Постанова № 25960227, 06.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2012 р. № 2-а- 7444/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Коростильова С.В.,

відповідача - Бикова В.А., Скрипник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Хлібна база-85" Державного агенства резерву України до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Державне підприємство «Хлібна база №85» Державного агентства резерву України з адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, а саме: №0000082329 №0000062320, № 0000092320, № 0000102320 від 11.04.2012 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що не порушував вимог податкового законодавства, висновки, що викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення вважає протиправними. Так, позивач посилався на безпідставність висновків ДПІ щодо порушення пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.2 ст. 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст.. 198, ст.. 201 Податкового кодексу України під час вчинення господарських операцій у період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року з контрагентами - ПП «Розвиток - 2010», ПП «Інтер-буд-комфорт», ТОВ «НПФ Хім Трейд» та ТОВ ТД «Славута».

Позивач також стверджував, що дані господарські операції були дійсними та спрямованими на реальне настання правових наслідків, про що свідчать надані для перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, проведені розрахунки, факт настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, дані бухгалтерського обліку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та наданих документах.

Відповідач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області Державної податкової служби, проти позову заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях, з посиланням на матеріали перевірки.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що внаслідок проведеної перевірки встановлені порушення Державним підприємством «Хлібна база-85» Державного агентства резерву України вимог чинного законодавства. Так, на порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.2 ст. 139 розділу III Податкового кодексу України підприємством завищено суму собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по нікчемним правочинам з ПП «Розвиток - 2010» та ПП «Інтер-буд-комфорт»; на порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, ст. 201 ПК України підприємством завищено податковий кредит по нікчемним правочинам з ПП «Розвиток - 2010»; на порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, ст. 201 ПК України підприємство завищено податковий кредит по нікчемним правочинам з ПП «Інтер-буд-комфорт»; на порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту включено суми ПДВ з операціями по придбанню товарів від ТОВ «НПФ Хім Трейд» та ТОВ ТД «Славута», не використані у господарській діяльності підприємства, в результаті чого завищено податковий кредит.

З огляду на наведене, відповідач вважає, що позовні вимоги є недоведеними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Державне підприємство «Хлібна база № 85» Державного агентства резерву України, зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.07.1999 р., реєстраційний № 1 448 120 0000 000154, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 22675081, перебуває на обліку у Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва № 200015357 (серії НБ № 151726), виданого 15.07.1997 року (т. 1 а.с. 10-14).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 03.02.2012 року по 01.03.2012 року фахівцями Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області ДПС, відповідно до направлень на перевірку та наказу в.о. начальника Ізюмської ОДПІ від 20.01.2012 р. № 59 «Щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ДП «Хлібна база № 85», згідно п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 глави 8 розділу ІІ Податкового Кодексу України, проведено планову виїзну документальну перевірку Державного підприємства «Хлібна база № 85» Державного агентства резерву України з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, валютного законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 року

За результатами зазначеної перевірки складений акт від 23.03.2012р. №31/2200/22675081 (т. 1 а.с. 39-122).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення : податкове повідомлення- рішення від 11.04.12 №0000082320 по податку на додану вартість на суму 40380,00 грн., з яких за основним платежем -112304,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)28076,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 11.04.12 №0000062320 по податку на прибуток у загальному розмірі 178336 грн., з яких за основним платежем 178164,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 172,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 11.04.12 №0000092320, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 28979,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 11.04.12 №0000102320, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 40294,00 грн. (т. 1 а.с. 17, 19-22,24).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображення в акті перевірки посилання суб'єкта владних повноважень про порушення підприємством позивача:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.2 ст. 139 розділу III Податкового кодексу України - підприємством завищено суму собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів на загальну суму 244399 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 244399 грн. по нікчемним правочинам з ПП «Розвиток - 2010» та ПП «Інтер-буд-комфорт»;

