Постанова № 25959765, 04.09.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2012 р. № 2а-3902/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі:

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Андрушакевич Т.В.

за участю представників:

позивача -Тищенко А.О.

відповідача - Задорожного І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Львівавтодор»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002282320/0/24912/10 та №0002292320/0/24914 від 23.10.2009 року,

в с т а н о в и в :

Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002282320/0/24912/10 та №0002292320/0/24914 від 23.10.2009 року. У судовому засіданні проведено заміну відповідача на Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби.

Позивач посилається на те, що реалізація послуг з механізованого прибирання вулиць здійснювалась на підставі договорів про закупівлю з районними адміністраціями Львівської міської ради, тобто які укладались між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі відповідно до Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, тому договірна ціна є звичайною ціною відповідно до п.120 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Крім того, комунальне підприємство самостійно здійснює господарську діяльність відповідно до статуту та не е підпорядкованим районним адміністраціям, які фінансуються з бюджету. Ні комунальні підприємства, ні районні адміністрації не відповідають за зобов»язання один одного. Таким чином, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0002282320/0/24912/10 та №0002292320/0/24914 від 23.10.2009 року підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні позовній заяві, просив позов задоволити.

Відповідач подав заперечення на позов, в якому проти позиву заперечив, зазначив, що в ході проведеної планової документальної перевірки встановлено, що ЛКП «Львівавтодор»за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року здійснювало реалізацію послуг з механізованого прибирання вулиць, за цінами нижчими ніж звичайні ціни на такі роботи (послуги). В ціну робіт не враховано суму фактично (понесених) витрат при наданні послуг, а саме: амортизація основних засобів, що використовувалися при наданні послуг, заробітна плата працівникам безпосередньо зайнятим на виробництві та інші. Замовниками підприємства є: Галицька районна адміністрація, Личаківська районна адміністрація, Залізнична районна адміністрація, Франківська районна адміністрація, Шевченківська районна адміністрація м. Львова. Дані замовники послуг не є платником податку на прибуток і являються неприбутковими установами відповідно до п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(рішення від 23.02.2004 року про несення до реєстру неприбуткових організацій (установ). Статтею 23 Закону України «Про підприємства в Україні»встановлено право підприємств реалізувати свою продукцію та майно за цінами і тарифами, що встановлюються такими підприємствами самостійно, або на договірній основі. Таке право поширюється на будь-які правовідносини. Одночасно, при веденні податкового обліку право платника на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, встановлених податковим законодавством. Із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності випливає, що особа, яка здійснює діяльність, направлену на отримання доходу має сплачувати відповідні податки. Валові витрати на виробництво продукції не можуть перевищувати валові доходи від його реалізації, коли така різниця є економічно та юридично необґрунтованою. Відповідно до п.1.26 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" пов'язана особа - це, зокрема, юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надав пояснення згідно заперечення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі міста Львова проведено планову виїзну перевірку Львівського комунального автотранспортно-дорожнього підприємства №1339 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2009 року.

За результатами даної перевірки складено Акт № 409/23-2/05523814 від 14.10.2009р. яким встановлено порушення:

- п.1.32 ст.1 пп.1.20.5 п.1.20 ст.1, пп б пп.1.20.9 п.1.20 ст.1 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено податок на прибуток підприємств у сумі 159401 грн., в тому числі за ІІІ кВ. 2008 року в сумі 143664 грн., за ІІ кВ. 2009 року в сумі 15737 грн. та зменшено відерне значення об»єкта оподаткування з податку на прибуток за І півріччя 2008 року в сумі 98638 грн. та за І півріччя 2009 року в сумі 946227 грн.

-пп. п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено його заниження всього усумі 31288 грн. у тому числі: квітень 2008 року на суму 18518 грн., травень 2008 року на суму 12770 грн. та зменшено значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року в сумі 249946 грн.

Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0002282320/0/24912/10 та №0002292320/0/24914 від 23.10.2009 року.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 21.04.2011 року №381 перейменовано Львівське комунальне автотранспортно- дорожнє підприємство №1339 у Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор», яке є правонаступником Львівського комунального автотранспортно - дорожнього підприємства №1339.

Пункт 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає оподаткування операцій із пов'язаними особами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно зі ст. 1.26 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" пов'язана особа - це особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

П. 1.20.51 Закону вказано, що якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Порядок визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань наведено в додатку до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 „Об"єднання підприємств".

Згідно з пп.б) пп.1.20.9 п.1.20 ст.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі неможливості використання методу ціни перепродажу товарів (робіт, послуг) використовується метод "витрати плюс" (витратний), за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. При цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати.

Згідно п.3.1 додатку до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 року №163, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.07.1999 року №499/3792, визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань для товарів - це ціна реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки (прибутку), виходячи з надбавки (прибутку) для аналогічної готової продукції та товарів.

При веденні податкового обліку право платника на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, встановлених податковим законодавством.

Разом із цим, пунктом 1.32 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Із системного аналізу чинного податкового законодавства випливає, що особа, яка здійснює діяльність, направлену на отримання доходу має сплачувати відповідні податки. Валові витрати на виробництво продукції не можуть перевищувати валові доходи від його реалізації, коли така різниця є економічно та юридично необґрунтованою.

Відповідно до п. 11 Наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Витрати»зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

-прямі матеріальні витрати. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту);

-прямі витрати на оплату праці. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

-інші прямі витрати. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів, згідно із Законами України з питань оподаткування а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (робіт, послуг). До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією товарів (послуг).

Пунктом 1.18 Закону «Про податок на додану вартість» передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАС України).

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечу є проти адміністративного позову.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв на підставі чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 06 вересня 2012 року.

Суддя Кухар Н.А.