Рішення № 25954946, 13.09.2012, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2/0121/1290/2012

Справа № 2/0121/1290/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

в складі: головуючої -судді Блейз І.Г.,

за участю секретаря - Копосової Н.І.

позивача -ОСОБА_1

представників ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа -НАСК «Оранта», -

в с т а н о в и в:

Позивач, уточнивши позовні вимоги відповідно до уточнень, що надано представником позивача 30.07.2012 року, звернувся із відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 липня 2011 року об 11 годин 20 хвилин ОСОБА_4, порушивши правила дорожнього руху, а саме, п.п. 1.5, 2.3 (б), 12.3, здійснив наїзд на позивача, спричинивши тілесні пошкодження середнього ступеню тяжкості. Постановою Феодосійського міського суду від 26.10.2011 року кримінальну справу закрито на підставі п.4 ст.6 Закону України «Про амністію». З медичних карт вбачається, що позивач з 10 липня по 05 серпня 2011 року перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні, з 05 серпня по 17 серпня 2011 року -у неврологічному відділенні Феодосійської міської лікарні № 1, діагноз: тяжка черепно-мозкова травма, забій головного мозку 2 ступеню, субарахноїдальний крововилив, розрив акроміально-ключичного сполучення зі змішенням акроміального кінця ключиці вверх, забій грудної клітини, шийного відділу хребта, тулубу, кінцівок. травми отримано 10 липня 2011 року у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою. У період з 29 серпня по 05 вересня 2011 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в ортопедично-травматологічному відділенні міської клінічної лікарні №6 м. Сімферополь. У зазначений період позивачу проведено операцію, після якої на останнього було накладено гіпсовий фіксуючий корсет, який тривалий час, понад півтора місяця обмежував рухи постраждалого, завдавав значних фізичних страждань. З 07 по 09 грудня 2011 року позивач стаціонарно пройшов обстеження і лікування в неврологічному відділенні Центру нейрохірургії і неврології КРУ «КТНО»«Університетська клініка». Внаслідок ДТП позивачу встановлено інвалідність 2 групи, він є непрацездатний. У теперішній час позивач потребує повторної складної операції. 20 січня 2012 року до третьої особи позивачем подано заяву про страхове відшкодування та були надані чеки на суму 6438, 26 грн. 17 січня 2012 року НАСК «Оранта»було частково здійснено виплату страхового відшкодування на суму 2577, 29 грн та повідомлено про відшкодування у майбутньому 2 255, 11 грн. Станом на 30 липня 2012 року таке відшкодування не відбулося. Страховиком зазначено про невідшкодування витрат на лікування за деякими чеками на загальну суму 1600, 95 грн у зв'язку із відсутністю їх деталізації. Представником позивача було витребувано товарні чеки на підтвердження витрат у розмірі 1600,95 грн. За період з 07 грудня 2011 року по 26 червня 2012 року відповідно до призначень лікаря позивачем було придбано 2072грн 83 коп, що підтверджується касовими чеками. Крім того, позивачем сплачено 2881 грн на оплату послуг медичних установ, які оформлюються як благодійні внески, а також на транспортні витрати витрачено 461, 39 грн. Окрім матеріальної шкоди, неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, розмір відшкодування якої позивачем визначено у 150 000 грн. На обґрунтування моральної шкоди зазначено, що позивач є випускником Національної академії природоохранної курортного будівництва м. Сімферополя, закінчив із відзнакою та з 01 вересня 2010 року по липень 2011 року працював на посаді інженера -конструктора у ТОВ «Архітектурно-виробниче бюро». Після ДТП втратив можливість працювати та отримує мінімальну пенсію. Позивач зазнав суттєвих моральних страждань. Вказані вище обставини стали підставою для звернення із позовом про стягнення 9271, 28 грн матеріальної шкоди та 150 000 грн -моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, сповіщений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що відповідачем із НАСК «Оранта»укладено договір про страхування цивільної відповідальності, а тому він не є належним відповідачем. Крім того, позивач звертався до страхової компанії, частково отримав відшкодування, частково витрати на лікування сплачено відповідачем, що підтверджується чеками. Представником відповідача зазначено, що він згоден сплатити суму моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, допитавши свідка, вивчивши матеріали цивільної справи, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 10 липня 2011 року об 11 годин 20 хвилин ОСОБА_4, порушивши правила дорожнього руху, а саме, п.п. 1.5, 2.3 (б), 12.3, здійснив наїзд на позивача, спричинивши тілесні пошкодження середнього ступеню тяжкості.