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, підприємством ДП «Хлібна база 85» включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з операцій по придбанню товарів, не використані у господарській діяльності підприємства, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 83788 грн., в тому числі в серпні 2010 на суму 24492грн., в жовтні 2010 на суму 59296грн. Відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про включення підприємством позивача до складу податкового кредиту суми ПДВ з операціями по придбанню товарів від ТОВ «НПФ Хім Трейд» та ТОВ ТД «Славута», не використані у господарській діяльності підприємства, в результаті чого завищено податковий кредит;

- п. 198.1, п.198.3 п.198.6, ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, ДП «Хлібна база № 85», у зв'язку з нікчемним правочином та включенням податкових накладних до реєстру, які не мають робочої сили, на підставі чого відповідачем робиться висновок про завищення податкового кредит на загальну суму 28880 грн., в тому числі за жовтень 2011р на суму 24494 грн., за листопад 2011 року на суму 4386 грн. Відповідачем зроблено зазначений висновок, оскільки вважає, що підприємством позивача завищено податковий кредит по нікчемним правочинам ПП «Розвиток - 2010» з ПП «Інтер-буд-комфорт».

За матеріалами справи судом було встановлено, представником відповідача в ході розгляду справи визнано, що мотивами, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов такого висновку, були: по господарським взаємовідносинам з ТОВ НПХ «Хім Трейд» до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи на перевезення нафтопродуктів; по господарським взаємовідносинам з ТОВ ТД «Славута» до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи на перевезення нафтопродуктів; по господарським взаємовідносинам з ПП «Розвиток-2010» відповідачем зазначається, що за результатами документальної позапланової перевірки ПП «Розвиток-2010» від 04.01.12 №10/23-3-37230893 ДПІ у м. Краматорську встановлено відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, відповідачем зазначається, що ДП «Хлібна база №85» не надано для перевірки документальних підтверджень щодо фактичного вантажу та оприбуткування товарів від ПП «Розвиток-2010» (сертифікати якості на придбаний товар, картки складського обліку, журнал обліку вантажів, що надійшли, також надана товарно-транспортна накладна, оформлена з порушенням вимог Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України». Також встановлено, що ПП Розвиток-2010» на момент виписки податкових накладних не знаходилось за місцем реєстрації.

Податковим органом робиться висновок, що у ПП «Розвиток - 2010» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

По господарським взаємовідносинам з ПП «Інтер-буд-комфорт» відповідачем зазначається, що співробітниками ДПІ у Київському районі м. Харкова було встановлено, що на період відпрацювання підприємство ПП «Інтер-Буд-Комфорт» має стан 10 (запит на встановлення місця знаходження), власних основних засобів не має, власних транспортних засобів не має, найманих працівників не має, згідно звітів доходи працівники підприємства не отримували.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до вимог п. 86.7 ст. 86 ПК України ДП «Хлібна база №85» було подане заперечення від 30.03.12 №300 на акт перевірки (т. 1 а.с. 26 -28). Ізюмська ОДПІ надана відповідь на заперечення позивача, згідно якого висновки акту перевірки залишені без змін (лист №336/10/22-038 від 06.04.12).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також висновків, відображених в акті від 23.03.12 №31/2200/22675081, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

З метою здійснення своєї господарської діяльності, позивачем в період, що перевірявся податковим органом, вчинено операції по придбанню товарів та послуг у наступних підприємств: ПП «Розвиток - 2010» ПП «Інтер-буд-комфорт»; ТОВ «НПФ Хім Трейд» та ТОВ ТД «Славута.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ НПФ «Хім трейд» судом встановлено, що ДП «Хлібна база №85» уклало з ТОВ НПФ «Хім трейд» договір поставки від 08.07.10 №08-07-10, згідно якого ТОВ НПФ «Хім трейд» (Постачальник) передав ДП «Хлібна база №85» (Покупець) товар - дизельне паливо (т. 1 а.с. 231-232). На виконання господарської операції були виписані: видаткова накладна від 06.08.10 №РН-0000013, податкова накладна від 06.08.10 №16, приймальний акт на матеріальні цінності та майно від 06.08.10 №457, сертифікат якості, товарно-транспортні накладні та довіреність на отримання нафтопродуктів від постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках із платником податків : ТОВ «НПФ Хім Трейд» встановлено, що згідно АІС «Податки» встановлено, що юридична адреса підприємства: 4075, м. Київ, вул. Червонофлотська, б.9. ТОВ «НПФ Хім Трейд» зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради від 01.04.2009р. №12661020000032872, взято на податковий облік ДПІ у Кіровському районі м.Донецьк 03.04.2007 за №44377. Чисельність працівників станом на 01.12.10 складає 1 чол.

