору передбачено, що послуги надані виконавцем, включають в себе комплекс заходів, які іменуються в подальшому « мерчандайзинг».

8) 01.01.2010 року. між ФОП ОСОБА_1 ( постачальник за договором) та ТОВ «ЕКО» ( покупець за договором) укладено договір поставки № 7031К, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати товари у власність покупця на умовах та у строки, передбачені в замовлені на поставку, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його. Згідно пункту 7 статті 10 договору передбачено, що покупець має право зупинити сплату за поставлені товари в разі не оплати постачальником маркетингових або мерчандайзингових послуг, які надаються покупцем на умовах договору про надання послуг №7095\М.

Одночасно, 01.01.2010 року між ФОП ОСОБА_1 ( замовник за договором) та ТОВ «ЕКО» ( виконавець за договором) укладено договір № 7095\М, згідно якому замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати Замовнику маркетингові послуги та послуги по передпродажній підготовці товару поставленого замовнику згідно договору поставки №7031\К, в торговій мережі виконавця за напрямками, погодженими сторонами в цьому договорі, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти такі послуги та оплатити їх. Предметом надання послуг є товар торгівельної марки «ОСА», «КОЛО», «КОЛО +», «ОДА».

9) 01.01.2007 р. між ФОП ОСОБА_1 ( постачальник за договором) та ТОВ «Таврія-В» ( покупець за договором) укладено договір № 144, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити товар в асортименті та кількості, передбачених накладними які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість. Строк дії договору пролонгований до 31.12.2010 року згідно угоди від 01.11.2010 року, підписаної до вказаного договору.

01.01.2009 року між ФОП ОСОБА_1 ( замовник за договором) та ПП «Таврія-В» (виконавець за договором) укладено договір № 110 та , 01.01.2010 року між ФОП ОСОБА_1 ( замовник за договором) та ПП «Таврія-В» ( виконавець за договором) укладено договір № 427, згідно умов яких виконавець за дорученням замовника з метою збільшення об'ємів продажу товарів замовника на території торгівельної мережі виконавця, приймає на себе обов'язок по наданню замовнику послуг в об'ємі вказаному в пункті 1.4 даного договору, а замовник зобов'язується прийняти належним чином надані послуги та їх сплатити. Виконавець надає послуги, направлені на реалізацію заморожених полу фабрикатів. Згідно пункту 1.4 договору передбачено, що послуги надані виконавцем, включають в себе комплекс заходів, які іменуються в подальшому «мерчандайзинг».

Дослідивши зміст вище перелічених договорів про надання маркетингових, інформаційних послуг, мерчандайзингу, на предмет їх пов'язаності з підприємницькою діяльності ФОП ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що від збуту виробленої продукції залежить саме існування виробництва полуфабрикатів, тож заходи зі стимулювання попиту на власну продукцію не можуть бути не потрібні для господарської діяльності виробника, у зв'язку з чим висновок податкового органу про завищення податкового кредиту з маркетингових, інформаційних послуг, послуг з мерчандайзингу у зв'язку із не пов'язаністю даних послуг з господарською діяльністю підприємства слід визнати необґрунтованим.

На думку податкового органу, відсутність в актах про надання послуг детальної інформації щодо їх змісту, позбавляє його можливості встановити пов'язаність вказаних послуг з підприємницькою діяльністю ФОП ОСОБА_1

Суд не погоджується з вказаним доводом ДПІ оскільки, укладання договору про надання маркетингові послуг є умовою укладання основного договору поставки, як це вбачається зі змісту вказаних договорів та згідно ст.638 ЦК України, є істотними умовами даних правочинів, укладення яких за їхньої відсутності було б неможливим.

Витрати позивача з отримання вказаних послуг підтверджені наявними у справі первинними документами, споживачем цих послуг виступає ФОП ОСОБА_1, який безпосередньо зацікавлений в отриманні інформації щодо попиту на свою продукцію та в його збільшенні.

Так, акти прийому - передачі виконаних послуг мають обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Крім того, правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Як вже було зазначено судом вище, під час перевірки позивачем відповідачу були надані у повному обсязі податкові накладні на отримання вказаних послуг, розрахункові документи за придбані послуги, з яких відповідач мав можливість визначити зв'язок витрат із власною господарською діяльністю позивача.

Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, - суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

За наслідками здійснення такої діяльності суб'єкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.

Матеріалами справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", виписані підприємствами, які станом на момент спірних правовідносин є платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПІ.

Доказів спростування або надання заперечень щодо вказаних обставин ДПІ до матеріалів справи не надано.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку щодо неправомірності дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 30.08.2011 р. № 0001281702 щодо визначення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 248 993,29 грн.,

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.08.2011 р. №0001291702 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 562 183,50 грн., суд виходить із наступного.

