Постанова № 25960037, 13.08.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2396/2012

13 серпня 2012 року 17год. 40хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: Рижук А.П.,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство-фірма "Електротех" до Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство-фірма «Електротех» звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24 лютого 2012 року №0000902342 - грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємства в загальній сумі основного зобов'язання 1029 грн., та від 24.02.2012 року № 0000913342 - грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 895 грн., основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обгрунтовані наступним.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту -ТОВ «СКС-Ритм»»у складі ціни за продаж товарів. На думку посадових осіб податкового органу, послуги контрагентом фактично не надавались, а договір поставки укладено з метою мінімізації податкових зобов'язань. Таким чином, укладений ПП фрімою «Електротех» з ТОВ «СКС-Ритм» правочин є нікчемним як такий, що порушують інтереси держави та суспільства, податковий кредит з податку на додану вартість у червні 2011 року сформовано позивачем незаконно, що призвело до заниження ним податкових зобов'язань, а відтак неправомірно сформовано валові витрати підприємства.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, а саме положень статті 198 Податкового кодексу України, вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладений правочин мав реальний характер. Дані факти підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському та податковому обліку та в податковій звітності. Позивач стверджував, що він правильно визначив об'єкт оподаткування з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства, тому просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що приватне підприємство - фірма «Електротех», як юридична особа зареєстроване Рівненською міською Радою, включено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно довідки № 000592, як платник податків позивач перебуває на обліку у органах державної податкової служби з 29.05.2002 року за № 28-100/1701. З 20.05.2002 позивач є платником податку на додану вартість (свідоцтво № 31994481716). Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Основними видами діяльності позивача є оптова торгівля електропобутовими приладами, оптова торгівля паливом, оптова торгівля будівельними матеріалами, монтаж електропроводки та арматури, інші роботи з електроустаткування будівель (довідка № 000592).

У період з 01.02.2012 по 07.02.2012 посадовими особами ДПІ у Рівному проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП фірми «Електротех» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «СКС-Ритм» код ЄДРПОУ 37448988 їх реальності та повноти відображення за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 13.02.2011 року № 175/23-100/31994488 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення відповідачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого перевіряючими встановлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту ППФ «Електротех» податку на додану вартість за червень місяць 2011 року у розмірі 895,00 грн., та порушення п.44.1 статті 44 розділу І, пп.138.8.1, п.138.8 статті 13, пп. 139.9.1 п.139.9 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України до складу витрат безпідставно віднесено витрати на суму 4476 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року на суму 1029 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки позивач надав відповідачеві заперечення до нього від 20.02.2012 року за № 1, яке, як вбачається із листа - відповіді ДПІ у м. Рівне було залишене без задоволення, а висновки Акта перевірки без змін.

На підставі Акта перевірки ДПІ у м. Рівному прийняті податкові повідомлення-рішення від 24 лютого 2012 року №0000902342, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємства в загальній сумі основного зобов'язання 1029 грн., та від 24.02.2012 року № 0000913342 - грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 895 грн., основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх до Державної податкової служби у Рівненській області, яка відповідно до рішення від 26.04.2012 за № 6415/10-210/50 залишила без змін податкові повідомлення - рішення. Рішенням від 25.05.2012 року № 8930/6/10-2115 Державна податкова адміністрація України залишила повторну скаргу ППФ «Електротех» без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Як вбачається із змісту Акта перевірки висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за твердженням податкового органу, пов'язується із порушенням відповідачем встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат за операціями з придбанням ним товару у ТОВ «СКС-Ритм».

В обґрунтування такого висновку посадові особи податкового органу зазначили, що у ході проведення перевірки встановлено відсутність факту отримання позивачем від ТОВ «СКС-Ритм» товарів, а відтак укладена угода є нікчемною і в силу положень статей 215, 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В основу таких висновків покладено інформацію про те, що:

- відповідно до Акта перевірки ДПІ в Печерському районі м. Києва №1368/23-3/37448988 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «СКС-Ритм» з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року встановлено, що за юридичною адресою: 01015 м. Київ, вул. Цитадельна,6/8 особи, відповідальні за фінансово - господарську діяльність відсутні, фактичне місцезнаходження підприємства встановити не має можливості.