Дані обставини не заперечувалися сторонами та викладені у постанові Феодосійського міського суду від 26.10.2011 року, якою кримінальну справу відносно відповідача закрито на підставі п.4 ст.6 Закону України «Про амністію». (а.с.6)

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом встановлено, що відповідачем укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності із НАСК «Оранта»(а.с.48)

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхування здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто виходячи із суті такого страхування Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до страхового полісу відповідача ліміт відповідальності за спричинення матеріальної шкоди складає 51 000 грн.

Статтею 22 Закону також передбачено, що потерпілому відшкодовується моральна шкода в розмірі не більше 5 відсотків ліміту, зазначеного в п. 9.3 ст. 9 Закону - 51 тис. грн. Різницю між сумою відшкодування, визначену судом, та сумою, яка повинна бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Тобто ліміт відповідальності НАСК «Оранта» щодо відшкодування моральної шкоди становить 2550 грн.

За змістом положень зазначеного Закону та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

У судовому засіданні представник відповідача зазначав, що відповідач не згоден на відшкодування шкоди у зв'язку із тим, що його відповідальність застраховано у НАСК «Оранта», з якої дану шкоду повинно бути стягнуто.

Позивач та свідок ОСОБА_5, що є матір'ю позивача, у судовому засіданні пояснювали, що вони зверталися до страхової компанії з приводу відшкодування шкоди.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що чеки, копії яких приєднано позивачем до матеріалів справи та є на аркушах справи 79-83, були направлені до страхової компанії для відшкодування шкоди, оригінали даних чеків зараз знаходяться у страховій компанії.

З листа страхової компанії НАСК «Оранта»від 14.03.2012 року (а.с.77) вбачається, що від позивача надійшли чеки на загальну суму 6438, 26 грн. Не відшкодовано витрати згідно чекам на суму 37,90 грн та 44,30 грн (уролесан та stop demodex) на загальну суму 77,29 грн, а також чеки на суму 43,00 грн, 362,90 грн, 39,00 грн, 14,26 грн, 85,90 грн, 70,29 грн,13,10 грн, 54,64 грн, 29,40 грн, 30,50 грн, 79,49 грн, 69,50 грн, 81,20 грн, 14,90 грн, 3,65 грн, 172,58 грн, 7,00 грн, 12,45 грн, 20,29 грн, 10,55 грн, 14,20 грн, 76,20 грн, 9,85 грн, 54,01 грн, 154, 80 грн. у зв'язку із відсутністю належної деталізації.

Відповідно до п.8 постанови пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27.03.1992 року №6, зазначено, що особа, яка відповідає за шкоду, спричиненою за виною іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

Відповідно до роз'яснень Верховного суду України, не суперечить закону пред'явлення за вибором потерпілого вимоги про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи, якщо, за законом, межі відповідальності останнього та особи, за яку вона відповідає, однакові. Таким чином, якщо потерпілий пред'явив позов до винної особи, позов може бути задоволено, якщо особа, яка повинна нести відповідальність замість винної особи, має право регресу до винної особи.

Відповідно до ст 38.1.1 Закону про цивільну відповідальність, страховик має право регресу до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону; д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування); - до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини; - до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

У судовому засіданні не встановлено обставин, передбачених ст 38.1 Закону, які дають страховику право регресу до відповідача. Той факт, що відносно відповідача порушено кримінальну справу, не свідчить про наявність навмисного пошкодження здоров'я позивача, оскільки даних обставин у ході розслідування кримінальної справи не встановлено. Факт наявності вини відповідача у скоєнні злочину за ст 286 ч.1 КК України свідчить лише про навмисне порушення Правил дорожнього руху України, а не про умисел на пошкодження здоров'я ОСОБА_1

Таким чином, оскільки відповідач застрахував свою відповідальність, а право регресу у страховика до відповідача відсутнє, відшкодування матеріальної шкоди є обов'язком третьої особи.