Як вбачається зі змісту п. 2.5.2 Акту перевірки щодо повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.09 р. по 31.12.2010 р., на висновки податкового органу про неправомірне завищення позивачем складу податкового кредиту з ПДВ на суму 374 789,00 грн., вплинули обставини щодо визнання нікчемними угоди між позивачем та ФОП ОСОБА_7, ПП « Фіто Сервіс Пліс», ТОВ «ЛаНа, ЛТД», ПП «Нісан-09», як такі, що не направлені на настання реальних правових наслідків; оренда легкового автомобіля "Шкода Октавія" у ТОВ "АVERA" та маркетингові, рекламні, інформаційно-консультаційні послуги, як такі, що не пов'язані з підприємницькою діяльністю підприємця; а також не декларування ПП "Агро Спутнік" податкових зобов'язань та не внесення до бюджету ПДВ за наслідками складання податкових накладних, у тому числі на адресу ФОП ОСОБА_1

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю, визначеною у ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Системно аналізуючи положення Закону України № 168/97-ВР, податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності суб'єкта господарювання - платника податку на додану вартість об'єкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Абзацом 1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, Законом України № 168/97-ВР передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за №250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, оскільки як визначено п. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична, та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному - економічному змісту.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за №233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

При цьому, абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

З наведених норм вбачається, що умовою правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту є придбання ним товарів або послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Метою укладання таких угод повинно бути настання реальних наслідків з придбання товарів або послуг.

Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи доводи ДПІ при визнанні нікчемними угоди між позивачем та його контрагентами, суд вказує, що згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, виходячи з наявних в справі доказів судом встановлено, що оскаржені правочини були товарними, товар був отриманий позивачем, що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, та як встановлено перевіркою в подальшому був використаний позивачем в основному виробництві, факт збитковості операції, чи невідповідності господарської діяльності не встановлено.

Жодного доказу який би свідчив, що протиправна діяльність інших підприємств безпосередньо пов'язана зі спірним правочином і про таку діяльність були обізнані посадові особи позивача та приймали в ній участь не надано.

Матеріалами справи встановлено, що податкові накладні, виписані підприємствами-контрагентами позивача відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПІ, що відповідає вимогам пп.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону, де закріплено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зокрема, про наявність у контрагентів-позивача свідоцтв платника податку на додану вартість на момент здійснення господарської операції підтверджується актами перевірок податкових органів за місцезнаходженням вказаних постачальників.

В матеріалах справи відсутні докази щодо посилань ДПІ на складання податкових та бухгалтерських документів з порушенням вимог закону.

Крім того, суд зазначає, що ДПІ надані суду податкові декларації з ПДВ з додатками за перевірений період стосовно контрагентів позивача, зокрема ФОП ОСОБА_7, ПП « Фіто Сервіс Плюс», ПП « Нісан-09», ТОВ « ЛаНа, ЛТД», згідно яким останніми задекларовані податкові зобов'язання за наслідками виконаних угод щодо поставки товарів на адресу ФОП ОСОБА_1, проте згідно даним Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України вказані показники декларації податковим органом обнулені за наслідками актів перевірок інших податків органів за місцезнаходженням контрагентів позивача, що на думку суду є порушенням прав платника податків стосовно внесення змін до податкової звітності без його згоди.

Також в акті перевірки ДПІ встановлено, що за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та декларації з ПДВ за січень, вересень, жовтень, листопад 2010 р. ФОП ОСОБА_1 включено до податкового кредиту сума ПДВ 42 801,43 грн., яка сформовано за рахунок контрагента - постачальника ПП "Агро Спутнік " за податковими накладними, перелік яких наведений у таблиці 31 (стор. 78 акту перевірки). Таким чином, ПП "Агро Спутнік" не було підтверджено суму податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 у розмірі ПДВ 42 801,43 грн., у т.ч. за квітень 2010 р. - 29 401,43 грн., травень 2010 р. - 2 700,00 грн., за червень 2010 р. - 1 500,00 грн., за липень 2010 р. - 5 000,00 грн., за серпень 2010 р. - 2 500,00грн., за вересень 2010р. - 1 700,0 грн., що є порушення пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР в частині складання ПП "Агро Спутнік" податкових накладних та не внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Щодо вказаного висновку податкового органу, то суд вважає за необхідне зазначити, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем до суду не надано. При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Заперечуючи проти позову, відповідач, не подав до суду доказів правомірності спірних податкових повідомлень - рішень, тому з урахуванням встановлених судовим розглядом справи обставин, суд визнає, що владні приписи оскаржуваних позивачем рішень податкового органу суперечать правам та охоронюваним інтересам даного платника податків.

На підставі зазначених вище обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2011 р. № 0001291702 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 562 183,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2011 р. № 0001281702 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 248 993,29 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1