Постанова № 25959631, 28.08.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2012 року о 14-00 годині, Справа № 0870/4452/12

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Ткаченко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі,

УДКС України у м. Запоріжжі Запорізької області, за участю прокурора

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві (з урахуванням уточненого позову, а.с.219 т.1), що ПАТ «Дніпроспецсталь» подано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі (далі - СДПІ) податкові декларації з ПДВ за травень, липень 2010 року - січень 2011 року, в яких було задекларовано до бюджетного відшкодування від'ємне значення ПДВ у розмірі 104 085 487 гривень.

Податковим органом було перевірено достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2010 по 01.02.2011, про що було складено акт перевірки № 194/08-01/00186536 від 30.03.2011.

Вищезазначеним актом було встановлено, що сума бюджетного відшкодування у розмірі 104 085 487,00 гривень була заявлена в порушення вимог п.п. 1.3, 1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту були винесені податкові повідомлення-рішення № №0000090801, 0000080801 від 18.04.2011, якими було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ та зменшено суму бюджетного відшкодування на 104 085 487 гривень.

Правомірність нарахування бюджетного відшкодування у розмірі 104 085 487 гривень було предметом розгляду адміністративного позову про визнання неправомірними та скасування зазначених вище податкових повідомлень-рішень.

Результатом розгляду адміністративного позову стало прийняття 08.06.2011 Запорізьким окружним адміністративним судом по справі №2а-0870/2854/11 рішення про визнання цих повідомлень-рішень неправомірними та їх скасування, яке залишено ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 без змін.

Судами першої та апеляційної інстанцій було визнано необґрунтованими висновки акту перевірки щодо неправомірності нарахування бюджетного відшкодування. Також було визначено, що позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту, а, отже, питання щодо правомірності віднесення сум до бюджетного відшкодування не підлягає доказуванню під час розгляду даної справи, а тому є безспірним факт того, що позивачем правильно, правомірно та на підставі закону заявлено суму до бюджетного відшкодування у розмірі 104 085 487 гривень.

Позивач, посилаючись на п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, вважає, що з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а-0870/2854/11, тобто, з 15.11.2011, у СДПІ виник обов'язок надати УДКС України у м. Запоріжжі Запорізької області (далі - УДКС) висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування ПДВ - 104 085 487 гривень. Крім того, посилаючись на п. 200.23 цієї статті, позивач зазначає, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, на яку нараховується пеня.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність СДПІ щодо ненадання до УДКС висновку про відшкодування 104 085 487 гривень, стягнути з Державного бюджету України вказану заборгованість з ПДВ, пеню на рівні 120% в розмірі 5 704 455,01 гривень, та судові витрати у розмірі 2 178, 19 гривень.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позові.

СДПІ проти позову заперечує, зазначивши у письмових запереченнях, що 02.12.2011 СДПІ була подана касаційна скарга на судове рішення по адміністративній справі №2а-0870/2854/11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.03.2012 було відкрите касаційне провадження у цій справі. Оскільки станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом процедура судового оскарження не закінчилась, то з боку СДПІ відсутня бездіяльність.

Щодо вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування зазначив, що ця вимога не відповідає приписам ст. 105 КАС України, оскільки цією нормою такого способу захисту порушеного права не передбачено. Щодо стягнення пені пояснив, що ст. 200 ПКУ передбачає нарахування пені в разі нездійснення бюджетного відшкодування з моменту виникнення права на таке відшкодування. Оскільки процедура судового розгляду ще не завершена, то право на бюджетне відшкодування у позивача ще не виникло, а тому й відсутнє право на нарахування пені. Просить у позові відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні представники СДПІ просили у позові відмовити з підстав, зазначених у запереченнях.

У судове засідання представник УДКС не з'явився, але надіслав до суду письмові пояснення, в яких, посилаючись на норми Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України №974/1597/499 від 21.12.2010, зареєстрованого в Міністерства юстиції України 29.12.2010 за №1386/18681, зазначив про відсутність у УДКС можливості здійснити позивачу відшкодування коштів з Державного бюджету України без відповідного висновку СДПІ. Просить розглянути справу за їх відсутності.

У судовому засіданні прокурор просить у позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, СДПІ та прокурора, розглянувши матеріали справи і з'ясувавши її обставини, дослідивши докази у їх сукупності, вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач подав до СДПІ податкові декларації з ПДВ за травень, липень 2010 року - січень 2011 року, в яких було задекларовано до бюджетного відшкодування від'ємне значення ПДВ у розмірі 104 085 487 гривень.

З 24 по 29 березня 2011 року податковим органом було перевірено достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2010 по 01.02.2011, про що було складено акт перевірки № 194/08-01 /00186536 від 30.03.2011.