- вбачається відсутність у ТОВ «СКС-Ритм» складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працівників ТОВ «СКС-Ритм» згідно баз ДПІ у Печерському районі м. Києва - 0 осіб. Відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності;

- на підставі відношення від 06.10.2011р. вх. №8/1334, старшим експертом сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Печерського РУ відділу організації роботи з ТКЗ ОВС НДЕКЦ при ГУМВС України капітаном міліції Кононченко С.А. проведено почеркознавче дослідження. За результатами дослідження складено висновок №189 від 11.10.2011р., в якому зазначено, що підписи директора ТОВ «СКС-Ритм» Цвєткової К.С. у податковій декларації з ПДВ за серпень 2011 року і додатках 5 до неї та уточнюючих розрахунках з ПДВ за червень та липень 2011 року та додатках №5 до них, виконані не Цвєтковою К.С., а іншою особою. Тобто, податкова декларація з ПДВ за серпень 2011 року і додаток 5 до неї та уточнюючі розрахунки з ПДВ за червень та липень 2011 року та додатки 5 до них ТОВ «СКС-Ритм» - недійсні.

З наведених фактів відповідачем зроблено висновок про те, що у діях посадових осіб ТОВ «СКС -Ритм», вбачається умисел на проведення безтоварних операцій, спрямованих для надання податкової вигоди для третіх осіб та ухилення від сплати податків. Тому, усі операції надання послуг, здійснені ТОВ «СКС-Ритм», не спричиняють настання правових наслідків.

Разом з цим, як вбачається із Акта перевірки, між позивачем та ТОВ «СКС-Ритм» був укладений договір поставки № 781 від 01.06.2011 року. На виконання договору поставки видана видаткова накладна № РН-0060303 від 06.06.2011 року, згідно з якою позивач придбав товар на загальну суму 4476,00 грн., з них податок на додану вартість 895,2 грн., також виписана податкова накладна № 54 від 06.06.2011 року. Розрахунки між ППФ «Електротех» та ТОВ «СКС-Ритм» здійснено у безготівковій формі - банківська виписка № 96 від 30.06.2011 року на суму 5371, 2 грн., з призначенням платежу за електротехнічну продукцію, у т.ч. ПДВ 895,2 грн. Для отримання вказаного товару ППФ фірмою «Електротех» був виданий наказ № 15 від 134.06.2002 року про відрядження Рижука А.П.,у м. Київ, який отримав вказаний товар згідно довіреностей. На підставі усної домовленості з ПП «Нічний експрес» вказаний товар по акту № 37813 та товарно -транспортної накладної № 9030585 від 14.06.2011 року був перевезений для ППФ «Електротех».

Згідно з даними акта перевірки, що також не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, сума податку на додану вартість червень 2011 року включена ППФ «Електротех» по взаємовідносинам з ТОВ «СКС -Ритм» до складу податкового кредиту та валових витрат відповідного податкового періоду, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача та декларацій з податку на прибуток підприємства за відповідний період.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського обліку, які встановлюють факт здійснення господарської операції щодо отримання товарів від ТОВ «СКС-Ритм», та їх оплати. Вказані обставини зазначені в акті перевірки 13.02.2011 року № 175/23-100/31994488

Таким чином, факт продажу позивачеві товарів від ТОВ «СКС-Ритм» та оплати їх вартості підтверджується документально, а результати господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Відповідно до пояснень представника позивача перед укладенням договору постачання з метою перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності відповідача ним запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