У судовому засіданні встановлено, що позивач звертався до страхової компанії, надав чеки, копії яких є у матеріалах справи на аркушах 79-83, отримав відшкодування у розмірі 2577,29 грн (а.с.84), отримав підтвердження на майбутнє відшкодування у розмірі 2255,11 грн. Судом встановлено, що позивачу не відшкодовано витрати згідно чекам на суму 37,90 грн та 44,30 грн (уролесан та stop demodex) на загальну суму 77,29 грн, а також чеки на суму 43,00 грн, 362,90 грн, 39,00 грн, 14,26 грн, 85,90 грн, 70,29 грн,13,10 грн, 54,64 грн, 29,40 грн, 30,50 грн, 79,49 грн, 69,50 грн, 81,20 грн, 14,90 грн, 3,65 грн, 172,58 грн, 7,00 грн, 12,45 грн, 20,29 грн, 10,55 грн, 14,20 грн, 76,20 грн, 9,85 грн, 54,01 грн, 154, 80 грн. у зв'язку із відсутністю належної деталізації.

Таким чином, після надання належної деталізації за вказаними чеками позивач не позбавлений права отримати відшкодування від страхової компанії.

З пояснень позивача та свідка ОСОБА_5 встановлено, що із чеками, товарними чеками та іншими платіжними документами (а.с.85-94) та документами на підтвердження транспортних витрат позивач у встановленому законом порядку до страхової компанії взагалі не звертався.

Таким чином, оскільки позивач не звертався до страхової компанії з приводу отримання відшкодування за наданими ним медичним та іншими фінансовими документами на підтвердження своїх витрат у зв'язка із лікуванням після ДТП, відмову у відшкодуванні за наданими страховій компанії чеками не отримував, не отримав відшкодування тільки у зв'язку із відсутності деталізації, яку він не позбавлений можливості надати, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ст 12 Закону про цивільну відповідальність, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Оскільки у даному випадку завдано шкоду здоров'ю позивача, франшизу не буде застосовано, тому відсутні підстави для стягнення франшизи з відповідача на користь позивача.

За даних обставин позов до відповідача про стягнення матеріальної шкоди, на думку суду, є передчасним та позивач не позбавлений права звернутися із даними вимогами до НАСК «Оранта».

У разі отримання відмови у відшкодуванні від страховика, позивач не позбавлений права звернутися до НАСК «Оранта»із вимогами про примусове стягнення шкоди у судовому порядку, а у разі її недостатності -із позовом до відповідача відповідно до положень ст. 1194 ЦК України.

У судовому засіданні судом роз'яснено позивачу та представнику право звернутися із позовними вимогами до НАСК «Оранта», однак даних вимог заявлено не було. Позивач та його представник наполягали на стягненні матеріальної шкоди саме з відповідача.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи у випадку, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу завдано тілесні пошкодження середнього ступеню тяжкості, він зазнав значних страждань у зв'язку із болем, незручності з приводу проведення реабілітаційних засобів, отримав інвалідність, позбавлений права працювати за фахом. Вказані обставини свідчать про наявність моральних страждань позивача, а тому він має право вимагати відшкодування.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, ступеня вини особи, що завдала моральну шкоду, глибини фізичних та моральних страждань позивача, його душевні страждання у зв'язку із спричиненням тілесних ушкоджень, а також вимоги розумності і справедливості. З обліком наведеного, суд визначає розмір суми на відшкодування моральної шкоди у 15 000,00 грн.

Враховуючи ту обставину, що позивач не позбавлений права отримати відшкодування відповідно до ліміту у розмірі 2550 грн у НАСК «Оранта», до якої він не звертався з приводу отримання відшкодування моральної шкоди, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12450 грн (15 000 грн -2550 грн).

Вказані вище обставини свідчать про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, суд проводить розподіл судових витрат.

Повний текст рішення складено 14 вересня 2012 року.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60 84, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернівка Дніпропетровської області, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 12 450 грн (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят грн.)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернівка Дніпропетровської області, ІПН НОМЕР_1, на користь держави судовий збір у розмірі 107, 30 грн (реквізити для перерахування: отримувач коштів державний бюджет м. Феодосія, 22030001, код одержувача (код за ЄДРПОУ) 37986011, банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України в АРК, м. Сімферополь, код банку одержувача (МФО) 824026, рахунок отримувача 31216206700024, Феодосійський міський суд, код ЄДРПОУ суду 02897135).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим м. Феодосія через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя (підпис) І.Г.Блейз

Копія вірна суддя секретар