Постанова № 25956519, 03.09.2012, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 1512/2061/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2012 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого -судді Петренка В.С.

за участю секретаря - Сушко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом

ОСОБА_2

до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси,

Першого Київського відділу державної виконавчої служби

Одеського міського управління юстиції

про визнання дій неправомірними, стягнення грошових коштів, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в якому, з урахуванням уточнень, просить суд визнати дії УПФУ у Київському районі м. Одеси щодо утримання коштів за період з серпня по листопад 2011року і січень 2012року в загальній сумі 1 070, 70грн. та стягнення боргу у розмірі 1 288, 80грн. неправомірними, визнати дії Першого Київського відділу ДВС ОМУЮ щодо розшуку майна незаконними, стягнути з УПФУ у Київському районі м. Одеси кошти у розмірі 1 288, 80грн., стягнути з Першого Київського відділу ДВС ОМУЮ кошти у розмірі 148, 88грн., зобов'язати УПФУ у Київському районі м. Одеси повернути незаконно утримані кошти за період з серпня по листопад 2011року і січень 2012оку в загальній сумі 1 070, 70грн., зобов'язати УПФУ у Київському районі м. Одеси відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1 000, 00грн., а також визнати вимогу про сплату боргу від 05.03.2012року №ф-1196 в сумі 1 965, 27грн. незаконною.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 15.04.2010року він був оштрафований податковою інспекцією Київського району м. Одеси на 51, 00грн., після чого став на облік, як платник єдиного податку, який сплачує по теперішній час зі своєї пенсії, у зв'язку з тим, що до реєстрації свого майна, 29 березня 2011року, у нього суб'єкта підприємницької діяльності ще по факту не існувало, і доходу ніякого не було.

У подальшому, як зазначає позивач, 01 березня 2011 року йому була надана довідка (квитанція) з Податкової служби, відповідно до якої, він повинен сплатити єдиний податок у сумі 200 грн., з яких 57% повинно піти в пенсійний фонд, а 43% в податкову інспекцію, у зв'язку з чим, 6 травня 2011 року їй була надіслана з Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси вимога про сплату боргу в сумі 1 288, 80 грн., але відповідно до свідоцтва про право власності до 29 березня 2011 року у нього ще ніякого майна не було.

Також позивач зазначає, що йому виплачувалась пенсія в серпні 2011року - 1008, 48грн., в вересні 2011року - 1008,48грн., в жовтні 2011року - 1034,88грн., в листопаді 2011року - 1079,36 грн., в січні 2012року - 1262,80грн., замість в серпні 2011року - 1260,60грн., в вересні 2011року - 1260,60грн., в жовтні 2011року - 1293,60грн., в листопаді 2011року - 1293, 60грн., в січні 2012року - 1356,30грн.

Таким чином, позивач зазначає, що йому як ветерану Війни - учаснику бойових дій не доплачено пенсію в сумі 1070,70 грн., що підтверджується довідкою з Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси №111 від 3 лютого 2012 року.

26 серпня 2011року, як зазначає позивач, ним було подано заяву до начальника Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси з проханням дати роз'яснення, чому і на якій підставі йому була знижена пенсія з 1260, 60грн. до 1008 грн., на що 02 вересня 2011року було отримано відповідь, відповідно до якої в період з 01.04.2009року по 31.07.2010року, йому була переплачена пенсія в розмірі 1 070, 70 грн., але відповідно до довідки з Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси № 111 від 3 лютого 2012 року таких переплат не було.

Крім того, позивач посилається на Закон України «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо удосконалення окремих норм податкового кодексу України»№3609-6 від 07.07.2011року, відповідно до якого, особи, які обрали спрощену систему оподаткування, починаючи з серпня поточного року звільняються від сплати єдиного внеску за себе, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами і отримують пенсію або соціальну допомогу, ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

У судовому засіданні 03.09.2012року позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник УПФУ у Київському районі м. Одеси про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судове засідання 03.09.2012року не з'явився, 06.07.2012року надіслав на адресу суду заперечення, в яких просив відмовити ОСОБА_2 у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на наступне.

Згідно з п. 2 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 № 727/98, який діяв на момент настання строку сплати страхових внесків ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України перераховуються суми єдиного податку у розмірі 42%, від 200 грн. 42% становлять 84 грн., тому за 2010 рік позивачу необхідно було здійснити доплату до мінімального страхового внеску у сумі 1288 грн. 80 коп.

Таким чином, представник відповідача зазначає, що вимога № Ф-1495 про сплату ОСОБА_2 заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 1288, 80грн. винесена з урахуванням вимог чинного законодавства.

Також представник відповідача посилається на те, що порядок стягнення в примусовому порядку заборгованості зі сплати страхових внесків передбачається аб. 8 п. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV від 09.07.2003року, в редакції, що діяла на момент настання строку сплати страхових внесків ОСОБА_2 заборгованості зі сплати страхових внесків, а саме: у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

Згідно п. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження»№ 606-ХІV від 21.04.1999р. вимога про сплату боргу може бути пред'явлена до виконання протягом року після дня набрання нею юридичної сили у зв'язку з чим, управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси вимогу №Ф-1495 від 06.05.2011р. про сплату ОСОБА_2 заборгованості зі сплати страхових внесків було направлено до Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Крім того, представник відповідача зазначає, що вимога № Ф-1196 від 05.03.2012 р. до ФОП ОСОБА_2, винесена відповідно до вимог Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464 фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадження ними підприємницької діяльності є платниками єдиного внеску.