А відтак, позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у TOB «СКС-Ритм», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту в складі ціни придбаних товарів. Оскільки, на думку податкового органу, господарські операції фактично не здійснювалися, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, такі угоди є нікчемними, тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень - рішень, які оспорюються у даній справі.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість. Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «СКС-Ритм» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договорів так і на дату складання податкових накладних.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Разом з цим, факт здійснення фінансово - господарських операцій від ТОВ «СКС-Ритм» та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів у ТОВ «СКС-Ритм», посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідачем також не заперечувався той факт, що придбання товарів у ТОВ «СКС-Ритм» пов'язане із підготовкою, організацією та веденням позивачем господарської діяльності.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «СКС-Ритм» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в Акті перевірки нікчемним правочин, суд перевіряє обґрунтованість тверджень органу державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору поставки, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладених правочинів.

Для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку, податкового обліку та договір містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву постачальника та покупця, перелік проданого товару (робіт, послуг), підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і фіксують факт здійснення господарської операції.

Всі наявні накладні дають змогу визначити, які саме послуги були надані, за якою ціною та між якими контрагентами.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів. Наявні матеріали справи підтверджують фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо придбаних у ТОВ «СКС-Ритм» товарів з урахуванням його виду економічної діяльності та їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначені правочини були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Також з Акту перевірки ТОВ «СКС-Ритм» вбачається, що на підставі відношення від 06.10.2011р. вх. №8/1334, старшим експертом сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Печерського РУ відділу організації роботи з ТКЗ ОВС НДЕКЦ при ГУМВС України капітаном міліції Кононченко С.А. проведено почеркознавче дослідження. За результатами дослідження складено висновок №189 від 11.10.2011р., в якому зазначено, що підписи директора ТОВ «СКС-Ритм» Цветкової К.С. у податковій декларації з ПДВ за серпень 2011 року і додатках 5 до неї та уточнюючих розрахунках з ПДВ за червень та липень 2011 року та додатках №5 до них, виконані не Цветковою К.С., а іншою особою. По вказаному слід зазначити, що договір поставки № 781 від 01.03.2012 року, видаткова накладна № РН-0060303 від 06.06.2011 року, податкова накладна № 54 від 06.06.2011 року, накладна № 148 від 17.06.2011 року, накладна № 159 від 29.06.2011 року, накладна № 156 від 29.06.2011 року не були предметом дослідження. А відтак, даний висновок спеціаліста не містить інформації щодо предмету доказування.

При цьому, суду не надано жодного доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача.

Суд також звертає увагу на інший аспект даної справи, а саме, правовідносини з приводу укладання та виконання договору поставки, який відповідач вважає нікчемним, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочину, які відповідач вважає нікчемним, та на день судового розгляду справи обидві сторони правочину є правоздатними і перебувають в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «СКС-Ритм», мали реальний характер (товари були продані і оплачені), відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочинів відповідало волі сторін договору (юридичних осіб).

Жодного доказу того, що підписи на всіх первинних документах бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача з ТОВ «СКС-Ритм» виконані не Цветковою К.С., а іншою особою, суду не надано.

Щодо тверджень податкового органу про те, що у ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність інформації про чисельність працюючих у ТОВ «СКС-Ритм» про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності та інші основні фонди, суд зазначає, що наявність або відсутність у юридичної особи у власності рухомого та нерухомого майна жодним чином не впливає на результати її господарської діяльності та, у даному випадку, не може бути підставою для підтвердження факту нікчемності правочину.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання товарів позивачем у ТОВ «СКС-Ритм» документально підтверджується.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України за даних обставин, є безпідставними.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, нарахування позивачем податкового зобов`язання та визначення ним сум податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури його контрагентом, а також іншими юридичними особами за ланцюгом постачання.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності та ту обставину, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень слугував висновок податкового органу про нікчемність правочину, який був зроблений виключно на висновках Акта перевірки контрагента позивача; зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а твердження про відсутність факту продажу товарів спростовується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 24 лютого 2012 року № 1111902342 та № 0000912342.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства-фірми "Електротех" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.