Відповідачем зазначається, що позивач під час перевірки надано договір поставки 08.07.2010 № 08-07-10, згідно якого ТОВ «НПФ Хім Трейд» зобов'язується передати ДП «Хлібна база №85» (Ппокупцеві) товар (нафтопродукти). На підставі даного договору та згідно наданих для перевірки документів ДП «Хлібна база №85» отримано 23400 л нафтопродуктів, загальною вартістю 146952,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 24492,00 грн.

Відповідач зазначає, що у бухгалтерському обліку зазначену операцію відображено проводками: Д-т рахунку 203 «Паливо» на суму 122460 грн. Д-т рахунку 643 «Податковий кредит» на суму 24492,00 грн., Кр-т рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» на 146952,00 грн. Підприємством для перевірки надано: видаткову накладну від 06.08.2010 № РН-0000013 на 23400 л дизельного пального, загальною вартістю 146952,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 24492,00 грн.; податкову накладну на 23400 л дизельного пального загальною вартістю 146952 грн., у тому числі податок на додану вартість 24492 грн. Відповідачем зазначається, що під час перевірки надано приймальний акт на матеріальні цінності та майно (форма №1): від 06.08.2010 № 457 на приймання 23400л пального на загальну суму 146952,00грн.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, подорожні листи, оскільки фактичне перевезення товару підтверджується наданими до матеріалів справи копією товарно-транспортної накладної (т. 1 а.с. 238). Оплата за отриманий товар підтверджується копіями платіжних доручень та банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 239-250).

По взаємовідносинам ДП «Хлібна база №85» з ТОВ ТД «Славута» судом встановлено, що ДП «Хлібна база №85» уклало з ТОВ ТД «Славута» договір поставки від 08.07.10 №08.07.10, за умовами якого ТОВ ТД «Славута» (Постачальник) передав ДП «Хлібна база №85» (Покупець) товар - дизельне паливо. На проведену господарську операцію були виписана видаткові накладні від 11.10.10 №0000804, від 10.10.10 №0000803, від 02.10.10 №0000802, видаткові накладні від 11.10.10 №Т-00000958, від 10.10.10 №Т-00000957, від 02.10.10 від №Т-00000956, сертифікат якості, товарно - транспортні накладні та довіреність на отримання нафтопродуктів від постачальника.

На підставі даного договору ДП «Хлібна база №85» та згідно наданих для перевірки документів, позивачем отримане пального загальною вартістю 355777,50 грн., у тому числі податок на додану вартість 59296,25 грн.

Як зазначає відповідач, у бухгалтерському обліку зазначену операцію відображено проводками: Д-т рахунку 203 «Паливо» на суму 296481,25 грн., Д-т рахунку 644 «Податковий кредит» на суму 59296,25грн., Кр-т рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» на 355777,50 грн. Підприємством для перевірки надано: - видаткові накладні: від 11.10.2010 № Т-00000958 на 1824 л. дизельного пального, загальною вартістю 118592,50 грн., у тому числі податок на додану вартість 19765,42 грн.; від 10.10.2010 № Т-00000957 на 23400 л. дизельного пального загальною вартістю 118592,50 грн., у тому числі податок на додану вартість 19765,42 грн., від 02.10.2020 № Т- 00000956 на 23400 л дизельного пального загальною вартістю 118592,50 грн., у тому числі податок на додану вартість 19765,42 грн.;

-податкові накладні: від 11.10.2010 № 0000804 на 18245 л дизельного пального загальною вартістю 118592,50 грн., у тому числі податок на додану вартість 19765,42 грн.; -від 10.10.2010 № 0000803 на 18245 л дизельного пального загальною вартістю 118592,50 грн., у тому числі податок на додану вартість 19765,42 грн.; - від 02.10.2010 № 0000802 на 1824 л дизельного пального, загальною вартістю 118592,50 грн., у тому числі податок на додану вартість 19765,42 грн.