Згідно із розділом І Закону України від 07.07.2011року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України»статтю 4 Закону №2464 доповнено частиною четвертою такого змісту: «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Закон № 3609 вступив в дію 06 серпня 2011року, тобто саме з цього моменту пенсіонери за віком або інваліди звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Враховуючи, що ОСОБА_2, протягом І, II та III кварталів 2011 року знаходився на спрощеній системі оподаткування, є пенсіонером та отримує пенсію за віком, його мінімальний єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить з 01.01.2011року - 326,53 грн. за кожен місяць, з 01.04.2011року по 31.07.2011року - 333,12 грн.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом вважається простроченою заборгованістю із сплати єдиного соціального внеску (далі - недоїмка).

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Враховуючи вищенаведене, 05.03.2012 року управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси на адресу ОСОБА_2 направлено вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-1196 у розмірі 1 965, 27грн. за 2011 рік (по заборгованості, яка виникла з січня по липень 2011 року) рекомендованим, листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, представник відповідача зазначає, що вимога № Ф-1196 про сплату ОСОБА_2 заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 1965, 27 грн. винесена з урахуванням вимог чинного законодавства, правових підстав для її скасування не вбачається.

Представник Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судове засідання 03.09.2012року не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, заперечення або письмові пояснення на позов не надав.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, позивач - ОСОБА_2 є фізичною особою -підприємцем, який у 2010році обрав спрощену систему оподаткування.

06.05.2011року УПФУ у Київському районі м. Одеси надіслало на адресу позивача вимогу про сплату боргу №Ф-1495, в якій вимагало в десятиденний строк з дня одержання цієї вимоги сплатити заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 1 288, 80грн.

Постановою заступника начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Тодоровим В.Д. було відкрито виконавче провадження з виконання вимоги про сплату боргу №Ф-1495 у розмірі 1 288, 80грн.

У подальшому, у зв'язку з тим, що вимогу про сплату боргу виконано не було, 16.02.2012року постановою головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління Тодорова В.Д. №30332084 було оголошено у розшук автомобіль ВАЗ 21099, 2000, 48687ОС, що належить ОСОБА_2

09.04.2012року ОСОБА_2 було сплачено заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 1 288, 80грн., що підтверджується копією квитанції від 09.04.2012року №45, у зв'язку з чим, постановою головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління Тодорова В.Д. від 09.04.2012року було скасовано постанову головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління Тодорова В.Д. №30332084 від 16.02.2012року, якою оголошено розшук належного боржнику автомобіля.

05.03.2012року УПФУ у Київському районі м. Одеси надіслало на адресу позивача вимогу про сплату боргу №Ф-1196, в якій вимагало в десятиденний строк з дня одержання цієї вимоги сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 1 965, 27грн.

Відповідно до абзацу 5 п. 7 Прикінцевих положень Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Строк сплати заборгованості зі сплати страхових внесків відповідно до п.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. №1058-IV, наступає не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду. Базовим періодом для страхувальників, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі які обрали особливий спосіб оподаткування є квартал, тобто строк сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010рік настав 20 січня 2011року.

Порядок стягнення в примусовому порядку заборгованості зі сплати страхових внесків передбачений п. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-IV від 09.07.2003року, в редакції, що діяла на момент настання строку сплати страхових внесків ОСОБА_2 заборгованості зі сплати страхових внесків у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

Таким чином, суд зазначає, що вимога №Ф-1495 про сплату ОСОБА_2 заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 1288, 80 грн. була винесена УПФУ у Київському районі м. Одеси з урахуванням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 в частині визнання дій УПФУ у Київському районі м. Одеси щодо утримання коштів за період з серпня по листопад 2011року і січень 2012року в загальній сумі 1 070, 70грн. та стягнення боргу у розмірі 1 288, 80грн. неправомірними, визнати дій Першого Київського відділу ДВС ОМУЮ щодо розшуку майна незаконними, стягнення з УПФУ у Київському районі м. Одеси коштів у розмірі 1 288, 80грн., стягнення з Першого Київського відділу ДВС ОМУЮ коштів у розмірі 148, 88грн., зобов'язання УПФУ у Київському районі м. Одеси повернути незаконно утримані кошти за період з серпня по листопад 2011року і січень 2012року в загальній сумі 1 070, 70грн., слід відмовити.

Щодо вимог позивача про визнання не чинною вимогу першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси № ф-1196 від 05 березня 2012 року про сплату боргу у розмірі 1965грн. 27коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(зі змінами відповідно до Закону України №3609-VI від 07.07.2011року) фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які

обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 та ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання не чинною вимогу першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси № ф-1196 від 05 березня 2012 року про сплату боргу у розмірі 1965 грн. 27 коп., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає також за необхідне відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову в частині стягнення з УПФУ у Київському районі м. Одеси моральної шкоди у розмірі 1 000, 00грн., оскільки відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування,а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Постанова Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995року передбачає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з

урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого -спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно п. 5 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Посилання позивача в обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди на душевні страждання, які фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, не приймаються судом до уваги як необґрунтовані, у зв'язку з тим, що ніяких письмових доказів в обґрунтування зазначених обставин, позивачем суду не надано.

Керуючись ст.ст. 9-11, 70, 94, 122, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Визнати не чинною вимогу першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси № ф-1196 від 05 березня 2012 року про сплату боргу фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 у розмірі 1965 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 27 коп.

В решті позовних вимог -відмовити.

Постанову може бути оскаржено шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Петренко В. С.