Вищезазначеним актом було встановлено, що сума бюджетного відшкодування у розмірі 104 085 487 гривень була заявлена в порушення вимог п.п. 1.3, 1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту були винесені податкові повідомлення-рішення № №0000090801, 0000080801 від 18.04.2011, якими було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ та зменшено суму бюджетного відшкодування на 104 085 487 гривень.

Вказані рішення були оскаржені позивачем до суду, й постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.06.2011 по справі №2а-0870/2854/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011, позов було задоволено, й повідомленні-рішення були скасовані.

02.12.2011 СДПІ була подана касаційна скарга на вищевказані судові рішення, й ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.03.2012 було відкрите касаційне провадження по справі №2а-0870/2854/11.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 вищевказаної статті, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до 2 п. 200.15 ст. 200 ПКУ, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суд не погоджується із твердженням позивача, що процедура судового оскарження закінчилась після набрання судовим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду законної сили, тобто, після апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Згідно із пп. 14.1.7 п. 14.7 ст. 14 ПКУ, оскарження рішень контролюючих органів - це оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Згідно із ст. 125 Конституції України, «система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.

Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.»

Відповідно до ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, крім іншого, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Статтею 20 КАС України визначені чотири судові інстанції, яким надані повноваження розглядати справи адміністративного судочинства.

Згідно із п. 56.17 ст. 56 ПКУ, «процедура адміністративного оскарження закінчується:

днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

днем отримання платником податків рішення Державної податкової адміністрації України або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи;

днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.»

З аналізу наведених норм випливає, що з прийняттям судом апеляційної інстанції судового рішення процедура судового оскарження не закінчується, а учасники судового процесу та/або інші зацікавлені особи, чиїх прав, свобод чи інтересів стосується судове рішення, наділені правом оскаржити таке судове рішення до суду вищої судової інстанції.

Посилання позивача на абз. 1 п. 200.15 ст. 200 ПКУ, а саме на останнє речення як на підставу для неоднозначного, множинного трактування норми абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПКУ суд не приймає через наступне.

Відповідно до вказаного абзацу, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Для встановлення того, чи наявне в спірних правовідносинах множинне трактування норми абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України, необхідно з'ясувати, чи розпочалося у спірних правовідносинах бюджетне відшкодування заявленої в позові суми без пені.

Згідно із визначенням, наведеним в пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відтак, здійснення бюджетного відшкодування можливо лише після проведення перевірки платника податку, за наслідками якої підтверджена правомірність суми бюджетного відшкодування.

Отже, з наведеного випливає, що обов'язковою умовою бюджетного відшкодування ПДВ є наявність висновку податкового органу про правомірність заявленої до відшкодування суми.

В спірних правовідносинах СДПІ не надавав УДКС висновку про правомірність заявленої позивачем до відшкодування суми ПДВ за травень, липень 2010 року - січень 2011 року у розмірі 104 085 487 гривень. Відтак, УДКС не розпочав процедуру бюджетного відшкодування позивачу 104 085 487 гривень.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, грошове зобов'язання платника подат- ків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із п. 56.18 ст. 56 кодексу, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення- рішення у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відтак, з норми пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 та абзаців пункту 56.18 ст. 56 ПКУ, які передують абзацу четвертому цього пункту, вбачається, що під грошовим зобов'язанням в даному випадку мається на увазі саме зобов'язання платника податків, а не зобов'язання бюджету.

З наведених вище підстав суд не вбачає ознак бездіяльності СДПІ у спірних правовідносинах, оскільки нормою п. 200.15 ст. 200 ПКУ на СДПІ не покладений обов'язок у спірних правовідносинах після набрання законної сили відповідним судовим рішенням подати відповідачу 2 відповідний висновок.

Через викладене вище, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності СДПІ у спірних правовідносинах.

Стосовно вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості в розмірі 104 085 487 гривень, а так само й пені на цю суму, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПКУ, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Відтак, бюджетною заборгованістю з відшкодування ПДВ вважається лише сума податку, не відшкодована платнику податків протягом визначеного ст. 200 ПКУ строку.

При цьому строк не може вважатися пропущеним у разі, якщо його перебіг не розпочався.

Вище суд вже дійшов висновку про те, що процедура судового оскарження у спірних правовідносинах не закінчилася. Відтак, виходячи з приписів п. 200.15 ст. 200 ПКУ, перебіг строку для відшкодування позивачу ПДВ за травень, липень 2010 року - січень 2011 року не розпочався. Отже, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування сума у розмірі 104 085 487 гривень не набула статусу бюджетної заборгованості, тому пеня на цю суму не може нараховуватися.

З наведених вище підстав суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України 104 085 487 гривень та пені на цю суму необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

У зв'язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

відмовити ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» у позові до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, УДКС України у м. Запоріжжі Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова виготовлена у повному обсязі 04.09.2012.

Суддя О.В. Матяш