Відповідачем зазначається, що проведеним в ході перевірки дослідженням документів, що підтверджують фактичне отримання ТМЦ від контрагентів ТОВ НПФ «Хім Трейд» та ТОВ ТД «Славута» встановлено, що на підприємстві на порушення вимог наказу Міністерства статистики України від 21.06.2996 № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" відсутній «Журнал обліку вантажів, що надійшли», який застосовується для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням матеріальних цінностей. Записи в журналі виконуються в міру надходження матеріальних цінностей на склад підприємства на основі товарно-транспортних документів, прибуткових ордерів, актів приймання матеріалів. Також відповідачем зазначається, що по взаємовідносинам з вищевказаними контрагентами відсутні сертифікати якості на придбаний товар та картки складського обліку, що свідчили б про фактичне отримання товару.

По взаємовідносинам з ПП «Розвиток-2010» судом встановлено наступне.

ДП «Хлібна база №85» уклало з ПП «Розвиток-2010» договір купівлі-продажу №1-23/07 від 23.07.11 на придбання пічного палива (бензольного). На вказану господарську операцію була виписана видаткова накладна від 04.10.11 №22-10, приймальний акт від 09.10.11 №1020, податкова накладна №14 від 04.10.11, акт здачі -приймання робіт (надання послуг) від 29.12.11 №7-12 на надання товарнотранспортних послуг, сертифікат якості, товарно - транспортні накладні. Всі документи відповідають вимогам податкового кодексу України.

Відповідач посилається на відсутність підприємства за місцем реєстрації, кількість працюючих на підприємстві у 3 кварталі 2011 р. склала 7 осіб, які, не думку податкового органу, фізично не могли здійснювати такий обсяг робіт, відсутні основні засоби підприємства (відповідно до акту документальної позапланової перевірки ПП «Розвиток-2010» від 04.01.12 №10/23-3-37230893 ДПІ у м. Краматорську).

Відповідачем зазначається, що згідно даних автоматизованої Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та Розшифровки в розрізі контрагентів (додаток 5 до декларації з податку на додану вартість), станом на дату перевірки ДП «Хлібна база № 85», по контрагенту ПП «Розвиток-2010» у жовтні 2011 та грудні 2011 існують розбіжності на загальну суму 28880 грн.

Для підтвердження взаємовідносин ДП «Хлібна база №85» з ПП «Розвиток-2010» відповідачем відправлено запит до Чугуївської ОДПІ від 07.02.2012 № 69/7/23-026 за період з 01.06.2011 по 31.12.2011 на загальний обсяг-384653,30 грн. Листом від 19.03.2012 №176/7/22-032 від Чугуївської ОДГІІ отримано довідку зустрічної звірки взаємовідносин ДП «Хлібна база № 85» з ПП «Розвиток-2010» (від 19.03.12 №22/2211/37230893).

Фахівцями Чугуївської ОДПІ при проведенні зустрічної звірки встановлено, що податкові зобов'язання за жовтень 2011 року документальною позаплановою невиїзною перевіркою ПП «Розвиток - 2010», код за ЄДРПОУ 37230893 з питання достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.08.2011 року по 31.10.2011 року, акт ДПІ у м. Краматорську від 04.01.2012 року № 10/23-3-37230893.

Також податкові зобов'язання по взаємовідносинах ПП «Розвиток-2010» з ДП «ХЛІБНА БАЗА № 85» в сумі 4385,55 грн., відповідно до додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість не відповідають даним декларації з ПДВ за грудень 2011 року, оскільки невірно зазначений індивідуальний податковий номер покупця). Свідоцтво платника ПДВ ПП «Розвиток-2010» анульоване 28.12.2011 року.

ОДПІ листом 10.01.2012 №/7/23-3 від ДПІ м. Краматорськ Донецької області отримано акт перевірки ПП «Розвиток-2010» (від 04.01.2012 №10/23-3-37230893) з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.08.2011 по 31.10.2011.

В акті документальної позапланової невиїзної перевірки фахівціми ДПІ м.Краматорська зазначено, що ПП «Розвиток-2010» зареєстроване 10.08.10 рішенням Краматорської міської ради Донецької області, про що видане Свідоцтво про державну реєстрацію № 12701020000003272 від 10.08.10. Директор: Охрєй Сергій Іванович, ідентифікаційний код 2674913612. Взято на податковий облік у ДПІ в м. Краматорську від 11.08.10 №1060. Станом на 04.01.12 ПП «Розвиток - 2010» має стан «З0» - в стані переходу до іншої ДПІ. За юридичною адресою: згідно з інформацією, отриманої від ВПМ Чугуївської ОДПІ (вх. ДПІ у м. Краматорську № 8027/7 від 28.12.2011) щодо знаходження ПП «Розвиток-2010» встановлено, що за адресою: с. Стара Покровка, вул. Садова, буд. 5, знаходиться ПП «Стандарт Вкуса», ЄДРПОУ 34629903, яке уклало договір оренди приміщення з ПІ «Розвиток-2010» на строк 8 місяців, посадові особи ПП «Розвиток-2010» за вищевказаною адресою були відсутні.

Таким чином, в ході проведення перевірки фахівцями ДПІ м. Краматорська встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ПП „Розвиток-2010" від визначених контрагентів - постачальників, а саме: відсутність майна, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крмі тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що станом на 31.12.2011 по контрагенту ПП «Розвиток-2010» (рахунок 631 «Розрахунки з постачальниками») рахується дебіторська заборгованість в сумі 3213,66грн.

Дослідженням наданих під час перевірки документів відповідачем встановлено, що в накладній та податкових накладних в графі постачальник (продавець) зазначено ПП «Розвиток-2010» код 37230895, індивідуальний податковий номер 372308905153, в графі місцезнаходження (податкова адреса) продавця зазначено : вул. Садовая б.5, с.Стара Покровка, Харківська область.

Згідно договору поставки від 23.07.2011 №1-23/07, поставка товару здійснюється транспортом за рахунок Постачальника. В товарно-транспортній накладній від 07.10.2012 БЗС №1285 зазначено, що автоперевізником є ПП ОСОБА_6, автомобілем МАЗ НОМЕР_1. індивідуальний податковий номер відсутній, що унеможливлює здійснити ідентифікацію перевізника. Вантажовідправник ТОВ «Нафто-Трансоил», код:36949623, вантажоотримувач - ПП «Розвиток» код: 37230893, переадресований вантаж - пічне паливо - на ДП «Хлібна база №85» (код 37230893). Пункт навантаження - м. Сміла, пункт розвантаження - м. Барвінкове. Визначено вантаж- пічне паливо в кількості 22610л. Реквізитів подорожнього листа надана ТТН не містить.

На порушення вищезазначених вимог Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», яку затверджено наказом Міністерства палива та енергетики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, на наданій ТТН відсутні відомості щодо дати та часу виїзду з підприємства-вантажовідправника; щодо дати та часу прибуття до вантажоодержувача та дати та часу виїзду від вантажоодержувача. Відповідаче зазначає, що ТТН не містить відомостей, наявність яких передбачена абзацом другим пп 7.5.8 п. 7.5 розділу 7 Інструкції маси, густини і температури, за якої визначалась густина, відсутній підпис оператора. Надані для перевірки ТТН роздруковані за допомогою комп'ютерної техніки та не містять серії і номеру.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПКУ передбачено підстави на віднесення сум податку до податкового кредиту.

За приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при

передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за

договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст.216 ЦК України нікчемні правочини не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Враховуючи зазначене, а також те, що ДП «Хлібна база №85» не надано для перевірки документальна фактичного надходження вантажу та оприбуткування товарів від ПП «Розвиток-2010» (сертифікати якості і картки складського обліку, журнал обліку вантажів, що надійшли, також надана ТТН, оформлена з порушенням вимог Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприєм України», яку затверджено наказом Міністерства палива та енергетики від 20.05.2008 № 281/171/578/155), відповідачем робиться висновок, що у ДП «Хлібна база № 85» відсутнє право на формування податкового кредиту по операціям проведеним з контрагентом ПП «Розвиток-2010».

Податкові накладні, на підставі яких ДП «Хлібна база №85» включено до складу податкового кредиту суми по операціям з ПП «Розвиток-2010» не відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.1995 за № 168/704, а саме: підприємство не знаходиться за адресою, яка була зазначена в податкових накладних.

Відповідач зазначає, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, та робить висновок, що факт відсутності таких документів (ТТН, паспорта якості, сертифікати відповідності) у платника податку під час його перевірки свідчить і про нездійснення самих господарських операцій.

За таких обставин відповідачем встановлюється відсутність поставок ПП «Розвиток-2010» платнику податків ДП «Хлібна база № 85» за жовтень 2011 на суму 146965грн., в тому числі ПДВ 24494 грн. та надання послуг з перевезення за грудень 2011 року на суму 26313 грн., в тому числі ПДВ -4386грн., що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України зазначені правочини, на думку відповідача, є нікчемними. Дане порушення мало вплив при визначенні валових витрат за друге півріччя 2011р, у зв'язку з включенням позивачем до їх складу операцій, які визнані нікчемними. На порушення п.198.1, п. 198.3 п. 198.6, ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України ДП «Хлібна база № 85» у зв 'язку з нікчемним правочином та включенням податкової накладної до реєстру, яка не має юридичної сили, завищено податковий кредит на загальну суму 20000 грн., в тому числі за листопад 2011р на суму 20000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що по взаємовідносинам з ПП «Інтер-буд-комфорт» відповідач в акті перевірки зазначив, що в ході перевірки, на підставі первинних та зведених бухгалтерських документів по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в листопаді 2011 ДП «Хлібна база №85» мало взаємовідносини з ПП «Інтер-буд-комфорт» (код 35702465). Для підтвердження взаємовідносин ДП «Хлібна база №85» з ПП «Інтер-буд-комфорт» за листопад 2011р. на загальну суму 120000,00 грн. відповідачем відправлено запит до ДПІ у Київському районі м. Харкова від 07.02.2012 №64/7/23-026. Листом від 20.02.2012 року №1266/7/23-309 від ДПІ у Київському районі м.Харкова отримано інформацію про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з відсутністю підприємства ПП «Інтер-буд-комфорт» за юридичною адресою: м. Харків, вул. Сучасна, буд.20. (акт №41/23-3/35702465 від 06.01.2012 р.)

Ізюмською ОДПІ листом від 19.01.2011 року №913/7/23-309 від ДПІ у Київському районі м. Харкова отримано акт перевірки ПП «Інтер-буд-комфорт» (від 19.01.2012року № 52/233/35702465) з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад 2011р. В акті про неможливість проведення зустрічної звірки фахівцями в ДПІ у Київському районі зазначено, що ПП «Інтер-буд-комфорт» здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі статуту, зареєстрованого розпорядженням виконавчого комітету Харківської міської Ради народних депутатів від 13.02.2008 № 14801020000039592, Податкова адреса суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: м. Харків, вул. Сучасна, буд. 20. ПП «Інтер-буд-комфорт» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 14.02.2008 року, за № 14328, перубає на обліку на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова.

У періоді, за який проводилась звірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.03.2008 року № 100105801, виданого ДПІ у Київському районі м. Харкова, анульоване 27.12.2011р., індивідуальний податковий номер 357024620311. Співробітниками ВПМ ДПІ у Київському районі м. Харкова було встановлено, що на період відпрацювання підприємство ПП «Інтер-буд-комфорт» має стан 10 (запит на встановлення місця знаходження), власних основних засобів не має, власних транспортних засобів не має, найманих працівників не має, згідно звітів доходи працівники підприємства не отримають.

На підставі наведених обставин відповідачем робиться висновок, що господарська діяльність ПП "Інтер-буд-комфорт", яка пов'язана з сумнівними платниками по ланцюгу товарно-грошових потоків, має ознаки нереальності здійснення у листопаді 2011р.

З матеріалів справи судом встановлено, що ДП «Хлібна база №85» уклало договір поставки № 011411 від 14.11.11 з ПП «Інтер-буд- комфорт» на придбання пічного палива (бензольного) (т. 2 а.с. 37-38). На вказану господарську операцію операцію виписана видаткова накладна від 15.11.11 №РН-151101, приймальний акт від 15.11.11 року №1311, податкова накладна від 15.11.11 №130, сертифікат якості, товарно-транспортні накладні. (т.2 а.с. 42).

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів на момент господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію зазначених контрагентів платниками податку на додану вартість.

Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Також, оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Також суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте відповідач не надав до суду доказів прийняття компетентним органом рішення про порушення кримінальної справи або обвинувального вироку відносно посадових осіб або за фактами діяльності платників податків, що викладені в акті.

Крім того, відповідно до абзацу 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг,

не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у

порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник

податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з)загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники п облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкові первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

До суду не надано доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем ТМЦ у контрагентів: ПП «Розвиток - 2010», ПП «Інтер-буд-комфорт», ТОВ «НПФ Хім Трейд» та ТОВ ТД «Славута».

Таким чином, висновки податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Суд не погоджується із посиланнями відповідача, що у ПП «Розвиток-2010» було анульовану свідоцтво платника ПДВ, оскільки як вбачається з матеріалів справи та зазначається відповідачем в акті перевірки та наданих запереченнях, Свідоцтво платника ПДВ у зазначеного контрагента анульоване 28.12.2011 року, а договір між сторонами на придбання пічного палива (бензольного) укладався 23.03.11 року.

Щодо укладеної угоди з ПП «Інтер-буд-комфорт» суд зазначає, що договір поставки №011411 укладено 14.11.2011 року, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.03.2008 року № 100105801, виданого ДПІ у Київському районі м. Харкова, анульоване у грудні - 27.12.2011р.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні.

Відповідно до спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців по ПП «Розвиток - 2010», ПП «Інтер-буд-комфорт», ТОВ «НПФ Хім Трейд» та ТОВ ТД «Славута», що містяться в матеріалах справи, на момент укладання провачинів з позивачем знаходились в Єдиному державному реєстрі (т. 3 а.с. 97-119). А отже, позивач мав право посилатися на відомості, що були внесені до Єдиного державного реєстру.

Також суд зауважує, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна не можуть бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Суд зазначає, що 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України "Про податок на додану вартість" втратив чинність.

Проте, у зв'язку з тим, що правовідносини щодо формування валових витрат та податкового кредиту виникли в тому числі до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинним на момент виникнення даних правовідносин.

Правила обрахування розміру податкового кредиту у перевіряємому періоді регламентовані ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 138, 198 Податкового кодексу України.

Досліджуючи питання щодо зв'язку витрат на придбання продукції та отриманих послуг з господарською діяльністю позивача, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, основними видами господарської діяльності позивача є: посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиноюЮ живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, а аткож інші види оптової торгівлі. За змістом акту перевірки, саме за результатами такої діяльності позивач в перевіреному періоді отримував прибуток.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.8 ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, податкова накладна видається платником додатку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

ТОВ НПХ «Хім Трейд», ТОВ ТД «Славута», ПП «Розвиток-2010», ПП «Інтер-буд- юмфорт» на час укладення угод були платниками ПДВ, що також підтверджується даними реєстру платників ПДВ, розміщеного у відкритому доступі в мережі Інтернет за електронною адресою: http://sts.gov.ua/reestr.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. (п. 138.1.1 ст. 138 ПКУ).

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідач в акті перевірки посилається на порушення підприємством позивача вимог пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, якою передбачено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Суд не погоджується із зазначеними висновками відповідача, зробленими в акті перевірки, оскільки витрати ДП «Хлібна база № 85» підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами (банківськими виписками), копії яких мистяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 239-250; т. 2 а.с. 21-28; 35-36; 43).

Висновки відповідача - Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби - щодо порушення позивачем вимог пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України - є недоведеними.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п, 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських перацій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При укладенні угод ДП «Хлібна база №85» з ПП «Розвиток-2010» та ПП «Інтер-буд- яомфорт» були складені всі первинні документи, які свідчать про правомірність визначення валових витрат підприємством.

Як досліджено вище матеріалами справи, факти придбання продукції та проведення розрахунків, підтверджується укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт, документами, що підтверджують розрахунки за виконані послуги та отримані товари.

Відтак, висновок відповідача щодо порушення позивачем п. 138.2. ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України в частині віднесення валових витрат по придбанню товарів, послуг (робіт) у зв'язку з отриманням послуг ТОВ НПХ «Хім Трейд», ТОВ ТД «Славута», ПП «Розвиток-2010», ПП «Інтер-буд- юмфорт», є необґрунтованим.

Суд критично ставиться до зроблених в акті перевірки висновків відповідача, стосовно контрагента ПП «Розвиток-2010», в яких податковий орган посилається на нікчемність правочинів із зазначеним контрагентом, оскільки під час розгляду справи з'ясовано, що Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.08.12 по справі №2а/0570/6766/2012 визнано протиправними висновки акту перевірки ДПІ у м.Краматорську Донецької області від 04.01.12 №10/23-3-37230893 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Розвиток-2010» (на які посилається відповідач в акті перевірки) з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.08.11 по 30.10.2011 року.

Згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства, постанова або ухвала, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, висновки відповідача про нікчемність правочину з контрагентом ПП «Розвиток-2010» та про неможливість фактичного здійснення ПП «Розвиток-2010» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, визнані судом протиправними, а отже є неправомірними.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, накладних та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в органах державної податкової служби як платники податку на додану вартість, що не заперечувалась представниками сторін в судовому засіданні, фактів виписки податкових накладних особою, що не є платником податку на додану вартість в ході перевірки не встановлено.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами поставки інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими угодами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Щодо посилання відповідача нікчемнимність вказаних ДП «Хлібна база №85» суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання і момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 -3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається

Відповідно до п. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з вимогами ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за првочином, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст..228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пунктів 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» до правочинів, що порушують публічний порядок. Належить такі, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, піередбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний юрядок.

Оскільки для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України необхідно встановити наявність спрямованості, тобто умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи, або справи про адміністративне правопорушення. Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

Таких доказів щодо притягнення посадових осіб ДП «Хлібна база №85» до відповідальності не має.

В акті перевірки Ізюмська ОДПІ не підтвердила факти, які свідчили б про те, що зміст викладених та виконаних між сторонами правочинів з поставки ТМЦ не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної соби, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Таким чином, висновки податкового органу про нікчемність правочинів підприємства позивач та його контрагентами ПП «Розвиток-2010» та ПП «Інтер-буд-комфорт» є незаконними.

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичнйх осіб-підприємців» ДП «Хлібна база №85» та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів та послуг, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про завищення податкового кредиту, а відповідно зменшення бюджетного відшкодування з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п. 200.3 ст. 200 ПК України)

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірних рішень на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби стосовно порушеннь Державним підприємством «Хлібна база №85» Державного агентства резерву України вимог пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.2 ст. 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст.. 198, ст.. 201 Податкового кодексу України під час вчинення господарських операцій у період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року з контрагентами при формуванні податкового кредиту та валового доходу та відповідно завищенню від'ємного значення з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, висновки що викладені в акті базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень №0000082329 №0000062320, № 0000092320, № 0000102320 від 11.04.2012 року, винесених Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 71, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Хлібна база-85" Державного агентства резерву України до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби, а саме: № 0000062320, № 0000092320, № 0000102320 від 11.04.2012 року, які винесені відносно Державного підприємства "Хлібна база-85" Державного агентства резерву України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11.09.2012 року.

Суддя Заічко О.В.